Рішення № 76884186, 01.10.2018, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2041/18

Провадження № 2/459/848/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01 жовтня 2018 року м. Червоноград

Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Рудакова Д.І.,

з участю секретаря судових засідань Савіцька Б.Б.,

Справа № 459/2041/18

Позивач: Виконавчий комітет Червоноградської міської ради

Відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3

Вимоги позивача: позбавлення батьківських прав

Представник позивача звернувся до суду з позовом про позбавлення відповідачів батьківських прав відносно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з листопада 2013 року малолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з бабусею - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1. Баьки дитини - відповідачі по справі не приймають участі у вихованні сина, матеріально не утримують, не цікавляться життям та здоров'ям дитини. Хлопчик хворіє, перебуває на «Д» обліку, потребує постійного лікування. Бабуся хоче бути опікуном свого онука, любить його, піклується про нього.

Заперечень відповідачів до суду подано не було.

Сторони у судове засідання не з'явилися.

Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, рішення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 20.06.2018 року № 125 п.3 підтримує, просить позов задовольнити.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судові засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності, заперечень, відзиву не подали.

Як передбачено ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин наявні підстави для заочного розгляду справи.

Відповідно до реч. 2 ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою судді Червоноградського міського суду Львівської області від 30.07.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 17.08.2018 року закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду.

Інші процесуальні дії по справі не проводились.

Судом встановлено наступні фактичні обставини.

Відповідачі по справі є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про його народження.

Згідно з висновком комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 01.06.2018 року № 66 позбавлення батьківських прав батьків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є доцільним (а.с 4).

Як видно з п. 3 витягу з рішення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області від 20.06.2018 року № 125 вирішено направити до Червоноградського міського суду Львівської області позовну заяву про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3).

З'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦК України).

За положенням п. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 150, 157 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Відповідно до ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противиться неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї. Дитина має право звернутись за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

В принципі № 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».

Відповідно до «Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок» схваленої Постановою Верховною Радою України №475-ХІV від 05.03.1999 року, зазначено, що держава захищає материнство та дитинство і визнає пріоритетність інтересів матері та дитини в суспільстві та забезпечує неухильне додержання законодавства України та норм міжнародного права стосовно сім'ї та жінок.

Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 30.03.2007 року №7 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» надано роз'яснення про те, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (п.16).

Згідно статей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991р., № 780-Х11, батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька - це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Крім того, суд при вирішенні справи бере до уваги Європейську Конвенцію «Про здійснення прав дітей», ратифіковану Україною 03.08.2006 р., Конвенцію «Про юрисдикцію, відповідно до якої право, яке признається, виконується та співробітництві стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14.09.2006 р., гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст. 150 СК України.

Також суд при ухвалені рішення враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов'язку - виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, а перешкод у спілкуванні з дитиною йому ніхто не чинив і не чинить.

Суд вважає, що наявність вини батьків належить до обов'язкових умов позбавлення батьківських прав.

Ураховуючи доводи та мотиви позовної заяви, висновок комісії з питань захисту прав дитини про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав відносно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд дійшов до висновку, що відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, тому, з метою захисту прав та інтересів дитини, відповідачів слід позбавити батьківських прав стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Враховуючи задоволення позову, несплату позивачем судового збору у розмірі 704,80 грн., керуючись положенням ч.1 ст.141 ЦПК України, суд вважає, що з відповідачів на користь Державної судової адміністрації України слід стягнути по 352,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Державної судової адміністрації України по 352,40 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.10.2018 року.

Позивач: Виконавчий комітет Червоноградської міської ради (80100, м. Червоноград, пр.. Шевченка, 19, Львівська області, ЄДРПОУ 04055920).

Відповідачі: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1), ОСОБА_3.

Суддя: Д. І. Рудаков