Постанова № 7688943, 22.12.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2а-2881/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

при секретарі Гіщинській С.Я.

з участю представників:

позивача Білобрама Т.Б.

відповідача Борівець І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ВАТ «Львівобленерго» до Державної податкової інспекції у м.Львові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000061601/0/7685 від 18 квітня 2008 року та № 0000061601/1/12085 від 03 липня 2008 року.

Посилається на те, що відповідачем складено акт № 8/15-2/00131587 від 08 квітня 2008 року за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати ПДВ позивачем. На підставі вищевказаного акту винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вважає, що дані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням чинного законодавства, так як податкові зобовязання позивача з податку на додану вартість в сумі 2523902,73 грн. є реструктуризованими відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а тому для нього встановлюються нові терміни їх погашення.

Від відповідача надійшло заперечення проти позову, в якому він просить в позові відмовити, посилається на те, що відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Посилання позивача на норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» є безпідставними, так як ним не враховано, що п.п.10.2.1 ст.10 вищевказаного Закону передбачено, що п ідприємства паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру та мають у складі заборгованості основний податковий борг (без пені та штрафних санкцій), що залишився непогашеним після застосування механізму взаєморозрахунків, передбаченого цим Законом, мають право на реструктуризацію основного податкового боргу шляхом розстрочення терміном на десять років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості - основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій), з відстрочкою погашення на перші два роки дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками, а тому моментом реструктуризації боргу є дата укладення відповідно договору.

Представник позивача, в судовому засіданні, позов підтримав, просить його задоволити, посилається на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні, позов не визнала, просить в ньому відмовити, посилається на підстави викладені в запереченні проти позову.

Заслухавши сторони, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Державною податковою інспекцію у м.Львові було складено акт № 8/15-2/00131587 від 08 квітня 2008 року за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Львівської області від 16 лютого 2007 року, залишеною без змін Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19 червня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 березня 2008 року, зобовязано Державну податкову інспекцію у м.Львові укласти договір про реструктуризацію податкової заборгованості з ВАТ «Львівобленерго» з податку на додану вартість в сумі 2523902 грн. 73 коп.

07 лютого 2009 року відповідачем було прийнято рішення № 1/245-0/00131587/5593 про реструктуризацію податкового боргу, згідно якого було вирішено реструктуризувати шляхом розстрочення податковий борг позивача за платежами податок на додану вартість в сумі 2523902,73 грн., на строк з 19 червня 2009 року до 19 травня 2017 року.

Таким чином, суд вважає, що строки погашення податкового зобовязання ще не спливли, а тому не могли бути порушені позивачем.

Крім цього, Постановою Господарського суду Львівської області від 28 вересня 2007 року визнано нечинною першу податкову вимогу відповідача № 1-28 від 27 листопада 2006 року.

Відповідач в своїх запереченнях не заперечував факту, що кошти за період з жовтня по грудень 2006 року, та з січня по квітень 2007 року зараховувались в рахунок погашення податкових зобовязань у порядку календарної черговості, згідно п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Суд вважає дані посилання відповідача хибними з наступних підстав.

Як вбачається з платіжних доручень, зазначення сум в графі про призначення платежу, позивачем зазначалось наступне: платіжне доручення № 9616 від 29 листопада 2006 року, призначення платежу оплата ПДВ за листопад 2006 року, платіжне доручення № 9602 від 28 листопада призначення платежу оплата ПДВ за жовтень 2006 року, платіжне доручення № 10666 грудня 2006 року , призначення платежу оплата ПДВ за листопад 2006 року; платіжне доручення №10718 від 27 грудня 2006 року, призначення платежу оплата ПДВ за листопад 2006 року, платіжне доручення № 965 від 30 січня 2007 року, призначення платежу оплата ПДВ за грудень 2006 року; платіжне доручення № 937 від 29 січня 2007 року, призначення платежу оплата ПДВ за грудень 2006 року, платіжне доручення № 879 від 26 січня 2007 року, призначення платежу оплата ПДВ за грудень 2006 року, платіжне доручення №550 від 19 січня 2007 року, призначення платежу оплата ПДВ за грудень 2006 року; платіжне доручення №508 від 18 січня 2007 року, призначення платежу оплата ПДВ за грудень 2006 року, платіжне доручення №2090 від 28 лютого 2007 року, призначення платежу оплата ПДВ за січень 2007 року, платіжне доручення № 2024 від 28 лютого 2007 року, призначення платежу - оплата ПДВ за січень 2007 року, платіжне доручення № 1993 від 27 лютого 2007 року, призначення платежу - оплата ПДВ за січень 2007 року, платіжне доручення № 1075 від 31 січня 2007 року, призначення платежу- оплата ПДВ за січень 2007 року, платіжне доручення № 2643 від 20 березня 2007 року, призначення платежу - оплата ПДВ за лютий 2007 року, платіжне доручення № 3186 від 30 березня 2007 року, призначення платежу - оплата ПДВ за лютий 2007 року, платіжне доручення № 3258 від 30 березня 2007 року, призначення платежу - оплата ПДВ за березень 2007 року, платіжне доручення № 4300 від 28 квітня 2007 року, призначення платежу оплата ПДВ за березень 2007 року, платіжне доручення № 5311 від 30 травня 2007 року, призначення платежу - оплата ПДВ за квітень 2007 року.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України « Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.7.7 ст.7 вищевказаного Закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 16.3.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевказаних положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд вважає, що норми цього Закону дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобовязань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми не встановлюють прядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобовязання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому, слід звернути увагу на те, що нормами п.16.3.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу, на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному доручені не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Крім цього, суд вважає, що вищевказаним Законом, не передбачено направлення податковим органам за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобовязань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному доручені), для погашення відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цього, відповідно до п.п.3.1.1 ст.3 Закону передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Позивач 19 серпня 2006 року листом № 50-223 звернувся до відповідача про реструктуризацію зобовязань по податку на додану вартість в сумі 2523902, 73 грн., однак відповідач відмовився провести реструктуризацію податкових зобовязань, у звязку з чим ВАТ «Львівобленерго» звернулось до суду з позовом про зобовязання ДПІ у м.Львові укласти такий договір. Постановою суду відповідача зобовязано укласти такий договір, що ним було зроблено 07 лютого 2009 року.

Таким чином, суд вважає, що застосування штрафних санкцій до позивача є наслідком протиправних дій відповідача, зокрема щодо відмови в укладені договору про реструктуризацію боргу та зарахуванні коштів, які надходили на сплату податкових зобовязань в порядку календарної черговості на погашення податкового боргу позивача по ПДВ.

Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позов слід задоволити визнавши протиправними та скасувавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задоволити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Львові № 0000061601/0/7685 від 18 квітня 2008 року, № 0000061601/1/12085 від 03 липня 2008 року, № 0000061601/2/16562/15-2 від 12 вересня 2008 року, № 0000071601/0/7686 від 18 квітня 2008 року, № 0000071601/1/12088 від 03 липня 2008 року, № 0000071601/2/16557/15-2 від 12 вересня 2008 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 27 грудня 2009 року.

Головуючий Ланкевич А.З.