Ухвала суду № 76899121, 03.10.2018, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/573/17

Провадження № 1-кп/353/98/18

У Х В А Л А

03 жовтня 2018 року місто Тлумач

Колегія суддів Тлумацького районного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,

суддів: Лущак Н.І. та Мануляка Ю.В.

за участю: секретаря судового засідання – Мороз М.І.

прокурора Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури - ОСОБА_1

обвинувачених - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх захисника – адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Тлумач клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_2 по об'єднаному кримінальному провадженні про її обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, та про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и л а :

В провадженні Тлумацького районного суду Івано-Франківської області на стадії підготовчого судового розгляду перебуває об'єднане кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 286 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України.

03.10.2018 року прокурор Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури ОСОБА_1 подав через канцелярію суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_2, строком на 60 діб. На обґрунтування клопотання зазначив, що ризики, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою станом на день розгляду справи не зменшились, оскільки вчинений злочин є тяжким, за яке санкція відповідної статті 186 ч. 5 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_2, передбачає покарання від 8 до 13 років позбавлення волі, обвинувачена не працює, може ухилитись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого, експертів, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема виїхати за межі України або до Луганської чи Донецької областей, які на даний час не підконтрольні Україні, оскільки вона вже проживала у м. Донецьку та має там знайомих. А тому з огляду на вищевикладене, застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо, в тому числі: застосування запобіжного заходу у вигляді застави неможливо через матеріальний рівень обвинуваченої та відсутність осіб, які мають намір внести заставу; застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту неможливо через відсутність у обвинуваченої постійного місця проживання та ведення атигромадського способу життя, відсутності міцних соціальних зв’язків; застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки або особистого зобов’язання неможливе через невідповідність характеру вчиненого кримінального правопорушення.

В судовому засіданні прокурор Косівського відділу Коломийської місцевої прокуратури ОСОБА_1 клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав, просив його задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні заперечили щодо продовження відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обвинувачена ОСОБА_2 зазначила, що вона є переселенкою з м. Донецька, неодноразово змінювала місця перебування (м. Донецьк, м. Запоріжжя, м. Київ, м. Кривий Ріг), але завжди реєструвалась, оскільки отримувала соціальну матеріальну допомогу.

Захисник обвинувачених - адвокат ОСОБА_4 щодо вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 поклався на розсуд суду, зазначив, що на даний момент не може надати суду всі необхідні документи для зміни запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_3 – ОСОБА_5К в підготовче судове засідання не з'явився, однак на електронну адресу суду подав письмове клопотання, в якому просив підготовче судове засідання провести без його участі.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив.

Представник потерпілого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 в підготовче судове засідання не з'явився, однак на електронну адресу суду направив письмове клопотання про проведення підготовчого судового засідання без його участі.

Частиною 4 ст. 176 КПК України передбачено, що запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора. Відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України у разі необхідності строк дії запобіжного заходу може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку передбаченому КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Ч. 2 п. 4 ст. 183 КПК України зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_2, суд враховує вимоги п.п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, відповідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Підстави для арешту передбачені нормами КК України та КПК України, Конвенцією про захист прав людини і основних свобод людини, а саме ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість), а також рішеннями Європейського суду по правам людини. Основна мета вказаної ст. 5 Конвенції заключається в тому, щоб виключити необгрунтоване тримання під вартою особи (рішення ЄСПЛ по справі «Маккей проти Великобританії»). ЄСПЛ звертає увагу, що вимога законності тримання під вартою не може бути задоволена тільки шляхом дотримання національного законодавства, а національне законодавство повинно відповідати Конвенції, включаючи загальні принципи, які в ній відображені (справа «Плесо проти Угорщини»). В рішенні по справі «Джессіус проти Литви» ЄСПЛ роз`яснив, що в розумінні ст. 5 Конвенції особа може бути взята під варту на підставі підпункта «с» пункта 1 цієї статті тільки в рамках кримінального судочинства з метою, щоб дана особа предстала перед компетентним органом за наявності обгрунтованої підозри. Суть терміну «обгрунтована підозра» полягає в існуванні фактів або інформації, які могли б переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Яку саме підозру слід вважати обгрунтованою залежить від обставин справи.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, висловленої судом у п. 79 рішення Суду у справі Харченко проти України та у п. 170 рішення Суду у справі Лабіта проти Італії, таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Таким чином, тримання під вартою і доставка до компетентного правоохоронного органу особи, щодо якої існує підозра у вчиненні кримінального правопорушення, якщо особа ухиляється або може ухилитись від покладених на неї обов`язків, передбачених законом, є належним засобом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Враховуючи викладене та думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій слід продовжити, виходячи з наступного.

22.06.2018 року ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області відносно ОСОБА_2, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів з дати винесення ухвали. Також у вказаній ухвалі зазначено обставини, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченої запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою. 15.08.2018 року ухвалою колегії суддів Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_2 строком на 60 днів з дати винесення ухвали – до 15 год. 00 хв. 14.10.2018 року.

Під час судового засідання встановлено продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшились з часу застосування запобіжного заходу, а саме те, що ОСОБА_2, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення, за яке санкція відповідної статті 186 ч.5 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_2, передбачає покарання від 8 до 13 років позбавлення волі, може ухилитись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого, експертів, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема виїхати за межі України або до Луганської чи Донецької областей, які на даний час не підконтрольні Україні, оскільки вона уродженка та колишня жителька м. Донецька, ніде не працює, веде атигромадський спосіб життя та у неї відсутні міцні соціальні зв’язки.

Колегія суддів звертає увагу, що на даний час судовий розгляд даного кримінального провадження не розпочато, а справа перебуває на стадії підготовчого судового засідання, обставини, зазначені в ухвалі суду не змінилися, ризики, зазначені у статті 177 КПК України та викладені у попередніх ухвалах Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області про обрання та продовження запобіжного заходу не зменшились, а обставин, котрі давали б підстави до зміни запобіжного заходу судом не встановлено. Беручи до уваги те, що строк, на який було обрано запобіжний захід спливає, а судове провадження ще не розпочато, колегія суддів вважає за необхідне продовжити по відношенню до обвинуваченої ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 02.12.2018 року включно, оскільки інший запобіжний захід, зокрема більш м'який запобіжний захід, в т.ч. домашній арешт, особисте зобов'язання чи особиста порука, не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

В силу ст. 183 ч. 4 п.1 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 369-372 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, на строк шістдесят днів, а саме до 02 грудня 2018 року включно.

Тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_2 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Копію ухвали для виконання направити керівнику Івано-Франківської установи виконання покарань № 12 та вручити обвинуваченій ОСОБА_2, захиснику і прокурору негайно після її оголошення, інші учасники судового провадження мають право отримати її копію в суді.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених КПК України. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий У.Ю. Луковкіна

Суддя Н.І. Лущак

Суддя Ю.В. Мануляк