Рішення № 76898578, 10.09.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13178/17-ц

Категорія 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Козлова Р.Ю.,

при секретарі - Іваненку С.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом, просив суд ухвалити рішення, яким розірвати між ним та відповідачкою шлюб, який зареєстрований 17 грудня 1982 року у с. Лука с/рада Таращанського району Київської області, актовий запис № 41. Обґрунтовуючи пред'явлені вимоги позивач посилається на те, що вони з дружиною тривалий час не проживають однією сім'єю, не ведуть спільного господарства, у подружжя зникло почуття любові одне до одного, відтак подальше збереження шлюбу є неможливим.

У судовому засіданні позивач підтримав пред'явлені вимоги, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві та наполягав на розірванні шлюбу.

Відповідачка у судовому засіданні категорично заперечувала проти задоволення позову, зазначивши, що вона не погоджується з обґрунтуваннями позову, вважає їх надуманими та такими що побудовані виключно на формальних загальних підставах, які не мають жодного відношення до обставин подружнього проживання сторін. Також позивач зазначила, що існують всі підстави збереження сім'ї на момент розгляду справи, оскільки позивач спілкується з нею та виявляє ознаки поведінки, які виражаються у повазі до неї та любові.

В той же час, позивач заперечив зазначену обставину та вказав на те, що справа перебуває у провадженні суду тривалий час а саме, з березня 2017 року. Враховуючи тривалий період часу між ініціюванням спору та його вирішенням примирення між сторонами не відбулось, відтак наполягав на ухваленні судом рішення про розірвання шлюбу.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 17 грудня 1982 року у с. Лука с/рада Таращанського району Київської області, актовий запис № 41, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією свідоцтва про одруження сторін (а.с. 6).

За час спільного проживання у шлюбі у сторін народилася діти, які на момент вирішення спору є повнолітніми - дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Сторони проживали однією сім'єю, проте як зазначає позивач, вони як подружжя тривалий час не підтримують сімейних відносин, не ведуть спільного господарства, не мають взаємних прав та обов'язків. Позивач зазначає про відсутність намірів відновлювати шлюбні стосунки з відповідачкою.

Встановлені обставини свідчать про те, що між сторонами подружні відносини відсутні.

Статтею 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Згідно з приписами ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За ч. 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспiльствi в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.

Як проголошено положеннями ст. 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема ст.ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що сторони не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, тривалий час проживають окремо, проти чого не заперечувала відповідачка у судовому засіданні. Також відповідачкою не наведено будь-яких переконливих доводів того, що сторони продовжують вести спільне господарство та вчиняють дії направлені на збереження сім'ї. Посилання відповідачки на те, що вони з відповідачем вчиняють дії направлені на збереження сім'ї, свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшли, оскільки не підтвердженні будь-якими належними та допустимими доказами. Крім того цю обставину заперечив позивач в судовому засіданні.

З часу припинення шлюбних відносин та часу тривалого знаходження позову в суді, примирення між сторонами не відбулось.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження їх сім'ї неможливе, оскільки буде суперечити інтересам кожної із сторін.

Таким чином, вимоги про розірвання шлюбу обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141-142 ЦПК України судовий збір у розмірі 704 грн. 80 підлягає відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки судом задоволено позовні вимоги, судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 110,112, 113 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2,10,76-81, 141-142, 200, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 17 грудня1982 року у с. Лука с/рада Таращанського району Київської області, актовий запис № 41.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп.

Повне рішення суду складено 10 вересня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд міста Києва.

Суддя