Ухвала суду № 76884680, 03.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

03 жовтня 2018 р.Справа № 820/1313/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: ОСОБА_7.

суддів: ОСОБА_5., ОСОБА_6.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участі:

позивач ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду письмову заяву ОСОБА_1 про відвід складу колегії суддів ОСОБА_7., ОСОБА_5., ОСОБА_6. по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року по справі №820/1313/18 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про стягнення середнього заробітку, компенсації та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Харківського апеляційного адміністративного суду знаходиться справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року по справі №820/1313/18.

Розгляд справи призначений на 03.10.2018 року о 12-00 год.

02 жовтня 2018 року позивачем ОСОБА_1 через канцелярію суду подано заяву про відвід колегії суддів ОСОБА_7., ОСОБА_5., ОСОБА_6. з підстав, передбачених ст.36 КАС України.

Заява обґрунтована тим, що у провадженні колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді-доповідача Лях О.П. та суддів - учасників колегії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знаходилась інша адміністративна справа № 820/3870/17 за позовом РВ ФДМУ по Харківській області до ГУ Держпраці у Харківській області про визнання протиправним та скасування припису, за результатами розгляду якої постановою від 28.02.2018 року апеляційна скарга ГУ Держпраці у Харківській області та апеляційна скарга ОСОБА_1 були залишені без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року, якою були задоволені позовні вимоги РВ ФДМУ по Харківській області та визнано протиправним і скасовано припис ГУ Держпраці у Харківській області, залишено без змін.

У вказаній адміністративній справі № 820/3870/17, у якій задоволені позовні вимоги РВ ФДМУ по Харківській області та визнано протиправним і скасовано припис ГУ Держпраці у Харківській області, оскаржувались висновки ГУ Держпраці у Харківській області щодо наслідків невиконання РВ ФДМУ по Харківській області вимог ст.ст. 47, 116 та 117 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 з роботи, а саме не виплату йому заробітної плати в день звільнення та не виплату середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Позивач зазначає, що у адміністративній справі № 820/1313/18 аналогічно адміністративній справі № 820/3870/17 предметом судового дослідження є обставини не виплати йому РВ ФДМУ по Харківській області заробітної плати в день звільнення, не виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а також невиплати ОСОБА_1 компенсації за час перебування у відрядженнях у вихідні дні, з приводу чого колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі суддів ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_7. у справі № 820/3870/17 вже визначилась визнавши протиправними та скасувавши висновки ГУ Держпраці у Харківській області щодо невиконання РВ ФДМУ по Харківській області вимог ст.ст. 47, 116 та 117 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 з роботи, тобто визнавши законними невиконання вказаних вимог КЗпП України з боку РВ ФДМУ по Харківській області.

Також, позивач наголошує на тому, що суддя ОСОБА_7. перебував у складі колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду під головуванням судді-доповідача ОСОБА_8 та за участі судді ОСОБА_9. у адміністративній справі № 820/5040/16 за позовом ОСОБА_1 до РВ ФДМУ по Харківській області про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за результатами розгляду якої ухвалю від 03.04.2017 року (ОСОБА_1 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 року, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено, залишено без змін.

Вказані обставини, на думку позивача свідчать про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності колегії суддів у справі №820/1313/18, що відповідно до ст.36 КАС України є підставою для відводу.

За таких обставин, позивач вважає, що колегія суддів у складі головуючого судді ОСОБА_7., ОСОБА_5., ОСОБА_6. не може брати участь в розгляді адміністративної справи, а тому підлягає відводу.

У судовому засіданні під час вирішення питання відводу складу колегії суддів, позивач підтримав заяву про відвід колегії суддів та наполягав на її задоволенні.

Представники відповідача просили у задоволенні заяви відмовити, складу колегії суду довіряють.

Розглянувши подану заяву складом колегії суддів ОСОБА_7., ОСОБА_5., ОСОБА_6. про відвід, вислухавши думку з цього приводу сторін, колегія суддів вважає, що така заява є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Підстави для відводу та самовідводу судді можна поділити на безумовні, які чітко визначені законом і наявність яких має наслідком обов'язковий відвід чи самовідвід судді, і оціночні, які вимагають дослідження і певної оцінки.

Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24.02.1993, та "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland)).

Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено і гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є фактори, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників процесу.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 р. у справі "Білуга проти України", від 28.10.1998 року у справі "Ветштайн проти Швейцарії") важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

У преамбулі Кодексу суддівської етики, затвердженого 22.02.2013 року ХІ З'їздом суддів України, зазначено, що забезпечення права кожного на судовий захист на основі принципу верховенства права, здійснення правосуддя від імені держави Україна винятково на підставі Конституції, законів України й міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, висувають високі вимоги до моральних якостей кожного судді.

В основі довіри до судової влади лежить віра кожного громадянина, суспільства в цілому в те, що об'єкт довіри (суд) добровільно бере на себе і виконує зобов'язання захистити інтереси громадянина та суспільства.

Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

У відповідності до ст.15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.

Положення зазначеної статті випливають з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом.

В межах адміністративної справи №820/1313/18, що перебуває на розгляді колегії суддів ОСОБА_7., ОСОБА_5., ОСОБА_6., предметом позовних вимог є :

- стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь позивача в якості середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільнені 128070,87 грн., а також в якості компенсації за перебування у відрядженні у вихідні дні у грошовій формі у подвійному розмірі у сумі 3109,28 грн., що складає загальну суму 131180,15 грн; стягнення в якості відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів звертає увагу та зазначає, що правовою підставою для звернення з позовом до суду є порушення на думку позивача з боку відповідача положень ч.1 ст.47, ч.1 ст.116 та ст.117 КЗпП.

Таким чином, з огляду на зміст та характер спірних відносин, що вирішувалось постановою суду апеляційної інстанції по справі 820/3870/17 вбачається співвідповідність заявлених позовних вимог, з різницею лише у складі процесуального статусу сторін. В той же час суть порушеного питання ОСОБА_1 щодо його заявлених вимог та тих, які розглядались складом колегії суддів в межах справи №820/3870/17 залишається не змінним. При чому, оцінка правовідносинам в межах справи №820/3870/17 надавалась не лише невиплати працівникові належних сум у день звільнення, що суперечить ч.1 ст.116 та ч.1 ст.47 КЗпП, не виплата середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільнені, що суперечить ч.1 ст.117 КЗпП, а також щодо питань пов'язаних із компенсацією за перебування у відрядженні у вихідні дні.

Враховуючи ті обставини, що при розгляді справи №820/3870/17 складом колегії суддів ОСОБА_7., ОСОБА_5., ОСОБА_6., були вже сформовані та наданні правові висновки, та оцінка характеру спірних правовідносин, що складає їх предметну сутність тому суд вважає, що з метою недопущення упередженості по справі №820/1313/18, висновки щодо частини позовних вимог які вже були наданні в межах схожою за суттю справи, існують обґрунтовані обставини для задоволення заяви про відвід складом колегії суддів ОСОБА_7., ОСОБА_5., ОСОБА_6.. В той же час, висловлені доводи позивача щодо справи №820/5040/16 колегія суддів вважає безпідставними.

Керуючись ст.ст. 31, 36, 39, 40, 41 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів ОСОБА_7., ОСОБА_5., ОСОБА_6. по справі № 820/1313/18.

Адміністративну справу № 820/1313/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року по справі №820/1313/18 передати до канцелярії Харківського апеляційного адміністративного суду для повторного автоматичного розподілу згідно з ст. 31 КАС України для визначення судді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Старосуд М.І. Лях О.П.