Рішення № 76895069, 03.10.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/12276/17

Провадження № 2/712/235/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2018 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - Шмагайло Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що мати позивача та відповідача – ОСОБА_3, 28.08.1936р.н., яка померла 30.12.2016 року, проживала на момент смерті в м.Черкаси, вул.Казбетська, 90/2. 12.06.2002 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого, на випадок смерті все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося вона заповіла позивачу ОСОБА_1. Однак, після смерті матері, позивачу стало відомо про те, що за заявою відповідачки відкрито спадкову справу, та виявилось що існує іншій заповіт від 14.10.2014 року, в якому йшлося про те, що після смерті матері ОСОБА_3 все належне їй майно мало бути розділене між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_4

Вважає, що у спадкодавця ОСОБА_3 не було жодних підстав, причин, мотивів чи внутрішніх переконань для складання заповіту від 14.10.2014 року, а тому вважає, що мати складала його будучи під впливом обману, помилки або ж в момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій.

Відповідно до висновку спеціаліста з питань судово-медичної експертизи» №26 від 21 серпня 2017р., що складений судово-медичним експертом ОСОБА_5 на протязі тривалого часу ОСОБА_3 страждала на тяжкі хронічні захворювання серця, загальний виражений атеросклероз з ушкодженням судин головного мозку і серця, захворювання на гіпертонічну хворобу і інші. Останні роки до вказаних захворювань приєднались ускладнення у вигляді порушення психічного стану та психічної діяльності, які з часом значно прогресували. Встановлені у ОСОБА_3 порушення психіки, а саме емоційно-вольової сфери, функції сприйняття та мислення, мнестичної сфери, свідомості, сукупність яких в повній мірі могла впливати і скоріше за все впливала на її поведінку, а також на оцінку свого стану та дій оточуючих.

Також, згідно висновку судово-психічної експертизи №279 від 25.07.2018р., яка була призначена під час розгляду справи, ОСОБА_3 страждала на момент складання заповіту на органічний психічний розлад, обумовлений атеросклеротичним та гіпертонічним ураженням судин головного мозку, що позбавляло її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

У зв’язку із наведеним позивач вважає доведеним той факт, що заповіт, який складено 14 жовтня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 є недійсним, тому, що вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Просить визнати заповіт від 14.10.2014 р., посвідчений ПН ОСОБА_6В за реєстровим номером 2071- недійсним.

В судовому засіданні позивач та представник позивача - адвокат ОСОБА_7 позов підтримали, просили задовольнити.

Відповідачка та іі представники ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечували проти позову, вказували на те, що спадкодавець ОСОБА_3 не могла хворіти психічними хворобами, оскільки на обліку у психіатрів не стояла, лікувалась у терапевта від серцевих захворювань. Просили в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання 24.09.2018 року представник відповідача ОСОБА_8 скерував до суду клопотання про перенесення судового засідання у зв’язку із представництвом інтересів у іншій судовій справі. Причини неявки іншого представника ОСОБА_9 суду не повідомлено. Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_9 знайомилась з матеріалами справи 12.09.2018 року.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу, оскільки відповідач та представники відповідача були належним чином повідомлені, причини неявки представника відповідача ОСОБА_9 суду не повідомлені, а тому визнані судом неповажними.

Відповідно до Ухвали Соснівського районного суду м.Черкаси від 26.12.2017 року розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до Ухвали Соснівського районного суду м.Черкаси від 23.05.2018 року судом призначено посмертну судово –психіатричну експертизу.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК).

Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства - суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування, а відтак і рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що на підставі рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 30.10.1975 року ОСОБА_3 належить ? частина будинку в м.Черкаси по вул.Казбетській (Красіна), 90. Рішення суду було зареєстровано в бюро технічної інвентаризації за №10295.

14.10.2014 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6 був посвідчений заповіт, за змістом якого ОСОБА_3 заповідає все своє майно сину ОСОБА_1 та дочці ОСОБА_4 в рівних частках.

ОСОБА_3 померла 30 грудня 2016 року.

ОСОБА_4 в установленому законом порядку прийняла спадщину, про що 11 січня 2017 року подала відповідну заяву до Першої Черкаської державної нотаріальної контори.

Позивач ОСОБА_1 згідно будинкової книги та довідки з місця проживання від 15.09.2017 року №1874. був зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Красіна), 90, разом з померлою по день її смерті.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до ст.1233, 1234, 1247 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (ч. 2 ст. 1247 ЦК України). Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в п.п. 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» заповіт є правочином, а тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Таким чином, для визнання правочину (заповіту) недійсним з наведених вище підстав необхідним та обов'язковим є встановлення того факту, що саме в момент укладення спірного правочину (складання заповіту), а не в будь-який інший момент, особа, яка його уклала (склала), не усвідомлювала своїх дій або не могла керувати ними.

Згідно зі ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За вимогами частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Позивач звертав увагу на те, що згідно висновку судово-психічної експертизи №279 від 25.07.2018р., яка призначена під час розгляду справи, ОСОБА_3 страждала на момент складання заповіту на органічний психічний розлад, обумовлений атеросклеротичним та гіпертонічним ураженням судин головного мозку, що позбавляло її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Також, відповідно до висновку спеціаліста з питань судово-медичної експертизи» №26 від 21 серпня 2017р., що складений судово-медичним експертом ОСОБА_5 на протязі тривалого часу страждала на тяжкі хронічні захворювання серця, загальний виражений атеросклероз з ушкодженням судин головного мозку і серця, захворювання на гіпертонічну хворобу і інші. Останні роки до вказаних захворювань приєднались ускладнення у вигляді порушення психічного стану та психічної діяльності, які з часом значно прогресували. Встановлені у ОСОБА_3 порушення психіки, а саме емоційно-вольової сфери, функції сприйняття та мислення, мнестичної сфери, свідомості, сукупність яких в повній мірі могла впливати і скоріше за все впливала на її поведінку, а також на оцінку свого стану та дій оточуючих.

Вказував, що відповідно до заповіту від 12.06.2002 року ОСОБА_3 на випадок смерті все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося заповіла позивачу ОСОБА_1. Наявність іншого заповіту, що посвідчений 14.10.2014 року порушує його права, оскільки відповідно до ст.1254 ЦК України новий заповіт скасовує попередній заповіт повністю або у тій частнині , в якій він йому суперечить.

Оскільки під час складання заповіту спадкодавець не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що підтверджено висновками експертів, позивач вказує на наявність підстав для визнання заповіту недійсним.

Між тим, наявність передумов для психічного розладу, які викликані атеросклеротичними та гіпертонічними ураженням судин головного мозку беззаперечно не свідчить про те, що особа неспроможна розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними станом на момент вчиненн заповіту – 14.10.2014 року.

Для вирішення такого питання потрібні спеціальні знання. Для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину необхідно робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину.

Для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Доказування, а отже і рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ході розгляду справи Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 23.05.2018 року призначено посмертну судово –психіатричну експертизу. На вирішення експерта поставлені наступні питання: «Чи могла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент складання 14 жовтня 2014 року заповіту на користь сина ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_4, посвідченого 14.10.2014 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними? Чи страждала ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 яким- небудь психічним захворюванням на момент складання заповіту 14 жовтня 2014 року, а якщо так, то чи могла вона у зв’язку з цим усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними станом на момент складання 14 жовтня 2014 року заповіту на користь сина ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_2 посвідченого 14.10.2014 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6?»

Для проведення експертизи експертам надані всі матеріали цивільної справи, в судовому засіданні до проведення експертизи були допитані свідки.

За результатами проведення судово-психіатричної експертизи надані відповіді на кожне поставлене питання (пункт 23 висновку): «На момент складання 14 жовтня 2014р. заповіту на користь сина ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_4, посвідченого 14.10.2014р. приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_3, 28.08.1936р.н. страждала на органічний психічний розлад, обумовлений атеросклеротичним та гіпертонічним ураженням судин головного мозку, з вираженими інтелектуально- мнестичними та особистісними розладами на рівні початкової (лакунарної) деменції, що позбавляло її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.».

Згідно даних, що аналізувались в експертизі, підекспертна в останнє перед здійсненням правочину оглядалась лікарем терапевтом 01.10.2013р. (п.22 судово- психіатричної експертизи), в наступному, починаючи з грудня 2014р. регулярно отримує терапію, спостерігалася кардіологом, сімейним лікарем.

Згідно записам в амбулаторній карті, у підекспертної прогресують серцево-судинні розлади, 30 грудня 2016р. підекспертна помирає.

Згідно посмертному діагнозу причина смерті: хронічна серцево-судинна недостатність III ступеню, ішемічна атеросклеротична хвороба серця; супутній діагноз: гіпертонічна хвороба III ступеню.

Отже, експерти дійшли висновку, що вищевикладене дозволяє стверджувати, що до юридично-значимого періоду часу ОСОБА_3 страждала на атеросклеротичне ураження судин мозку та серця з відповідними скаргами та розладами, у неї сформувались прояви хронічної дисциркуляторної енцефалопатії, як підґрунтя можливих психічних та поведінкових розладів.

Згідно довідки з КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» № 1845/01-37 від 02.11.2017 року, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 під наглядом лікаря-психіатра КЗ «ЧОПНД» не перебувала.

Згідно амбулаторної карти №8/1171, записи в якій ведуться з 1972р. і по час смерті підекспертної, вже з 2000р. у ОСОБА_3 діагностувалась гіпертонічна хвороба II ступеню, ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, серцева недостатність І ступеню. У 2013р. у зв’язку з нестійкістю артеріального тиску, хитавістю при ході, гіркотою в роті, нудотою оглядалася лікарями, підтверджено діагноз ішемічної хвороби серця, атеросклеротичного кардіосклерозу, гіпертонічної хвороби II ступеню, дисциркуляторної атеросклеротичної енцефалопатії; хронічного панкреатиту?, призначалось амбулаторне лікування кількома препаратами.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №279 від 25.07.2018р. (пункт 22) диск звукозапису не містить показів свідків про особливості поведінки і психічного стану під експертної. Таким чином, висновок ґрунтується на доступних для дослідження матеріалах цивільної справи та медичній документації.

Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_10, наданих в судовому засіданні, вона познайомилася з позивачем ОСОБА_1 у 2009 році у зв’язку із виконанням в частині будинку, де мешкав позивач ремонтних робіт. В будинку ремонт проводили поетапно 2009, 2010, 2014 рік. Ремонт фінансував ОСОБА_1 В будинку проживав позивач та його мати ОСОБА_3 Десь із 2014 року, коли ОСОБА_1 почав проживати у будинку разом з цивільною дружиною ОСОБА_11, мати стала поводити себе агресивно, в неї прогресували провали у пам’яті. Могла поїсти та сказати, що сьогодні нічого не їла. Побоювалася, що ОСОБА_11 відбере дім. ОСОБА_3 часто хворіла, але від лікування категорично відмовлялась. Лікувалася пігулками.

З пояснень свідка ОСОБА_12 вбачається, що він є чоловіком ОСОБА_10 В квітні 2009 року познайомились з позивачем та робили у нього в будинку ремонт. Спочатку відмітив, що у матері позивача та його дружиною ОСОБА_11 склались добрі стосунки. Але в подальшому, з 2014 року, мати змінила своє відношення, поводила себе агресивно. В 2014 рокі зустрів на вулиці ОСОБА_3, яка повідомила, що загубилась і не може самостійно пригадати, де саме її дім. Після того, як свідок допоміг ОСОБА_3 добратися додому, він дізнався від позивача, що це вже не перший такий випадок.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона приносила ОСОБА_3 пенсію. Коли приносила пенсію, інколи бачила сина ОСОБА_1 Також до матері ОСОБА_3 навідувалась донька. Працює 14 років. ОСОБА_3 була урівноваженою жінкою, сама на протязі 2011-2016 року одержувала пенсію, розписувалась за неї самостійно. Орієнтувалась в часі. На стосунки із сином не скаржилася.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що є двоюрідною сестрою померлої ОСОБА_3 Сестра ОСОБА_3 приїздила до неї. Останній раз була разом із дітьми у 2016 році (позивачем та відповідачем). У родині були нормальні стосунки. Сестра розповідала про ремонт у будинку, який робили у 2014 році. Ділилася своїми сумнівами щодо того, як поступити зі спадковим майном, оскільки не знала, хто буде її доглядати. Свідок зазначила, що не помітила у ОСОБА_3 будь-яких відхилень у стані здоров’я, пов’язаних з психічними розладами.

З пояснень свідка ОСОБА_14 вбачається, що вона була певний час зареєстрована в будинку ОСОБА_3 Але останнім часом спілкувались нечасто, коли бачила ОСОБА_3 на ринку, вона розповідала свідку, що мешкала з сином ОСОБА_15 та його новою дружиною ОСОБА_11. Ділилась сумнівами щодо спадку, частину будинку хотіла залишити ОСОБА_13, а частину ОСОБА_13, але просила ОСОБА_13 про це не розповідати. Розповідала, що частково фінансувала ремонтні роботи та давала кошти на оплату комунальних послуг. Іноді, коли хотіла відпочити, молодь ОСОБА_13 та ОСОБА_11 гучно слухали музику, жалілась на те, що у ОСОБА_11 є свій будинок, де вони з ОСОБА_13 також можуть жити та проводити час, як їм зручно. Останні рази, коли вона бачила ОСОБА_3, то пам’ятає, що вона була психічно здорова та адекватна людина.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що є донькою відповідачки, мала добрі стосунки з бабусею ОСОБА_3 Зазначила, що про заповіт від 14.10.2014 року дізналась вже після смерті бабусі. Вказувала, що ОСОБА_3 у 2014 році хотіла оформити будинок на сестру ОСОБА_8, цікавилась як це правильно зробити. В 2016 році бабуся почала тяжко хворіти. Проте, коли свідок її навідувала, ОСОБА_3 її впізнавала, була повністю в здоровому глузді, пам’ятала дні народження. Про такі випадки, що бабуся не могла знайти дорогу додому свідок не чула.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що є співвласником іншої частини будинку, де проживала померла ОСОБА_3 з сином. Вказував, що бабуся з ним не спілкувалася, не могла зрозуміти який сьогодні день тижня, губилася, її доводилося вести додому. Син ОСОБА_15 казав, що це не перший раз таке відбувається. Іноді бабусю навдувала відповідачка в справі. Часто було чути, як хтось стукає у стіну. Також між ним та ОСОБА_3 виникали суперечності щодо утримання собаки. Але сам свідок часто буває у відрядженнях, тому інші обставини йому не відомі.

З пояснень свідка ОСОБА_18 вбачається, що вона працювала в минулому разом з відповідачем, тому була знайома з її матір’ю – ОСОБА_3, зустрічалась з ОСОБА_3 в 2014, 2015, вона цікавилася розсадою. Ніяких психічних хвороб свідок у ОСОБА_3 не помітила.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що є дружиною позивача ОСОБА_1 Проживала в будинку разом із ОСОБА_3 з 2011 року. З 2014 року у ОСОБА_3 почалися приступи агресії. Іноді ОСОБА_3 цікавилася, який сьогодні день тижня. Казала, що їй нічого їсти, хоча в холодільнику була їжа. Вона з чоловіком дуже любили ОСОБА_3 та дуже старались, щоб їй було добре, хоча ОСОБА_3 жалілася, що ніхто її не доглядає. Бабуся помилково вважала, що свідок може претендувати на будинок, адже вона житлом забезпечена і просто бажала бути поруч та допомогати.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що є бувшим чоловіком відповідачки ОСОБА_4 Шлюб розірваний, фактично вони не проживають разом вже двадцять років. Мати відповідачки ОСОБА_3 останній раз бачив у листопаді 2014 або 2015 року точно не пам’ятає, але це був день народження онука. Вона нормально себе почувала, була адекватною людиною.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що була сусідкою. За життя ОСОБА_3 часто з нею спілкувалася. ОСОБА_3 розповідала, що сподівалася, що доглядати її буде донька ОСОБА_4. У ОСОБА_3 була дуже добра пам'ять, але щодо заповіту вона нічого не розповідала.

В судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_5 підтвердив висновки, які зазначені ним у підсумках висновку спеціаліста з питань судово-медичної експертизи від 21.08.2017 року №26, які зроблені на підставі звернення адвоката позивача ОСОБА_1 Зазначив, що ОСОБА_3 не перебувала на обліку у КЗ «ЧОПНД», однак це не свідчить про її здоровий психічний стан. Висновки були зроблені на підставі медичної карти та поясненнях осіб, запрошених з боку позивача. ОСОБА_3 мала низку хвороб, які вплинули на її здатність усвідомлювати свої дії.

Суд погоджується з твердженнями представників відповідача та не приймає в якості доказу висновок спеціаліста з питань судово-медичної експертизи від 21.08.2017 року №26, який проведений судово-медичним експертом вищой атестаційної категорії ОСОБА_5, оскільки даний висновок зроблений на підставі пояснень осіб, які були запрошені лише стороною позивача та на підставі медичної картки амбулаторного хворого.

Аналізуючи висновок посмертної судово-психіатричної експертизи №279 від 25.07.2018р. та медичну документацію померлої ОСОБА_3, суд вважає, що факт того, що в момент підписання заповіту – 14 жовтня 2014 року ОСОБА_3 була абсолютно неспроможною розуміти значення своїх дій та керувати ними є недоведеним.

Як вбачається з матеріалів справи, в останнє, перед здійсненням правочину, який вчинений 14.10.2014 року, ОСОБА_3 оглядалась лікарем терапевтом 01.10.2013р., тобто за рік до його вчинення, а покази свідків з приводу її стану здоров’я та психічного стану є суперечливими. Саме по собі наявність захворювання серця, гіпертонічна хвороба, атеросклероз, на думку суду, не вказує на порушення психіки та неможливість оцінювати свій стан та дій оточуючих.

В матеріалах справи відсутні медичні документи, які б підтверджували проходження ОСОБА_3 лікування і фахову постановку самого діагнозу психічного захворювання та ступінь його тяжкості, яка може унеможливлювати розуміння ОСОБА_3 значення своїх дій.

Також з висновку судово-психіатричної експертизи №279 від 25.07.2018 року, не вбачається, що померлій за життя було призначений нагляд, лікування або видане направлення на лікування, що пов’язане з відхиленнями в її емоційному стані.

При складанні висновку судово-психіатричної експертизи №279від 25.07.2018 року, експертами частково взяті до уваги письмові пояснення свідків. Як зазначається по тексту експертизи, диск звукозапису судового засідання, не містить показів свідків про особливості поведінки і психічного стану підекспертної. Натомість, експертами при складанні висновку враховано письмові пояснення ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_10, які відмічали хворобливі особливості поведінки і висловлювань ОСОБА_3

Разом із тим, з невідомих для суду причин, експертами не взято до уваги покази інших свідків, які містяться на диску звукозапису судового засідання, та свідчать протилежне.

Аналізуючи покази, які були надані безпосередньо у судовому засіданні свідками ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_10, суд зазначає, що з пояснень вказаних свідків достеменно слідує, що ОСОБА_3 мала хвороби, які пов’язані з її похилим віком, також свідками надається опис відносин у родині на побутовому рівні, та те що ОСОБА_3 з 2014 році змінила своє ставлення до цивільної дружини ОСОБА_1, та могла поводити себе агресивно.

Однак, покази даних свідків не містять об’єктивних даних, що станом на 14.10.2014 року ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, тобто фактично була недієздатною.

Також суд враховує, що за життя ОСОБА_3 її рідні не зверталися за консультацією до лікаря –психіатра з метою постановлення діагнозу, у сімейному колі не обговорювалося питання щодо доцільності призначення їй опікуна.

Отже виходячи із основних принципів цивільного процесу, зокрема, змагальності і диспозитивності, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем своїх вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. ст. 15, 16, ст.202-205, 215, 225, 1233, 1234, 1247, 1257 ЦК України, п.п.16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (18000, м.Черкаси, вул.Казбетська, б.90/2, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (18000, м.Черкаси, вул.Красноармійська, б.121, РНОКПП НОМЕР_2) про визнання заповіту недійсним – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення через Соснівський районний суд м. Черкаси.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 03.10.2018 р.

Головуючий: Т.Є. Троян