Рішення № 76902890, 26.09.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 вересня 2018 р. Справа № 802/1748/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака Володимира Валентиновича,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідачів: ОСОБА_2,

представника третьої особи: не з'явився,

представника третьої особи 2: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації, Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації (третя особа - 1), Вінницької обласної державної адміністрації (третя особа - 2) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що звернувся до відповідача через Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації із заявою від про встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, однак отримав відмову викладену у листі Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації №06-1167 від 19.03.2018. Вказану відмову позивач вважає протиправною та такою, що порушує його права, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 05.03.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на 05.07.2018.

Ухвалою від 05.07.2018 залучено до участі у справу в якості співвідповідача Вінницьку обласну державну адміністрацію, в зв'язку з чим відкладено судовий розгляд справи на 03.09.2018.

Ухвалою від 03.09.2018 залучено до участі у справу в якості співвідповідача - Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, змінено процесуальний статус Вінницької ОДА з співвідповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Відкладено судовий розгляд справи на 26.09.2018.

В судовому засіданні 26. 09.2018 судом за згодою сторін постановлено ухвалу, без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судових засідань, про закриття підготовчого провадження та призначення справи в цьомуж судовому засіданні до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив (вх. №32533 від 01.08.2018). Зокрема вказав, що він, як особа, якій встановлений причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Представник відповідачів та третьої особи-2 в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила, надала суду відзив на позов, в якому зазначила, що Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації, відмовляючи позивачу у віднесенні його до осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видачі посвідчення встановленого зразка діяв цілком обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 № 791а-XII, чинна з 01.01.2015 редакція якого передбачає виключення зони посиленого радіоекологічного контролю з числа зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а відтак і втрату позивачем статусу особи, потерпілої від аварії на ЧАЕС.

Крім того, зазначила, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року затверджено новий Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорія громадян, згідно якого обов'язок щодо встановлення особі статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 покладено, на створену, згідно розпорядження голови Вінницької облдержадміністрації за №642 від 17 серпня 2018 року, Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Представник третьої особи-1 в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання за вх. №41575 від 25.09.2018 про розгляд справи за його відсутності. Щодо заявлених позовних вимог своєї позиції не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що зареєстрований та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта серії АА №722799 (а.с. 9).

Згідно Довідки від 05.03.2018 за №02-34-549, виданої виконавчим комітетом Тульчинської міської ради Вінницької області, позивач постійно з 06.06.1980 проживає в м. Тульчин, яке відноситься до населеного пункту категорії №4, що постаждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 10).

Згідно Довідки до акта огляду МСЕК №1 Департаменту охорони здоров'я Вінницької ОДА, серія 12 ААА від 5 жовтня 2015 року позивачу медико-соціальною експертною комісією №1 Департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА встановлено другу групу інвалідності загального захворювання (а.с. 11).

Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 05.10.2016 № 10662, за результатами розгляду звернення позивача та зареєстрованої в ЦМЕК 29.08.2016 документації на предмет встановлення причинного зв'язку хвороби з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС позивачу встановлено основний діагноз рак верхньо-ампулярного відділу прямої кишки. Згідно експертного висновку захворювання позивача пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 12).

В березні 2018 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації із заявою, в якій просив видати посвідчення постраждалої особи від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

05 березня 2018 року Тульчинська РДА подала до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної подання від 05.03.2018 за №01.01-31/493 щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

19.03.2018 Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної, розглянувши подання Тульчинська РДА щодо видачі позивачу посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, надав відповідь листом за вих. №061167, у якому повідомив, що на даний час, до внесення відповідних змін у законодавство, вирішити питання про видачу позивачеві такого посвідчення не видається можливим (а.с. 16).

Відмовляючи у встановленні позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, відповідач вказав, що Законом України від 28.12.2014 за №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" у статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено визначення зони посиленого радіоекологічного контролю. З 01.01.2015 в переліку зон радіоактивного забруднення зона посиленого радіоекологічного контрою відсутня.

Враховуючи зміни, внесені Законом №76-VIII, з 01.01.2015 особи, що проживали на території зони посиленого радіоекологічного контролю, втратили статус потерпілих від аварії на ЧАЕС, відповідно, в разі встановлення їм інвалідності, пов'язаної з наслідками аварії на ЧАЕС після зазначеної дати, і право на визначення їм статусу постраждалого від аварії на ЧАЕС категорії 1.

Не погоджуючись із такою відмовою суб'єкта владних повноважень, позивач звернулась із цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ).

Так, частинами першою та другою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У преамбулі Закону № 796-ХІІ закріплено, що він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 796-ХІІ, він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 частини першої статті 11 Закону № 796-XII визначено, що особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону № 796-XII, до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11, частина третя статті 12 вказаного Закону), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Статтею 12 Закону № 796-XII передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Положеннями абзацу першого пункту 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (далі - Порядок №51) встановлено, що інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

Відповідно до абзацу дев'ятого пункту 10 Порядку №51, посвідчення видаються потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

З аналізу вищезазначених норм слідує, що правовою підставою для надання статусу особи, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є одночасна сукупність наступних умов: 1) така особа є потерпілою від Чорнобильської катастрофи у розумінні статті 11 Закону № 796-ХІІ; 2) встановлення їй інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

При цьому, слід враховувати, що до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи у розумінні статті 11 Закону № 796-ХІІ, зокрема, належать особи, яким надано статус громадянина, що постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач підпадає під визначення особи, потерпілої від наслідків аварії на ЧАЕС, 4 категорії, оскільки проживав та/або працював чи постійно навчався, станом на 01.01.1993 на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років, що підтверджується вданою виконавчим комітетом Тульчинської міської ради Вінницької області Довідкою від 05.03.2018 за №02-34-549.

З 05.10.2015 позивачу встановлено безстроково ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №055546.

Оскільки позивач є інвалідом з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи та причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою встановлено відповідною медичною установою, суд дійшов висновку про наявність у позивача достатніх та необхідних правових підстав для надання йому правового статусу особи, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та видачі відповідного посвідчення.

Стосовно висновків Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, викладених в оспорюваній відмові, що таке право було втрачене позивачем у звязку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII, яким було виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, у якій проживає позивач, з переліку радіоактивно забруднених територій, суд зазначає наступне.

Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у статті 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з вказаною нормою, до зон радіоактивного забруднення належать: зона відчуження, зона безумовного (обов'язкового) відселення, зона гарантованого добровільного відселення та зона посиленого радіоекологічного контролю.

Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Дійсно, 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, яким статтю 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було виключено, а також виключено абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.

Суд вважає, що виключення із правового регулювання зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зони посиленого радіоекологічного контролю, мало наслідком лише скасування компенсацій та пільг особам, віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01.01.2015. У той же час, жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відбулось.

Таким чином, висновки, до яких дійшов відповідач, пов'язуючи виключення такої зони як зона посиленого радіоекологічного контролю із наявністю у особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, - є безумовно помилковими.

Крім того, виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля поняття зона посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.

При цьому суд зазначає, що та обставина, що позивач проходив огляд в МСЕК вже після набрання чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ, не має правового значення для вирішення питання про встановлення йому статусу потерпілого 1 категорії, оскільки на момент проходження огляду МСЕК позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, який зберігається у нього довічно, якщо не буде змінений на іншу категорію.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 по справі № 802/1445/17-а, висновки якого, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судами.

В той же час, у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №375/555/17 застосовано протилежний підхід, яким встановлено, що виключення зони посиленого радіоекологічного контролю позбавляє особу статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, а встановлення причинного звязку інвалідності з Чорнобильською катастрофою після 01.01.2015 та звернення із заявою про надання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 без відповідного статусу потерпілого свідчить про відсутність підстав для задоволення позову щодо зобов'язання видачі посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Проте, суд не вбачає жодного виправдання для зміни юридичного тлумачення, визначеного у постанові ВС від 25.05.2018 № 802/1445/17-а. Насправді, Верховний Суд не навів у вказаній постанові жодних аргументів, які б свідчили про наявність підстав для зміни відповідного тлумачення.

Суд також зазначає, що можливість різних тлумачень одних і тих самих положень законодавства головним чином була спричинена неналежним станом законодавства з цього питання.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини національне законодавство повинно бути чітким та узгодженим та відповідати вимозі «якості» закону та забезпечувати адекватний захист від свавільного втручання у майнові права заявника.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Серков проти України» (SERKOV v. UKRAINE) суд визнав, що відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства призводить до його суперечливого тлумачення судом, що порушує вимоги Конвенції щодо «якості закону». Вищезазначені міркування є достатніми, щоб надати суду можливість дійти висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним у контексті статті 1 Першого протоколу. Відповідно, Суд постановляє, що було порушення цього положення.

З огляду на зазначене рішення ЄСПЛ, суд враховує висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений в раніше ухваленому рішенні (Постанова ВС від 25.05.2018 № 802/1445/17-а), та водночас вважає за необхідне відступити від висновку, викладеному в постанові від 26.06.2018 №375/555/17, позаяк дане рішення не тільки не містить чіткого обґрунтування встановлення нової правової позиції у подібних правовідносинах, а взагалі дезорієнтує в питаннях забезпечення однакового застосування норм матеріального права.

Суд звертає увагу, що у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 Конституційний Суд України роз'яснив, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За наведених обставин вимоги позивача про визнання протиправним та рішення Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА, яке викладене у листі №06-1167 від 19.03.2018, про відмову у встановлені ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо позовної вимоги про зобов'язання Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА вчинити дії стосовно видачі посвідчень потерпілої особи від аварії на ЧАЕС 1 категорії, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 4 статті 65 Закону видача посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними. Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На момент звернення ОСОБА_1 з питання видачі посвідчення особи, потерпілої від аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 1 діяв Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.0Е1997 №51.

Пунктом 10 цього Порядку було передбачено видачу посвідчень постраждалим громадянам обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року затверджено новий Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категорія громадян (далі - Порядок).

Пунктом 7 постанови зобов’язано Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київські та Севастопольські міські державні адміністраціям забезпечити своєчасну видачу посвідчень.

Відповідно до пункту 11 Порядку посвідчення видаються уповноваженими органами за поданням райдержадміністрацій за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами (далі — регіональні комісії).

Уповноваженими органами, які видають посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київські та Севастопольські міські державні адміністрації.

На виконання пункту 8 Постанови розпорядженням голови облдержадміністрації від 17 серпня 2018 року в області створена Комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї (надалі - Комісія)

Враховуючи вищезазначене, видача відповідних посвідчень в області проводиться Вінницькою обласною державною адміністрацією за поданням райдержадміністрацій на підставі рішення Комісії про визначення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Беручи до уваги норми чинного законодавства, видача Вінницькою обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 посвідчення особи, яка потерпіла від аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 1 можлива тільки на підставі рішення Комісії про визначення йому відповідного статусу.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що під час розгляду справи було доведено наявність у позивача права на встановлені йому статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, зважаючи на внесені під час розгляду справи зміни у порядок визначення відповідного статусу, суд дійшов до переконання, що для належного захисту порушених прав позивача, слід вийти за межі заявлених позовних вимог шляхом зобов'язання Комісію вчинити дії щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особі яка має статус постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність позбавлення осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи категорії 4 права на отримання статусу постраждалих від Чорнобильської катастрофи категорії 1 за умови наявності причинного звязку інвалідності з Чорнобильською катастрофою, не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації, яке викладене у листі №06-1167 від 19.03.2018 року, про відмову у встановлені ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

Зобов'язати Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї вчинити дії щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особі яка має статус постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (вул. Свідницького, буд. 3, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, ідент. код НОМЕР_1).

Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 40159685).

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна