Рішення № 76903674, 03.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4233/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Стефанова С.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення № 2613 від 17.05.2018 року та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту – позивач) звернулася до суду із позовом до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (надалі по тексту - відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 17.05.2018 року №2613 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника;

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (адреса реєстрації: вул. Ільфа і Петрова, 4-а, м. Одеса, 65121, код ЄДРПОУ 41248812) призначити з 09.02.2018 року ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 65014, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50 відсотків пенсії померлого годувальника - ОСОБА_2, виходячи з розміру пенсії, яку він отримував на день смерті в сумі 13 730,00 грн.;

- стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (адреса реєстрації: вул. Ільфа і Петрова, 4-а, м. Одеса, 65121, код ЄДРПОУ 41248812) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 65014, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) різницю між сумою фактично отриманої та призначеної з 09.02.2018 року пенсії у зв’язку з втратою годувальника;

- допустити негайне виконання рішення суду - у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач в цілому зазначила, що вона перебуває на обліку в Центральному об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, що підтверджується пенсійним посвідченням серії АБ № 635194 від 27.12.2002 р., розпорядженням управління від 14.08.2018 р. №838246. 20.01.1973 року Микитівським районним відділом РАГС м. Горлівки Донецької області був зареєстрований шлюб між позивачкою - громадянкою ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_2. Після укладання шлюбу позивачу присвоєно прізвище «Богатирьова», що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІ-НО №272850 від 17.03.1995 р., а також паспортом громадянина України серії ВВ №275233, виданим на ім’я позивача Микитівським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 24.02.1998 р., де на аркуші 10 в графі сімейний стан міститься відмітка про укладення шлюбу з ОСОБА_2 від 20.01.1973 р. Як зазначає позивач, у зв’язку з проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, вона з чоловіком вимушені були зареєструватися за іншими адресами. Так її чоловік ОСОБА_2 був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 14.11.2014 року №1438-001555. В свою чергу місце реєстрації позивача згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.11.2014 р. №5105002658 визначено за адресою: АДРЕСА_3 за місцем реєстрації її доньки. Позивач зазначає, що 08.02.2018 року її чоловік - ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії ІІ-НО №024212, виданим 09.02.2018 р. Волноваським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області, актовий запис №129 від 09.02.2018 р. Не зважаючи на те, що подружжя зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, а фактичне перебування визначене довідками про внутрішньо переміщених осіб за різними адресами, вони сумісно проживали та вели спільне господарство по день смерті чоловіка (08.02.2018 р.) в м. Волноваха за адресою: пров. Новий, буд. 8, що підтверджено довідкою від 16.03.2018 р. №1550, виданою Волноваською міською радою Волноваського району Донецької області, яку було надано до відповідача разом із заявою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Позивач зазначає, що чоловік утримував сім’ю, оскільки вона не працювала, є отримувачем пенсії, розмір якої наразі становить 1941,65 грн., проте як пенсія покійного чоловіка на день його смерті становила близько 14 000,00 гривень на місяць. Зазначене вище підтверджує, що позивач перебувала на повному утриманні чоловіка по день його смерті, оскільки дохід померлого чоловіка - ОСОБА_2 більш ніж в сім разів перевищував розмір її доходів. Після смерті чоловіка, неодноразово 29.03.2018 р. та 11.05.2018 р. позивач зверталась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з заявою про призначення пенсії за втратою годувальника, надавши всі необхідні документи для призначення їй пенсії, що підтверджується розпискою-повідомленням відповідача від 11.05.2018 р. №2613. З рештою, рішенням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 17.05.2018 року №2613, яке фактично отримано 26.06.2018 р., позивачу було-відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки сумісне перебування із заявником не підтверджено документами. Позивач зазначила, що станом на дату подання позовної заяви відповідачем не здійснено призначення і виплату їй пенсії у зв’язку з втратою годувальника згідно вимог чинного в Україні законодавства. Як зазначає позивач, через неправомірні дії відповідача, які полягають у незаконній відмові в призначенні даного виду пенсії, вона фактично залишилась без засобів до існування, оскільки розмір отримуваної пенсії не відповідає 50% розміру пенсії померлого годувальника - її чоловіка ОСОБА_2 Вважаючи рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 17.05.2018 р. №2613 про відмову в переведенні на пенсію по втраті годувальника в розмірі 50 відсотків пенсії померлого годувальника, протиправним, незаконним та таким, що порушує охоронювані чинним законодавством України права, позивач звернулася за захистом до суду.

Ухвалою судді від 21.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання призначено на 10 вересня 2018 року о 14:00 годині.

05 вересня 2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов (вхід № 25974/18), відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись в цілому на те, що згідно постанови Правління Пенсійного фонду України № 22-1 Про затвердження подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону до заяви про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника подаються документи про місце проживання (реєстрації), документ про перебування членів сім`ї на утриманні померлого годувальника. Згідно наданих документів позивач разом з чоловіком при взятті на облік як внутрішньо переміщені особи були зареєстровані в різних регіонах України, а тому Управлінням було прийнято рішення про відмову в переведенні на пенсію по втраті годувальника. З огляду на викладене представник відповідача вважає, що дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі є правомірними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

01 жовтня 2018 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка ухвалою суду від 01.10.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, була залучена до матеріалів справи та прийнята судом до розгляду.

У судове засідання представники сторін не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

З урахуванням зазначених обставин, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на обліку в Центральному об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, що підтверджується пенсійним посвідченням серії АБ № 635194 від 27.12.2002 р., розпорядженням управління від 14.08.2018 р. №838246.

20.01.1973 року Микитівським районним відділом РАГС м. Горлівки Донецької області був зареєстрований шлюб між позивачем - громадянкою ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 Після укладання шлюбу позивачу присвоєно прізвище «Богатирьова», що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-НО №272850 від 17.03.1995 р., а також паспортом громадянина України серії ВВ №275233, виданим на ім’я позивача Микитівським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 24.02.1998 р., де на аркуші 10 в графі сімейний стан міститься відмітка про укладення шлюбу з ОСОБА_2 від 20.01.1973 р.

Як зазначила позивач, у зв’язку з проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, вони з чоловіком вимушені були зареєструватися за іншими адресами.

Так судом встановлено, що чоловік позивача - ОСОБА_2 був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 14.11.2014 року №1438-001555.

Місце реєстрації позивача – ОСОБА_1 згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.11.2014 р. №5105002658 визначено за адресою: АДРЕСА_3 за місцем реєстрації її доньки.

Судом встановлено, що 08.02.2018 року чоловік позивача - ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії ІІ-НО №024212, виданим 09.02.2018 р. Волноваським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області, актовий запис №129 від 09.02.2018 р.

Судом встановлено, що не зважаючи на те, що подружжя зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, а фактичне перебування визначене довідками про внутрішньо переміщених осіб за різними адресами, вони сумісно проживали та вели спільне господарство по день смерті чоловіка (08.02.2018 р.) в м. Волноваха за адресою: пров. Новий, буд. 8, що підтверджено довідкою від 16.03.2018 р. №1550, виданою Волноваською міською радою Волноваського району Донецької області, яку позивачем було надано відповідачу разом із заявою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника.

Як зазначила позивач, її чоловік утримував сім’ю, оскільки вона не працювала, є отримувачем пенсії, розмір якої наразі становить 1941,65 грн., проте як пенсія покійного чоловіка на день його смерті становила близько 14 000,00 грн. на місяць, що на думку позивача, підтверджує, що остання перебувала на повному утриманні чоловіка по день його смерті, оскільки дохід померлого чоловіка - ОСОБА_2 більш ніж в сім разів перевищував розмір її доходів.

Судом встановлено, що після смерті чоловіка, позивач неодноразово, а саме: 29.03.2018 року та 11.05.2018 року зверталась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з заявою про призначення пенсії за втратою годувальника, що підтверджується розпискою-повідомленням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 11.05.2018 року №2613.

Рішенням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 17.05.2018 року №2613 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, з тих підстав, що сумісне перебування заявника з померлим годувальником не підтверджено документами, а тому право на призначення пенсії відсутнє.

Позивач, вважаючи рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 17.05.2018 р. №2613 про відмову в переведенні на пенсію по втраті годувальника в розмірі 50 відсотків пенсії померлого годувальника, протиправним та таким, що порушує її охоронювані чинним законодавством України права, звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-ІУ (зі змінами) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_4), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, також надаються, зокрема документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника, документи про місце проживання (реєстрації).

У відповідності до п. 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім’ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні відповідача від 17.05.2018 року №2613, спільнепроживання позивача з чоловіком не підтверджено документами.

Разом з тим, суд встановлено, що разом із заявою про призначення пенсії, позивачем були надані відповідачу усі необхідні документи визначені вищезазначеним Порядком, про що зазначено в розписці-повідомленні від 11.05.2018 року (а.с. 10-19). Зокрема, як встановлено судом, факт сумісного проживання подружжя та ведення спільного господарства по день смерті чоловіка позивача (08.02.2018 р.) в м. Волноваха за адресою: пров. Новий, буд. 8, підтверджено довідкою від 16.03.2018 р. №1550, виданою Волноваською міською радою Волноваського району Донецької області, яку позивачем було надано відповідачу разом із заявою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, що не спростовано відповідачем у відзиві.

Факт спільного проживання позивача зі своїм покійним чоловіком, ведення спільного з ним господарства та перебування на його утриманні також підтверджується заявами сусідів за останнім фактичним місцем проживання подружжя за адресою: Донецька обл., м. Волноваха, пров. Новий, буд. 8, а саме громадян: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом з документами, що посвідчують їх особу. В зазначених заявах вказані вище особи підтверджують, що позивач з чоловіком протягом останніх чотирьох років мешкали разом однією сім’єю, вели спільне з ним господарство, а також той факт, що по день його смерті позивач перебувала на його забезпеченні (а.с. 22-29).

Крім того, факт проживання позивача зі своїм чоловіком по день його смерті, ведення спільного з ним господарства та перебування на його утриманні, яке було постійним і основним джерелом доходу позивача також підтверджується довідками №№ 5874, 5875, видані Волноваською міською радою Волноваського району Донецької області 20.07.2018 року. В зазначених документах міститься інформація, що спростовує висновки відповідача, викладені в оскаржуваному рішенні про відмову в переведенні на пенсію по втраті годувальника №2613 від 17.05.2018 року та повністю підтверджує фактичні дані, зазначені в довідці від 16.03.2018 року №1550, яка була своєчасно надана відповідачу (а.с. 21).

При цьому суд зазначає, що зі змісту ст. 22, ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 12 ч. 1 Європейської Соціальної хартії (переглянутої), що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на їх забезпечення, усі працівники та особи, які знаходяться на їхньому утриманні, мають право на соціальне забезпечення.

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-1V (зі змінами) визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, наявність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи як юридичний документ, чинний на території України, не означає фактичне перебування особи за адресою, зазначеній в цій довідці.

Судом встановлено, що в розпорядженні управління від 14.08.2018 р. №838246, наявного в матеріалах пенсійної справи позивача, зазначено, що вона отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, а її розмір станом на 01.07.2018 р. складає 1941,65 грн.

Згідно статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 зазначеного Закону (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Особливості обчислення розміру пенсії зазначені в статті 22 Закону.

Зі змісту ст.ст. 2, 19, 22, 56, 100 Закону № 1788-ХІІ вбачається, що пенсії за віком на пільгових умовах є самостійнім видом пенсії, розмір якої нараховується залежно від розміру заробітної плати, який обчислюється згідно вимог визначеного Закону. Будь-якого правового регулювання окремими, іншими законодавчими актами зазначений закон не потребує, є чинним та діючим нормативно-правовим актом станом на дату подання позовної заяви до суду.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком, 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

За вказаним Законом, члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.

Отже, відмова в призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника, викладена в рішенні Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 17.05.2018 року №2613 не може бути визнана такою, що відповідає чинному законодавству.

Як встановлено судом, із заявою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, а саме 50% пенсії покійного чоловіка позивач звернулася 11.05.2018 року, дотримуючись строків звернення за призначенням зазначеного виду пенсії, оскільки її чоловік помер 08.02.2018 року. Отже фактично має місце призначення пенсії позивачу первинно, оскільки вона отримує пенсію за нормами іншого Закону, відтак переведення з одного виду пенсії на інший в межах дії Закону №1058 не надається можливим.

Зазначена правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 29.11.2016 по справі № 133/476/15-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох і більше непрацездатних членів сім'ї 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.

На вимогу суду, листом від 20.09.2018 року №3366/09 відповідачем повідомлено про те, що гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 по день смерті (08.02.2018 р.) перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області. В додатку до зазначеного листа відповідачем надано належним чином завірену копію розпорядження УПФУ в Волноваському районі Донецької області від 12.02.2018 р. №197052, зі змісту якої вбачається, що розмір пенсії покійного чоловіка позивача - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 станом на 01.01.2018 року та на день його смерті складав 13 730,00 грн.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає при призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника проведення нового обрахунку пенсії померлого годувальника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27.10.2015 року по справі №345/1928/14-а, пенсія у зв'язку з втратою годувальника розраховується у відсотковому відношенні до розміру пенсії померлого годувальника, тому в розумінні пункту третього частини 1 статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1V «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як попередній вид пенсії слід розуміти саме пенсію, яку отримував на день смерті годувальник.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України регламентовано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Крім того, згідно зі ст. ст. 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 17.05.2018 р. №2613, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію по втраті годувальника, а тому воно підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відтак, порушені Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі права на пенсійне забезпечення позивача відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягають відновленню судом, починаючи з 09.02.2018 року відповідно до п.3 ч. 1 ст. 45 зазначеного Закону.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення № 2613 від 17.05.2018 року та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 17.05.2018 року №2613 про відмову в переведенні на пенсію по втраті годувальника.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (вул. Ільфа і Петрова, 4-а, м. Одеса, 65121, код ЄДРПОУ 41248812) призначити з 09.02.2018 року ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, 65014, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50 відсотків пенсії померлого годувальника - ОСОБА_2, виходячи з розміру пенсії, яку він отримував на день смерті в сумі 13 730 грн. 00 коп.

Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (вул. Ільфа і Петрова, 4-а, м. Одеса, 65121, код ЄДРПОУ 41248812) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65014, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) різницю між сумою фактично отриманої та призначеної з 09.02.2018 року пенсії у зв’язку з втратою годувальника.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (вул. Ільфа і Петрова, 4-а, м. Одеса, 65121, код ЄДРПОУ 41248812) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65014, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) різниці між сумою фактично отриманої та призначеної з 09.02.2018 року пенсії у зв’язку з втратою годувальника, у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (вул. Ільфа і Петрова, 4-а, м. Одеса, 65121, код ЄДРПОУ 41248812) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65014, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Cтефанов