Рішення № 76898471, 03.10.2018, Оболонський районний суд міста Києва

03.10.2018 Справа № 756/15923/17

Унікальний № 756/14949/16-ц

Справа № 2/756/1597/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

03 жовтня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Васалатія К.А.

при секретарі Бондаренко Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 р. позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 01.12.2016 р. відповідачем і зареєстрований в реєстрі за № 6417 про стягнення грошових коштів за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.12.2016 р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. було вчинено виконавчий напис № 6417 за кредитним договором від 22.07.2010 р. про нібито укладений між позивачем та відповідачем на суму боргу 143324,45 грн. з яких: сума заборгованості за кредиту складає у розмірі 24947 грн. 37 коп., сума заборгованості по сплаті відсотків складає 108522 грн. 95 коп., сума комісії та пені у розмірі 2552 грн. 97 коп.; сума штрафу фіксована частина) у розмірі 500 грн.; сума штрафу (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 6801 грн. 16 коп.

Як вказує позивач, про вказаний вище виконавчий напис позивач дізналась після ознайомлення з виконавчим провадженням № 53877575 в Оболонському районному ВДВС м. Києва, що було розпочате на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження № 2300078 від 24.04.2017 р. та виконавчого напису № 6417 від 01.12.2016 р., вчиненого нотаріусом Завалієвим А. А., щодо примусового стягнення з позивача боргу у сумі 143324,45 грн. , із змісту виконавчого напису № 6417 від 01.12.2016 року і, що він вчинений нотаріусом на окремому нотаріальному бланку, а не на договорі та продовженням виконавчого напису вчиненого на договорі. Крім того, даний виконавчий напис не прикріплений до кредитного договору, що має невід'ємною частиною такого виконавчого документа як - виконавчий напис.

Вказує, що за відсутності у виконавчому провадженні оригіналу кредитного договору, як частини виконавчого документа, неможливо визначити правомірність і обґрунтованість нарахування нотаріусом розміру: суми основного боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, розміру неустойки (штрафу, пені) включених до виконавчого напису.

Тому позивач вважає, що вчинений виконавчий напис № 6417 від 01.12.2016 р. є незаконним та таким, що не підлягає виконанню у зв'язку із відповідністю Закону України «Про нотаріат», а тому має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню також у зв'язку із пропуском строків позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених у позові підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав свою заяву щодо слухання справи у його відсутність.

Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. направив суду заяву щодо слухання справи у його відсутність.

За приписами ч. 1 ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Перевіряючи обставини у справі судом встановлено, що після ознайомлення з виконавчим провадженням № 53877575 в Оболонському районному ВДВС м. Києва, що було розпочате на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження № 2300078 від 24.04.2017 р. та виконавчого напису № 6417 від 01.12.2016 р., вчиненого нотаріусом Завалієвим А. А., щодо примусового стягнення з позивача боргу у сумі 143324,45 грн.

При цьому ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За правилами ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2016 р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. було вчинено виконавчий напис № 6417 за кредитним договором від 22.07.2010 р. про нібито укладений між позивачем та відповідачем на суму боргу 143324,45 грн. з яких: сума заборгованості за кредиту складає у розмірі 24947 грн. 37 коп., сума заборгованості по сплаті відсотків складає 108522 грн. 95 коп., сума комісії та пені у розмірі 2552 грн. 97 коп.; сума штрафу фіксована частина) у розмірі 500 грн.; сума штрафу (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 6801 грн. 16 коп.

Так, положення ст. 18 ЦК України передбачають, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" (саме на неї посилається позивач та його представник) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 88 цього Закону визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом МЮ України від 22.02.2012 р. № 296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно до 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п. 1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

У відповідності до п. 3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999 р. № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (п. 3.4).

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 p., для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитним правовідносин, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

За умовами п. 13 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31.01.1992 р. № 2 оскаржується тільки відмова у вчиненні виконавчого напису, а правильність вимог, зазначених у виконавчому напису, може бути оскаржена боржником лише в позовному порядку. При безспірності цих вимог суд скасовує виконавчий напис і відмовляє у їх задоволенні, а у разі часткової їх обґрунтованості - постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу. Крім того, безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком, а нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Як з'ясував суд, у відповідності до п. 2.3 глави 16 II розділу Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено - повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану адресу в договорі.

При цьому Верховним Судом України в постанові від 20.05.2015 р. у справі № 6-158цс15 також висловлена правова позиція, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Тому. судовим розглядом встановлено, що посилання позивача на те, що відповідачем приватним нотаріусом Завалієвим А.А. порушені вимоги перевірки безспірності заборгованості та вчинено з спливом строку позовної давності є безпідставним, а тому твердження позивача про те, що кредитного договору не існує, є необґрунтованим.

Таким чином обставини, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, правомірність і законність дій та рішень відповідача приватного нотаріуса Завалієва А.А., як і ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» щодо звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису підтверджується письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є необґрунтованим і у його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 81, 258-259, ст. 268, 272, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя К.А. Васалатій