Вирок № 76891548, 02.10.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2018 Справа №607/16783/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі с/з Ліщинському О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017210180000737 від 20 грудня 2017 року про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Гусятин, Тернопільської області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, працюючого водієм СПД-ФО ОСОБА_3, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Середзінського І.В.

представника потерпілого адвоката ОСОБА_4

захисника адвоката Чернецької Л.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

19 грудня 2017 року біля 18.30 год. водій - обвинувачений ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_1, з одним дорослим пасажиром рухався автодорогою М 19 «Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблече» в напрямку від м. Теребовля Тернопільської області до м.Тернополя.

Під час керування автомобілем обвинувачений ОСОБА_2, не був достатньо уважним, не стежив належно за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, чим порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями (далі - ПДР України), які зобов'язували його не створювати своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, а також загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Здійснюючи проїзд 330 км + 750 м вказаної автодороги, що в межах смт. В.Березовиця Тернопільського району, Тернопільської області, обвинувачений ОСОБА_2 порушуючи вимоги дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості до 40 км/год» та п. 12.9. (б) ПДР України керував автомобілем зі швидкістю 60 км/год. де в цей час проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу з ліва на право відносно руху автомобіля «Volkswagen Caddy» пересікав в стані алкогольного сп'яніння 3,45 % 0 (проміллє) пішохід ОСОБА_6

Обвинувачений ОСОБА_2, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода, який наближається до смуги руху автомобіля, у порушення вимог п.п. 12.2. та 12.3. ПДР України не вжив своєчасно заходів до зменшення швидкості руху автомобіля аж до повної його зупинки, хоча мав таку технічну можливість, а продовжував рух та вчинив наїзд на потерпілого ОСОБА_6 передньою лівою частиною керованого ним транспортного засобу.

У результаті наїзду автомобілем потерпілий ОСОБА_6 отримав дві рани тім'яної ділянки, рани колін і правої гомілки, садна правої кисті і лівої підреберної ділянки, закриту травму голови у вигляді крововиливів у м'які тканини правої тім'яної ділянки та забою головного мозку, закриту травму грудей - перелом 10-го лівого ребра, закриту травму живота у вигляді розливу брижі тонкої кишки, заочеревинну гематому, які згідно п.п. 2.1.2. і 2.1.3. Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (МОЗ України, Київ, 1995), за ознакою небезпеки життя в момент заподіяння, належать до тяжких.

Порушення водієм ОСОБА_2, вимог пунктів: 1.5; 2.3. (б, д); 12,2; 12.3.; 12.9. (б) ПДР України перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_6

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні вказав, що 19 грудня 2017 року близько 19.00 год. керував автомобілем марки «Volkswagen Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_1, з пасажиром та рухався зі швидкістю 60 км/год. при дозволеній швидкості 40 км/год. в напрямку від м. Теребовля Тернопільської області до м.Тернополя, на ділянці дороги, яка не освітлювалась. Однак не був достатньо уважним, не стежив належно за дорожньою обстановкою в межах смт. В.Березовиця Тернопільського району, Тернопільської області вчинив наїзд на потерпілого ОСОБА_6 передньою лівою частиною керованого ним транспортного засобу, який переходив з ліва на право проїзну частину дороги та був одягнутий у темний одяг, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження. Зазначив, що потерпілого побачив за 1 м до зіткнення, почав гальмувати, однак зіткнення не вдалось уникнути. Одразу ж здійснив одразу ж зупинку, викликав працівників поліції та швидку медичну допомогу. На даний час він перебуває у приязних відносинах з потерпілим, повністю йому відшкодував завдані збитки. Цивільний позов прокурора визнає повністю. Просить суд врахувати визнання ним вини, щире каяття, визнання заявлених прокурором позовних вимог, суворо його не карати та не позбавляти права керування транспортним засобом, оскільки працює водієм та вказаний вид діяльності є єдиним джерелом його доходу.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_4 зазначив, що шкода потерпілому повністю відшкодована, він немає претензій до обвинуваченого, просить суд призначити йому мінімальну міру покарання передбачену санкцією статті обвинувачення, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, та не призначати додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Аналогічно, з заявою звернувся до суду потерпілий ОСОБА_6, у якій зазначає про відсутність у нього майнових та моральних претензій до обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки він щиросердечно розкаявся у вчиненому, надав допомогу після ДТП, відвідував його під час лікування, відшкодував шкоду, тому просить суд обрати міру покарання не пов'язану з позбавленням волі та без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Обвинувачений ОСОБА_2, визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_2у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення, відшкодування завданого збитку потерпілому ОСОБА_6, надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, а також думку представника потерпілого, який просить обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти волі, і не призначати додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, заяву потерпілого ОСОБА_6Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого суд не вбачає.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у межах санкції частини статті обвинувачення, а саме у виді позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

При цьому, вирішуючи питання доцільності призначення додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами обвинуваченому ОСОБА_2, з огляду на викладене та враховуючи думку прокурора, потерпілого та його представника, які просили призначати покарання зі звільненням від відбуття основного покарання з випробуванням, без застосовування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи наявність обставин, які пом'якшують покарання, позитивну поведінку обвинуваченого, негативне відношення до вчиненого та щире розкаяння, беручи до уваги засади та принципи в кримінальному провадженні, а також ту обставину, що обвинувачений влаштувався на роботу водієм, згідно довідки від 28 вересня 2018 року № 1 і вказаний вид діяльності є єдиним джерелом його доходу, суд приходить до висновку про можливість не застосовувати додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Окрім цього, з врахуванням обставин вчинення правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, думки представника потерпілого, заяви потерпілого, суд вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без його ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе застосувати ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного виду покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Також суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 у період дії іспитового строку на нього слід покласти передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України обов'язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують покарання.

У ході розслідування кримінального провадження прокурором Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі фінансового управління Тернопільської міської ради до обвинуваченого ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину на суму 8835, 23 грн. Так, згідно довідки Тернопільській міській комунальній лікарні швидкої допомоги № 350 від 05.03.2018 року ОСОБА_6 знаходився на лікуванні з 19.12.2017 року по 03.01.2018 року протягом п'ятнадцяти днів, на що затрачено кошти в загальній сумі 8835, 23 грн. За вказаних обставин, суд вважає, що сума затрачених закладом охорони здоров'я коштів на лікування потерплого від злочину, на підставі ст. 1206 ЦК України, повинна бути стягнута із винної особи, а тому позов прокурора Тернопільської місцевої прокуратури підлягає до задоволення.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 5-68/18 від 07 березня 2018 року в сумі 858,00 грн., а також інженерно-транспортної експертизи № 5-393/18 від 30 липня 2018 року в сумі 1716, 00 грн. і інженерно-технічної експертизи № 5-69/18 від 03 березня 2018 року в сумі 1001, 00 грн., а всього на зальну суму 3575 грн., які суд вважає слід стягнути з ОСОБА_2 в користь держави, оскільки вони виникли у зв'язку із проведенням експертиз речових доказів в межах даного кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов заявлений прокурором Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі фінансового управління Тернопільської міської ради - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2в користь держави в особі фінансового управління Тернопільської міської ради (р/р 31414544700002 ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, міський бюджет, призначення платежу «інші надходження» код 24060300) витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_6 в сумі 8835, 23 грн. (вісім тисяч вісімсот тридцять п'ять гривень двадцять три копійки).

Стягнути з ОСОБА_2процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 5-68/18 від 07 березня 2018 року в сумі 858,00 грн., а також інженерно-транспортної експертизи № 5-393/18 від 30 липня 2018 року в сумі 1716, 00 грн. і інженерно-технічної експертизи № 5-69/18 від 03 березня 2018 року в сумі 1001, 00 грн., а всього на зальну суму 3575 грн. ( три тисячі п'ятсот сімдесят п'ять гривень) в користь держави (УК у м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31119115019002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 899998, код ЕДРПОУ 37977726).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо