Рішення № 76902291, 25.09.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2018м. ДніпроСправа № 904/3441/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Гриценко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест", м. Київ

до Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, м. Дніпро

про стягнення коштів на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у сумі 155 627 грн. 43 коп.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №1423 від 08.12.2017, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №12 від 03.01.2018, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради заборгованість з відшкодування витрат, по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у сумі 155 627 грн. 43 коп. за період з грудня 2015 по грудень 2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товариство надає телекомунікаційні послуги споживачам, які мають пільги з їх оплати, проте, всупереч вимог чинного законодавства, відповідачем, як розпорядником коштів бюджетного фінансування пільг, не відшкодовано за рахунок державних субвенцій понесені позивачем витрати на вищевказані послуги, в зв'язку з чим утворилася заборгованість у заявленій сумі.

Ухвалою господарського суду від 21.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 18.09.2018.

12.09.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів протиправності дій та вини Управління, доказів порушення ним господарського зобов'язання перед позивачем за відсутності договору як підтверджуючого документу для реєстрації бюджетного зобов'язання. Вказує, що за відсутності відповідних бюджетних асигнувань взагалі відсутні підстави для укладання такого договору, у зв’язку із чим відповідач вважає, що правові підстави для стягнення витрат та задоволення позову відсутні. Просив у позові відмовити.

У судовому засіданні 18.09.2018 оголошено перерву до 25.09.2018.

20.09.2018 позивач подав відповідь на відзив, в якому з доводами відповідача не погодився та зазначив, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання.

У судовому засіданні 25.09.2018, у зв'язку з тим, що у сторін відсутні додаткові письмові пояснення, заперечення та докази, суд оголосив про закриття підготовчого засідання та розпочав розгляд справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити; представник відповідача просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2015 між Приватним акціонерним товариством "Фарлеп-Інвест" (постачальник) та Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради (платник) укладено договір про надання послуг зв'язку та проведення розрахунків за отримані населенням, яке має пільги, послуги зв'язку № 2 (далі - договір).

Предметом цього договору є відносини сторін щодо порядку надання послуг зв'язку населенню, що має право на пільги, та проведення розрахунків за надані пільги населенню, що користується послугами зв'язку, згідно ст. № 102 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (зі змінами) та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (зі змінами) (п. 1.1. договору).

Згідно з умовами договору постачальник здійснює надання послуг зв'язку пільговій категорії населення , а „платник" здійснює фінансування пільг, пов'язаних із споживанням послуг зв'язку населенням, що має відповідні пільги в межах своїх кошторисних призначень (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору «постачальник» зобов'язується:

Надати послуги електрозв'язку населенню, згідно щомісячного розрахунку компенсації затрат на установку телефонів на користування ними пільговим категоріям населення, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» за умови укладення договору між філією та абонентом.. 2.1.2. До 25-го числа кожного місяця що настає за звітнім, надати «платнику» розрахунки щодо суми послуг, наданих пільговикам, у минулому місяці, за формою « 2-пільга» згідно п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» зі змінами. На паперових та магнітних носіях (п. 2.1.1. договору).

До 5-го числа кожного місяця, що настає за звітним, здійснювати з „платником" звірку взаєморозрахунків на підставі актів звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги (п. 2.1.3. договору).

При закінченні бюджетного року в термін до 25 грудня поточного місяця надати „Платнику" всі розрахунки по фактично наданих послугах за грудень поточного року (п. 2.1.4. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору „платник" зобов'язується:

Передбачати в своєму бюджеті кошти, які будуть спрямовані на фінансування пільг пов'язаних з споживанням послуг зв'язку населенням (п. 2.2.1. договору).

Здійснювати відшкодування коштів, передбачених на проведення розрахунків за надані пільги згідно кошторису доходів та видатків в межах планових призначень на підставі розрахунку протягом трьох робочих днів з моменту отримання коштів на реєстраційний рахунок „платника" (п. 2.2.2. договору).

Дія договору поширюється на відносини між сторонами, які виникли до моменту його підписання , а саме з 01.01.2015р. і діє до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків за послуги зв'язку щодо фінансування пільг для населення до їх повного виконання (п. 7.1. договору).

Як вказано вище згідно з пп. 2.2.1. п. 2.2 договору, платник зобов'язується передбачати в своєму бюджеті кошти, які будуть спрямовані на фінансування пільг пов'язаних з споживанням послуг зв'язку населенням.

Разом з тим, платник зобов'язується здійснювати відшкодування коштів, передбачених на проведення розрахунків за надані пільги згідно кошторису доходів та видатків в межах планових призначень на підставі розрахунку протягом трьох робочих днів з моменту отримання коштів на реєстраційний рахунок „платника" (пп. 2.2.2. п. 2.2 договору).

На виконання умов договору позивач за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 надав телекомунікаційні послуги зв'язку по встановленню та користуванню телефоном пільговим категоріям громадян.

В порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідач не відшкодував вартість наданих позивачем послуг пільговим категоріям громадян. До того ж на 2016 та 2017 роки відповідач взагалі відмовив позивачу в укладанні договору на відшкодування таких послуг.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача з проханням надати договір для компенсації послуг зв'язку пільгової категорії громадян на 2016 та на 2017 роки.

Листом № 497 від 19.02.2016 (т. 1 а.с. 21), відповідач повідомив позивача, що станом на 19.02.2016 немає законних підстав укласти угоду на фінансування пільг пільговим категоріям населення за користування телефоном у зв’язку з тим, що Законом України «Про державний бюджет на 2016 рік» не передбачено субвенції на відшкодування зазначених видатків. На теперішній час вирішується питання щодо джерел фінансування вищезазначених видатків. У разі вирішення питання , позивача буде проінформовано.

Листом № 1089 від 27.03.2017 (т. 1 а.с. 22), відповідач повідомив позивача, що станом на 27.03.2017 немає законних підстав укласти угоду на фінансування пільг пільговим категоріям населення за користування телефоном у зв'язку з тим, що Законом України «Про державний бюджет на 2017 рік» не передбачено субвенції на відшкодування зазначених видатків. На теперішній час вирішується питання щодо джерел фінансування вищезазначених видатків. У разі вирішення питання , позивача буде проінформовано.

Проте, виконуючи п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, позивач щомісяця складав та надавав відповідачу, як уповноваженому органу, розрахунки щодо вартості послуг наданих пільговикам протягом 2016-2017 років, згідно з формою "2-пільга".

Позивач стверджує, що всупереч нормам чинного законодавства, протягом 2016-2017 років відповідач не приймав від позивача розрахунки щодо вартості послуг наданих пільговикам згідно з формою "2-пільга" та не відшкодовував витрати понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах мотивуючи це відсутністю договору та фінансування.

Не зважаючи на відмову Управлінням праці та соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради щодо укладання з ПрАТ "Фарлеп-Інвест" договору для компенсації послуг зв'язку пільгової категорії громадян, позивач, як оператор телекомунікацій, протягом 2016 - 2017 років виконував законодавчо встановлений обов'язок щодо надання пільговим категорії громадян телекомунікаційних послуг за пільговим тарифом. А відтак за загальний період з 01.12.2015 по 31.12.2017 позивач надав пільговим категоріям населення Новокодацького району телекомунікаційні послуги на суму 172 949 грн. 63 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Однак відповідач в порушення вимог договору та діючого законодавства лише частково компенсував витрати за телекомунікаційні послуги, надані пільговим категоріям населення Новокодацького району на загальну суму 17 322 грн. 20 коп.

Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість щодо компенсації витрат за телекомунікаційні послуги, надані пільговим категоріям населення Новокодацького району за період з 01.12.2015 по 31.12.2017, у сумі 155 627 грн. 43 коп.

Наявні обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок), вказаним порядком встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення компенсаційних виплат за надані пільги окремим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету України. Пунктом 2 Постанови, встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктами 3, 4 Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевий держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення; а перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.

Згідно з п. 5, 7, 8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення); Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби; отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Компенсаційні виплати на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільгові послуги телекомунікаційного зв'язку окремих категорій громадян, відповідно до підпункту "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України віднесено до видатків, які здійснюються з бюджетів міст республіканського, Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Видатки місцевих бюджетів, передбачені вказаною вище правовою нормою, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:

- у ст.17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст.23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Зазначеними Законами закріплюється реалізація державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Статтею 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як зазначалося вище, механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" та, п. 3 якого визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Таким чином, головним розпорядником коштів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення Новокодацького району є Управління праці та соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Отже, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання, що спростовує доводи відповідача про необґрунтованість заявленого позову з огляду на відсутність укладеного між сторонами договору, який врегульовував би спірні відносини.

Окрім того, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України. Зазначене спростовує заперечення відповідача про неможливість оплати отриманих послуг без укладення відповідного договору та отримання видатків із державного бюджету.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч.ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

За змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 23.03.2018 у справі № 904/6252/17, у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16 та від 15.05.2012 у справі №11/446, постановах Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі № 927/1039/16, від 08.08.2017 у справі №910/599/17, від 05.09.2017 у справі №908/3196/16, від 26.09.2017 у справі №921/19/17-г/14.

Заперечення відповідача про те, що відсутність субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку є підставою для відмови в позові, не приймається судом, оскільки відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від необхідності виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Отже надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян є обов'язком позивача.

Крім того, позивач в силу вимог чинного законодавства не є особою, до компетенції якої належить вирішення питання про наявність фінансових ресурсів бюджетів на покриття пільг, передбачених законодавством, які зумовлювали реалізацію прав громадян на пільги з оплати послуг зв’язку, і тому – не є особою, яка несе ризик за відсутність фінансових ресурсів державного або місцевого бюджетів під час надання громадянам передбачених законодавством пільг.

Згідно з пунктом 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації (пункт 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги).

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, відповідачем не спростовано належними доказами факт виконання позивачем своїх обов'язків щодо складання та надання відповідачу розрахунків вартості послуг, наданих пільговикам, за період з 01.12.2015 до 31.12.2017.

Європейський суд з прав людини у п.п. 55 справи "Україна-Тюмень проти України" (заява № 22603/02), рішення від 22 листопада 2007 року (набуло статусу остаточного від 20 лютого 2008 року), зазначив, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див., серед інших, рішення у справі "Спорронґ та Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 року, Series A no. 52, p. 26, § 69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (див. рішення у справі "Прессоз Компанія ОСОБА_3 та інші проти Бельгії", від 20 листопада 1995 року, Series A no. 332, p. 23, § 38).

Невизначення порядку відшкодування різниці вартості послуг зв'язку на пільгових умовах проти повної вартості є непропорційним втручанням держави у право власності позивача, непорушність якого гарантується Конституцією України та Конвенцією "Про захист прав людини і основоположних свобод".

Серед повноважень визначених у п. 3.1. Положення про Управління праці та соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, до його функцій у сфері соціального захисту населення відноситься, зокрема, забезпечення прийому нарахувань від підприємств - надавачів житлово-комунальних послух за надані послуги пільговим категоріям громадян та відшкодування цих витрат.

Виходячи із наведених функцій, саме на відповідача покладений обов'язок виплати компенсації за телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян.

Позивачем до матеріалів справи надані копії договорів про надання послуг телефонного зв'язку технічного і сервісного обслуговування та розрахунки видатків на відшкодування витрат пов'язаних з наданням пільг за спірний період.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов’язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування витрат, по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у сумі 155 627 грн. 43 коп. за період з грудня 2015 по грудень 2017 - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Новокодацької районної у місті Дніпрі ради (49068, м. Дніпро, вул. Трудова, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03192483) на користь Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" (01011, м. Київ, пров. Євгена Гуцала, буд. 3, ідентифікаційний код 19199961) 155 627 грн. 43 коп. (сто п'ятдесят п'ять тисяч шістсот двадцять сім грн. 43 коп.) заборгованості по відшкодуванню витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, 2 334 грн. 41 коп. (дві тисячі триста тридцять чотири грн. 41 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_4

Повне рішення складено 04.10.2018