Постанова № 76896422, 03.10.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2018 року м. Чернівці

справа № 718/505/18

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Владичана А.І., Яремка В.В.,

секретар: Костюк Л.С.,

позивач: ОСОБА_1,

відповідачі: Кіцманська міська рада, Кіцманська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 травня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Олексюк Т.І., повний текст якого складено 24 травня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідачів з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона зі своєю матір`ю ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_4 будували за свої спільні кошти житловий будинок по вул. Бажана, 31 в м. Кіцмань, а ОСОБА_2 ніякого відношення до належного їм будинку мати не може і право власності на 1/2 будинку, що оформлене матір`ю ОСОБА_2, незаконно.

Згідно п.46 протоколу засідання виконкому від 10.04.1996 року за №277/4 вирішувалось питання про введення в експлуатацію житлового будинку № 31 по вул. Бажана, 31 в м. Кіцмань ОСОБА_4

Зазначає, що лише із позовної заяви ОСОБА_2 дізналась про наявність у останньої свідоцтва про право на спадщину, отриманого після рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09.09.2015 року, яким визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18.06.1996 року, видане ОСОБА_4

Вважає, що на підставі зазначеного рішення є недійсним і свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.12.2015 року, видане ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_5

Провадження №22-ц/794/853/18 Категорія 5

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в кінці 1989 року розпочали будівництво нового будинку, який будували за спільні сімейні кошти. ОСОБА_6, будучи у віці більше 85 років, ні працею, ні коштами участі в будівництві будинку не приймала, а пенсію витрачала на ліки.

11.12.1995 року ОСОБА_6 померла, а будинок був введений в експлуатацію 10.04.1996 року на підставі рішення виконкому Кіцманської міської ради за № 277/4, але помилково право особистої власності на жилий будинок було оформлено за померлою ОСОБА_6 та проведено реєстрацію в Чернівецькому БТІ.

12.05.1996 року Кіцманською міською радою видано померлій ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на житловий будинок по вул.Бажана, 31 в м. Кіцмань.

18.06.1996 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину, який був власником будинковолодіння до смерті 25.11.2006 року.

На підставі викладеного просила визнати незаконним та скасувати п.3 рішення виконавчого комітету Кіцманської міської ради від 10.04.1996 року за № 277/4 в частині оформлення права власності на житловий будинок № 31 по вул. Бажана в м. Кіцмань за померлою ОСОБА_6: визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 12.05.1996 року на ім`я померлої ОСОБА_6; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.12.2015 року, видане на ім`я ОСОБА_2 державним нотаріусом ОСОБА_7, на 1/2 частину житлового будинку № 31 по вул. Бажана в м. Кіцмань.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

При цьому вказує, що суд не встановив та не дослідив усіх обставин справи. Зазначає, що незрозумілим є видача свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок покійній ОСОБА_6, а оскільки дане рішення є протиправним, то і в подальшому перехід права власності на цей будинок до інших осіб є незаконним.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін як таке, що відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.

Вказує, що позивачем не надано доказів того, що вона набула майнових прав до оформлення Кіцманською міською радою в 1996 році правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок, а також доказів на набуття на останній права власності після 1996 року по день звернення до суду із зазначеним позовом.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі та відновити становище, яке існувало до порушення права ОСОБА_1 та ОСОБА_3, визнаючи позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає в повному об’ємі.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проведена на підставі рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22.12.2010 року, а тому підстави для припинення права власності на дане майно відсутні, що і стало підставою для відмови у задоволенні позову.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Обставини справи щодо перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у шлюбі, будівництва ними будинку, часу смерті ОСОБА_6, реєстрації права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, часу смерті ОСОБА_4 судом встановлені та сторонами не спростовуються.

Судом першої інстанції також встановлено, що рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 22.12.2010 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09.09.2010 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_8 про визнання права власності на спадкове майно задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частини житлового будинку літ. А вартістю 114 968 грн., літньої кухні літ. Б – 14 727 грн., сараїв літ. В, Д, Е, Ж – 22 812 грн., підвалу літ. Пд. – 5 583 грн., вбиральні літ. Г – 1 380 грн., огорожі № 1-3 – 3 438 грн., криниці лі. К – 2 021 грн., що знаходяться по вул. Бажана, 31 м. Кіцмань Чернівецької області та на ? частини земельної ділянки згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії 111-ЧВ № 007237, яка розташована на території м. Кіцмань Чернівецької області, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого селянського господарства, розміром 0,3405 га вартістю 26 202 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_9 про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданий виконкомом Кіцманської міської ради Чернівецької області 12 травня 1996 року на ім’я ОСОБА_6 та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 червня 1996 року, видане Кіцманською державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_4, відмовлено.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на ? частку житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Б, сараїв літ. В, Д, Е, Ж, підвалу літ. Пд., вбиральні літ. Г, огорожі № 1-3, криниці літ. К, що знаходяться по вул. Бажана, 31 м. Кіцмань Чернівецької області.

В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено (а.с.44-47).

Згідно витягу №33019769 від 30.01.2012 року про державну реєстрацію Кіцманським РБТІ за ОСОБА_5 зареєстровано право спільної часткової власності на ? частки житлового будинку по вул. Бажана, 31 м. Кіцмань (а.с.48).

За іншими судовими рішеннями у спорі про зазначене нерухоме майно право ОСОБА_5 скасовано не було.

Таким чином, спірне нерухоме майно на час розгляду справи перебуває у власності в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка в свою чергу, набула цю частку в порядку спадкування від ОСОБА_5, майно якій належало до моменту смерті на підставі рішення суду (а.с.40-48).

В силу ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.12.2015 року спадкоємцем майна ОСОБА_5, яка померла 27.10.2014 року, є її дочка ОСОБА_2, яка є власником ? житлового будинку в м. Кіцмань по вул. Бажана, 31 (а.с.16).

Ст. 346 ЦК України встановлені підстави припинення права власності. Зокрема, згідно п.1-11 ч.1-2 ст.346 ЦК України, право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Аналізуючи викладені обставини та норми матеріального права колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки правонаступником ОСОБА_5 є ОСОБА_2, до якої перейшли права та обов’язки покійної, тобто вона в установленому порядку прийняла спадщину, а отже мала право на спадкування та на законних підставах набула право власності на спадкове майно. Позивач не спростував даної обставини, а тому відсутні підстави для задоволення позову, тим більше, що суд позбавлений можливості вирішувати спори, що стосуються прав померлих.

Що стосується позиції ОСОБА_3 про визнання позову, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Ч. 1 ст.206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У відповідності до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач та відповідач ОСОБА_3 переслідують одну мету, а тому визнання позову з боку одного із відповідачів впливають на права та обов’язки інших відповідачів, якими є ОСОБА_2, Кіцманська міська рада та Кіцманська державна нотаріальна контора.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте касаційна скарга на неї може бути подана протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий – підпис /ОСОБА_10/

Судді – підписи /ОСОБА_11, ОСОБА_12/