Рішення № 76901885, 02.10.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року справа № 2340/3191/18 02.10.2018

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області,

встановив:

08 серпня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (вул. Павла Гарячого, 15/2, м. Канів, Черкаська область) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 185), в якій просить:

1) визнати дії, бездіяльність відповідач протиправними в ненаданні позивачу ОСОБА_1 на її письмову скаргу від 03.02.2018 запитуємої інформації, підтвердженої письмовими доказами, необхідної для юридичного аналізу по встановленню конкретних суб’єктів владних повноважень (їх посадових осіб).

2) зобов’язати відповідача надати позивачу підтверджену доказами письмову інформацію по суті даної скарги позивача;

3) стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн, завдану неправомірними діями відповідача та його бездіяльності в ненаданні письмової відповіді – інформації по суті її письмової скарги від 03.02.2018.

Ухвалою судді Тимошенко В.П. від 27.08.2018 року відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення вимог Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440, протиправно на її скаргу від 03.02.2018 не надав інформацію з письмовими доказами щодо зволікання виконання на її користь постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.08.2011.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу в разі не визнання адміністративного позову, надіслати у строк протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву.

Відповідач 06.09.2018 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив його залишити без розгляду, в зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. Крім того зазначив, що твердження позивача стосовно терміну надання відповіді за результатами розгляду скарги є безпідставним та необгрунтованим. Оскільки відповідачем надано відповідь в рамках передбаченого Законом України «Про звернення громадян» строку, а саме 16.03.2018 № С-136/9-24/2. Зазначені у позовній заяві позивачем підрахунки строків відправки та отримання є припущенням.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Відповідно до постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 серпня 2011 року у справі № 2-а-8823/2011 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради, останню зобов’язано здійснити на користь позивача перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду 111 групи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2011 р. з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період. Дане судове рішення набрало законної сили 02.09.2011.

Відповідно до заяви - вимоги ОСОБА_1 від 04.04.2014, до якої були додані оригінал виконавчого листа № 2-а-8 823/11 та належним чином завірені копії постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.08.2011 та ухвали про поновлення строку пред’явлення виконавчого листа до виконання від 21.03.2014, відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області постановою від 09.04.2014 відкрито виконавче провадження № 42984549.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 23.10.2014 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, від Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області надійшло повідомлення від 21.11.2014 № 12425/2 про прийняття до обліку рішення, виконання якого гарантується державою відповідно до Порядку № 440 та зазначено, що судове рішення 21.11.2014 внесено до Реєстру рішень за № 45565672.

01.11.2017 ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_1, звернувся до юриста Канівського УДКС і отримав від нього інформацію, що прізвище ОСОБА_1 за даними комп’ютерної інформації значиться як особи, відносно якої передбачено виконання у 2017 року судового рішення, виконання яких гарантується державою. У зв’язку з тим, що в адресу ОСОБА_1 JI.B. ніякого листа - повідомлення від Канівського держказначейства не надходило, то нею до даного держказначейства було подано відповідну письмову заяву - вимогу - скаргу від 03.11.2017, на яку даним казначейством надано письмову відповідь від 13.11.2017 р. за № 06-11/2385.

Відповідно до листа ГУ ДКС України в Черкаській області від 22.12.2017 № 12-12/844-7259 виконавчі документи за судовим рішенням від Управління ДВС за 4 квартал 2014 року надійшли до ГУ ДКС України в Черкаській області за актом приймання-передавання від 12.01.2015. У листі ГУ ДКС від 22.12.2017 р. зазначено, що у довідці Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області зазначений номер справи не збігається з номером справи виконавчого листа виданого на користь ОСОБА_1

У зв’язку з відсутністю інформації щодо визначення суб’єкта владних повноважень, з вини якого до сьогодення не виконано судове рішення, ОСОБА_1 03.02.2018 звернулася (рекомендованим листом № 19000304636470 від 03.02.2018) з письмовою скаргою до відповідача.

У своєму відзиві відповідач зазначив, що ним надано відповідь в рамках передбаченого Законом України «Про звернення громадян» строку, а саме 16.03.2018 № С-136/9-24/2.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги

Згідно ст. 15 Закону України “Про звернення громадян”, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Статтею 18 Закону України “Про звернення громадян”, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, серед іншого, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про звернення громадян”, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Суд зазначає, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази надання відповідачем позивачу відповіді на його скаргу від 03.02.2018, у строки визначені ст. 20 Закону №393/96-ВР.

У зв’язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною, яка виявилась у ненаданні ОСОБА_1 на її письмову скаргу від 03.02.2018 запитуємої інформації, підтвердженої письмовими доказами, необхідної для юридичного аналізу по встановленню конкретних суб’єктів владних повноважень (їх посадових осіб) та зобов’язати відповідача надати позивачу відповідь по суті скарги позивача від 03.02.2018.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди суд зазначає таке.

Позивач на обгрунтування вказаної вимоги, посилається на те, що у разі б добросовісного відношення відповідних посадових осіб відповідача до своїх функціональних обов’язків, сумлінного виконання ними присяги державного службовця, вона одержала б за судовим рішенням кошти в сумі 3674,00 грн не пізніше грудня 2017 р. Дані кошти вкрай були їй необхідні на придбання в аптеках м. Канева медпрепаратів, пов’язаних з перебуванням на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділені Канівської центральної районної лікарні в м. Каневі в період 11.12.2017 до 22.12.2017, з хірургічним втручанням (операцією) за діагнозом «п/о вентральна грижа, пупкова грижа». Витрати по здійсненню даної хірургічної операції та придбання ліків на лікування склали близько 4500,00 грн. В підтвердження цих витрат позивачем додано фіскальні чеки на придбання в аптеках м. Канева медпрепаратів на суму 1085,41 грн., які випадково збереглися. Неотримання нею коштів до судового рішення внаслідок протиправної поведінки дії, бездіяльності відповідача, яким не надано письмової інформації на її скаргу від 03.02.2018, призвело до душевних страждань, безсоння, втрати нормальних життєвих зв’язків, погіршення психологічно-фізичного стану, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації до нормального стану свого життя.

Стаття 23 Цивільного кодексу України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 4 від 31.03.1995 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд зазначає, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження погіршення самопочуття та на підтвердження причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо).

Щодо посилання позивача на перебуванням на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділені Канівської центральної районної лікарні в м. Каневі в період з 11.12.2017 до 22.12.2017 та її витрати на лікування, суд зазначає, що в даному випадку відсутній причинний зв’язок, оскільки оскаржувані дії/бездіяльність відбувалися в період з 03.02.2018 по теперішній час, а витрати на лікування відбувалися в період з 11.12.2017 до 22.12.2017.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При прийнятті такого рішення повинні бути враховані всі обставини спірних правовідносин.

Керуючись статтями 6, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, яка виявилась у ненаданні ОСОБА_1 відповіді на її письмову скаргу від 03.02.2018.

Зобов’язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 185, ідентифікаційний код 34924330) розглянути скаргу ОСОБА_1 (вул. Павла Гарячого, 15/2, м. Канів, Черкаська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 03.02.2018 та надати повну, об’єктивну та обґрунтовану відповідь по суті порушеного питання, з врахуванням правової оцінки суду, викладеної в мотивувальній частині даного рішення.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Тимошенко