Рішення № 76903908, 03.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 жовтня 2018 р. справа № 820/4933/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання – Поволяєвій К.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1, Харківська область, Валківський район, с. Олександрівка, вул. Жовтнева, 1) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, під’їзд 1, поверх 6,7, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену Головним управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.02.2018 року №3-1837/0-1527/0/95-18;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області втретє розглянути заяву ОСОБА_3 шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області району з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 04.07.2017 року позивач направив на адресу відповідача заяву з доданими до неї графічними матеріалами відповідно до п.6 ст.118 Земельного кодексу України з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області району з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства". На адресу позивача надійшов лист від 03.08.2017 року №3-20244/0/6-18719/0/21-17 про розгляд заяви, в якому зазначено, що відповідач утримується від прийняття відповідного рішення до моменту вирішення по суті питання учасника АТО. Ухвалою від 11.01.2018 року Харківським апеляційним адміністративним судом було залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 року по справі №820/3546/17. 20.03.2018 року позивач отримав лист від 27.02.2018 року №3-1837/0-1527/0/95-18 "Про розгляд заяви", в якому зазначено, що на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 року по справі №820/3546/17 Головним управлінням повторно розглянуто заяву позивача та повідомлено, що Кабінетом Міністрів України поставлено завдання Держгеокадастру та його територіальним органам під час передачі земельних ділянок сільськогосподарської призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації та раціонального використання земельних ділянок формувати перелік земельних ділянок та визначати їх площу, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області та щокварталу оприлюднювати перед земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі на офіційні веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок. Головним управлінням детально перевірено заяву та додані до неї матеріали та встановлено, що земельна ділянка, яка зазначена у графічних матеріалах не включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у І кварталі 2018 року, затверджений наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 20.12.2017 № 258, який розміщенні офіційному веб-сайті Головного управління, з огляду на що відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Позивач вважає вказане рішення протиправним, що є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість дій відповідача під час розгляду заяви позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 року по справі №820/3546/17 Головним управлінням повторно розглянуто заяву позивача та надано обгрунтовану та законну відповідь. Письмовою мотивованою відповіддю Головного управління від 27.02.2018 року № 3-1837/0-1527/0/95-18 позивачу було відмовлено у строк та в межах вимог земельного законодавства України в задоволенні його заяви. Стосовно позовної вимоги зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області втретє розглянути заяву ОСОБА_3 шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, представник відповідача зазначив, що вказані дії відносяться до виключної компетенції відповідача та також не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 04.07.2017 року позивач направив на адресу відповідача заяву з доданими до неї графічними матеріалами відповідно до п.6 ст.118 Земельного кодексу України з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області району з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства".

У відповідь на вказану заяву на адресу позивача надійшов лист від 03.08.2017 року №3-20244/0/6-18719/0/21-17 про розгляд заяви, в якому зазначено, що відповідач утримується від прийняття відповідного рішення до моменту вирішення по суті питання учасника АТО.

Позивач оскаржив в судовому порядку вказані дії відповідача, за наслідком розгляду ухвалою від 11.01.2018 року Харківським апеляційним адміністративним судом було залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 року по справі №820/3546/17, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області листом від 03.08.2017 року № 3-20244/0/6-18719/0/21-17. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства".

20.03.2018 року позивач отримав лист від 27.02.2018 року №3-1837/0-1527/0/95-18 "Про розгляд заяви", в якому зазначено, що на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 року по справі №820/3546/17 Головним управлінням повторно розглянуто заяву позивача та повідомлено, що Кабінетом Міністрів України поставлено завдання Держгеокадастру та його територіальним органам під час передачі земельних ділянок сільськогосподарської призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації та раціонального використання земельних ділянок формувати перелік земельних ділянок та визначати їх площу, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області та щокварталу оприлюднювати перед земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі на офіційні веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок. Головним управлінням детально перевірено заяву та додані до неї матеріали та встановлено, що земельна ділянка, яка зазначена у графічних матеріалах не включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у І кварталі 2018 року, затверджений наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 20.12.2017 № 258, який розміщенні офіційному веб-сайті Головного управління, з огляду на що відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи в оскаржуваному рішенні, яке оформлено листом ГУ Держгеокадастру у Харківській області, питання по суті заявленого клопотання вирішено не було, зокрема, за результатами його розгляду не надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивованої відмови у його наданні з підстав, визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України. Натомість у цьому рішенні суб'єкта владних повноважень міститься посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, на підставі якої встановлено, що земельна ділянка, яка зазначена у графічних матеріалах не включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у І кварталі 2018 року, затверджений наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 20.12.2017 № 258.

Суд наголошує, що у зв'язку із прийняттям постанови № 413 зміни до Земельного кодексу України не вносились, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не змінювався, повноваження щодо залишення клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою без розгляду відповідним органам не надавались.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи у задоволенні заяви позивача та наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись на постанову № 413, вийшов за межі, наданих Земельним кодексом України, повноважень.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 812/1557/17 та від 19 червня 2018 року у справі № 803/1183/17.

Окремо суд зауважує, що «принцип мовчазної згоди», визначений статтею 123 Земельного кодексу України, передбачає виключно право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

З огляду на викладене та встановлені фактичні обставини у справі, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену Головним управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.02.2018 року №3-1837/0-1527/0/95-18 та необхідність її задоволення.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною ОСОБА_4 Судом у постанові від 10.07.2018 року по справі №806/3095/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно позовної вимоги зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області втретє розглянути заяву ОСОБА_3 шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області району з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства", суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд зазначає, що зобов’язання відповідача прийняти позитивне рішення за заявою позивача є втручанням у дискреційні повноваження відповідача та не підлягає задоволенню.

При цьому, суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов’язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області району з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 документально і нормативно обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1, Харківська область, Валківський район, с. Олександрівка, вул. Жовтнева, 1) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, під’їзд 1, поверх 6,7, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену Головним управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.02.2018 року №3-1837/0-1527/0/95-18.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області району з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, під’їзд 1, поверх 6,7, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39792822) на користь ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1, Харківська область, Валківський район, с. Олександрівка, вул. Жовтнева, 1) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 04.10.2018 року.

Суддя Біленський О.О.