Рішення № 76903583, 04.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/3960/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2018 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов’язання виплатити грошову допомогу,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та зобов’язання виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій (станом на 18.10.2017 року – день її призначення), яка не підлягає оподаткуванню.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15 червня 2018 року звернувся до відповідача із заявою щодо виплати йому грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Проте, відповідач листом від 09.07.2018 №2930/Д-20/07.05-06 повідомив позивача про відмову у виплаті такої грошової допомоги, оскільки перелік закладів і установ освіти, охорони здоров’я, соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Відповідно до Переліку закладів охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 р №168, дорожньо-будівельний батальйон окремої дорожньо-будівельної бригади переліком не передбачений.

Відтак, відсутні підстави для виплати такої допомоги.

Позивач вважає, що така позиція відповідача суперечить нормам діючого законодавства України та порушує його права в сфері соціального та пенсійного забезпечення, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04 вересня 2018 року відкрито спрощене провадження в справі та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов заперечує повністю, мотиви викладені в письмовому відзиві на позовну заяву від 20.09.2018 року.

В обгрунтування відзиву зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує з 18.10.2017 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до розділу 2 «Охорона здоров'я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал, зокрема в лікарняних закладах, амбулаторно-поліклінічних закладів. Згідно пенсійної справи позивача страховий стаж становить 33 р 09 місяців 02 дні (необхідний страховий стаж 35 років).

Щодо зарахування до страхового стажу роботи періоду проходження військової служби з 03.10.1982 по 11.10.1984 зазначає наступне.

Проходження військової служби в закладах охорони здоров’я Збройних Сил України на посадах лікарів та середнього медичного персоналу зараховується до стажу роботи, яка дає право виходу на пенсію за вислугу років. Тобто, до спеціального стажу, що дає право на виплату грошової допомоги, військова служба зараховується за умови, якщо ця служба проходила на посаді лікаря чи середнього медичного персоналу в одному із закладів, передбаченому в Переліку закладів охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 р №168.

Згідно із довідкою Сихівського районного військового комісаріату від 31.01.2018 №253, позивач проходив військову службу в Збройних силах України з 03.10.1982 р по 11.10.1984, 15.12.1982 по 11.10.1984 на посаді лікаря в 1702 окремому дорожньо-будівельному батальйоні 146 окремої дорожньо-будівельної бригади ГВБУ МО.

Відповідно дорожньо-будівельний батальон окремої дорожньо-будівельної бригади Переліком 168 не передбачено, відтак поданими документами не підтверджено службу в закладах охорони здоров’я передбачених Переліком №168, тому відсутні підстави для призначення одноразової грошової допомоги.

Позивачем подано відповідь на відзив (вхідний № 30469 від 21.09.2018 р), в якому зазначає, що аргументи відповідача не відповідають фактичним обставинам, оскільки згідно роз’яснення №249/11/514 від 27.12.2017 р на його звернення до Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України щодо підтвердження статусу медичного структурного підрозділу військової частини 02260 (1702 окремого дорожно-будівельного батальону) заначено, що посада лікаря обов’язково передбачалась в медичному підрозділі «медичному пункті», який утримувався в дорожно-будівельних батальонах і відповідно до Переліку закладів охорони здоров’я в системі Міністерства охорони здоров’я України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №168 від 23.03.2017 р медичний пункт військової частини відноситься до амбулаторно-поліклінічних закладів.

Також, позивач наголошує, що відповідачем ігнорується лист №314/6/2057 від 31.05.2018 р Міністерства оборони Російської Федерації, в якому вказується, що в період з жовтня 1982 р по жовтень 1984 р в 1702 окремому дорожно-будівельному батальйоні 146 окремої дорожньо-будівельної бригади (військова частина 02260, де проходив позивач військову службу на посаді лікаря у званні старшого лейтенанта медичної служби штатом утримувалась військова посада «начальник медичного пункту-лікар батальйону», яка відповідала встановленій штатно-посадовій категорії «капітан медичної служби», відповідно свідчить про наявність в окремому дорожно-будівельному батальйоні 146 окремої дорожньо-будівельної бригади медичного підрозділу-медичного пункту. Відтак, посилання відповідача про те, що дорожньо-будівельний батальйон окремої дорожньо-будівельної бригади Переліком 168 не передбачений і що позивач був лейтенант медичної служби є безпідставним і не грунтується на чинному законодавстві.

На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 15.06.2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про зарахування до спеціального трудового стажу, його стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, відповідно до п. «е-ж» ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» періоду проходження військової служби з 03.10.1982 по 11.10.1984 р.

09.07.2018 року відповідач надав відповідь №2930/Д-20/07.05-06, відповідно до якої відмовив ОСОБА_2 у зарахуванні до спеціального стажу період проходження ним військової служби з 03.10.1982 року по 11.10.1984 року, мотивуючи тим, що вказані періоди не дають права на призначення грошової допомоги в розмірі 10 пенсій, так як це не передбачено чинним законодавством.

Позивач, не погодившись із вказаною відмовою відповідача звернувся до суду з означеним позовом.

Вирішуючи спір, суд керувався наступним.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах і установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж на таких посадах, зокрема, чоловіки 35 років, а також якщо вони до цього не одержували будь-якої пенсії, під час призначення пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі їхніх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Порядком обчислення стажу, що дає право на призначення допомоги та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 передбачено зарахування до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, періодів роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909.

Згідно з розділом 2 «Охорона здоров’я» цього Переліку право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої і невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Відповідно до пункту 2 наказу Міністерства оборони України від 23.03.2017 р №168 до переліку закладів охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України, належать амбулаторно-поліклінічні заклади: поліклініка, поліклінічне відділення (усіх найменувань); центральна стоматологічна поліклініка; стоматологічна поліклініка; пересувний стоматологічний кабінет; пересувний рентгенівський кабінет; медична служба (військової частини, корабля, підводного човна, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею); медичний пункт (військової частини, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею, державного підприємства, організації та установи Міністерства оборони України).

В свою чергу, відмовляючи позивачеві у зарахуванні двох років на посаді лікаря в закладі охорони здоров’я в Збройних Силах до стажу роботи, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої п.7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідач виходив з того, що підтверджений страховий стаж позивача на посадах в установах охорони здоров’я складає 33 роки 9 місяців 2 дні, оскільки стаж на посаді лікаря в закладі охорони здоров’я Збройних сил України позивача не був зарахований як стаж, який дає право на пенсію за вислугу років.

При цьому, відповідно до листа військово-медичного департаменту МОУ від 27.12.2017 р , судом встановлено, що в окремих дорожньо-будівельних батальйонах утримувався медичний підрозділ «Медичний пункт», в якому передбачалась посада лікаря.

Згідно архівної довідки Центрального архіву МО РФ вбачається, що ОСОБА_1, наказом командира військової частини 1702 ОД СБ№335 від 02.12.1982 р, лейтент медичної служби, прибув з військової служби 02171та був зарахований до Списків особового складу як лікар частини.

Наказом №256 від 10.08.1984 р ОСОБА_1 був звільнений в запас з посади лікаря частини по закінченню строку служби.

Довідкою МО РФ №314/6/2057 підтверджено, що 1702 ОДББ 146 ОДББ це військова частина 02260, в якій штатом була передбачена посада начальника медичного пункту-лікар батальйону.

Відповідно до довідки Сихівського РВК м. Львова №253 від 31.01.2018 р, встановлено те, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку як офіцер запасу та проходив службу в період з 15.12.1982 р по 11.10.1984 р на посаді лікаря в Забайкальському військовому окрузі.

Виходячи з вимог ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також вимог Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 та наказу Міністерства оборони України від 23.03.2017 р №168, суд зауважує, що посада лікаря в медичному пункті військової служби зараховується до стажу роботи за вислугою років. З урахуванням зазначених правових норм, страховий стаж позивача складає понад 35 років, що дає йому право, у відповідності до положень п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Виплата одноразової грошової допомоги при виході на пенсію є заохоченням особи, яка 35 років /для чоловіка/ відпрацювала в закладах охорони здоров’я.

Стаж на посаді лікаря в закладі охорони здоров’я Збройних силах позивача з 03.10.1982 р по 11.10.1984 р становить 2 роки 8 днів.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що суб’єктом владних повноважень в ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого ним рішення, не спростовано доводи позивача.

Отже, беручи до уваги, що період проходження військової служби на посаді лікаря позивача з 03.10.1982 року по 11.10.1984 року на підставі чинного на той момент законодавства мав бути включений до стажу роботи медичних працівників.

Виходячи з наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд у разі задоволення позову може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно не зарахував період проходження військової служби на посаді лікаря військової частини, тому належним способом захисту порушеного права позивача є прийняття судом рішення про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років передбачених пунктами “е” - “ж” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за період роботи: з 03.10.1982 по 11.10.1984 проходження військової служби на посаді лікаря в 1702 окремому дорожньо-будівельному батальоні 146 окремої дорожньо-будівельної бригади ГВБУ МО (місце дислокації військової частини с. Кундур Забайкальського військового округу) та зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу ХV “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з приписів ст.139 КАС України, відповідно до яких, у разі задоволення позову сторони, яка не суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. 77, 122, 123, 242, 243, 251, 255 КАС України,-

вирішив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фону України у Львівській області зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років передбаченх пунктами “е” - “ж” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за період роботи: з 03.10.1982 по 11.10.1984 проходження військової служби на посаді лікаря в 1702 окремому дорожньо-будівельному батальоні 146 окремої дорожньо-будівельної бригади ГВБУ МО (місце дислокації військової частини с. Кундур Забайкальського військового округу).

3. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу ХV “Прикінцевих положень” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

4. Судовий збір в розмірі 704 грн 80 коп. присудити на користь ОСОБА_2 (вул. Патона,9/28, м. Львів, 79040, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст. 295 КАС України, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадженні або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гулкевич І.З.