Рішення № 76885793, 27.09.2018, Вишгородський районний суд Київської області

27.09.2018 Справа № 363/2838/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2018 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Котлярової І.Ю.,

за участі: секретаря - Палій Л.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до Вишгородського районного суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. В обґрунтування своїх вимог зазначили, що 02.03.2016 року близько 18 год. 00 хв. в смт. Димер, на вул. Соборна, Вишгородського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів марки «ВАЗ-2107» державний номер НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_3 та «Daewoo Nexia» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 Крім того, в автомобілі «Daewoo Nexia», знаходився пасажир ОСОБА_4, син ОСОБА_1 Внаслідок даної дорожньо-транспортної події ОСОБА_1 відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №56/Д-2016 р. були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: осколкового перелому правої стегнової кістки у верхній-середній третині зі зміщенням, забою грудної клітки зліва, інфікованої рваної рани 4-ого пальця лівої кисті, підшкірного розриву сухожилля розгинача 4-го пальця лівої кисті в 1-ій зоні, осколковий перелом діафіза лівої стегнової кістки протягом проксимальної 1/2 зі зміщенням осколків, які в сукупності відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Також, внаслідок цієї події відповідно до висновку судово-медичної експертизи за № 68/Д-2016р. були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_4 у вигляді: ЗЧМТ, струсу головного мозку, забою грудної клітини і печінки, садна обличчя та рук, що в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 19.12.2016 року відповідача визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Вирок набрав законної сили 19.01.2017 року. Відповідач визнав свою провину у скоєному правопорушення, а тому причинно-наслідковий зв'язок щодо факту заподіяння шкоди позивачам вважають встановленим, тобто таким, що не підлягає доказуванню в цивільній справі. Цивільний позов у кримінальному провадженні не подавався. ОСОБА_1 зазначив, що після зазначеної події був вимушений проходити стаціонарне лікування з оперативним втручанням, витерплювати болісні лікувальні та діагностичні процедури, отримувати неприємне медикаментозне лікування. Впродовж всього періоду лікування почувався незручно, дискомфортно, з необхідністю пристосовуватися до негативних умов існування (ліжковий режим, гігієнічні проблеми, залежність від оточення). В період стаціонарного лікування потребував зовнішньої допомоги з боку близьких, з приводу чого почувався, як джерело клопоту та обмежень для родичів. Внаслідок отримання тілесних ушкоджень укорочена ліва нижня кінцівка за рахунок стегна на 1 см та вбачається укорочення на 1,5 см, в результаті чого було встановлено другу групу інвалідності. Період лікування включав комплекс медичних препаратів, загальна сума яких склала 72 879,04 гривень 04 копійки. У зв'язку із ушкодженням здоров'я, заподіяного вчиненням відповідачем кримінального правопорушення, була завдана моральна шкода, яка полягала у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя у зв'язку із інвалідністю, постійних медичних обстежень та інших негативних явищах. Окрім цього, позивачі зазначили, що ОСОБА_2, як власнику транспортного засобу «Daewoo Nexia», було завдано значних матеріальних збитків, у зв'язку із пошкодження транспортного засобу, його транспортування, зберігання. Згідно звіту авто товарознавчого дослідження складеного ПАТ СК «Скайд» розмір матеріального збитку становить 90 311, 94 гривень, проте страхова компанія погоджувалася покрити лише 49490, 00 гривень. Однак на дату звернення до суду страхова компанія так і не виплатила ці кошти. На підставі викладеного звернулися до суду та просили стягнути з ПАТ СК «Скайд», як виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 72 879, 04 гривень та на користь ОСОБА_2 в розмірі 49 490, 00 гривень, які завдані вчиненням ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 гривень та на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 45 451, 94 гривень. Згодом уточнивши свої позовні вимоги просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду (збитки) в розмірі 72 879, 04 гривень та моральну (немайнову) шкоду в розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду (збитки) в розмірі 95844, 33 гривень, які завдані вчиненням кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Позивачі та їх представник в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали та просили про їх задоволення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила.

Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила.

Вивчивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що вироком Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Зазначений вирок набрав законної сили 19.01.2017 року (а.с. 24-27).

З вказаного вироку вбачається,що внаслідок даної дорожньо-транспортної події ОСОБА_1 відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №56/Д-2016 р. були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: осколкового перелому правої стегнової кістки у верхній-середній третині зі зміщенням, забою грудної клітки зліва, інфікованої рваної рани 4-ого пальця лівої кисті, підшкірного розриву сухожилля розгинача 4-го пальця лівої кисті в 1-ій зоні, осколковий перелом діафіза лівої стегнової кістки протягом проксимальної 1/2 зі зміщенням осколків, які в сукупності відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Також, внаслідок цієї події відповідно до висновку судово-медичної експертизи за № 68/Д-2016р. були спричинені тілесні ушкодження пасажиру зазначеного автомобіля - ОСОБА_4 у вигляді: ЗЧМТ, струсу головного мозку, забою грудної клітини і печінки, садна обличчя та рук. Тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя та рук в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень. ЗЧМТ, струс головного мозку, забою грудної клітини і печінки не можуть бути оцінені за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень оскільки не підтверджуються об'єктивними відомостями.

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, і ця обставина підтверджена вироком Вишгородського районного суду Київської області від 19 грудня 2016 року, що позивач є потерпілим внаслідок вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, після дорожньо-транспортної події ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні та період лікування включав комплекс медичних препаратів, загальна сума яких склала 72 879,04 гривень, що підтверджується актом про надання медичних послуг клініки МЕДІКОМ від 03 березня 2016 року було надано послуги на суму 63699,65 гривень, актом про надання медичних послуг клініки МЕДІКОМ від 04 березня 2016 року надано послуги на суму 42008,35 гривень, актом про надання медичних послуг клініки МЕДІКОМ № 299012 від 25.08.2016 року на суму 322,15 гривень, актом про надання медичних послуг клініки МЕДІКОМ № 239454 від 22.04.2016 року на суму 1042,95 гривень, квитанцією до прибуткового касового ордера від 27.04.2017 року ТОВ «Діагностичний центр МРТ» на суму 2500,00 гривень, фіскальними та товарними чеками (а.с. 28-36).

З висновку лікаря ортопеда-травматолога ОСОБА_5 клініки МЕДІКОМ від 12.09.2016 року вбачається, що у ОСОБА_1 укорочена ліва нижня кінцівка за рахунок стегна на 1 см та вбачається укорочення на 1,5 см. (а.с. 37).

Внаслідок обставин отримання тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до висновку Іванківської медико-соціальної експертної комісії Київської області ОСОБА_1 встановлено 2 (другу) групу інвалідності, що підтверджується посвідчення від 16.03.2017 року, серія НОМЕР_3 (а.с. 45-49).

10.05.2016 року ОСОБА_1 було проведено обстеження лівої кісті у відділенні функціональної діагностики Інституту травматології та ортопедії НАМНУ; 22.03.2017 року було здійснено магнітно-резонансну томографію, якою було обстежено поперековий та шийний відділ хребта; 27.04.2017 року було здійснено магнітно-резонансну томографію, якою було обстежено попереково-крижовий, шийний та грудний відділи хребта, кульшового суглобу; 03.05.2017 року обстеження у лікаря - ревматолога у клініці сучасної ревматології (а.с. 37-44).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди належить задовольнити повністю в сумі 72 879, 04 гривень.

Визначаючись щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходить із такого.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів такого захисту є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним Кодексом і відповідними законами України.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи, що внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем, позивач отримала збитки в сумі 72 879, 04 грн., шкода не відшкодована, тому зазнала моральних страждань, які полягають в негативних змінах в її житті, а саме: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов'язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, побоювання щодо майбутнього стану здоров'я.

Отже, очевидним є те, що вчиненим відповідачем кримінальним правопорушенням позивачу завдано моральної шкоди. При цьому, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз.

З огляду на це, враховуючи, що майнову шкоду відповідач заподіяв умисно, не вчинив жодних заходів щодо її відшкодування та виходячи із засад виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовну вимогу про стягнення моральної шкоди слід задовольнити у повному обсязі у розмірі 50 000, 00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду (збитки) в розмірі 95 844, 33 гривень задану вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України судом зазначається наступне.

Власником пошкодженого транспортного засобу є ОСОБА_2, що підтверджується матеріалами справи.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно зі статтею 6 даного закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2016 року у справі №6- 2808цс15 висловлена наступна правова позиція: «Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання. в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди».

Згідно ст.13 ч.1,2 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні та допустимі докази відповідно до вимог ст.ст. 76-81 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог і в цій частині.

Керуючись ст.ст. 12, 14, 22, 23, 511, 999, 1166, 1167, 1168, 1194 ЦК України,ст. ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 284, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду (збитки) в розмірі 72 879 (сімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 04 копійки та моральну (немайнову) шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, які завдані вчиненням кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду (збитки) в розмірі 95 844 (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот сорок чотири) гривні 33 копійки завдану вчиненням кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення, за приписами ч. 1 ст.354 ЦПК України.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (03.10.2017) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивачі: ОСОБА_1 (07330, АДРЕСА_1); ОСОБА_2 (07330, АДРЕСА_1).

Відповідач: ОСОБА_3 (07330, АДРЕСА_2).

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 22/17, офіс 18).

СУДДЯ - І.Ю.КОТЛЯРОВА