Вирок № 76899563, 03.10.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/812/18

Номер провадження 1-кп/623/158/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року колегія суддів Ізюмського міськрайонного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Гуренко М.О.,

суддів Герцова О.М., Бєссонової Т.Д.,

за участю: секретаря: Лисенко О.В.,

прокурора: Ткаченко О.В.,

потерпілої: ОСОБА_1,

захисника: Кузнєцова О.О.,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм кримінальне провадження №12017220200000546 від 29 грудня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Гянджа Азербайджан, громадянина України, одруженого, раніше судимого: 04.12.1998 року Першотравневим районним судом Донецької області за ст.94, 100, 42 КК України до 12 років позбавлення волі (звільненого 28.04.2010 по відбуттю строку покарання), інваліда 3 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених п. 6, 13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.185, ч.1 ст.357 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

22 грудня 2017 року о 19 год. 00 хв. ОСОБА_2, знаходився в АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_3, яка фактично проживала в даному домоволодінні. Через деякий час до домоволодіння прийшла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, якій ОСОБА_2 заборгував певну суму грошей і утрьох вони стали вживати алкогольні напої.

Під час розпиття алкогольних напоїв ОСОБА_2, усвідомлюючи, що у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, яке у нього склалось на той час, не може повернути ОСОБА_4 взяті у борг гроші та знаючи, що у потерпілої на банківському рахунку ПАТ КБ «Приват Банк» зберігається значна сума, вирішив заволодіти мобільним телефоном останньої, за допомогою якого в подальшому отримав доступ до її банківського рахунку та перевів з нього необхідну йому суму на свій банківський рахунок. Про свій злочинний намір він не повідомив ОСОБА_3, яка, у свою чергу, за поведінкою ОСОБА_2 не могла передбачати наявність такого.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 вичекав момент, коли ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не дивляться в його бік і, будучи упевненим в тому, що останні не слідкують за ним, таємно, діючи із корисних мотивів, заволодів майном ОСОБА_4, а саме: мобільним телефоном торгової марки «Nокіа 1112», вартістю 225,00 грн. та сім-карткою до стартового пакету оператору телекомунікаційних послуг ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_1, вартістю 25,00 грн., а всього на загальну суму 250,00 грн., чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на дану суму.

Таким чином, суд вважає, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна.

Крім того, 22.12.2017 близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходились в АДРЕСА_2, де вживали алкогольні напої. Під час розпиття алкогольних напоїв, скориставшись тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не слідкують за його діями, ОСОБА_2 таємно заволодів мобільним телефоном торгової марки «Nокіа 1112», що належав останній. При цьому ОСОБА_2 діяв окремо від ОСОБА_3, яка не була обізнана про його злочинний намір. Через деякий час ОСОБА_4 помітила відсутність свого мобільного телефону та запропонувала ОСОБА_2 повернути його.

ОСОБА_2, який не бажав повертати мобільний телефон законній власниці і планував за допомогою нього отримати доступ до банківського рахунку потерпілої, відповів відмовою та пояснив, що не брав його. З цього приводу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виникла сварка, під час якої остання наполягала на поверненні їй мобільного телефону. ОСОБА_3, не бажаючи приймати участь в конфлікті, пішла в іншу кімнату, де і знаходилась в подальшому.

За мірою розвитку конфлікту ОСОБА_2, усвідомлював, що внаслідок своїх морально-ділових якостей ОСОБА_4 буде наполягати на поверненні їй майна, що унеможливить реалізацію його умислу, спрямованого на заволодіння грошима останньої, що зберігались на банківському рахунку ПАТ КБ «Приват Банк», доступ до яких він планував здійснити за допомогою викраденого мобільного телефону, та припускав можливість звернення потерпілої до поліції. Також, усвідомлюючи, що у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, яке у нього склалось на той час, він не може повернути ОСОБА_4 взяті у борг гроші, у ОСОБА_2 виник умисел, спрямований на вбивство останньої, з метою забезпечення доступу до її грошей, заволодіння ними та уникнення боргових зобов'язань перед потерпілою. Крім того, ОСОБА_2 знав, що ОСОБА_4 носить при собі банківську картку ПАТ КБ «Приват Банк», а в разі її наявності у нього значно буде полегшений доступ до банківського рахунку потерпілої, і розумів, що після заподіяння смерті останній йому буде забезпечений безперешкодний доступ до картки.

Обмірковуючи можливі способи заподіяння смерті ОСОБА_4, ОСОБА_2 побачив на її шиї хустину, за допомогою якої вирішив задушити потерпілу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, про який він не повідомив ОСОБА_3, в період з 19.00 до 21.40 ОСОБА_2 наблизився до ОСОБА_4 та наніс їй кілька ударів рукою в область обличчя, від яких та, втративши рівновагу, впала на підлогу. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 притиснув колінним суглобом своєї ноги ліве плече ОСОБА_4 до підлоги, чим значно обмежив свободу її рухів та усунув можливість піднятися і втекти з місця події. З метою унеможливлення покликати на допомогу сторонніх осіб ОСОБА_2 зав'язав кінці хустини, що знаходилась на шиї ОСОБА_4 у вузол і закрив їй рот та ніс одним кінцем, обмежуючи при цьому можливість вільно дихати. Подолавши таким чином волю потерпілої до опору, ОСОБА_2, діючи в межах свого злочинного умислу, став, затягуючи вузол, здавлювати кінцями хустини органи шиї ОСОБА_4 до тих пір, доки вона не перестала подавати ознаки життя. При цьому ОСОБА_2 усвідомлював, що здавлюючи органи шиї ОСОБА_4, він обмежує дихання останньої, що може привести до її смерті, а також бажав настання саме таких наслідків.

Злочинними діями ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_4 було заподіяно наступні тілесні ушкодження: синці та садна на обличчі (в проекції лівої навколоочної ділянки, в проекції правої навколоочної ділянки неправильної овальної форми, в проекції лівої вушної раковини), садна на переносиці з переходом на внутрішній кут лівого ока, на лобі справа з переходом на верхню та нижню повіку, крововилив на м'яких покровах голови з боку її внутрішньої поверхні (в проекції тім'яної ділянки з поширенням на потиличну по умовній серединній лінії тулуба від вінцевого шва до лямбдовидного шва), синці на правій та лівій верхній кінцівці, садно в поперековій ділянці, які відносяться до легкого ступеню тяжкості.

Причиною смерті ОСОБА_4 стала механічна асфіксія, внаслідок, не виключено, комбінованого механізму удавлення, а саме удавлення петлею, виготовленою з м'якого (можливо напівжорсткого) матеріалу, та закриття носа та рота стороннім предметом.

Переконавшись, що ОСОБА_4 померла, ОСОБА_2, діючи із корисливих мотивів, оглянув її речі та заволодів банківською карткою ПАТ КБ «Приват Банк» НОМЕР_2, яка належала потерпілій.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на реалізацію свого умислу у повному обсязі, ОСОБА_2, діючи із корисних мотивів, за допомогою викрадених ним мобільного телефону та банківської картки 22.12.2017 року близько 21 год. 44 хв. перевів з розрахункового рахунку в ПАТ КБ «Приват Банк» НОМЕР_2, який належав ОСОБА_4, на свій розрахунковий рахунок в ПАТ КБ «Приват Банк» НОМЕР_3 гроші в сумі 3700,00 грн.

В той же день після 22 години ОСОБА_2, з метою приховування слідів злочину та уникнення відповідальності, перемістив труп ОСОБА_4 до лісосмуги, розташованої на відстані близько 200 метрів від вищевказаного будинку, де закопав його.

В подальшому ОСОБА_2, діючи із корисних мотивів, за допомогою викрадених ним мобільного телефону та банківської картки 23.12.2017 близько 10 год. 42 хв. з розрахункового рахунку в ПАТ КБ «Приват Банк» НОМЕР_2, який належав ОСОБА_4, провів операцію в банкоматі, розташованому за адресою м. Барвінкове вул. Леніна, 20, перевівши на свою сім-карту мобільного оператору оператора «Київстар» за номером НОМЕР_4, гроші в сумі 45 гривень, та, крім цього, 28.12.2017 близько 18 год. 33 хв. оплатив продукти харчування на суму 50 гривень, перерахувавши з розрахункового рахунку в ПАТ КБ «Приват Банк» НОМЕР_2, який належав ОСОБА_4, вказану суму на рахунок магазину «ПП ОСОБА_14», розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

Всього ОСОБА_2 заволодів грошима ОСОБА_4 на загальну суму 3795,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений п.п. 6,13 ч.2 ст.115 КК України, тобто умисне вбивство - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене із корисливих мотивів, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Крім цього, 22.12.2017 в період часу з 19.00 до 21.44 години, знаходячись на території АДРЕСА_2, після скоєння умисного вбивства потерпілої ОСОБА_4 при вищевказаних обставинах, ОСОБА_2, оглянув її речі та, маючи умисел на викрадення офіційних документів, і з цією метою діючи протиправно, з корисливих мотивів, таємно викрав банківську картку ПАТ КБ «Приват Банк» НОМЕР_2, з магнітним носієм інформації, яка згідно положень ст.1 Закону України «Про інформацію», ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» є офіційним документом майнового характеру та надає особі право для отримання виплат, чим суттєво порушили реалізацію прав, свобод і законних інтересів потерпілої ОСОБА_4, пов'язаних з отриманням коштів.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України, тобто викрадання офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою провину у скоєному фактично не визнав, а саме: пояснив, що з потерпілою знайомий, стосунки нормальні. Вона заборгувала йому значну суму коштів. У грудні вона прийшла до нього АДРЕСА_2), дала йому добровільно свою банківську картку. Пам'ятає, що у них виник конфлікт, можливо він наносив їй тілесні ушкодження, але точно сказати не може. Пам'ятає, що коли припинився конфлікт, загибла лежала на землі без ознак життя, що саме трапилося, сказати не може. Така позиція обвинуваченого є його правом на самозахист та спробою уникнути від кримінальної відповідальності, свідчить про відсутність усвідомлення та каяття у скоєному.

Зважаючи на таку позицію обвинуваченого ОСОБА_2 суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, що вважали доцільним дослідження доказів в повному об'ємі, розглянув дане кримінальне провадження з дотриманням принципів кримінального судочинства, які були направлені на повноту, всебічність і змагальність розгляду кримінального провадження, а тому вина обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених п.6,13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.185, ч.1 ст.357 КК України при обставинах, зазначених у даному вироку суду, підтверджується безпосередньо дослідженими належними та допустимими судом доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_1., яка пояснила, що є племінницею загиблої. ОСОБА_4 дзвонила в останнє потерпілій 22.12.2017, однак не розмовляла. З того часу тітка на зв'язок не виходила, телефон був вимкнений, у подальшому іншим родичам надходили смс-повідомлення, написані з помилками (текст був з помилками, що не властиве померлій, оскільки вона була дуже освіченою). Про обвинувачуваного знає зі слів тітки: загибла його шукала, у зв'язку з чим, не відомо. З часу зникнення телефон померлої декілька разів вмикався.

Показами свідка ОСОБА_5, яка є родичкою загиблої. Свідок пояснила, що 24.12.2017 дізналася від матері, що ОСОБА_4 з 24.12.2017 не виходить на зв'язок. 28.12.2017 свідкові на мобільний телефон надійшло СМС від померлої, про те, що вона у м. Рівне. Текст був з помилками, що не властиве померлій та здивувало родичів. З 24.12.2018 мобільний телефон померлої декілька разів вмикався.

Покази свідків підтверджують, що дійсно ОСОБА_2 заволодів мобільним телефоном вбитої (оскільки смс-повідомлення надсилалися вже після смерті ОСОБА_4 та граматичними помилками), намагався приховати скоєні ним злочини.

Показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 які пояснили, що були понятими під час огляду місця події 29.12.2017. Під час даної слідчої дії обвинувачуваний розповів, що вбив ОСОБА_4 та показав, де саме закопав її труп. Труп було знайдено біля АДРЕСА_2 (за городом). Також було вилучено одяг загиблої, лопату, зразки ґрунту. Свідки засвідчують законність проведення слідчої дії у вигляді огляду місця події та вилучення під час нього предметів, які у подальшому набули статус речових доказів.

Показами свідка ОСОБА_8, який пояснив, що знайомий з загиблою та обвинуваченим. Восени 2017 року ОСОБА_4 декілька разів зверталася до свідка з проханням надати номер телефона ОСОБА_2, оскільки розшукувала його, з якої причини, свідок не знає. Також свідок бачив ОСОБА_2 та повідомляв, що загибла його шукає, на що отримав відповідь: «Нехай шукає».

Вказане підтверджує, що саме обвинувачуваний заборгував грошей потерпілій (мотив скоєння вбивства), а не навпаки, як стверджує ОСОБА_2.

Показами свідка ОСОБА_9, який повідомив, що приблизно у 2015 році продав обвинуваченому будинок за адресою: АДРЕСА_2, але документально цей факт не оформлено. Тому формально свідок є власником вказаного домоволодіння, однак там не проживав і не бував.

Показами свідка ОСОБА_10, яка пояснила, що з загиблою знайома тривалий час. 22.12.2017 бачила та спілкувалася з ОСОБА_4 в останнє (приблизно о 17.00 у Міській Раді розмовляла з загиблою), бачила у неї при собі мобільний телефон.

Зазначений свідок останнім бачив ОСОБА_4 живою, що вказує на приблизний час скоєння ОСОБА_2 злочинів.

Показами свідка ОСОБА_3, яка пояснила, що тимчасово проживає (близько 1,5 року) за адресою: АДРЕСА_2, де допомагає ОСОБА_2 по господарству. З ОСОБА_4 свідок також знайома. У грудні 2017 року загибла приходила за вказаною адресою та шукала обвинуваченого, бо він був винен їй грошей. У грудні (точну дату не пам'ятає) у вечірній час вони разом (втрьох) спілкувалися та розпивали спиртне, у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виник конфлікт через зниклий телефон потерпілої. Свідок була у сусідній кімнаті та чула конфлікт. ОСОБА_3 лише вранці вийшла з кімнати, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вже не було, про її вбивство дізналася від сусідів. Крім того, сідок зазначила, що вона тривалий час проживає у домоволодінні, належному ОСОБА_2 та працює у нього по господарству. Прямими очевидцем вбивства свідок не була, водночас бачила загиблу безпосередньо перед смертю, чула конфлікт між обвинувачуваним та загиблою, перебуваючи у сусідній кімнаті.

Крім показань потерпілої та свідків вина ОСОБА_2 також підтверджується наступними доказами.

Під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_2 надавав суперечливі покази, які постійно змінювалися, посилався на погане самопочуття та хворобливий стан (у тому числі, психічні розлади).

Водночас захворювання, які «нібі-то» не давали можливості обвинувачуваному розповісти про обставини скоєного, сприяти розкриттю кримінальних правопорушень, не завадили скоїти йому декілька злочинів стосовно однієї особи протягом незначного відрізку часу, а також приховати сліди злочинів.

Однак під час проведення слідчої дії у вигляді слідчого експерименту (протокол від 27.02.2017, який був досліджений судом) ОСОБА_2 , хоч і намагався приховати деталі та викривити факти, більш детально показав на місці із застосуванням відео-фіксації та розповів про скоєння вбивства ОСОБА_4

Так, під час вказаної слідчої дії ОСОБА_2 вказав, що 22.12.2017 загибла прийшла до нього за адресою: АДРЕСА_2, оскільки була винна гроші.

Згідно протоколу слідчого експерименту із застосуванням відеофіксації від 27.02.2018 року встановлено, що у вечірній час ОСОБА_4 принесла йому гроші у сумі 10000 грн. та 4000 перевела на картку. У дворі домоволодіння між ними виник конфлікт з приводу боргу (загибла була винна близько 150000 грн.). Водночас, що саме сталося обвинувачуваний не пам'ятає, пам'ятає лише сварку та після сварки ОСОБА_4 вже лежала на землі мертва (він перевірив пульс). Остання зі слів обвинувачуваного самостійно падала на землю. ОСОБА_2 наніс їй 1 удар в область голови. У подальшому обвинувачуваний відтягнув труп та закопав у городі лопатою, яка знаходилася у дворі та належала йому. Під час вказаних подій, зі слів, ОСОБА_2 загибла віддала йому банківську картку. Вранці він знайшов у дворі телефон загиблої та вставив її сім-картку у свій телефон, вважаючи, що телефон міг втратити хтось із його знайомих. Смс-повідомлення з сім-картки загиблої її родичам, зі слів ОСОБА_2, відправлені випадково, як шаблони, які є на телефоні. Конкретний механізм, локалізацію тілесних ушкоджень, механізм удушення, розташування тіла в ямі обвинувачуваний не показав.

На відсутність будь-яких психічних розладів, які б могли вплинути на поведінку обвинуваченого, вказує висновок судово-психіатричної експертизи (№144 від 12.02.2018). Згідно якого обвинувачуваний страждає на хронічне психічне захворювання у формі органічного розладу особистості, виявляє симуляцію, міг на момент злочину усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Зазначений доказ спростовує твердження ОСОБА_2 про втрату ним контролю над власною поведінкою під час скоєння злочинів, неможливість згадати всіх обставин скоєного, схильність до вдавання.

Протоколом огляду місця події від 29.12.2017 - ділянки місцевості в районі АДРЕСА_2 - де виявлено труп ОСОБА_4 у прикопаному стані, вилучено зразки грунту, штикову лопату з нашаруваннями грунту, фрагмент паперу, шубу померлої, труп з одягом. Під час вказаної слідчої дії обвинувачуваний показав, де ним приховано труп загиблої, який і було виявлено у вказаному ним місці; у дворі за вказаною адресою виявлено та вилучено лопату з нашаруваннями грунту, якою ОСОБА_2 закопував труп (у подальшому експертним дослідженням нашарувань грунту з лопати встановлено спільну родову належність з грунтом з ложа трупу, спільну родову і групову належність з грунтом з насипу); зразки грунту з насипу та ложа, де знаходився труп.

Протоколом огляду трупу від 30.12.2017, під час якого на тілі ОСОБА_4 виявлено численні тілесні ушкодження (переважно на обличчі, тулубі, верхніх кінцівках), та ознаки удушення, оглянуто та вилучено одяг (у тому числі хустину - знаряддя злочину).

Висновком СМЕ №110Брт/17 від 01.03.2018, відповідно до якої причиною смерті ОСОБА_4 стала механічна асфіксія внаслідок удавлення петлею, не виключено, внаслідок удавлення вовняною хустиною із одночасним закриттям отворів носа і рота. Також встановлено наступні тілесні ушкодження: 1) синці та садна на обличчі (в проекції лівої навколо очної ділянки, в проекції правої навколо очної ділянки неправильної овальної форми, в проекції лівої вушної раковини); 2) садна на переносиці з переходом на внутрішній кут лівого ока, на лобі справа з переходом на верхню та нижню повіку; 3) крововилив на м'яких покровах голови з боку її внутрішньої поверхні (в проекції тім'яної ділянки з поширенням на потиличну по умовній серединній лінії тулуба від вінцевого шва до лямбдовидного шва); 4) синці на правій та лівій верхній кінцівці; 5) садно в поперековій ділянці, які відносяться до легкого ступеню тяжкості.

Вказане підтверджує спосіб скоєння вбивства ОСОБА_2 та виникнення конфлікту між обвинуваченим та загиблою незадовго перед вбивством.

Протоколом огляду місця події від 18.01.2018, в ході якого оглянуто вилучену під час ОМП від 29.12.2017 штикову лопату, з якої вилучено нашарування грунту.

Висновком судової експертизи дослідження речовин та виробів («дослідження грунтів») № 2 «Гр» від 09.02.2018, відповідно до якої нашарування грунту з лопати, вилученої у ОСОБА_2 і зразок грунту, вилучений з ложа трупа ОСОБА_4 мають спільну родову належність, нашарування грунту з лопати, вилученої у ОСОБА_2 і зразок грунту, вилучений з насипу над місцем захоронения трупа ОСОБА_4, мають спільну родову і групову належність.

Зазначене підтверджує спосіб та знаряддя приховання обвинуваченим трупу.

Протоколом огляду предметів від 19.02.2018, під час якого слідчим оглянуто речові докази (штикову лопату та зразки грунту, які надійшли після проведення експертного дослідження).

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 31.01.2018 - до фінансових номерів обвинуваченого та загиблої, кредитної справи ОСОБА_4 (відповідних даних за банківськими картками КБ «ПриватБанк» загиблої та обвинуваченого).

Відповідно до роздруківки руху коштів за рахунком кредитної картки ОСОБА_4 (НОМЕР_2):

-22.12.2018 о 21.44 з зазначеної картки на рахунок ОСОБА_2 (НОМЕР_3) перераховано 3700 грн.;

-23.12.2017 о 10.42 з вказаної картки поповнено мобільний телефон НОМЕР_4, який належав ОСОБА_2 на 45 грн., через банкомат ПАТ КБ «Приват Банк» по вул. Леніна, 18 у м. Барвінкове;

-28.12.2017 сплачено суму 50 грн. за продукти у магазині ПП «ОСОБА_14» за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до роздруківки руху коштів за рахунком банківської картки ОСОБА_2 (НОМЕР_3) 22.12.2017 о 21.44 з рахунку ОСОБА_4 (НОМЕР_2) перераховано 3700 грн.

Вказані операції проведено вже після смерті ОСОБА_4, крім того, банківська картка ОСОБА_4 виявлена та вилучена в обвинуваченого під час його затримання в порядку ст.208 КПК України. Зазначений факт підтверджує незаконне заволодіння обвинувачуваним офіційним документом.

Протоколом огляду предметів від 05.02.2018 - оглянуто вилучений у КБ «Приват Банк» CD-R з інформацією про рух коштів на банківським картках обвинуваченого та померлої.

Протоколом тимчасового доступу від 02.02.2018 до інформації мобільного оператора ПРАТ «Київстар» за номером НОМЕР_4 (який належав ОСОБА_2).

Протоколом тимчасового доступу від 01.02.2018 до інформації мобільного оператора ПрАТ «ВФ України» за мобільними номерами ОСОБА_2 (НОМЕР_5) та ОСОБА_4 (НОМЕР_1).

Протоколом огляду предметів від 05.02.2018 (диску щодо дзвінків за мобільними телефонами НОМЕР_5, який належав ОСОБА_2, НОМЕР_1, який належав ОСОБА_4).

Встановлено, що перебування вказаних абонентських номерів (ОСОБА_2 та ОСОБА_4) у період з 16.00 22.12.2017 до 16.00 23.12.2017 в одних і тих самих зонах базових станцій рухомого мобільного зв'язку. Тобто зазначені особи перебували в одному місці - по АДРЕСА_2

Крім того, у період з 15.52 23.12.2017 по 28.12.2017 з'єднання за абонентським номером ОСОБА_4 (НОМЕР_1) здійснювалося за допомогою мобільного терміналу, ідентифікуючою ознакою є імей НОМЕР_6 (до цього користувався ОСОБА_2).

Зазначене підтверджує вчинення обвинуваченим умисного вбивства ОСОБА_4 та факт подальшого заволодіння її мобільним телефоном. Також з метою заволодіння грошовими коштами з банківської картки потерпілої обвинувачуваний скористався своїм телефоном, у якому знаходилася сім-картка загиблої.

Протоколом огляду місця події від 31.12.2017, під час якого у приміщенні ВП оглянуто мобільний телефон «Samsung», що належить потерпілій ОСОБА_1., смс-повідомлення від 28.12.2017 з мобільного номеру ОСОБА_4 (НОМЕР_7), надіслане мобільним додатком «Вайбер» з телефону її доньки ОСОБА_5 (яке надійшло від померлої 28.12.2017 з текстом: «я в ровно не можу гпврит.посом набру»).

Протоколом огляду предметів від 08.01.2018, під час якого у приміщенні ВП та за участю понятих оглянуто фото смс-повідомлення з мобільного телефону «Nokia», яке надійшло з номера НОМЕР_7 (яким користувалася ОСОБА_4), який надала свідок ОСОБА_11 під час допиту. CMC наступного змісту: «ОСОБА_11 я в поездЗд побом пожбоню».

Протоколом огляду предметів від 08.01.2018, під час якого у приміщенні ВП та за участю понятих оглянуто фото скріншоту смс-повідомлення з мобільного телефону «iPhone 6 s», яке надійшло з номера НОМЕР_8 (належним свідкові ОСОБА_5 - племінниці загиблої), перенаправлене потерпілій ОСОБА_1. Вказаний скріншот наданий потерпілою наступного змісту: «Я в ровно не можу гпврит.потом набру»;

Зазначене підтверджує викрадення мобільного телефону ОСОБА_2 та його дії щодо приховання вбивства від родичів ОСОБА_4.

Протоколом про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16.03.2018 (встановлено марку та модель мобільного телефону ОСОБА_4).

Висновком товарознавчої експертизи №1 від 13.03.2018, відповідно якої вартість викраденого мобільного телефону становить 225 грн., стартового пакету «МТС» - 25 грн.

Протоколом тимчасового доступу від 13.02.2018 до медичної документації обвинувачуваного (історії хвороби).

Протоколом затримання обвинуваченого від 31.12.2018 співробітниками поліції та протоколом огляду предметів від 16.01.2018, під час якого оглянуто вилучені у затриманого речі.

Під час затримання проведено особистий обшук ОСОБА_2, виявлено та вилучено наступне:

- 2 мобільні телефони: «Samsung» імей: НОМЕР_9, імей: НОМЕР_10, з вказаного мобільного телефону здійснювалися дзвінки з сім-картки потерпілої;

- банківські картки ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 (пенсійна картка обвинуваченого); НОМЕР_2 (картка загиблої); НОМЕР_11; 2 картки ПАТ «Альфа Банк»; договір з ПАТ КБ «Приват Банк» від 19.12.2017 про оформлення термінового вкладу;

- свідоцтво про право на реєстрацію на автомобіль;

- водійське посвідчення;

- мобільний телефон «Lenovo» імей: НОМЕР_12, імей: НОМЕР_13.

Протоколом огляду предметів від 16.01.2018, під час якого оглянуто предмети, вилучені в обвинуваченого під час затримання в порядку ст.208 КПК України: 2 мобільні телефони, посвідчення інваліда, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, водійське посвідчення, 2 банківські картки, договір з ПАТ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_4 1 з карток належала померлій та у подальшому саме з неї знято грошові кошти (поповнено мобільний рахунок ОСОБА_2, здійснено грошовий переказ на картку ОСОБА_2, сплачено придбання продуктів харчування). З одного з мобільних телефонів (з мобільним терміналом - імей НОМЕР_10) з абонентського номеру НОМЕР_7 (яким користувалася загибла) здійснювалося відправлення смс-повідомлень.

Таким чином, аналізуючи та оцінюючи всі зібрані органом досудового розслідування та досліджені докази, колегія суддів прийшла до однозначного висновку про незаперечність вини ОСОБА_2 в інкримінованих йому злочинах.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї провини в пред'явленому йому обвинуваченні колегія суддів розцінює як вибрану ним стратегію свого захисту. Проте така позиція обвинуваченого не знайшла свого підтвердження, оскільки колегією суддів встановлено, в сукупності з позицією потерпілої, показаннями свідків, протоколами слідчих дій, висновками експертів, речовими доказами, дають обґрунтовані підставі колегії суддів вважати, що своїми умисними діями саме ОСОБА_2 вчинив злочини, передбачені п. 6, 13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.185, ч.1 ст.357 КК України.

Відповідно до ст.3 та ст.27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до п.10 ППВСУ №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», за п.6 ч. 2 ст. 15 КК України як учинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також коли виник корисливий мотив - до початку чи під час вчинення цього злочину.

Відповідно до п.17 ППВСУ №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» за п.13 ч.2 ст.115 КК України кваліфікуються дії особи, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком убивства, передбаченого статтями 116-118 цього Кодексу. Відповідальність за повторне умисне вбивство настає незалежно від того, чи була винна особа раніше засуджена за перший злочин, вчинила вона закінчене вбивство чи готування до нього або замах на нього, була вона виконавцем чи іншим співучасником злочину.

Тому, колегія суддів вважає, що вина обвинуваченого у інкримінованих йому злочинах доведена повністю та кваліфікує його дії за ч.1 ст.185 КК України - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, за п.п. 6, 13 ч.2 ст.115 КК України, як умисне вбивство - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене із корисливих мотивів, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за ч.1 ст.357 КК України, як викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів.

Призначаючи покарання, суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який законом віднесений до категорії особливо тяжкого злочину, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання, той факт що обвинувачений був раніше судимий за вчинення аналогічного злочину.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особу обвинуваченого, суд вбачає наступне.

Вивченням особи ОСОБА_2 встановлено, що він раніше судимий також за скоєння умисного вбивства, є учасником бойових дій в Афганістані, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, перебуває у шлюбі, неповнолітніх дітей не має, є інвалідом 3 групи.

Обставини, які згідно ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, судом не встановлені.

Обставиною, яка згідно ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд визнає рецидив злочину.

Також при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 неможливе без ізоляції його від суспільства.

Відповідно до п.1 ППВСУ №7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений не визнав свою провину, не розкаявся, який раніше за скоєння особливо тяжкого злочину має непогашену судимість, офіційно не працює, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкцій статей, що передбачають відповідальність за вчинені злочини.

Розглядаючи цивільний позов судом встановлено наступне.

До початку судового розгляду потерпіла ОСОБА_1., згідно розписки від 14.0.2018, отримала від ОСОБА_2 матеріальну допомогу в розмірі 300 (триста) доларів США.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла.

Таким чином, на даний час залишається невідшкодована матеріальна шкода в сумі 16500,00 грн., тому позов слід задовольнити на вказану суму.

Крім завданої матеріальної шкоди, обвинувачений завдав потерпілій ОСОБА_1. моральну шкоду. Внаслідок вчиненого злочину потерпіла ОСОБА_1. зазнала моральних страждань, які призвели до вимушених змін у її життєвих стосунках нормальних життєвих стосунків з оточуючими її людьми.

Згідно статті 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до статті 23 ЦК України - розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням характеру заподіяних фізичних та моральних страждань, інших негативних наслідків.

ПВСУ у п.9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4» роз'яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходить з принципів розумності та справедливості. Так, заявлений потерпілою моральний позов в розмірі 6000,00 грн. цілком відповідає принципам розумності та справедливості, тому позов слід задовольнити на вказану суму.

Таким чином, цивільний позов по справі, заявлений потерпілою ОСОБА_1. про відшкодування майнової та моральної шкоди у сумі 30045,00 грн, підлягає частковому задоволенню.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Судові витрати згідно ч.2 ст.124 КПК України, а саме витрати, пов'язані із залученням експертів для проведення експертиз у сумі 41396,63 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого.

Крім того, колегія суддів вважає встановленим існування ризику передбаченого ч.1 п.1 ст.177 КПК України, одночасно враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, з метою запобігання спробі переховуватися від суду та з метою виконання вироку суду обвинуваченому необхідно продовжити існуючий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.5, 6 Європейської конвенції з прав людини, п.1,10,17 ППВСУ №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», п.1, 4 ППВСУ №7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», ст.3, 27 Конституції України, ст.34, 50, 65-67, 70, п. 6, 13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, ст.2, 94, 100, ч.2 ст.124, 177, 178, 351-353, 357, 368-371, 373-376, 395 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.185, ч.1 ст.357 КК України та призначити покарання:

- за п.п. 6, 13 ч.2 ст.115 КК України у вигляді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна;

- за ч.1 ст.185 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.357 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з фактичного дня його затримання - 30 грудня 2017 року.

Цивільні позов, заявлений потерпілою ОСОБА_1. в розмірі 30045,00 грн. - задовольнити частково,

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. матеріальну шкоду завдану злочином в розмірі 16545 грн. та моральну шкоду в розмірі 6000грн.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи №105 від 24.01.2018 та молекулярно-генетичної експертизи №41 від 28.02.2018 р. в сумі 36391,63 грн. на користь держави в особі НДЕКЦ МВС України, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, ГУДКС України в Слобідському районі м. Харкова.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення судових ґрунтознавчої експертизи №2 «Гр» від 09.02.2018р в сумі 5005,00 грн. на користь держави в особі НДЕКЦ МВС України, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Речові докази: жіночу шубу ОСОБА_4 коричневого кольору, три зразки ґрунту, вилученого з ями, де був закопаний труп ОСОБА_4, штикову лопату з нашаруванням ґрунту, яка належить ОСОБА_2, фрагмент обгорілого паперу зі слідами бурого кольору, виявлений з двору ОСОБА_2, що були вилучені в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2; штани шерстяні, штани синтетичні, спідницю, кофту, фуфайку, шкарпетки, білизняну резинку та шерстяну хустину, котрі були вилучені в ході огляду трупа гр. ОСОБА_4, медикаменти «Темпалгін» та «Фітоліт», зразок крові, зразок слини, зрізи нігтів ОСОБА_2, зразок крові, зразки волосся, зрізи нігтів ОСОБА_4, передані на зберігання до кімнати речових доказів Барвінківського ВП, після набрання вироком законної сили - знищити.

Мобільний телефон «Samsung duos» imei-1:НОМЕР_9; imei-2: НОМЕР_10 з сім-картою оператора «Life», на якій містяться цифри: НОМЕР_14, та картою памяті micro SD 2 Gb, мобільний телефон «LG» моделі KG 270, чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_15, з сім карткою мобільного оператора «Lifecell», мобільний телефон «Lenovo A 369i» imei-1: НОМЕР_12; imei-2: НОМЕР_13 з сім-картою оператора «Київстар» на якому міститься надпис: НОМЕР_16, та карту пам'яті «Теам micro SD 4 Gb », 4 ключа в зв'язці, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля НОМЕР_23 та страховий поліс до неї НОМЕР_17 на ім'я ОСОБА_12, водійські права на ім'я ОСОБА_2, посвідчення інваліда, 17 чеків, договір з ПАТ «Приват Банк» № SAMDNWFD 0071800177601 на ім'я ОСОБА_4, банківські картки ПАТ КБ «Приват Банк» за НОМЕР_3; НОМЕР_19; НОМЕР_2; НОМЕР_11 та банківські картки банку ПАТ «Альфа Банк» за № НОМЕР_20; НОМЕР_21, вилучені 30.12.2017 року - зберігати в матеріалах провадження.

Ключ від замка запалювання автомобіля, котрі буди вилучені під час обшуку транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_23, синього кольору з державним номерним знаком НОМЕР_22, власником якого є ОСОБА_13, а фактично користується ОСОБА_2 - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, прокурору, захиснику та потерпілій.

Головуючий суддя: Гуренко М.О.

Суддя: Герцов О.М.

Суддя: Бєссонова Т.Д.