Рішення № 76903331, 03.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2018 року № 810/2343/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною бездіяльності, та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить протиправною бездіяльність відповідача щодо затримки у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з органів поліції, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 9 641,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що при його звільненні, з ним вчасно не було проведено розрахунок в повному обсязі, а саме не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби, що передбачено ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Ухвалою суду від 15.05.2018 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та при значено судове засідання на 07.06.2018.

Позивач та представник відповідача надали суду заяви, в яких просили розглядати справу за їх відсутності.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач, у період з 01.03.1999 по 07.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, зокрема, у структурних підрозділах Головного управління МВС України в Київській області.

Відповідно до наказу ГУ МВС України в Київській області від 07.11.2015 № 618 о/с., згідно пункту 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивач звільнений у запас Збройних Сил за пунктом 63 «к» (у зв’язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) з 07 листопада 2015 року.

Відповідно наказу ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с позивач прийнятий на службу до Національної поліції України, а саме – до Головного управління Національної поліції в Київській області.

Згідно з наказом ГУ НП в Київській області від 21.01.2016 № 14 о/с, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнений зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) за статтею 77, п.1, пп.2 (через хворобу).

Як слідує з матеріалів справи, у день звільнення позивача зі служби йому не було виплачено одноразову грошову допомоги при звільненні у розмірі 39 094,65 грн.

Зазначену одноразову грошову допомогу позивач отримав 16.05.2016.

Позивач вважає, що бездіяльність відповідача, яка виразилася у затримці виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні, є протиправною, а тому просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у сумі 9 641,56 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Вказана норма права встановлює певні умови, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги.

Так, зазначена допомога виплачується особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також умовою виплати відповідної допомоги є звільнення зі служби за станом здоров'я.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, позивач проходив службу у Білоцерківському відділі поліції.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, позивач належить до осіб, які мають право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже, має право й на допомогу, передбачену ч. 1 ст. 9 вказаного Закону.

Крім того, позивач був звільнений зі служби в запас у зв'язку з хворобою, відтак, він має право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що під час звільнення позивачу було виплачено 7 115 грн. 64 коп., а одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 39 094, 65 грн. виплачена лише 16.05.2016.

Виходячи із встановлених обставин, суд зазначає, що під час розгляду даної справи не вирішується питання правомірності нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки вказана допомога була виплачена у травні 2016 року, що також не заперечується позивачем. Спір у цій справі стосується лише нарахування і виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З приводу правовідносин щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 9 641,56 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року у справі № 21-1765а15 вказав на те, що обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку на час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Тобто, підставою відповідальності власника або уповноваженого ним органу є склад правопорушення, який включає два юридичні факти:

- порушення строків розрахунку при звільненні;

- вина власника чи уповноваженого ним органу.

Судом встановлено порушення строків розрахунку з позивачем та наявність вини відповідача у невчасному розрахунку, оскільки право позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби прямо передбачене ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Судом не беруться до уваги твердження представника відповідача стосовно того, що діюче законодавство не містить приписів щодо обов'язкової сплати вказаної одноразової грошової допомоги у день звільнення особи зі служби, оскільки вказані твердження спростовуються частиною 1 статті 116 КЗпП України, відповідно до якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами та доповненнями), за п.п.2,8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Як слідує з позовної заяви, заробітна плата (грошове забезпечення) позивача становить: за грудень 2015 року – 3 645,00 грн. ( 31 робочий день), за січень 2016 року – 2 469,19 грн. ( 21 робочий день). Середньоденний заробітна плата (грошове забезпечення) становить 117,58 грн. (6 114,19 грн./52 робочих дні), період затримки розрахунку становить 82 дні (з 22.01.2016 по 16.05.2016). Отже середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 9 641, 56 грн.

Також слід зазначити, що стягнення з відповідача одноразової допомоги у разі звільнення за змістом статті 2 Закону України «Про оплату праці» є компенсаційними витратами та охоплюються поняттям «заробітна плата», а тому суд не бере до уваги твердження відповідача, що одноразова грошова допомога не є заробітною платою та до неї не може застосовуватись ст. 117 Кодексу законів про працю України в частині виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності свого рішення, а тому останнє підлягає скасуванню.

Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо затримки у виплаті гр. ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з органів поліції.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (01025, м. Київ, вул. Воломирська, 15, код 40108616) на користь гр. ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 9 641 (дев’ять тисяч шістсот сорок одна) грн. 56 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.