Рішення № 76902647, 20.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2018Справа № 910/1675/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прове груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон груп"

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Навігатор";

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Три О"

про визнання права користування

за участю представників сторін:

від позивача: Єфанова Н.В.;

від відповідача: не з'явився ;

від третьої особи-1: Антошин В.В., Штуць Н.Г.;

від третьої особи-2: не з'явився

від третьої особи -3: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Прове груп" (далі - ТОВ "Прове груп", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон груп" (далі - ТОВ "Юнісон груп", відповідач) про визнання права користування.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ТОВ "Юнісон груп" (орендодавець) порушило право позивача (орендаря) на користування приміщенням, переданим йому за договором оренди від 03.07.2017 р., направивши лист про припинення дії договору оренди у зв'язку з призначенням нового управителя вказаного приміщення.

У позові ТОВ "Прове груп" просить визнати за ним право користування приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Київ, пл. Спортивна, 1, відповідно до умов договору оренди від 03.07.2017 р., укладеного між сторонами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2018 р. до розгляду справи були залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство управління активами, далі - третя особа-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Навігатор" (далі - ТОВ "Бізнес-центр "Навігатор", третя особа-2).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2018 р. розгляд справи вирішено здійснювати у загальному позовному провадженні, цією ж ухвалою до розгляду справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучене Товариство з обмеженою відповідальністю "Три О" (далі - ТОВ "Три О", третя особа-3).

У строк, встановлений законом, відповідач та третя особа- 1 надали відзив та пояснення на позовні вимоги, у яких проти позову заперечили, вважали його необгрунтованим.

Треті особи-2, 3 - ТОВ "Бізнес-центр "Навігатор", ТОВ "Три О" пояснень стосовно заявлених позовних вимог суду не надали.

У підготовчому засіданні представник третьої особи-3 - ТОВ "Три О" заявив клопотання про заміну неналежного відповідача - ТОВ "Юнісон груп" на належного ТОВ "Три О", оскільки на даний час новим управителем нерухомого майна за адресою: м. Київ, пл. Спортивна, 1, є третя особа-3 на підставі укладеного із Національним агентством управління активами договору управління майном від 26.04.2018 р.

Розглянувши вказане клопотання та заслухавши думку сторін, суд відмовив у його задоволенні, оскільки у даній справі позовні вимоги обгрунтовані наявністю між сторонами договору оренди та порушенням цього договору відповідачем, в той же час, ТОВ "Три О" не є стороною зазначеного договору оренди від 03.07.2017 р. та договірні відносин у нього із позивачем стосовно права користування об'єктом оренди відсутні. За таких обставин суд вважав, що підстав для набуття ТОВ "Три О" статусу відповідача немає.

Під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. У минулих судових засіданнях проти позову заперечив, зазначив, що на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, пл. Спортивна, 1, що є предметом договору оренди від 03.07.2017 р., судом накладено арешт та його передано в управління Національному агентству управління активами. Вважав, що за таких обставин право відповідача, як орендодавця зазначеної нерухомості, є обмеженим, зокрема в частині передачі цього майна у користування за договором оренди від 03.07.2017 р. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представники третіх осіб-1 проти позовних вимог заперечили з підстав, зазначених відповідачем. Просили відмовити у задоволенні позову.

Представники третіх осіб-2, 3 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, заяв чи клопотань про відкладення розгляду або про розгляд справи у їх відсутність суду не подали.

Відповідно до ст. 202 ГПК України суд вважає за можливе вирішити справу без участі представників відповідача та третіх осіб-2, 3 за наявними в ній матеріалами.

Отже, розглянувши заяви учасників спору по суті справи, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

Встановлено, що 03.07.2017 р. між ТОВ "Юнісон груп" (орендодавець) та ТОВ "Прове груп" (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір оренди). Відповідно до цього договору орендодавець зобов'язується передати орендарю у тимчасове платне користування нежиле приміщення за адресою: м. Київ, пл. Спортивна, 1, на 33 поверсі, площею 335 кв.м., що належить орендодавцю на праві приватної власності, а орендар зобов'язується прийняти, оплатити користування та повернути приміщення на умовах, визначених цим договором (п.п. 1.1, 1.2).

Про передачу приміщення орендарю сторони складають акт приймання-передачі (п. 4.1 договору). Договір набуває чинності з моменту його укладання та діє до 31.05.2020 р. Строк оренди починає обчислюватись з дня підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення (п.п. 5.1, 5.2).

Договір може бути розірваний або припинений відповідно до договору або законодавства України. Орендодавець не має права припинити дію цього договору без письмового повідомлення орендаря не менш, ніж за 60 календарних днів (п.п. 23.1, 23.3).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору оренди надав відповідачу в оренду частину нежитлового приміщення площею 335 кв.м., розташованого на 33 поверсі ТЦ "Гуллівер", площа Спортивна, 1-А, м. Київ, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.09.2017 р.

Також судом встановлено, що 14.07.2017 р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва в межах кримінального провадження № 42016000000003536 у справі № 757/40448/17-к, відкритого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України, було накладено арешт на нежитлові приміщення, які розташовані на 31, 32, 33 поверхах торгівельно-офісного комплексу з об'єктами громадського призначення "Гуллівер" (літера "В"), загальною площею 1 560,7 кв.м., 1 560,3 кв.м., 1 339,9 кв.м. (відповідно).

Крім того, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28.09.2017 р. в межах кримінального провадження № 42016000000003536 у справі № 757/53395/17-к вказані активи були передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для вжиття заходів з їх управління.

Із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 06.10.2017 р. до цього Реєстру були внесені відомості про управителя зазначеного нерухомого майна - Національного агентства управління активами.

Також матеріали справи свідчать, що у подальшому - 09.10.2017 р. відповідач (орендодавець) повідомив позивача (лист № 09-10) про те, що у зв'язку із настанням зазначених вище обставин він втратив право на розпорядження та користування майном за договором оренди від 03.07.2017 р., а тому вважав правовідносини за цим договором оренди припиненими та просив підготувати приміщення до повернення.

Однак, позивач (ТОВ "Прове груп", орендар) вважає, що відсутні будь-які законні підстави для припинення договору оренди, у зв'язку із чим просить визнати за ним право користування об'єктом оренди.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За своїм правовим змістом договір оренди від 03.07.2017 р. є договором найму (оренди), його положення відповідають вимогам ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За договором найму наймодавець здійснює передачу майна наймачеві у користування, при цьому наймачеві також передається і право володіння орендованим майном, тобто можливість не тільки вилучати корисні властивості майна, але і мати його, бути його титульним (правомірним) володільцем. Наділення наймача статусом титульного володільця дозволяє надавати йому можливість використовувати речево-правові засоби захисту свого права від посягання третіх осіб, в тому числі вимагати повернення майна з чужого незаконного володіння, вимагати усунення перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння тощо.

Така можливість надається наймачеві, як володільцю майна главою 29 ЦК України, яка визначає правові підстави для захисту права власності.

Як вже було встановлено судом, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28.09.2017 у справі № 757/53395/17-к визначено порядок зберігання речових доказів, на які накладено арешт ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 р. в межах кримінального провадження № 42016000000003536, зокрема, на нежитлові приміщення, що знаходяться у місті Києві, площа Спортивна, 1-А, 33 поверх ТЦ "Гуллівер (що є об'єктом оренди), шляхом передачі їх в управління Національному агентству управління активами в порядку та на умовах, визначених кримінально-процесуальним законом.

Отже, у розумінні глави 29 ЦК України у зв'язку з арештом майна, володілець цього майна (позивач) мав звернутись з вимогою усунути перешкоди у користуванні майном до особи, яка ці перешкоди спричинила, а не до позивача, право власності якого також є обмеженим.

Також слід зазначити, що арешт на об'єкт оренди був накладений не в межах договірних відносин та не в порядку господарсько-процесуального закону, а в межах кримінального провадження в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.

Так, згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 6 ст. 100 КПК України передбачено, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів").

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом, з визначеними за результатами конкурсу юридичними особами або фізичними особами - підприємцями у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави. Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 КПК України учасники кримінального провадження, зокрема, володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням, зокрема, володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Із матеріалів справи вбачається, що Національним агентством управління активами, за результатами конкурсного відбору, був укладений договір управління активами, що знаходяться, зокрема, на 33 поверсі торгівельного комплексу "Гуллівер" за адресою: місто Київ, площа Спортивна, 1-А, спочатку з управителем - ТОВ "Бізнес- Центр Навігатор", а потім - з ТОВ "Три О", що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та актом приймання-передавання об'єкту нерухомого майна від 02.05.2018 р., наявними у матеріалах справи.

Відповідно до п. 5 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Статтею 12 вказаного вище Закону визначено, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом. Тобто, реєстрація обтяження шляхом заборони розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, створює взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження між обтяжувачем і боржником та є чинним для третіх осіб.

Отже, зважаючи на встановлені обставини у справі та наведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що права ТОВ "Прове груп", у тому числі як орендаря, є обмеженими в силу статтей 100, 170 КПК України, статтей 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами", одержаними від корупційних та інших злочинів". При цьому права відповідача - ТОВ "Юнісон Груп" також є обмеженими, оскільки його позбавлено можливості реалізувати право власника в частині розпорядження належними йому активами, у тому числі і переданими в оренду за договором від 03.07.2017 р., що тягне обмеження у праві користування позивача.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст. 20 Господарського кодексу України.

Так, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як зазначено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, слід врахувати, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 01.06.2016 по справі № 910/268/16, від 10.05.2016 по справі № 920/1837/14).

Однак, позивач, звертаючись із даним позовом про визнання права користування нерухомим майном, обрав невірний та неефективний способу захисту, адже майно, що є предметом спору в даній справі - нежитлове приміщення на 33 поверсі ТЦ "Гуллівер", площа Спортивна, 1-А, м. Київ, набуло статусу речового доказу у кримінальному провадженні, на який був накладений відповідний арешт, тому питання щодо розпорядження або користування цим майном не може бути вирішено господарським судом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ "Прове груп" є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 202, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Прове груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон груп", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Навігатор", Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" про визнання права користування.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20 вересня 2018 року.

Повний текст рішення складений 1 жовтня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.