Вирок № 76891706, 02.10.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2018 Справа №607/17001/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

за участю секретаря Ліщинського О.І.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210010001610 від 05 червня 2018 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1, судимого:

- 20 липня 2011 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч. 2 ст.198, ч.2 ст.185, 70 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;

- 24 січня 2013 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;

- 15 квітня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч. 1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 69, 70, 71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки;

- 16 травня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 307, ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки із конфіскацією майна,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

за участю прокурора Ковальчук Н.Р.

потерпілого ОСОБА_2

захисника Гроди І.П.

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

03 червня 2018, близько 23.00 год., обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи на перехресті вулиць Галицька та Весела в місті Тернополі, сів у автомобіль таксі марки «Chevrolet Aveo». Перебуваючи у вказаному автомобілі та побачивши на задньому сидінні мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 4Х», у нього виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 03 червня 2018 року, близько 23.00 год., обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи на задньому сидінні автомобіля таксі марки «Chevrolet Aveo», який рухався в сторону вул. Київська в м. Тернополі, та побачивши на задньому сидінні мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 4Х» З GВ RАМ 32 GВ RОМ Вlаск, ІМЕ1: НОМЕР_1, вартістю 2748, 33 грн., діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, та що його дії є непомітними для сторонніх осіб, таємно викрав вказаний мобільний телефон, після чого покинув автомобіль таксі та пішов у невідомому напрямку.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 2748,33 грн.

Вказаними діями, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

02 жовтня 2018 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 укладено угоду про примирення, згідно умов якої вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України за встановлених у пред'явленій підозрі обставин, істотних для даного кримінального провадження, ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні та погодився добровільно відшкодувати процесуальні витрати.

Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_1, а саме за ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням ряду пом'якшуючих покарання обставин (визнання вини, щире каяття та сприяння слідству у розкритті злочину, повернення викраденого телефону), позитивних характеристик, сімейного стану, віку, стану здоров'я, застосувати ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції частини статті обвинувачення та визначеного ст. 53 КК України, у виді штрафу в дохід держави в розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Так, згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Вказана норма Закону передбачає, що у кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України

Враховуючи викладене, суд за наявності вищевказаних обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, вважає, за можливе застосувати ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини статті обвинувачення та визначеного ст. 53 КК України, у виді штрафу в доход держави, виходячи з того, що саме таке покарання обумовлене в угоді сторонами та на думку суду буде відповідати вчиненому обвинуваченим кримінальному правопорушенню і буде достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів.

В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє відмову від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам норм КПК України.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження укладеної між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Речовий доказ у кримінальному провадженні - мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 4Х» З GВ RАМ 32 GВ RОМ Вlаск, повернутий працівниками поліції потерпілому ОСОБА_2, під зберігальну розписку 26 липня 2018 року, суд вважає слід йому залишити у його розпорядженні, після вступу вироку в законну силу.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 6-564/18 від 25 липня 2018 року в сумі 572, 00 грн., які суд вважає слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави, оскільки такі витрати виникли при проведенні експертизи речового доказу в межах даного кримінального провадження.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 314, 370, 373, 374, 471, 473-475, 476 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

Затвердити укладену між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 угоду про примирення.

ОСОБА_1визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в дохід держави в розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Речовий доказ у кримінальному провадженні - мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 4Х» З GВ RАМ 32 GВ RОМ Вlаск, повернутий потерпілому ОСОБА_2, під зберігальну розписку 26 липня 2018 року - залишити у його розпорядженні, після вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_1процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 6-564/18 від 25 липня 2018 року в сумі 572, 00 грн. (п'ятсот сімдесят дві гривні) в користь держави (УК у м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31119115019002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 899998, код ЕДРПОУ 37977726).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо