Постанова № 76896333, 03.10.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2018 року м. Чернівці

справа № 718/2661/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Владичана А.І., Яремка В.В.,

секретар: Костюк Л.С.,

позивач: ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Мінів О.І., повний текст якого складено 01 червня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод в здійсненні права користування власністю, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником ? частки житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться в м.Кіцмань, вул. Бажана, 31 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 25.12.2015 року Кіцманською державною нотаріальною конторою, після смерті 30.10.2015 року її матері ОСОБА_5, яка являлася власником спірного майна на підставі рішення апеляційного суду Чернівецької області від 22.12.2010 року.

Зазначала, що власниками іншої ? частки житлового будинку є ОСОБА_2, яка там проживає разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в свою чергу, чинять позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні належною їй власністю, не дають ключі від житлового будинку, приналежних до нього господарських будівель та споруд, воріт та хвіртки, які зачинені на колодку. Усі намагання потрапити в середину завершувалися сварками та викликом поліції.

Оскільки відповідачі чинять позивачу перешкоди, ОСОБА_1 просила усунути перешкоди у користуванні ? часткою житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що за адресою м.Кіцмань, вул. Бажана, 31, шляхом зобов`язання відповідачів надати їй дублікати ключі від замків

Провадження №22-ц/794/863/18 Категорія 5

вхідних дверей житлового будинку, господарських будівель та споруд, воріт та хвіртки та звільнити частину будинковолодіння від власних речей, а також не чинити їй перешкод у виконанні нею заочного рішення Кіцманського районного суду від 24.02.2014 року в її частині проведення ремонтно-будівельних робіт.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Усунуто перешкоди в здійсненні ОСОБА_1 правом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй на праві власності ? частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по вулиці Бажана,31 в м.Кіцмань, Чернівецької області, які чиняться ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Зобов’язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надати ОСОБА_1 дублікати ключів від замків вхідних дверей житлового будинку, господарських будівель та споруд, воріт та хвіртки, що розташовані по вул. Бажана, 31, м.Кіцмань, Чернівецької області.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання відносно розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому вказує, що відповідачів зобов’язано надати ключі від вхідних дверей їх будинку, де зберігаються їхнє майно, однак угоди між співвласниками житлового будинку про порядок володіння та користування житловим будинком та всім нерухомим майном, яке є їх спільною частковою власністю, згідно вимог ч.2 ст.358 ЦК України не досягнуто, поділу майна в натурі відповідно до правил ст.367 ЦК України не відбулося та будинок в натурі поділено не було, позивачу не виділено конкретні приміщення будинку в свідоцтві про право на спадщину за законом.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки ОСОБА_3 переслідує мету будь-яким чином завадити об’єктивному та швидкому розгляду даної справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, та приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає в повному об’ємі.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив того, що факт створення відповідачами перешкод у користуванні належною позивачу на праві власності ? частиною домогосподарства №31 по вул. Бажана в м.Кіцмань знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивач через створення йому перешкод у доступі до будинку, відсутність ключів від вхідних дверей та хвіртки, позбавлений можливості вільно, на власний розсуд, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. За таких обставин, суд вважав, що права ОСОБА_1 підлягають захисту шляхом зобов’язання відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_1 у здійсненні її правом володіти, користуватися і розпоряджатися належним на праві власності ? частки спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, та прийшов висновку зобов’язати відповідачів надати ОСОБА_1 дублікати ключів від замків вхідних дверей житлового будинку, господарських будівель та споруд, воріт та хвіртки домогосподарства.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції вірно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником ? житлового будинку в м.Кіцмань по вул. Бажана, 31 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер НВС №03600, за реєстровим №2432, видане 25.12.2015 Кіцманською державною нотаріальною конторою, інша ? житлового будинку належить ОСОБА_2, яким вони володіють на праві спільної часткової власності (а.с.17-18).

Згідно свідоцтва про смерть серії 1-МИ №140432 ОСОБА_5 померла 27.10.2014 року (а.с.19).

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.12.2015 року спадкоємцем майна ОСОБА_5 є її дочка ОСОБА_1 Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з: ? частки житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що в м.Кіцмань, вул. Бажана, 31, що належала ОСОБА_5 на підставі рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22.12.2010 №22ц-2715/2010, зареєстрованого в комунальному підприємстві «Кіцманське районне бюро технічної інвентаризації» 30.01.2012 року в реєстровій книзі №10 , сторінка № 252, за реєстровим №191, внесений запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно 30.01.2012 року за реєстровим № 27427310 (а.с.16).

Цим рішенням визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 право власності на ? частину житлового будинку літ.А, літньої кухні літ.Б, сараїв літ.В, Д, Е, Ж, підвалу літ.Пд., вбиральні літ.Г, огорожі №1-3. Криниці літ.К, що по вул. Бажана, 31 в м.Кіцмань, за кожною в рівних частках (а.с.8-15).

Згідно заочного рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24.02.2014 року, з урахуванням ухвали від 19.03.2014 року про виправлення описки, справа №718/177/14-ц, проведено поділ будинковолодіння в натурі по першому варіанту поділу відповідно до експертного висновку наступним чином: виділено ОСОБА_5 конкретно перелічені в рішенні суду приміщення в житловому будинку (літ.А) та господарські будівлі, що складає 51/100 ідеальної долі та земельні ділянки: 1 - 0,0499 га для обслуговування житлового будинку; 2 - 0,1203 га для ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії 111-ЧВ №007237, що розташовані на території м.Кіцмань, Чернівецької області. Виділено ОСОБА_2 конкретно перелічені в рішенні суду приміщення в житловому будинку (літ.А), та господарські будівлі і споруди, що складає 49/100 ідеальної долі та земельні ділянки: для обслуговування житлового будинку, площею 0,0271 га та площею 0,0129 га; для ведення особистого селянського господарства 0,1202 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії 111-ЧВ №007237, що розташовані на території м.Кіцмань, Чернівецької області. Для реалізації вказаного варіанту розподілу зобов’язано ОСОБА_5 та ОСОБА_7 провести ремонтно-будівельні роботи в будинку по його розподілу в натурі на дві окремі ізольовані частини. Рішення набрало законної сили 07.03.2014 року (а.с.20-23).

Також, в матеріалах справи наявна ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2016 року, якою рішення апеляційного суду Чернівецької області від 17.08.2016 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення сесії міської ради, його часткове скасування, визнання недійсним свідоцтва про право власності та відновлення становища, яке існувало до порушення права, залишено без змін (а.с.25-26).

Статтею 41 Конституції України та ст.1 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до ЗУ від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів «2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316,317,319,321 ЦК України).

Відповідно ст.ст.317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.

Згідно ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно з ч.1 ст.356, ч.1-3 ст.358 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок житлового будинку з володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст.150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

В силу ст.155 ЖК Української РСР жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Відповідно до ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Отже, аналізуючи наведене та норми матеріального права апеляційний суд приходить до висновку, що заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24.02.2014 року спростовуються твердження відповідачів про те, що між співвласниками не здійснено розподіл будинковолодіння в натурі і вони не знають, від яких приміщень мають надавати ключі, адже в зазначеному судовому рішенні передбачено виділення кожному із співвласників конкретних приміщень в житловому будинку та господарських будівель і споруд в натурі по першому варіанту поділу відповідно до експертного висновку.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов’язки. Це конституційне положення пов’язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об’єктами власності. Власність зобов’язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, який є ефективним, тобто такий, що відповідає змісту порушеного права і має своїм наслідком його відновлення.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виконання зазначеного рішення в частині накладених судом на ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зобов’язань, пов’язаних із поділом спірного нерухомого майна відповідно до визначених кожному з них приміщень, суд вірно визначив обов’язок відповідача усунути перешкоди саме у спосіб, обраний позивачем без визначення конкретних приміщень.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте касаційна скарга на неї може бути подана протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий – підпис /ОСОБА_9/

Судді – підписи /ОСОБА_10, ОСОБА_11/