Рішення № 76899510, 01.10.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4241/18

Провадження № 2/242/1408/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2018 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді – Владимирської І.М., при секретарі Гандзюк К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 14.08.2018 року звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка мотивована тим, що він з 09.02.2018 року по 24.07.2018 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював на відокремленому підрозділі «Автобаза» ДП «Селидіввугілля» водієм 3 класу автоколони дільниці № 1. Наказом № 97к від 24.07.2018 року його було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Після звільнення відповідач заборгував йому заробітну плату у розмірі 13 415 грн. 30 коп., яку не виплатив до теперішнього часу. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство, тому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 13 415 грн. 30 коп. та середній заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17.08.2018 року відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що підприємство перебуває у важкому фінансовому стані, через який не має можливості провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 у строки передбачені чинним законодавством. При надходженні коштів вони будуть спрямовані на виплату заборгованості по заробітній платі. Станом на 01 жовтня 2018 року заборгованість позивачу частково сплачена (1304 грн. 99 коп. – за квітень, 1906 грн. 01 коп. – за травень, 230 грн. 66 коп. – за червень) та невиплачена частина складає 11 278 грн. 63 коп. Просить суд зменшити позовні вимоги ОСОБА_1 на 3441 грн. 66 коп., які були сплачені за час після подання позову.

Відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно запису № 5 дублікату трудової книжки серії ЗД № 352880, ОСОБА_1 09.02.2018 року прийнято до відокремленого підрозділу «Автобаза» ДП «Селидіввугілля» на посаду водія 3 класу в автоколону дільниці № 1.

Згідно запису № 6 в дублікаті трудової книжки серії ЗД № 352880, 24.07.2018 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням відповідно до наказу № 97к від 24.07.2018 року.

Як вбачається з довідки № 19/6-239 від 06.08.2018 року, виданої ВП «»Автобаза» ДП «Селидіввугілля», на момент звільнення ОСОБА_1 йому було нарахована заробітна плата до сплати 16 283 грн. 98 коп., виплачена заробітна плата складає 1563 грн. 69 коп., тоді як заборгованість станом на 02.08.2018 року – 14 720 грн. 29 коп.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов’язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов’язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до роз’яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Суд критично відноситься до доводів представника відповідача щодо неможливості провести остаточний розрахунок з позивачем через скрутне фінансове становище відповідача, оскільки даний факт ніяким чином не впливає на обов’язок роботодавця у встановлені законом строку виплатити працівнику належну йому заробітну плату.

Натомість вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі (без урахування вже виплаченої йому суми 3441 грн. 66 коп.), а саме: 11 278 грн. 63 коп.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд встановив наступне.

Згідно листа N 224/0/103-17/214 від 19.10.2017 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2018 році» відповідно до якого кількість робочих днів позивача з розрахунку з 24.07.2018 року (день звільнення) по 01.10.2018 року (день винесення судового рішення) складала би 49 днів: липень 2018 року – 6 днів, серпень 2018 року – 22 дні, вересень 2018 року – 20 днів, жовтень 2018 року – 1 день.

Згідно довідки № 19/6-239 від 06.08.2018 року, виданої ВП «Автобаза» ДП «Селидіввугілля», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1, що розрахована відповідно до постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року, складає 181 грн. 66 коп.

Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 181 грн. 66 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 49 (кількість днів затримки розрахунку) = 8901 грн. 34 коп.

Суд, повно і всебічно з’ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 263 ЦПК України, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача по справі підлягає стягненню судовий збір на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 704 грн. 80 коп., оскільки позивач на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати за подання позову до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Верхня, буд. № 35, ІПН НОМЕР_1) до Державного підприємства «Селидіввугілля» місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код ЄДРПОУ 33426253) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Верхня, буд. № 35, ІПН НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі у сумі 11 278 (одинадцять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 63 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 8901 (вісім тисяч дев’ятсот одна) грн. 34 коп., всього: 20 179 (двадцять тисяч сто сімдесят дев’ять) грн. 97 коп.,

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код ЄДРПОУ 33426253) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь держави (розрахунковий рахунок № 31213206005070, отримувач: Селидівське УК/м.Селiдове/22030101, код отримувача: 37791274, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.податків), МФО 89998, код бюджетної класифікації 22030101).

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Владимирська