Постанова № 76891230, 02.10.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року м. Суми

Справа №591/1111/17

Номер провадження 22-ц/788/1473/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

у присутності:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Грищенко О.В. у м. Суми

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування,

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: Перша Сумська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про встановлення факту окремого проживання, визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом і свої вимоги мотивувала тим, що вона проживала без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6, який помер 07.10.2016 року. За життя ОСОБА_6 заповідав їй все своє майно, що підтверджується копією заповіту від 14.07.2016 року. В свою чергу, ОСОБА_6 був сином ОСОБА_7, яка померла 02.01.2016 року. Мати і син були співвласниками у рівних частках по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Окрім ОСОБА_6, у ОСОБА_7 був інший син – ОСОБА_8, який на момент її смерті вже помер, а у померлого ОСОБА_8 є син – відповідач у даній справі ОСОБА_3 На момент смерті ОСОБА_7, ОСОБА_6 та його племінник ОСОБА_7 домовилися, що ОСОБА_6 відмовляється від свого права на спадкування частини квартири матері, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 і квартиру повністю спадкує племінник ОСОБА_3, а після смерті ОСОБА_6 племінник не буде претендувати на частку у належній йому з матір’ю квартирі АДРЕСА_1. Тому квартиру АДРЕСА_3 після смерті ОСОБА_7 повністю успадкував ОСОБА_3, а 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 після смерті матері повністю успадкував ОСОБА_6 В той же час, за свого життя, він не оформив спадщину, так як помер сам. Однак, після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_3 досягнутих домовленостей не дотримався та подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Тому просила суд визнати за нею, ОСОБА_1, право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, який мотивував тим, що 02.01.2016 року померла його бабуся ОСОБА_7 На день смерті вона була власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_5. На день смерті ОСОБА_7 її сина та батька позивача за зустрічним позовом – ОСОБА_8 вже не було в живих. ОСОБА_3 у встановлений законом строк прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті його бабусі ОСОБА_7, що підтверджується матеріалами спадкової справи. Власником другої половини вищезазначеної квартири був син ОСОБА_7 – ОСОБА_6, який 14.07.2016 року склав заповіт на користь своєї співмешканки – позивача за первісним позовом ОСОБА_1 07.10.2016 року ОСОБА_6 помер. Вважає, що ОСОБА_6 не прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7, оскільки, незважаючи на те, що вони були зареєстровані за однією адресою, фактично з 2010 року вони разом не проживали, оскільки ОСОБА_7 переїхала жити до свого старшого сина ОСОБА_8 у АДРЕСА_6, де вона і померла. За таких обставин, ОСОБА_6 повинен був звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його матері ОСОБА_7, яка померла 02.01.2016 року, але цього не зробив. Тому, для захисту свого права на спадщину ОСОБА_3 просив суд встановити факт окремого проживання ОСОБА_6 з його матір’ю ОСОБА_7, померлою 02.01.2016 року, на час відкриття спадщини. Визнати за ним, ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_7, в порядку спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_7

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири № 5 за адресою м. Суми, вул. М. Вовчок, буд. 27 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер 07.10.2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено повністю.

Встановлено факт окремого проживання ОСОБА_6, який помер 07.10.2016 року, та його матері ОСОБА_7, яка померла 02.01.2016 року, на час відкриття спадщини після її смерті.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири № 5 за адресою м. Суми, вул. М. Вовчок, буд. 27 в порядку спадкування за законом за правом представлення після смерті його бабусі ОСОБА_7, яка померла 02.01.2016 року.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право власності в порядку спадкування на 3/4 частини квартири АДРЕСА_7, а за відповідачем – 1/4 частину цієї квартири.

У доводах апеляційної скарги зазначає, що саме квартира по вул. М.Вовчок була останнім місцем проживання ОСОБА_7, а квартира по вул. Ковпака була місцем її тимчасового перебування. Вважає, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 є АДРЕСА_8. Зазначає, що після смерті ОСОБА_6 залишилося двоє малолітніх дітей, а тому просить визначити за відповідачем лише 1/4 частину спірної квартири.

Заслухавши суддю-доповідача, думку апелянта та її представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника відповідача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_9 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і дана обставина підтверджується копією Свідоцтва про право власності на житло від 17 вересня 2004 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.9-10).

ОСОБА_7 була матір’ю ОСОБА_6 (а.с.32). Також ОСОБА_7 мала сина ОСОБА_8, який був батьком відповідача за первісним позовом ОСОБА_3А.(а.с.49,53).

ОСОБА_8 помер 27 березня 2015 року. ОСОБА_7 померла 2 січня 2016 року (а.с.15).

На час своєї смерті ОСОБА_7 була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своїм сином ОСОБА_6 і дана обставина підтверджується довідкою КК «Сумитехнобудсервіс» (а.с.11).

Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй на праві власності майно і із заявою про прийняття спадщини після її смерті звернувся онук померлої – відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 (а.с.81-82). Також із заявою про прийняття спадщини після своєї матері звернувся її син ОСОБА_6 (а.с.84). Свідоцтва про право власності на спадкове майно спадкоємці померлої ОСОБА_7 не отримували.

07 жовтня 2016 року ОСОБА_6 помер (а.с.14).

За життя ОСОБА_6 усе своє майно заповідав позивачу у справі ОСОБА_1, що підтверджується заповітом від 14 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (а.с.7, 74).

Приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5, 21 жовтня 2016 року на підставі заяви про прийняття спадщини за заповітом, поданої ОСОБА_1, заведена спадкова справа №17/2016 після померлого 07 жовтня 2016 року ОСОБА_6 (а.с.66, 67-85).

Місцевий суд, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 виходив з того, що оскільки ОСОБА_7 та її син ОСОБА_6 на час смерті проживали окремо і останній не вжив передбачених законом дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_7, отже він не прийняв спадщину і тому право на усе її спадкове майно в порядку представлення має онук померлої – ОСОБА_3

Однак, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки він є помилковим та не відповідає вимогам закону, обставинам справи і нормам матеріального права.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1258 ЦПК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст. 1266 ЦПК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1267 ЦПК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29, частини другої статті 1221 ЦК України.

Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що спадкоємець померлої ОСОБА_7 її син ОСОБА_6 не тільки на час смерті спадкодавця був зареєстрований із спадкодавцем за адресою АДРЕСА_10, що свідчить про прийняття ним спадщини відповідно до вимог передбачених ч.3 ст.1268 ЦК України, але і у передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України шестимісячний строк звернувся до Першої Сумської державної нотаріальної контори із письмовою заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_7 (а.с.84).

Виходячи з цього висновок місцевого суду про неприйняття ОСОБА_6 спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_7 є помилковим.

Пояснення свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про те, що за півтора року до своєї смерті ОСОБА_7 за адресою своєї реєстрації постійно не проживала свідчать лише про те, що вона вимушена була проживати у квартирі свого молодшого сина ОСОБА_8, оскільки здійснювала догляд ним, якого він потребував за станом здоров’я, а після смерті сина вона продовжувала проживати в його квартирі, оскільки за місцем її постійного проживання проживав її старший син ОСОБА_6, який також хворів, а вона внаслідок похилого віку та стану свого здоров’я не мала можливості доглядати за ним і лише періодично його відвідувала. Сторонами визнається та обставина, що догляд за ним здійснювала ОСОБА_1

Таким чином, тимчасове проживання ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 викликане збігом тяжких сімейних обставин і не може свідчити про те, що спадкодавець змінила своє постійне місце проживання і воно є відмінним від місця проживання її спадкоємця ОСОБА_6

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає встановленим прийняття спадщини ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_7

Також відповідно до вимог передбачених ч.1 ст.1266 ЦК України спадкоємцем померлої ОСОБА_7 є і її онук – відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 і частки спадкоємців у спадковому майні є рівними.

Оскільки квартира АДРЕСА_11 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і власники за життя не встановлювали розміри часток які належать їм на праві власності, тому їх частки вважаються рівними по 1/2 частці кожному, а отже ОСОБА_6 та ОСОБА_3 успадкували після смерті ОСОБА_7 по 1/4 частці у спірній квартирі .

Таким чином, на день смерті ОСОБА_6 його частка у праві спільної часткової власності на квартиру складала 3/4 (1/2 + 1/4) і саме на цю частку має право в порядку спадкування за заповітом позивач у справі ОСОБА_1

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду – скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за нею права власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_12 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлого 7 жовтня 2016 року.

Зустрічний позов ОСОБА_3 необхідно задовольнити частково та визнати за ним право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_12 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлої 2 січня 2016 року.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 необхідно відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 367, п.2 ч.1 ст. 374,п.4 ч.1 ст.376 , 381, 382, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2018 року у даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_12 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлого 7 жовтня 2016 року.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_12 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлої 2 січня 2016 року.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 жовтня 2018 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Т. А. Левченко

ОСОБА_13