Рішення № 76901454, 11.09.2018, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/1452/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В.М.

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 69071,48 грн. за кредитним договором №б/н від 21.01.2011 року, яка складається з наступного: 3542,47 грн. – заборгованість за кредитом; 57663,70 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4100,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штраф відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. фіксована частина штрафу, 3256,31 грн. – процентна складова штрафу. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Однак, відповідач не виконала своєчасно своїх зобов’язань за кредитним договором та не погасила заборгованості, у зв’язку з чим виникла заборгованість за даним кредитом та нараховані штрафні санкції.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у судове засідання не з’явився. Подав заяву про розгляд справи без участі повноважного представника.

Представник відповідача ОСОБА_5 проти задоволення позовних вимог заперечила, просить суд відмовити у задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з’ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм кредитні правовідносини.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 21.01.2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, який складався із заяви останньої, Умов і правил надання продукту кредитних карт. За цим договором ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до пункту 2.1.1.2.11. Умов і правил надання банківських послуг строк дії картки вказано з її лицьового боку (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця.

За змістом пункту 2.1.1.12.4. Умов та правил надання банківських послуг за платіжними картками з установленим мінімальним обов'язковим платежем строки і порядок погашення кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) визначено в Пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш, ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же термін.

Таким чином, підписуючи заяву клієнта від 21.01.2011 року, ОСОБА_2 була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг. Вся інформація, яку банк має повідомити позичальнику міститься у змісті кредитного договору є вичерпною. Підписавши договір відповідач погодився з умовами надання кредиту.

Згідно Розрахунку заборгованості за договором №б/н від 21.01.2011 року, загальна сума заборгованості станом на 30.06.2017 рік становить 69071,48 грн. та складається з: 3542,47 грн. - заборгованості за кредитом, 57663,70 грн. – заборгованість за процентами, 4100,00 грн. – комісія, 3765,31 грн. – заборгованість по судовим штрафам.

Як вбачається із зазначеного Розрахунку, останній платіж на погашення заборгованості за Кредитним договором №б/н від 21.01.2011 року було здійснено ОСОБА_3 21.01.2014 року.

Натомість, Позивач звернувся з даним позовом до суду лише 05 вересня 2017 року.

Відповідач подав до суду заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності за вимогами позову.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1, 5ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 3, 4ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 18.06.2014р. у справі № 6-61цс14, яка у відповідності до ч.1 ст.360-7ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та для всіх судів України.

Крім цього, відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 08.11.2017р. у справі № 6-2891цс16, яка у відповідності до ч.1 ст.360-7ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та для всіх судів України.

Підсумовуючи викладене, оцінивши зібрані та досліджені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає задоволенню у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.11, 16, 256-258, 261, 267, 525, 526, 530, 549, 625, 629, 634, 1054 ЦК України, ст. ст.4, 12, 76, 81, 89, 133, 136, 141, 263, 265, 268, 273, 354, 355ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_7