Постанова № 76900077, 27.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/9798/17 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.

Провадження № 22-ц/783/774/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Я.

Категорія: 25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого – судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і ОСОБА_2

при секретарі Куцик І.Б.

з участю позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства Гал-Транс", ПрАТ АСК "Скарбниця", треті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_5, Червоноградське МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області про регресне стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

11 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Гал-Транс", ПрАТ АСК "Скарбниця" про стягнення з відповідачів в порядку регресу 19659,35 грн., стягнутих з нього в користь Моторного (транспортного) страхового бюро України коштів на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15.06.2012 року.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що він з 2003 року був фізичною особою підприємцем. Видом його діяльності було транспортне обслуговування громадян власниками автобусів, мікроавтобусів. Його автобуси використовувалися по перевезенню пасажирів на маршрутах перевізниками, по яких були у м. Львові інші особи. Зокрема, він був власником автобусів, які здійснювали перевезення пасажирів по м. Львову, в тому числі автобуса «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, який використовувався на маршруті відповідачем ПП «Гал-Транс» відповідно до умов договору про організацію надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом від 01.06.2008 року та додатку до цього договору.

21.12.2009 року у м. Львові на вул. Збиральній сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автобуса «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав йому, ОСОБА_3, на праві власності, водієм якого був ОСОБА_5 та автомобіля «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належав ОСОБА_6, водієм якого був ОСОБА_7 У результаті даної ДТП власнику автомобіля «Хонда» завдано матеріальної шкоди на суму 33014,84 грн. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 15.02.2010 року водія ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Моторне (транспортне) страхове бюро України виплатило власнику автомобіля марки «Хонда» страхове відшкодування у розмірі 25500,00 грн. Після цього МТСБУ в порядку регресу звернулося з позовом до ОСОБА_8 як особи, винної у ДТП, про відшкодування коштів. В процесі розгляду справи ОСОБА_3, за заявою ОСОБА_5, було залучено до участі в справі в якості співвідповідача, як власника транспортного засобу - автобуса «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 15.06.2012 року в порядку регресу стягнуто з ОСОБА_3 в користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 25500,00 грн. збитків, 1000 грн., витрат на правову допомогу, 250 грн. судового збору.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 22.07.2013 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15.06.2012 року залишено без змін, а ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 11.10.2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Постановою державного виконавця від 07.02.2014 року відкрито виконавче провадження №41949063, в ході здійснення якого, станом на 05.12.2017 року, із пенсійних виплат ОСОБА_3 стягнуто в користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 16813,05 грн. ОСОБА_3 вважає, що ці кошти повинні бути повернуті йому в порядку його зворотної вимоги (регресу) відповідачами.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивач надав пояснення, зазначені в позовній заяві, проте заперечив щодо укладення між ним та ПП «Гал-Транс» договору про організацію надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом від 01.06.2008 року та додатку до цього договору, а також заперечив факт передачі згаданого автобуса будь-якій іншій особі, зокрема ОСОБА_5 чи ПП «Гал-Транс» на відповідній правовій підставі, хоча рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 15.06.2012 року було встановлено даний факт.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 08 лютого 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу, що всю відповідальність повинно нести ПП "Гал-Транс" так як автобус перебував у їх користуванні на відповідній правовій підставі. В апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

21 травня 2018 року від в.о. начальника Червоноградського міського ВДВС ГТУЮ у Львівській області надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3, в якому зазначено, що боржник ОСОБА_3 вправі звертатися з регресним позовом виключно до винної особи. Вважає, оскаржуване позивачем рішення суду законним. Зазначає, що в апеляційній скарзі відсутні будь-які доводи, які б підтверджували висновки позивача про неправильне, неповне з»ясування судом обставин справи та відповідали наявним в матеріалах справи доказам. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 лютого 2018 року без змін.

23 травня 2018 року від представника ПрАТ «АСК «Скарбниця» - ОСОБА_9 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3, в якому зазначено, що МТСБУ після виплати страхового відшкодування не подавало жодного регресного позову до ПрАТ «АСК «Скарбниця», оскільки в останньої відсутні правові підстави для виплати такого відшкодування. Вважає, оскаржуване позивачем рішення суду законним. Зазначає, що в апеляційній скарзі відсутні будь-які доводи, які б підтверджували висновки позивача про неправильне, неповне з»ясування судом обставин справи та відповідали наявним в матеріалах справи доказам. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 лютого 2018 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 15.06.2012 року стягнуто із ОСОБА_3 в користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 25500 грн. збитків та 1000 грн. витрат на правову допомогу, 250 грн. судового збору, а всього – 26750 (двадцять шість тисяч сімсот п’ятдесят) грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 22.07.2013 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15.06.2012 року залишено без змін.

У рішенні Залізничного районного суду м. Львова від 15.06.2012 року, судом встановлено, що Моторне (транспортне) страховове бюро України, відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплатив страхове відшкодування ОСОБА_7 у розмірі 25500 грн. за пошкоджений, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль марки «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_2, що мала місце 21.12.2009 року по вул. Збиральній у м. Львові з вини водія ОСОБА_5, який порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України і постановою Залізничного районного суду м. Львова від 15.02.2010 року до нього було застосовано адміністративне стягнення.

Рішенням Залізничного районного суду м Львова від 15.06.2012 року також встановлено, що водій ОСОБА_5 з грудня 2008 року перебував у фактичних трудових відносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, який є власником автобуса марки «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3.

01.06.2008 року між ОСОБА_3 та ПП «Гал-Транс» укладено договір №3 про організацію надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом та Додаток №1 до даного договору. Згідно умов даного договору, ОСОБА_3 передав ПП «Гал-Транс» автобус марки «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3 для перевезення пасажирів та багажу на маршруті № 184А. Згідно п. 2.2.8 даного договору, ОСОБА_3 несе відповідальність за заподіяні фізичні ушкодження людям, пошкоджене майно осіб, які виникнуть в процесі експлуатації транспортних засобів, та п. 2.2.9 – за порушення чинного законодавства своїми працівниками, зокрема за скоєння ДТП.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого 02.08.2005 року Червоноградським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України власником автобуса «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_3.

Тимчасовий реєстраційний талон, виданий 20.02.2008 року Львівським МРЕВ, дійсний лише при наявності технічного паспорту, де власником вказаний ОСОБА_3

ПП «Гал-Транс» є власником маршруту по перевезенню пасажирів, де використовувався даний автобус.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що у відповідності до положень закону шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі, зокрема право власності, володіє транспортним засобом. Відсутність передбачених чинним законодавством документів про передачу цього автобуса у володіння іншій особі і стала правовою підставою для відмови ПрАТ АСК «Скарбниця» (страховиком автобуса) потерпілому у ДТП ОСОБА_7 у виплаті страхового відшкодування. Враховуючи те, що ОСОБА_3 є власником автобуса «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3 та такий не вибув з його володіння неправомірно, суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог позивача.

З такими висновком колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Статтею 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі(право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє (зокрема) транспортним засобом; особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом і завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зобов’язана відшкодувати цю шкоду на загальних підставах, а якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом сприяла недбалість його власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду.

Таким чином, саме на власника (володільця) транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки, покладається обов’язок доведення факту того, що належний йому на відповідній правовій підставі транспортний засіб вибув з його володіння неправомірно.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні враховувати, що відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов’язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки – незалежно від наявності вини.

Частиною 6 даної Постанови передбачено, що якщо особа під час керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв’язку з виконанням свої трудових (службових) обов’язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку, відповідно до статті 1191 ЦК України.

Враховуючи те, що ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що автобус «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_3, вибув з його володіння неправомірно, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обов»язок відшкодування шкоди, завданої вказаним транспортним засобом, його власником, а відтак про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3 до приватного підприємства Гал-Транс", ПрАТ АСК "Скарбниця" про регресне стягнення коштів.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 лютого 2018 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2018 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

ОСОБА_2