Рішення № 76892220, 28.09.2018, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

№ 610/807/18

№ 2/610/1062/2018

28.09.2018 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий: Стригуненко В.М.

за участі

секретаря: Паточка А.М.,

розглянувши у місті Балаклія Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 610/807/18 (№ 2/610/1062/2018) за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

29.03.2018 року до суду надійшов позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якому останній просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, укладеним 27.12.2012 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1, яка станом на 28.02.2018 року становить 81821,73 гривень, а також судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що на підставі укладеного 27.12.2012 року договору (заяви) б/н відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2000,00 грн., в порядку та на умовах, встановлених заявою, умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою, тарифами банку (договір), із встановленими ним же порядком та строками погашенням кредиту, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Проте, відповідач порушив умови договору, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором.

Представник позивача просив справу розглянути за його відсутності (а.с. 3, 42).

Відповідач просив розглянути справу за його відсутності, при цьому просив відмовити у позові з підстав, викладених у заяві про перегляд заочного рішення суду, в якій відповідач вказував про те, що позивачем був пропущений строк позовної давності, оскільки позовну заяву датовано 29.03.2018р., а останній платіж здійснено 13.05.2014р. При цьому позивач заперечував укладення спірного договору та наявність боргових зобов'язань перед позивачем, а Умови та правила надання банківських послуг не є кредитним договором. Зазначав, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження отримання ним картки або відкриття на його ім'я рахунку, відсутні дані про кредитну картку та її номер. Факт надання грошових коштів має бути підтверджений відповідним платіжним дорученням, проте позивач не надав жодного доказу здійснення платежу. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не підтверджено первинним обліковим бухгалтерським документом, тобто він необґрунтований жодними належними та допустимими доказами, містить намагання стягнути з відповідача безпідставні борги, а також притягнути відповідача до одного виду юридичної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення (а.с. 66-68).

В матеріалах цивільної справи міститься відзив на заяву про перегляд заочного рішення, в якому позивач виклав свої пояснення щодо заперечення відповідача на позов, з якого вбачається, що при укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, тобто відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг, які разом з Тарифами є договором про надання банківських послуг. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі, оскільки відповідачем розрахунок заборгованості не спростований. З наданої до суду виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та він користувався кредитними грошима, отримував їх через банкомат, що свідчить про отримання кредитної картки «Універсальна», а також сплачував заборгованість за договором. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання. Зважаючи на зазначене, кредитний договір є чинним. Відповідачем розмір заборгованості не спростований. Доводи щодо неможливості застосування штрафу та пені є необґрунтованими, оскільки на час укладення договору сторони дійшли згоди з цього питання, що свідчить про дотримання принципу свободи договору. Штраф та пеня є окремими видами неустойки, оскільки штраф застосовується за порушення виконання зобов'язання, а пеня за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Що ж стосується строку позовної давності, то він не пропущений, оскільки строк дії перевипущеної картки до 05.2021, проте заборгованість відповідачем погашена не була, у зв'язку з чим підлягає стягненню. Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, відсутня можливість встановити початок перебігу позовної давності (а.с. 83-91).

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

27.12.2012 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 шляхом приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України) укладений договір б/н, предметом якого стало надання кредиту у розмірі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, в порядку та на умовах, визначених Договором – заявою, Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою, тарифами банку; зі сплатою штрафів в розмірі 500 гривень+5% від суми позову в разі порушення строків погашення кредиту, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Розмір кредитного ліміту встановлюється за рішенням банку, клієнт дає право банку в будь-який момент змінити його (п. 2.1.1.2.3., п. 2.1.1.2.4. Умов і Правил).

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між ним і банком кредитний договір (а.с. 7-32).

Тобто, анкетою-заявою на отримання кредиту підтверджено, що відповідач ознайомлений з наявними формами кредитування, умовами отримання та користування кредитом, тарифами банку та проінформований про переваги та недоліки вказаної кредитної схеми, а також відповідач вчинив дії на виконання їх умов, отримавши від банку суму кредиту, яку повинен повернути банку на умовах, визначених у кредитному договорі.

Отже, між сторонами кредитного договору були письмово згоджені всі його суттєві умови.

При цьому, згідно з підписаною заявою відповідач повідомлений про сайти банку та своїм підписом підтвердив, що повною мірою розуміє та зобов'язується виконувати вимоги Умов та правил, а також підтвердив ознайомлення з обов'язком самостійно знайомитися із внесеними змінами на сайті (адреса сайту вказана у заяві).

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви було укладено в письмовій формі кредитний договір.

При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем факту підписання вказаної вище заяви.

Судом встановлено, що заява про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходила, відповідач користувався карткою, здійснював погашення заборгованості, останній раз це відбулося 13.05.2014р., що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою.

Банк виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику кредитні кошти у вищезазначеному розмірі. Проте, відповідач покладені на нього зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 28.02.2018 року становить 81821,73 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом – 1915,00 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом – 71034,27 гривень; заборгованості за пенею і комісією – 4500,00 гривень; а також відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг штрафів: 500 гривень (фіксована частина) і 3872,46 гривень (процентна складова).

Викладене підтверджується розрахунком, підтвердженим наданим первинним документом про рух коштів по картці (випискою) (а.с. 5, 6, 92, 93).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, за перевитрату платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 1.1.7.12.Умов та правилами надання банківських послуг, які були додані банком до позовної заяви, договір діє протягом 12 місяців з дня його підписання та автоматично пролонгується на такий самий строк, якщо протягом цього строку жодна зі сторін не поінформує іншу сторону про припинення його дії.

Згідно п. 2.1.1.2.11. Умов та правил надання банківських послуг, картка діє до останнього дня місяця, зазначеного на лицевому боці картки, включно. Забороняється використання картки зі строком дії, що сплив. Банк не несе відповідальності за несвоєчасне отримання держателем карти, випущеної на новий строк дії.

Відповідно до п. 2.1.1.2.12. вказаних Умов та правил надання банківських послуг, по закінченню строку дії відповідна кредитна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), за зверненням клієнта в банк. Перевипуск карти на новий строк здійснюється при дотриманні клієнтом умов обслуговування карти, передбачених договором.

З наданої Банком виписки по рахунку за період з 01.12.2012р. по 29.08.2018р. вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт 2000грн. на кредитну картку № 5211********8754. 28.12.2012р. він здійснив зняття коштів з неї в банкоматах в розмірі 1800грн. та 08.01.2013р. в розмірі 100грн., що свідчить про отримання кредитної картки «Універсальна», яка діяла на той час і відповідач нею користувався.

Відповідно до наданої позивачем довідки, за кредитним договором б/н, укладеним 27.12.2012р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1, останній отримав картки: № 5211537449888754, № 5168755105346114, зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 05.2021 року (а.с. 96).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наданої виписки вбачається, що ОСОБА_1 використовував кредитні кошти на власний розсуд та погашав заборгованість, що є свідченням того, що він прийняв Умови та правила Банку щодо використання їх продукту, що є підтвердженням укладення кредитного договору між сторонами на зазначених у позові умовах, які наявні в матеріалах справи. При цьому відсутність підпису позичальника на цих умовах, які належним чином ідентифіковані, з урахуванням того, що відповідно до заяви-анкети він з ними ознайомився, не свідчить про те, що викладені в них умови є нікчемними та договір кредиту не був укладений.

Відповідач перед підписанням кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами і в разі незгоди з запропонованими умовами відмовитися від укладення такої угоди, під час підписання договору.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Розрахунок заборгованості, який відповідач вважає недостовірним, не спростований, контррозрахунок не наданий та судово-економічні експертизи щодо наданого розрахунку не призначалися.

Крім того позивачем надано виписку з банківського рахунку, яка має статус первинного документу та містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, а саме надану суму кредиту та всі операції за картковим рахунком.

Отже, розрахунок заборгованості та виписка є належними та допустимими доказами в справі.

Також з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором.

У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про застосування до позовних вимог позовної давності (а.с. 66-68, 110).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давнiсть встановлюється тривалiстю в три роки.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що 13 травня 2014 року на погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем був внесений платіж на суму 200грн. (а.с. 5, 92), що не заперечуються самим відповідачем.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як вбачається із частини 4 вищевказаної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі, погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналогічні правові позиції викладені і в постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі № 181/467/17, стороною в якій було ПАТ КБ «Приватбанк». Зокрема, у вказаному судовому рішенні зазначено, що висновок судів попередніх інстанцій про початок перебігу позовної давності з моменту внесення позичальником останнього платежу на погашення кредитної заборгованості є помилковим. Згідно з вищенаведеним пунктом 2.1.1.2.11 Умов та правил, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки, а не закінченням строку дії договору. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104 цс16.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час вирішення даного спору судом достовірно було встановлено, що в рамках укладеного сторонами 27.12.2012 року кредитного договору б/н, відповідачу було видано кредитну картку № 5211537449888754, термін дії якої не відомий, та картку № 5168755105346114 зі строком дії до останнього дня 05/2021 року.

При цьому позивачем не надано доказів того, що відповідач отримав та користувався перевипущеною карткою № 5168755105346114 з новим строком дії до останнього дня 05/2021 року, що вона була надана відповідачу за його зверненням в банк, що передбачено п. 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг.

Тому юридично значимою обставиною для застосування до позовних вимог позовної давності є визначення строку дії кредитної картки № 5211537449888754, якою, як встановлено судом, користувався відповідач, оскільки перебіг позовної давності починається зі спливом останнього дня дії картки.

Однак, з матеріалів справи цього не вбачається.

Відповідач, звертаючись до суду з вимогою про застосування до позовних вимог позовної давності, не довів, що позивачем строк позовної давності був пропущений.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи

За правилами ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частинами 1, 3 ст. 84 передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Однак, відповідачем не було надано відповідних доказів на підтвердження строку дії кредитної картки № 5211537449888754; не було письмово повідомлено суд про те, що доказ не може бути поданий у встановлений законом строк, з яких причин він не може бути поданий, що він здійснив щоб отримати вказаний доказ; не було подано клопотання про витребування доказів судом.

Водночас, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а без встановлення зазначеної обставини, суд позбавлений можливості встановити початок перебігу строку позовної давності.

Враховуючи наведене, відсутність строк дії кредитної картки № 5211537449888754, яка була видана на ім'я відповідача, та якою останній користувався, не дає змоги перевірити можливість застосування положень закону про сплив строку позовної давності, про що було заявлено відповідачем.

Посилання відповідача щодо здійснення ним останнього платежу 13 травня 2014 року не є правовою позицією відмови у позові, оскільки дата внесення відповідачем останнього платежу в рахунок погашення заборгованості, виходячи з положень чинного законодавства України, має значення для вирішення питання щодо переривання перебігу позовної давності, а не для вирішення питання щодо моменту його спливу, оскільки сплив позовної давності пов'язується із визначенням строку виконання зобов'язання.

З урахуванням викладеного, строк позовної давності до вимоги Банку про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором не застосовується.

Що стосується вимог в частині стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності і їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання боржником грошових зобов'язань за кредитним договором суперечить положенням, закріпленим у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме правопорушення, суд приходить висновку, що вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 штрафу, а саме: 500,00 гривень – штраф (фіксована частина) та 3872,46 гривень - штраф (процентна складова), що зазначені у розрахунку як складові заборгованості, не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

Частиною третьою ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасно виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року прийшов до висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

При цьому положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Отже, установивши, що розмір пені значно більший від розміру боргового зобов'язання та враховуючи бездіяльність банку, що сприяла її збільшенню, а також, що внаслідок стягнення кредитної заборгованості, в тому числі і пені, розмір якої значно більший за розмір заборгованості за кредитним договором, будуть порушені права відповідача, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення частини третьої статті 551 ЦК України та зменшити розмір пені з 4500,00 грн. до 1915,00 грн., яку стягнути з відповідача на користь банку.

Позовні вимоги Банку щодо стягнення комісії задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Встановивши в кредитному договорі сплату комісії за обслуговування кредиту, Банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу.

Таким чином, суд приходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача:

oзаборгованості за кредитом в сумі 1915,00 гривень, що виникла станом на 28.02.2018р.,

oзаборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 71034,27 гривень,

oпені у сумі 1915 гривень.

Отже, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 74864,27 гривень.

Згідно з рішенням від 21.05.2018 року № 519 було змінено найменування банку з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк», тому заборгованість та суму судового збору необхідно стягнути на користь АТ КБ «ПриватБанк».

Внаслідок часткового задоволення позову витрати зі сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 (11.03.1980р.н.) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором, станом на 28.02.2018р. в сумі 74864,27 гривні.

3.Стягнути з ОСОБА_1 (11.03.1980р.н.) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 1612,2 гривень судового збору.

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Дата складання повного судового рішення 03 жовтня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суду Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»), місцезнаходження: 01001, м. Київ вул. Грушевського б. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: 64282, Харківська область Балаклійський район с. Петрівське вул. Соборна (кол. Сверлова) б. 23, рнокпп НОМЕР_1.

Головуючий В.М. Стригуненко