Постанова № 76889309, 27.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2018 р. Справа№ 911/1418/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання: Сотнікової І.О.

у присутності представників сторін:

від ГУ ДФС у Київській області: Лук'янчук М.Р. - довіреність № 3835/9/10-36-10-08 від 07.05.18

від DSM Nutritional Products Sp.z.o.o.: Шаповалова К.Г. - ордер серії КВ №721393 від 26.09.2018

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу господарського суду Київської області від 04.07.2018 року

у справі № 911/1418/17 (суддя Лопатін А.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрполіскорм"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.07.2018 року у справі № 911/1418/17, серед іншого, відхилено кредиторські вимоги ГУ ДФС у Київській області до боржника на суму 78 194,39 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ГУ ДФС у Київській області звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 04.07.2018 року у даній справі в частині відхилення заявлених кредиторських вимог та прийняти нове рішення, яким включити вимоги ГУ ДФС у Київській області у розмірі 78 194,39 грн. до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Сотніков С.В.

Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у Київській області на ухвалу господарського суду Київської області від 04.07.2018 року у справі № 911/1418/17 залишено без руху та встановлено строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом 10 днів з дня отримання відповідної ухвали.

Згідно відомостей, які містяться на зворотньому поштовому повідомленні, уповноважена особа скаржника отримала копію вищезазначеної ухвали суду апеляційної інстанції 25.08.2018 року.

31.08.2018 року, згідно відтиску поштового штемпелю на конверті, тобто у визначений судом строк, скаржником на виконання ухвали суду від 21.08.2018 року подано докази направлення апеляційної скарги учасникам провадження у справі та докази на підтвердження отримання копії оскаржуваної ухвали.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Київській області на ухвалу господарського суду Київської області від 04.07.2018 року у справі № 911/1418/17, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 27.09.2018 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор банкрута просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представник скаржника в судовому засіданні 27.09.2018 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 04.07.2018 року у даній справі в частині відхилення заявлених кредиторських вимог та прийняти нове рішення, яким включити вимоги ГУ ДФС у Київській області у розмірі 78 194,39 грн. до реєстру вимог кредиторів.

Представник DSM Nutritional Products Sp.z.o.o. в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання 27.09.2018 року не з'явилися, причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи на направляли.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

27.09.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ГУ ДФС у Київській області слід відмовити, а ухвалу господарського суду Київської області від 04.07.2018 року в оскаржуваній частині - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №911/1418/17 про банкрутство ТОВ „Укрполіскорм", провадження в якій порушено ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2017 року за заявою боржника.

Постановою господарського суду Київської області від 08.06.2017 року ТОВ „Укрполіскорм" визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Земницького Д.П.

Відповідне оголошення про визнання ТОВ „Укрполіскорм" банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 11.06.2017 року за № 43604.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.11.2017 року визнано кредитором боржника „DSM Nutritional Products Sp. z o.o." (ДСМ Нутрішіонал Продактс") з грошовими вимогами на суму 1 853 626,31 грн., з яких: 3 200,00 грн. першої черги, 1 850 426,31 грн. -четвертої черги

Ухвалою суду від 18.04.2018 року визнано кредитором ТОВ „Укрполіскорм" ПАТ „Українська інноваційна компанія" з грошовими вимогами на суму 228 645 918,44 грн., затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включено ПАТ „Українська інноваційна компанія" з грошовими вимогами у розмірі 192 707 629,44 грн., з яких: 3 200,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 151 353 254,15 грн. - четверта черга задоволення, 41 351 175,29 грн. - шоста черга задоволення; „DSM Nutritional Products Sp. z o.o." (ДСМ Нутрішіонал Продактс") з грошовими вимогами у розмірі 1 853 626,31 грн., з яких: 3 200,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу, 1 850 426,31 грн. - в четверту чергу, окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія" у розмірі 35 938 289,00 грн., як забезпечені заставою та іпотекою майна банкрута.

18.05.2018 року до господарського суду Київської області надійшла заява ГУ ДФС у Київській області з кредиторськими вимогами на суму 78 194,39 грн., які згідно поданих заявником документів, заявлено як такі, що виникли в період з 30.07.2017 року по 30.12.2017 року на підставі поданої боржником до контролюючого органу декларації № 1700040326 від 20.02.2017 року.

За наслідками розгляду вказаної заяви з грошовими вимогами, ухвалою господарського суду Київської області від 04.07.2018 року у справі №911/1418/17 заявлені кредиторські вимоги ГУ ДФС у Київській області до боржника на суму 78 194,39 грн. відхилено як такі, що заявлені після визнання боржника банкрутом.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги ГУ ДФС у Київській області посилається на те, що нараховане зобов'язання зі сплати земельного податку є витратами, пов'язаними з ліквідаційною процедурою та мають бути включені до реєстру вимог кредиторів визнаного банкрутом боржника.

Оскільки скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала суду першої інстанції лише в частині відхиленні його кредиторських вимог, то у відповідності до ст. 269 ГПК України відповідна ухвала суду переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення зазначеної ухвали в частині відхилення заявлених податковим органом кредиторських вимог, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, згідно з ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Отже, наведеними нормами Закону визначено, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Крім того, у п. 29 Інформаційного листа ВГСУ України від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 „Про Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI)" зазначено, що статтею 38 Закону передбачено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

Тобто, у зв'язку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає особливий правовий статус, який є значно відмінний від статусу боржника і з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у останнього не можуть виникати нові зобов'язання зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, аналізуючи положення названого закону, можна дійти висновку, що в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство. Такими випадками є зобов'язання з оплати витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Так, згідно кредиторської заяви та доданих до неї документів, зокрема інтегрованої картки платника податків з земельного податку з юридичних осіб, у боржника наявний поточний податковий борг на суму 78 194,39 грн., нарахований в період з 30.07.2017 року по 31.12.2017 року.

Відповідно до ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

При цьому, як було зазначено вище, ТОВ „Укрполіскорм" визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру постановою господарського суду Київської області від 08.06.2017 року. Дана постанова є чинною і такою, що набрала законної сили.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що системний аналіз положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і Закон про банкрутство має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних зі справами про банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності, за виключенням випадків, передбачених у Законі.

Заявлені контролюючим органом вимоги зі сплати податку на землю та орендної плати є за своєю правовою природою різновидами податків, що не можна ототожнювати з витратами, в розумінні ст. ст. 38, 45 Закону про банкрутство, тобто з витратами, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури, як то витрати на оплату судового збору; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство, введення процедури санації, визнання боржника банкрутом; витрати арбітражного керуючого, пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута тощо.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника, що перелік витрат, вказаний у пункті 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року, кореспондується з п. 1 ч. 1 ст. 45 та ст. 38 Закону про банкрутство, оскільки, враховуючи загальні положення Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, норми цього Положення застосовуються підприємствами, незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ) саме для складання фінансової звітності.

Згідно з п. 1 вказаного Положення (стандарту), це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до п. 5 вказаного Положення, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

А тому, витрати, що підлягають відображенню у фінансовій звітності, виходячи із вимог вищевказаного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, не є витратами, пов'язаними з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної процедури, в розумінні ст. 45 Закону про банкрутство.

Правового висновку про те, що заявлені податковою інспекцією грошові вимоги до боржника щодо сплати податкового боргу, в тому числі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та земельного податку (орендної плати з юридичних осіб), які нараховані за період після визнання боржника банкрутом, не є поточними та не можуть сплачуватися боржником в силу імперативних приписів ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, якими встановлено обмеження щодо виникнення у боржника додаткових зобов'язань, в тому числі щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) в період після визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 25.04.2018 року у справі №908/6036/14, від 14.06.2018 року у справі №918/169/16, від 19.07.2018 року у справі №911/2987/13, від 26.07.2018 року у справі №918/54/16.

За вказаних вище обставин, враховуючи, що у банкрута з 08.06.2017 року, в силу приписів ст. 38 Закону про банкрутство, не можуть виникати податкові зобов'язання, а згідно з поданими податковим органом документами грошові вимоги на суму 78 194,39 грн. заявлено як такі, що виникли з 30.07.2017 року по 30.12.2017 року, тобто після винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом, та за своєю суттю не є поточними вимогами та не відносяться до зобов'язань з оплати витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в їх задоволенні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалу господарського суду міста Києва від 04.07.2018 року у даній справі в частині відхилення вимог ДПІ є такою, що прийнята відповідно до норм законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні, необґрунтовані, спростовуються положеннями чинного законодавства та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали у відповідній частині не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу господарського суду Київської області від 04.07.2018 року у справі №911/1418/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 04.07.2018 року у справі № 911/1418/17 в частині відхилення кредиторських вимог Головного управління ДФС у Київській області до боржника на суму 78 194,39 грн. залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 28.09.2018 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

С.В. Сотніков