Рішення № 76902482, 02.10.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/662/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №613 від 03.05.2017;

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №01-26/26 від 24.07.2018;

від третьої особи: ОСОБА_1 дов. №53 від 17.01.2017;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_5

про стягнення 27809,52грн (згідно заяви про збільшення позовних вимог від 28.09.2018)

До господарського суду звернулася ОСОБА_3 особа - підприємець ОСОБА_4 із позовною заявою до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 18820,27грн неустойки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неповернення відповідачем орендованого майна після розірвання договору оренди №2 від 10.01.2012 в односторонньому порядку, у зв'язку з чим останньому нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати за період з 21.02.2018 по 13.07.2018.

В якості правових підстав позову позивач вказує ст.ст. 525, 526, 610, 611, 785 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 13.08.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №906/662/18 та вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

28.08.18 до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 27809,52грн неустойки, яка нарахована за період з 21.02.2018 по 20.09.2018.

Відповідно до ст.46 ч.2 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару, тощо).

Право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

При розгляді справи суд повинен врахувати наведене та надати по суті оцінку заяві "про збільшення позовних вимог" і встановити: чи є ця заява збільшенням заявлених у первісній заяві вимог; які підстави вимог, заявлених у заяві про збільшення; чи пов'язані викладені у заяві про збільшення вимоги з первісно заявленими вимогами; встановити предмет та підстави вимог, викладених у заяві про збільшення.

Враховуючи викладене, проаналізувавши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов до висновку про те, що вказана заява не суперечить вимогам норм чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом до розгляду та підлягає задоволенню.

Таким чином, подальший розгляд справи здійснюється з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог з ціни позову -27809,52грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача повідомив, що ДП "Житомирський бронетанковий завод" власними силами приводить рекламні конструкції у належний стан, відповідно до недоліків, що зазначені у акті приймання-передачі рекламних конструкцій з орендного користування. Також зазначив, що підписані примірники актів приймання-передачі рекламних конструкцій направлено на адресу орендаря.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

10.01.2012 між ФОП ОСОБА_4 (орендодавець, позивач) та ДП "Житомирський ремонтно-механічний завод", найменування якого змінено на Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" (орендар, відповідач) укладено договір №2 оренди місця для реклами (а.с.34-36).

Пунктом п.1.1 даного договору визначено, що предметом договору є місця для реклами, а саме:

- місце №1 рекламний щит горизонтальний площею 3000см*6000см вздовж автомобільної дороги М-21 Житомир-Могилів-Подільский праворуч;

- місце №2 рекламний щит горизонтальний площею 3000см*6000см вздовж автомобільної дороги М-21 Житомир-Могилів-Подільский праворуч, які надаються орендодавцем (позивачем) у тимчасове користування орендареві (відповідачу) для розміщення реклами орендаря (пп.1.1 договору).

Згідно п.5.1 даного договору, орендна плата за одну одиницю об'єкта оренди становить за місяць оренди 1000,00 (одна тисяча гривень 00 копійок) без ПДВ. Загальний розмір орендної плати за місяць становить 2000,00 гривень (дві тисячі гривень 00 копійок) без ПДВ.

Приймання-передача послуг з оренди щитів для реклами здійснюється згідно ОСОБА_1 про надання послуг, який підписується орендарем та орендодавцем в кінці кожного місяця. Орендна плата вноситься до 10 числа кожного наступного місяця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця (пп.5.2 договору).

Відповідно до п.7.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012.

У пункті 7.2 договору сторони погодили, що договір може бути автоматично продовжено, якщо орендар продовжує користуватися об'єктом оренди після закінчення строку дії договору за умови відсутності протягом одного місяця заперечень орендодавця.

Строк дії договору №2 оренди місця для реклами від 10.01.2012 неодноразово пролонговувався.

Відповідачем неналежно виконувались умови договору оренди №2 від 10.01.2012 щодо сплати орендної плати, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед ФОП ОСОБА_4 за період з липня 2014 по липень 2017 року, яка стягнута в судовому порядку, що підтверджується рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/637/17, яке набрало законної сили.

11.05.2017 між ФОП ОСОБА_4 (продавець, позивач) та ФОП ОСОБА_5 (покупець, третя особа) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця належні продавцю рекламні конструкції, а покупець зобов'язався прийняти у власність та оплатити на умовах цього договору (а.с.43-45).

12.05.2017 між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 підписано акт приймання-передачі за договором купівлі-продажу, згідно якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність:

- двосторонній горизонтальний рекламний щит площею 3х6м вздовж автомобільної дороги М-21 Житомир-Могилів-Подільский (траса М-06 Київ-Чоп) км 5+870 праворуч;

- двосторонній горизонтальний рекламний щит площею 3х6м вздовж автомобільної дороги М-21 Житомир-Могилів-Подільский (траса М-06 Київ-Чоп") км 7+600 ліворуч.

Відтак, ФОП ОСОБА_5 набув право власності на об'єкти оренди на підставі договору купівлі-продажу укладеного з ФОП ОСОБА_4 11.05.2017 та став наймодавцем за договором оренди №2 від 10.01.2012, відповідно до ст.770 ЦК України.

12.05.2017 між ФОП ОСОБА_4 (цесіонарій, позивач ) та ФОП ОСОБА_5 (цедент,третя особа) укладено договір цесії, за яким цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право грошової вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором оренди місця для реклами №118 від 10.10.2011 та договором оренди місця для реклами №2 від 10.01.2012, укладені між цесіонарієм і орендарем - Державним підприємством "Житомирський ремонтно-механічний завод" (а.с.47).

За умовами п.3 договору цесії, право грошової вимоги до боржника включає в себе заборгованість зі сплати орендної плати, щомісячну орендну плату, неустойку, штрафні санкції, три відсотки річних та інфляційні втрати за знецінення боргу, що виникли як до підписання даного договору, що існують на момент його підписання, так і на майбутнє.

Предметом даного договору є виключно грошові вимоги до боржника, права та обов'язки наймодавця за договорами оренди залишаються за цедентом (п.4 договору цесії).

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних обов'язків та невнесення орендної плати у визначені договором строки, 24.07.17 ФОП ОСОБА_5 своїм листом від 24.07.17 повідомив орендаря про розірвання договору оренди №2 з моменту отримання вказаного листа.

У справі № 906/637/17 господарським судом було надано оцінку щодо дії договору №2 від 10.01.2012 та встановлено, що останній є розірваним з 26.07.2017.

Однак відповідач об'єкт оренди після розірвання договору №2 від 10.01.2012 не повернув.

У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.02.2018 по справі №906/1007/17 з останнього стягнуто неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення за договором №2 оренди місця для реклами від 10.01.12 за період з 26.07.2017 по 20.02.2018 (а.с.80-86).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач продовжує ухилятись від належного виконання зобов'язання з повернення об'єктів оренди, після розірвання договору оренди №2, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права з вимогою про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 21.02.2018 по 20.09.2018, що складає 27809,52грн з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди місця для реклами №2 від 10.01.2012.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.762 Цивільний кодекс України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як то визначено ч.ч.1, 2 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Слід зазначити, що неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.75 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності за ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України у вигляді стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єкта оренди, оскільки ця неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем та підлягає стягненню за весь час прострочення обов'язку щодо повернення речі. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею) передбаченою ст.549 Цивільного кодексу України, оскільки її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

3. Щодо вимоги про стягнення неустойки у розмірі 27809,49грн нарахованої за період з 21.02.2018 по 20.09.2018 слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що на момент винесення рішення у справі об'єкти оренди, а саме: місце №1 рекламний щит горизонтальний площею 3000см*6000см вздовж автомобільної дороги М-21 Житомир-Могилів-Подільский праворуч та місце №2 рекламний щит горизонтальний площею 3000см*6000см вздовж автомобільної дороги М-21 Житомир-Могилів-Подільский праворуч повернуті ДП "Житомирський бронетанковий завод" орендарю, про що свідчить підписаний акт приймання-передачі з орендного користування від 13.07.2018 (а.с.145).

З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2018 ФОП ОСОБА_5 направив для підписання відповідачу акти приймання-передачі зі своїми зауваженнями щодо стану рекламних конструкції, один примірник такого акта просив повернути на його адресу (а. с.105-108). Вказане повідомлення відповідачем отримано 17.07.2018 (а.с.129).

В матеріалах справи міститься лист вих.№ 01-11/2411 від 20.08.2018 відповідача, адресований ФОП ОСОБА_5, згідно якого ДП "Житомирський бронетанковий завод" розглянуто питання щодо повернення рекламних конструкцій, що отримані в оренду за договором №2 від 10.01.2012 та направлено орендодавцю підписані примірники актів приймання-передачі рекламних конструкцій з орендного користування (а.с.143).

Даний лист разом з підписаними актами приймання-передачі був направлений ФОП ОСОБА_5 21.08.2018, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №1024 від 21.08.2018 (а.с.146).

Таким чином, на думку суду, об'єкт оренди (рекламні конструкції) є повернутим орендодавцю з 21.08.2018.

За вказаних обставин вірним буде період нарахування неустойки з 21.02.2018 по 20.08.2018. виходячи з такого розрахунку:

- за період з 21.02.2018 по 28.02.2018: 1000,00 х 2=2000,00:28 х 8 х 2= 1142,85грн.;

- за березень-липень 2018: 1000,00 х 2 х 5 міс. х 2 = 20000,00грн

- за період з 01.08.2018 по 20.08.2018: 1000,00 х 2=2000,00:31 х 20 х 2=2580,64грн.

Отже, заявлена позивачем вимога про стягнення неустойки є обґрунтованою на загальну суму 23723,49грнгрн; в стягненні неустойки на суму 4086,03грн слід відмовити.

Оскільки на підставі договору цесії від 12.05.2017 ФОП ОСОБА_4 (цесіонарій, позивач) набула права грошової вимоги, належне ФОП ОСОБА_5 (цедент) і стала кредитором за договором оренди місця для реклами №2 від 10.01.2012, укладеного між цесіонарієм і орендарем, тому стягнення за вказаним договором підлягає саме на її користь.

4. Розподіл судових витрат між сторонами.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача слід стягнути на користь позивача 1503,11грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4 (12443, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, смт.Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області, вул.Дружби Народів, 1, ідентифікаційний код 07620094) задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, смт.Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області, вул.Дружби Народів, 1, ідентифікаційний код 07620094) на користь ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4 (12443, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

- 23723,49грн неустойки;

- 1503,11грн судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 4086,03грн неустойки.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.10.18

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати: 4 прим.

1- в справу

2, 3 - сторонам (рек. з повід)

4 - третій особі (рек. з повід).