Рішення № 76893898, 03.10.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2668/18

Номер провадження 2/623/997/2018

РІШЕННЯ

іменем України

03 жовтня 2018 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого – судді: Одарюка М.П.

при секретарі: Костенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу № 623/2668/18 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Зміст позовних вимог, пояснення сторін.

У серпні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі АТ КБ “ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 30635,99 гривень, посилаючись на те, що 02.04.2012 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н (далі договір), де відповідач отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав в результаті чого має заборгованість за кредитом станом на 24.06.2018 року в сумі 30635,99 гривень, яка складається з наступного :

-8738,40 грн. - тіло кредиту;

-9731,93 грн.- нараховано відсотків за користування кредитом;

-10230,61 грн. – нараховано пені;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500,00 грн. – штраф ( фіксована частина);

-1435,05 грн. – штраф ( процентна ставка).

Позивач просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ “ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 30635,99 грн. та покласти на відповідача витрати пов’язані з розглядом справи у суді.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач надав суду письмову заяву в якій просить суд розглядати справу без його участі, проти позову заперечує в зв'язку з тим, що паспорт був недійсним, кредит не отримував.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Суд, перевіривши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 02.04.2012 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н (далі договір), де відповідач отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а. с.12-28).

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 був ознайомлений з наявними в матеріалах справи Умовами та правилами. Відповідач, користуючись кредитними коштами, періодично сплачував заборгованість за наданим кредитом ( а.с.6-12).

Що стосується укладеного між сторонами у даній справі кредитного договору та його складових, то, як зазначалося раніше, підписавши 02.04.2012 року заяву, ОСОБА_1 надав свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомлений. Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідач суду не надавав.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання та ст.. 81 цього Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Саме такий договір був укладений і виконувався сторонами. Вимоги про визнання цього договору в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав ОСОБА_1 суду не надавав, клопотання про призначення судом почеркознавчої експертизи від відповідача не надходило.

Позивачем на підтвердження укладення кредитного договору з ОСОБА_1 надано до суду: виписка з банківського рахунку про рух коштів по картці за № 5211537409130460 виданої ОСОБА_1 02.04.2012 року, довідку про видачу кредитних карток ОСОБА_1 за кредитним договором, остання картка № 5168755522215140 видавалась відповідачу 22.04.2016 року строк дії якої до 12/19.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 шляхом підписання заяви було укладено в письмовій формі кредитний договір.

При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем фактів підписання вказаних вище заяви про отримання банківських послуг.

Згідно із розрахунком заборгованості відповідач станом на 24.06.2018 року має заборгованість в сумі 30635,99 гривень, яка складається з наступного :

-8738,40 грн. - тіло кредиту;

-9731,93 грн.- нараховано відсотків за користування кредитом;

-10230,61 грн. – нараховано пені;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500,00 грн. – штраф ( фіксована частина);

-1435,05 грн. – штраф ( процентна ставка).

Нормативне регулювання правовідносин та їх аналіз судом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення – невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

В зв'язку з тим, що відповідач не заперечував проти отримання кредиту, доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору суду не надавав, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.

Отже, встановлені фактичні обставини свідчать про порушення договірних прав позивача, а тому на їх захист з відповідача підлягають стягненню неповернені кредитні суми, заборговані відсотки з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині стягнення пені в сумі 10230,61 грн. (розрахунок, якої не надано позивачем) та штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. - штраф ( фіксована частина) та 1435,05 грн – штраф (процентна ставка), то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно довідки Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ізюмської міської ради станом на 21.08.2018 р. відповідач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, пр-зд. ОСОБА_2, буд. 5 А кв.2 ( а.с.42).

ОСОБА_3 Харківської області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р.

При таких обставинах, зважаючи на те, що пеня нарахована за період, який пізніше 14 квітня 2014 року, та імперативну заборону на її стягнення, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі ст.141 ЦПК України позивачу, на користь якого ухвалюється рішення, суд присуджує з відповідачів понесені і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77,81, 141,259,263,264,265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії МК № 221410 виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області 12.07.1996 року, мешкає за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пр-зд. ОСОБА_2, буд. 5 А кв.2) на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, 49094, п/р № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором в розмірі 18470 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят ) гривень 33 копійки та судові витрати у справі в сумі 1062 (одна тисяча шістдесят дві) гривні 30 копійок, а всього 19532 (дев'ятнадцять тисяч п’ятсот тридцять дві) гривні 63 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк