Рішення № 76895278, 26.09.2018, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 690/159/18

Номер провадження № 2/690/111/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2018 року м. Ватутіне

Ватутінський міський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретар судового засідання Руденко В.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ватутінського міського суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області» про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Ватутінського міського суду Черкаської області з цивільним позовом до відповідача за змістом якого просить поновити її на посаді викладача професійно-технічних дисциплін Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області» та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 8 359 грн.

Позивні вимоги мотивовані тим, що її незаконно звільнено 16.04.2018 року з посади викладача професійно-технічних дисциплін Ватутінського відділення Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області» за прогул відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Також вказано, що 16.04.2018 року вона не була присутня у навчальному закладі, оскільки у неї не було уроків у цей день, а тому вважати прогулом таку відсутність протиправно.

Керівником Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області» надано до суду відзив на позову у якому вказує на безпідставність заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. Власну позицію мотивує тим, що позивач, яка мала неповне педагогічне навантаження, відповідно до додатку до правил внутрішнього трудового розпорядку, затвердженого 04.09.2017 року, а також повторно 04.01.2018 року, незалежно від розкладу занять повинна була знаходитись на робочому місці з 08 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. Оскільки позивач 16.04.2018 року на роботу не з’явилась комісійно складено акт про її відсутність на робочому місці. Питання щодо звільнення позивача з роботи 16.04.2018 року обговорено на загальних зборах трудового колективу та погоджено звільнити її з роботи у зв’язку з прогулом. Таким чином, його наказ від 16.04.2018 року № 65 про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підстав п. 4 ст. 40 КЗпП України є законним.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі, вказавши на незаконність її звільнення з підстав викладених у позовній заяві. Додатково вказала, що вказане звільнення зумовлене неприязними відносинами, які виникли у неї з керівником навчального закладу. Зазначила, що фактично засідання профспілкового комітету 16.04.2018 року щодо вирішення питання про надання згоди на її звільнення не проводилось, а протокол виготовлено самостійно посадовими особами навчального закладу, які зацікавлені у такому принизливому для неї звільненні. Повідомила суду, що за весь багаторічний час її роботи вона жодного разу не притягувалась до дисциплінарної відповідальності, а тому таке звільнення сприйняла дуже болісно, що спричинило значні душевні страждання, порушило її звичайний спосіб життя та змусило вживати додаткові зусилля для його відновлення, а також пояснювати стороннім особам ситуацію, що склалась.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні з підстав вказаних у відзиві. Додатково пояснила суду, що зі слів керівництва Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області» їй відомо, що ОСОБА_1 неодноразово та упродовж тривалого періоду часу порушувала трудову дисципліну навчального закладу, оскільки була відсутня на робочому місці у визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку час, на зауваження керівництва та колег не реагувала. Заходи дисциплінарного характеру у минулому до позивача у зв’язку з цим не вживались, оскільки думали, що її поведінка виправиться. Однак оскільки безпідставна відсутність ОСОБА_1 у навчальному закладі у робочий час продовжувалась, 16.04.2018 року прийнято рішення про її звільнення за прогул, який вона допустила цього ж дня. Також вказала, що жодних доказів щодо заявленої суми моральних страждань позивач суду не надала, що свідчить про надуманість вказаної вимоги.

Заслухавши пояснення учасників справи, які з’явились у судові засідання, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази судом встановлено наступні обставини справи та законодавство, що їх регулює.

Позивача ОСОБА_1 16.05.2017 року на підставі наказу від 15.05.2017 року № 83к прийнято на посаду викладача Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області» у порядку переведення з Державного навчального закладу «Ватутінський професійний ліцей», що підтверджується записом під порядковим номером № 22 у її трудовій книжці серії АЕ № 157629.

Наказом від 16.04.2018 року № 65 ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул вчинений 16.04.2018 року.

Позивач мала неповне педагогічне навантаження у 2017-2018 навчальному році, що підтверджується наказом від 31.08.2017 року № 231 «Про неповне педагогічне навантаження працівників на 2017-2018 навчальний рік», а також заявою ОСОБА_1 від 01.09.2017 року, та не заперечувалося учасниками справи.

Відповідно до розкладу навчальних занять позивач ОСОБА_1 мала проводити уроки щоп’ятниці по 3 години на тиждень, у інші дні навчальних занять вона не мала.

За змістом посадової інструкції викладача ОСОБА_1, затвердженої директором Державного навчального закладу «Ватутінський професійний ліцей», вона призначається та звільняється з посади директором центру за поданням методиста, у своїй діяльності керується законами України «Про освіту», «Про ПТО», «Про охорону праці», «Про загальну середню освіту», Статутом навчального закладу, наказами директора навчального закладу тощо.

Відповідно до змісту ст. 28 Закону України «Про професійно-технічну освіту» робочий час викладача, педагога професійного навчання, майстра виробничого навчання, інструктора виробничого навчання професійно-технічного навчального закладу визначається згідно з обсягом навчального навантаження та позаурочної навчально-методичної, організаційної та виховної роботи серед учнів, слухачів.

Водночас положеннями ст. 142 КЗпП України передбачено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Згідно змісту додатку до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників та учнів Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області, який 04.09.2017 року та 04.01.2018 року схвалено головою трудового колективу та затверджено керівником вказаного навчального закладу, педагогічні працівники, які працюють на неповне педагогічне навантаження незалежно від розкладу занять повинні знаходитись на робочому місці з 8-00 до 12-00 години.

Позивачем заперечувався факт ознайомлення з вказаним додатком, а представником відповідача вказано, що доказом такого ознайомлення є список працівників навчального закладу, які ознайомились з колективним договором та правилами трудового розпорядку, серед яких є й підпис ОСОБА_1 Водночас суд критично оцінює заперечення позивач, оскільки нею не надано доказів, що підпис виконаний від її імені у даному списку, зроблено іншою особою.

Вказаний додаток до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників та учнів Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області у судовому порядку не оскаржувався, не дійсним не визнався, а тому суд вважає, що він підлягає до виконання працівниками на яких він поширюється, оскільки його зміст у такому вигляді погоджено головою трудового колективу.

Факт відсутності на робочому місці 16.04.2018 року позивачем не заперечувалося, що свідчить про те, що вона дійсно 16.04.2018 року допустила прогул у розумінні абз. 2 п. 8.2.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку, тобто була відсутня на роботі більше 3 годин протягом робочого дня без поважних причин.

Позивачем заперечувався факт проведення зборів трудового колективу 16.04.2018 року, оскільки у такий короткий проміжок часу не можливо було зібрати 65 працівників, у тому числі й з інших відділень вказаного навчального закладу, однак жодних доказів, у розумінні ст. 76 ЦПК України, що такі збори фактично не проводились нею не надано.

Водночас суд критично оцінює витяг з протоколу загальних зборів трудового колективу Багатопрофільного регіонального центру професійної освіти у Черкаській області від 16.04.2018 року № 2 та вказаний протокол, з порядком денним – обговорення питання щодо звільнення з роботи викладача ОСОБА_1, оскільки їх зміст не в повній мірі відповідає одне одному. При цьому, представник відповідача такі невідповідності пояснила технічними описками та не могла надати переліку працівників, які були присутні на цих зборах.

Положеннями ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тож вказаний протокол та витяг з нього не є достовірним доказом у розумінні ст. 79 ЦПК України, так як містить суперечності та не підтверджений іншими матеріалами справи чи пояснення осіб, які були присутні на 16.04.2018 року на зборах трудового колективу, які допитані судом як свідки.

Крім того, за змістом абз. 1 п. 8.2.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку передбачено, що звільнення як дисциплінарне стягнення, може бути застосоване до співробітника за прогул, за згодою трудового колективу, якщо до працівника раніше приймалися інші заходи дисциплінарного стягнення.

Доказів вжиття до ОСОБА_1 у минулому заходів дисциплінарного стягнення, а також фактів порушення нею у минулому правил внутрішнього трудового розпорядку, представником позивача не надано.

За змістом положень абз. 3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Таким чином, враховуючи, що звільнення є найбільш суворим заходом дисциплінарного стягнення, суд вважає звільнення ОСОБА_1 незаконним, оскільки воно здійснено не лише з порушенням вимог Правил трудового внутрішнього трудового розпорядку, додаток до якого й передбачав її обов’язок знаходитись на робочому місці навіть за відсутності занять, а й без урахування того, що раніше ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувалася.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді викладача професійно-технічних дисциплін Ватутінського відділення Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області».

Відповідно до змісту ст. 232, ч. 3 ст. 235 ЦПК України при винесенні рішення про поновлення на роботі суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Положеннями п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки про доходи від 18.09.2018 року № 471 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за лютий та березень 2018 року, останні два місяці роботи, становить 178,02 грн.

Останнім днем роботи ОСОБА_1 слід вважати день її звільнення, тобто 16.04.2018 року.

Таким чином, кількість робочих днів за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 111 день, у зв’язку з чим слід стягнути з Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області» на користь позивача середній середній заробіток за час вимушеного прогулу у період часу з 17.04.2018 року по 26.09.2018 року у розмірі 19 760,22 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п. 5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 року №10-1389/0/4-12 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права» захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв’язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України). Ураховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди є правильним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 22.04.2012 року по справі № 6-23цс12, вказано, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 КЗпП України передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, Cabalesand Balkandaliv. The United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині розміру стягнення моральної шкоди та стягує з відповідача на рахунок позивача 1 000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, що зумовлена посяганням на її трудові права та інтереси, а також тяжкістю вимушених змін у її житті під час незаконного звільнення, вважаючи вказану суму справедливою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, задовольняючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди частково, суд вважає за необхідне стягнути з Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,8 грн., сплачений нею відповідно до квитанції від 19.09.2018 року № 0.0.1138047615.1, оскільки це мінімальний розмір судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру.

Одночасно відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області» у дохід держави судовий збір у розмірі 704,8 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354-355, пп. 15.5 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді викладача професійно-технічних дисциплін Ватутінського відділення Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області».

Стягнути з Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області» (адреса місцезнаходження: вул. Шкільна, 21, с. Мокра Калигірка Катеринопільського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 14209459) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий 12.02.1997 року Ватутінським МВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) середній заробіток за час вимушеного прогулу у період часу з 17.04.2018 року по 26.09.2018 року у розмірі 19 760 (дев’ятнадцять тисяч сімсот шістдесят) грн. 22 коп.

Стягнути з Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області» (адреса місцезнаходження: вул. Шкільна, 21, с. Мокра Калигірка Катеринопільського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 14209459) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий 12.02.1997 року Ватутінським МВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) моральну шкоду у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.

Стягнути з Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області» (адреса місцезнаходження: вул. Шкільна, 21, с. Мокра Калигірка Катеринопільського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 14209459) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий 12.02.1997 року Ватутінським МВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Стягнути з Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області» (адреса місцезнаходження: вул. Шкільна, 21, с. Мокра Калигірка Катеринопільського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 14209459) судовий збір у дохід держави в особі ГУК у м. Києві (р/о 31211256026001, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106, ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України, призначення платежу – судовий збір) у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий 12.02.1997 року Ватутінським МВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на посаді викладача професійно-технічних дисциплін Ватутінського відділення Державного навчального закладу «Багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області» (адреса місцезнаходження: вул. Шкільна, 21, с. Мокра Калигірка Катеринопільського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 14209459) та

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Ватутінський міський суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 01.10.2018 року.

Суддя В.С. Линдюк