Рішення № 76902882, 04.10.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 жовтня 2018 р. Справа № 0240/2446/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що звернулась із заявою до відповідача про переведення її на нову пенсію по втраті годувальника за ОСОБА_2, однак отримала відмову викладену у листі ГУ ПФУ у Вінницькій області №720 від 07.05.2018. Вказана у листі відмова мотивована тим, що при розгляді поданого позивачем клопотання про призначення пенсії по втраті годувальника пенсійним фондом встановлено розбіжності в персональних даних ОСОБА_1, що містяться в свідоцтві про її народження та паспортними даними.

Такі мотиви відмови позивач вважає необґрунтованими, а саму відмову протиправною та такою, що порушує її права, що й зумовило її звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 26.07.2018 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

13.08.2018 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №34410), в яком представник відповідача просив відмовити в задоволенні заявленого ОСОБА_1 позову покликаючись на невідповідність зазначених в свідоцтві про народження її сина - ОСОБА_2 та в її паспорті громадянина України відомостей, а саме: в свідоцтві про народження ОСОБА_2 зазначено ім'я його матері (позивача) "Палажка", а у паспорті позивача "Пелагея". Наведені невідповідності на переконання відповідача не дають змогу призначити позивачу пенсію по втраті годувальника та вимагають встановлення факту, що не відноситься, як до повноважень ГУ ПФУ у Вінницькій області так і до повноважень Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 22.08.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. В зв'язку з цим змінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Підготовче засідання призначено на 17.09.2018.

Ухвалою від 17.09.2018 розгляд справи відкладено з підстав передбачених ч. 2 ст. 205 КАС України.

В судове засідання позивач та її представник не з'явились. Разом з тим, 26.09.2018 від представника позивача надійшло клопотання за вх. №41775 про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі позивача та її представника. Також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання за вх. №41760, в якій просив розглянути справу без його участі.

Відповідно до заяв які надійшли від позивача та третіх осіб про розгляд справи без їх участі, керуючись ч.9 ст. 205 КАС України, суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В травні 2018 року позивач звернулася до відповідача з заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника, свого сина ОСОБА_2, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", однак листом ГУ ПФУ у Вінницькій області №720 від 07.05.2018 їй було повідомлено про відмову в переході на вказану пенсію у зв'язку з існуванням розбіжностей в персональних даних ОСОБА_1, що містяться в свідоцтві про народження її загиблого сина та її паспортними даними (а.с. 7).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (у подальшому - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно абз.3 ст.1 Закону №2262-ХІІ, члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Положеннями ст.29 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника сім’ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім’ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім’ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті..

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, який 12.12.2017 загинув при виконанні обов'язку військової служби, про що свідчить наказ командира військової частини №А2896 від 22.12.2017 про результати службового розслідування по факту загибелі старшого сержанта ОСОБА_2. Вказаним наказом встановлено, що загибель військовослужбовця сталась при виконанні ним службових обов'язків (а.с. 6). Даний факт також не заперечується й відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.30 Закону право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (ст.31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.

У п. «б» ч. 4 цієї ж статті передбачено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються:

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю.

Системно проаналізувавши вказані норми, суд визнає, що право на отримання пенсії в разі втрати годувальника мають члени сімей (в тому числі мати) загиблого, померлого або такого, що пропав безвісти військовослужбовця, та які перебували на його утриманні (якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування).

Таким чином, з наведеного слідує, що позивач, будучи пенсіонером за віком відповідно до пенсійного посвідчення серії №1347 від 06.07.2002, та являючись матір'ю померлого військовослужбовця ОСОБА_2, який загинув під час виконання службових обов'язків, має визначене Законом право на призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

При цьому, надаючи оцінку позовній вимозі про визнання протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом вище, відмова відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника зумовлена існуванням розбіжностей в її імені, що вказане в свідоцтві про народження її загиблого сина та в її паспорті. Зокрема, в свідоцтві про народження серії І-АВ №029619, виданому ОСОБА_2, матір'ю останнього вказана ОСОБА_3 (а.с. 10). В свою чергу, в паспорті серії АВ №148542 від 26.06.2000 позивач зазначена як ОСОБА_1.

При цьому, як вбачається з доданої до матеріалів справи копії словника українських імен, виданого Національною академією наук України інститутом Української мови, за видавництвом "Довіра" у 2005 році, ОСОБА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є одним і тим самим ім'ям. Таким чином, мати загиблого 12.12.2017 ОСОБА_2, що вказана в свідоцтві про його народження серії І-АВ №029619, "Твердола Палажка Олександрівна" та ОСОБА_1, на ім'я якої видано паспорт серії АВ №148542 від 26.06.2000 є однією і тією особою. Таким чином, розбіжності в написанні імені позивача в первинних документах, які встановлюють її особу та особу її загиблого сина не є перешкодою в призначенні їй пенсії по втраті годувальника.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень повинен діяти у межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

В контексті наведеного суд зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Так, пунктом 4.1 Порядку визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до п. 4.2 Порядку, орган, що призначає пенсію при прийманні документів:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Отже, з огляду на вищенаведені вимоги щодо прийняття та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», беручи до уваги відсутність у відповідача повноважень на підтвердження особи заявника, за наявності розбіжностей в поданих первинних документах, а тому підстав для визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника у суду відсутні.

Також суд звертає увагу позивача, що ГУ ПФУ у Вінницькій області листом від 07.05.2018 за №720 надано обґрунтовані роз'яснення неможливості за наданими документами призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника. При цьому, наведено шляхи усунення недоліків виявлених під час розгляду наданих позивачем документів, що перешкоджають прийняттю позитивного у відношенні до позивача рішення, а саме запропоновано ОСОБА_1 звернутись до суду з метою встановлення належності саме їй поданих до пенсійного фонду документів (свідоцтва про народження її сина та її паспорта).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що при розгляді поданих позивачем документів для призначення їй пенсії по втраті годувальника, за наявності вищеокреслених розбіжностей у первинних документах, відповідач був позбавлений можливості призначити ОСОБА_1 пенсію, в свою чергу суд наділений повноваженнями щодо встановлення відповідності наданих до матеріалів справи документів, а відтак пза наслідком наведених позивачем обґрунтувань, дійшов до переконання про наявність в позивача права на отримання пенсії по втраті годувальника.

З огляду на викладене, суд вважає за потрібне позовні вимоги в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_2, який помер 08.12.2017 є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підлягають задоволенню.

В свою чергу, позовні вимоги щодо визнання протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника задоволенню не підлягають, позаяк в даному випадку суб'єкт владних повноважень діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 704, 80 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 352,40 грн. (1/2 задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_2, який помер 08.12.2017.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (вул. Гагаріна, буд. 97, с. Ладижинські хутори, Гайсинський район, Вінницька область, 23745, ідент. код НОМЕР_1)

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна