Рішення № 76884080, 24.09.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1634/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Донецька залізниця” ПАТ „Українська залізниця” до Державного підприємства „Морський торгівельний порт „Чорноморськ” про стягнення 51130 грн. штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Донецька залізниця” ПАТ „Українська залізниця” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Морський торгівельний порт „Чорноморськ” про стягнення 51130 грн. штрафу, нарахованого згідно ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі, посилаючись на наступне.

10.02.2018 р. згідно з накладною № 41594177, яка у відповідності зі ст. 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов’язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Чорноморськ-Порт-експорт Одеської залізниці на станцію Авдіївка Донецької залізниці було відправлено вагон № 60459468 з вантажем – вугілля кам’яне.

Як вказує позивач, 16.02.2018р. на проміжній станції Покровськ на підставі акту загальної форми № 192 від 15.02.2018 року станції Покровськ було здійснено комісійне переважування зазначеного вагону та складено комерційний акт та результат зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (ф. ГУ-78). Комерційний акт № 482004/54 від 16.02.2018р. засвідчує, що під час комісійного зважування на 150 т. статичних вагах станції (повірка 24.01.18р.) вагона № 60459468, відправленого за накладною № 41594177 було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа на 6250 кг та понад вантажопідйомність на 5600 кг та після дозування надлишок вантажу з вагону № 60459468 перевантажено в вагон № 67702605.

Також позивач зазначає, що вагон № 60459468 за накладною № 41594177 в графі 49 якої зроблено відмітку про складання комерційного акту №482004/54, був відправлений на адресу вантажоодержувача та ним отриманий. Вагон № 67702605 з перевантаженим в ньому вугіллям за накладною № 48423735 відправлений на адресу вантажоодержувача та ним отриманий. При видачі вагона № 60459468 з вантажем вантажоотримувачу на станції призначення Авдіївка в розділі Є. комерційного акту № 482004/54/38 від 16.02.2018р. зроблена відмітка про те, що під час видачі вантажу різниці проти даного акту не виявлено. Згідно телеграми станції Авдіївка № 98 від 22.02.2018 р. вагони - 60459468 відправлення 41594177 – прибули на адресу ПАТ АКХЗ видані вантажоотримувачу тотожно комерційним актам - № 482004/54 - 16/02 ст. Покровск”. Наразі позивач вважає, що це підтверджує правильність визначення ваги в вагоні № 60459468 станції Покровськ.

За ствердженнями позивача, відповідно до накладної № 41594177 відправником вантажу є ДП „Морський торгівельний порт „Чорноморськ”. Маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці (підтверджується графою 24 перевізних документів), завантаження проводилося вантажовідправником. Зазначені відмітки є в перевізних документах.

Між тим, посилаючись на ч. 1 ст. 307 ГК України, ст. 3 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 129 Статуту залізниць України, п. 1.2., п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.12.200 р. № 644, п. 6.1 Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами та доповненнями), а також статей 118, 122 Статуту залізниць України, позивачем нараховано відповідачу за неправильно зазначено у накладних масу вантажу штраф у розмірі п’ятикратної плати за всю відстань перевезення, що дорівнює 51130,00 грн. (10226 грн. х5), з урахуванням провізної плати по накладній № 41594177 за вагон № 60459468 в сумі 10226,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2018 р. позовну заяву ПАТ „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Донецька залізниця” ПАТ „Українська залізниця” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1634/18, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06 вересня 2018 р.

05.09.2018 р. від відповідача до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 32-39), в якому відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою та повністю заперечує проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач наголошує на тому, що технологічний процес навантаження вагонів силами ДП „МТП „Чорноморськ” обов’язково передбачає зважування належним чином паспортизованими (сертифікованими) електронними вагами кожного вагону після навантаження (на виконання п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644). Так, на станції відправлення зважування було проведено на вагах ВВ7419-100-2НС, повірених в установленому порядку (копія технічного паспорту ЗВВТ - додаток 2 , копія паспорту-формуляру - додаток 3, копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки - додаток 4). Відповідно до п. 3.5. Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом МІУ від 31.07.2012 № 442, результати зважування на електронних ЗВВТ повинні видаватися у друкованому вигляді, для чого конструкція вагопроцесора мас передбачати можливість підключення до нього друкувального пристрою, а тому на виконання вищезазначеної норми, ДП „МТП „Чорноморськ” надає до суду, як підтвердження правильності визначення вантажу на станції відправлення роздруківку Протоколу зважування вагонів на вагах ВВ-7419-100-2НС (копія протоколу зважування - додаток 5, копія відвісу № 4/29к - додаток 5). Таким чином, відповідач вважає, що сертифікованими та паспортизованими електронними вагами ДП „МТП „Чорноморськ” не могла бути визначена невірна маса вантажу у вагоні № 60459468. Крім того, посилаючись на ст. 129 Статуту залізниць України та п. 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, відповідач вказує, що в порушення вищезазначеного пункту на спірному комерційному акті № 482004/54 від 16.02.2018, який підписаний: в.о. Д.С. ОСОБА_3 та робітниками станції ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відсутній підпис начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи. Тому відповідач звертає увагу на тому, що Правила складання актів не передбачають можливість заміни осіб, які в обов’язковому порядку повинні підписати акт, іншими особами; інші працівники залізниці можуть бути залучені додатково у разі необхідності, проте їх підписи не можуть замінити наявність обов'язкових підписів, чітко передбачених Правилами складання актів. При цьому відповідач зазначає, що до позовної заяви було додано довідку № 185 від 03.07.2018 р., відповідно до якої посада начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) – відсутні, однак, як вказує відповідач, зазначена довідка складена 03.07.2018 р., а спірний комерційний акт - 16.02.2018 р. та зазначена довідка містить посилання на штатний розпис „Станції Покровськ”, однак не додано ані сам штатний розпис, ані зазначено хоча б дату цього штатного розпису, що викликає сумнів з приводу дійсної відсутності у штаті „Станції Покровськ” на період 16.02.2018 р. штатних одиниць: начальнику вантажного району, завідувач вантажного складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика сортувальної платформи. Водночас, як вказує відповідач, наказом Міністерства транспорту України від 20.05.2016 № 181 затверджено Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, Випуск 66 „Залізничний транспорт і метрополітен", згідно якого на залізничному транспорті керівниками є: завідувач контейнерного майданчика (начальник майданчика), начальник району вантажного, начальник станції залізничної тощо, а тому відповідач зазначає, що з урахуванням змісту п.10 Правил складання актів та Довідника професій на залізничному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 20.05.2016 № 181 комерційний акт від імені залізниці обов'язково має бути підписаний двома особами, що обіймають керівні посади та працівником станції, який особисто здійснював перевірку, проте, як вже було зазначено, спірний комерційний акт було підписані в.о. Д.С. ОСОБА_3 та робітниками станції ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а отже не містять підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи). З цих підстав ДП „МТП „Чорноморськ” наголошує про наявність дефекту форми спірного комерційного акту, в зв'язку з чим зазначає про його юридичну неспроможність, як засобу доказування за змістом зафіксованих у ньому обставин, а також додає, що робітники станції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів не є тими особами, які займають відповідну керівну посаду, тоді як докази покладання на них виконання обов’язків начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) в матеріалах справи відсутні, зважаючи на що усе вищевикладене вказує на те, що комерційний акт підписаний неуповноваженими особами, а тому, на думку відповідача, не може прийматися судом як належний та допустимий доказ. При цьому відповідач вважає, що копії виписок з Книги переважування вантажів, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не можуть служити доказом по справі, оскільки ведення вказаної книги передбачено Інструкцією з ведення станційної звітності, затвердженою наказом Укрзалізниці від 14.06.2003 № 147-ц, яка за своєю природою є внутрішнім документом і поширюється виключно на підрозділи ПАТ Укрзалізниця. До того ж вказана Інструкція не була зареєстрована у встановленому законодавством порядку. Також відповідач додає, що згідно п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. №644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Вказана норма направлена на усунення спорів між учасниками перевізних правовідносин у випадках виявлення нестачі вантажу, оскільки у разі зважування різними способами на станції відправлення та призначення відповідно може дати необ’єктивну інформацію щодо дійсної маси вантажу. Відповідно до накладної № 41594177 зважування на станції відправлення проводилось на вагонних електромеханічних вагах, тип/модель ВВ7419-100-2Д, виробництва ВАТ „Точмаш”, які пройшли повірку в установленому порядку (підтверджується технічним паспортом, який наявний в матеріалах справи). В свою чергу, як зазначає відповідач, з наданих до суду документів, а саме: Технічного паспорту ЗВВТ № 82, зважування на станції Покровськ проводилося на вагонних тензометричних вагах, що відрізняються інженерно-технічними особливостями, а тому зазначена в спірних комерційних актах різниця маси вантажу, виявлена при переважуванні спірного вантажу на 150 тонних тензометричних вагах, не свідчить про неправильне зазначення маси вантажу, з огляду на те, що фактично зважування на станціях відбувалось на вагах різного типу та різними способами. Наразі відповідач зауважив, що ПАТ „Укрзалізниця” в особі РФ „Донецька залізниця” в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що під час зважування вагону № 60459468 було встановлено розбіжність фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа на 6250 кг та понад ВП 5600 кг, про що було складено комерційний акт № 482004/54, та в графі 49 накладної зроблено відмітку складання комерційного акту. Проте, в графі 49 зазначеною накладної зазначено зовсім інший комерційний акт, а саме № 482004/64 та розбіжність фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа на 6250 кг та понад ВП 6900 кг.

У судовому засіданні 06.09.2018 р. судом оголошувалась перерва до 24.09.2018 р. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що повідомлено представників сторін під розписку.

11.09.2018 р. від ПАТ „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Донецька залізниця” ПАТ „Українська залізниця” до суду надійшла відповідь на відзив відповідача по справі (а.с. 68-70), в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, позивач вказує, що Наказом Укрзалізниці від 04.06.03 р. №147-Ц затверджено Інструкцію з ведення станційної комерційної звітності, параграфом 43 якої передбачено ведення Книг обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (форма ГУ-78), а також звертає увагу суду на те, що єдина судова практика в Україні, що склалася з приводу стягнення штрафів за невірне зазначення даних в залізничних накладних згідно ст. 122 Статуту залізниць не ставить під сумнів в жодному із судових рішень законність та доказову силу внесення даних щодо зважування вагонів у Книгу обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (форми ГУ-78). Як вказує позивач, відповідно до п. 3.5 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства Інфраструктури України від 31.07.2012 р. №442, у ЗВВТ для статичного зважування, прийнятих в експлуатацію до набрання чинності цією Інструкцією, допускається відсутність друкувального пристрою. ЗВВТ станції Покровськ (Красноармійськ), на яких було зважено оспорюваний вагон, були прийняті в експлуатацію в 2009 році згідно даних технічного паспорту ЗВВТ на ваги №82. Відповідно наявність електронної вагової квитанції для статичного типу ваг не є обов'язковою згідно діючого законодавства. Щодо доводів відповідача про порушення п. 10 Правил складання актів, позивач вказує, що вказаним положенням передбачена можливість залучення інших працівників залізниці до перевірки вантажу і підписання акту, вказаний перелік не є вичерпним. Згідно довідки за підписом помічника начальника з питань структурного підрозділу „Станція Покровськ” від 03.07.2018 р. №185 згідно штатного розкладу структурного підрозділу „Станція Покровськ” в господарстві вантажної та комерційної роботи станції Покровськ позакласом – такі штатні одиниці: начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортуй; сортувальної платформи) – відсутні, про що також зазначено в розділі Д комерційного акту №482004/54 від 16.02.2018 р. Крім того, позивач посилається на копію довідки за підписом заступника начальника структурного підрозділу „Станція Покровськ” від 29.08.2018 р. №844, яка підтверджує, що згідно штатного розкладу на станції Покровськ завідуючого вантажним двором (районом) та особи, яка прирівнюється до нього, станом на 01.01.2018 року така посада відсутня. Відтак, позивач стверджує, що оскільки згідно штатного розпису структурного підрозділу „Станція Покровськ” в господарстві вантажної та комерційної роботи станції Покровськ позакласом – відповідні штатні одиниці (начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) відсутні, то комерційний акт був підписаний в.о. начальника станції ОСОБА_3, агентом комерційним ОСОБА_4, що безпосередньо проводила переважування вагона (згідно п.10 Правил складання актів), і не містить підпису начальнику вантажного району, оскільки по штатному розкладу така посада не передбачена, а замість нього до перевірки вантажу і підписання акта залучений робітник станції ОСОБА_5, який приймав участь у переважуванні вагона. Крім того, позивач вказує, що твердження відповідача, що комерційний акт № 482004/54 від 16.02.2018 року є єдиним доказом по справі не відповідає дійсності, оскільки до позовної заяви додані копії актів загальної форми № 43344 віт 15.02.2018, № 192 в/ст від 15.02.2018, виписка з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах станції Покровськ. Доказом того, що вантажовідправник ДП „Морський торговельний „Чорноморськ” в графі 24 накладної № 41594177 зазначив дані, які не відповіді фактичній вазі вантажу, який перевозився в вагоні № 53412979, є залізнична накладна № 48423735, яка засвідчує факт відправки на станцію Авдіївка вагону № 67702605 з надлишком вантажу вугілля кам’яне в кількості 60210 кг, яке було перевантажу вагону № 60459468 та ще з 9 вагонів по станції Покровськ і підтверджує наявність надлишку вантажу в вагоні № 60459468 по прибуттю на ст. Покровськ та невідповідність фактичної маси вантажу масі, зазначеній вантажовідправником в графі 24 накладної № 41594177. Результат видачі вагона № 60459468 з вантажем вантажоотримувачу на станції призначення Авдіївка, де в розділі Є. комерційного акту № 482004/54/38 від 16.02.2018р. зроблена відмітка про те, що під час видачі вантажу різниці проти даного акту не виявлено, що підтверджує правильність визначення ваги в вагоні №60459468 при комісійному переважуванні по станції Покровськ.

19.09.2018 р. від Державного підприємства „Морський торгівельний порт „Чорноморськ” до суду надійшли заперечення в порядку статті 167 ГПК України (а.с. 74-77), де останній додатково вказує, що п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, чітко передбачає перелік осіб, які мають поставити свій підпис на комерційному акті обов’язково, а саме: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку. Крім того, Правила складання актів не передбачають можливість заміни осіб, які в обов’язковому порядку повинні підписати акт, іншими особами. Інші працівники залізниці можуть бути залучені додатково у разі необхідності, проте їх підписи не можуть замінити наявність обов'язкових підписів, чітко передбачених Правилами складання актів. Як зазначає відповідач, позивач також посилається на посадову інструкцію № 235 від 15.12.2017 р. комерційного агенту, проте, зазначена інструкція не є доказом того, що комерційний агент повинен підписати комерційний акт замість начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), чий підпис обов’язково передбачений Правилами складання актів та відповідно до зазначеної інструкції комерційний агент бере участь у підписанні комерційного акту в разі його оформлення, а отже має право підписати його у разі, якщо його буде також залучено до перевірки. Позивачем не надано жодного доказу про те, що обов'язки начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, сортувальної платформи) покладено на інших осіб чи комерційних агентів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 лютого 2018 р. по накладній № 41594177 (а.с. 11) зі станції Чорноморськ-Порт-експорт було відправлено вагони № 60459468 з вантажем „навалом вугілля кам’яне”, станція призначення Авдіївка, одержувач ПрАТ „Авдіївський коксохімічний завод”.

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника (ДП „МТП „Чорноморськ”) навалом. Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. № 863/5048, так і ст. 23 Статуту залізниць України. Сторонами в накладній узгоджено порядок визначення маси вантажу на 100-тонних вагонних вагах. Графа 26 залізничної накладної відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів "спосіб визначення маси" заповнюється відправником/залізницею та в ній зазначається спосіб визначення маси.

16.02.2018 р. на проміжній станції призначення Покровськ було здійснено переважування вагону № 60459468 на 150-тонних статичних вагах та виявлено різницю в масі вантажу у зазначеному вагоні проти накладної № 41594177 в сторону збільшення на 6250 кг та понад вантажопідйомність на 5600 кг, про що було складено комерційний акт № 482004/54/38, який з боку залізниці підписаний в.о. Д.С. ОСОБА_3 та робітниками станції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 9).

Відповідно до вказаного акту при перевірці виявлено: поверхня вантажу на рівні бортів, не розрівняно, маркування однією смугою посередині; двері люка закриті, течі вантажу немає; вагон прибував в технічному стані справний; заввантажним двором по штату немає.

Також зі змісту акту загальної форми від 15.02.2018 р. випливає, що при контрольному зважування вантажу – вугілля у вагоні № 60459468 за накладною № 41594177 на 150-тонних вагах виявилося брутто 97800 кг, тара 22200, нетто 75600 кг, що більше документу на 6250 кг та понад вантажопідйомність на 5600 кг.

Згідно технічного паспорту ваговимірювальної техніки № 82, на яких зважували вагон №60768041, вид ЗВВТ тензометричні, модифікація ЗВВТ - ВВЭТ 150-ДП, дата прийняття в експлуатацію – 10.12.2009 р.; строк експлуатації, встановлений виробником для ЗВВТ – 10 років; 06.02.2018р. ваги пройшли повірку.

При цьому згідно пояснень позивача після дозування надлишок вантажу з вагону № 60459468 перевантажено в вагон № 67702605, який із завантаженим в ньому вугіллям за накладною № 48423735 був відправлений на адресу вантажоодержувача та ним отриманий (а.с. 3).

Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Донецька залізниця” ПАТ „Українська залізниця” стверджує, що відповідачем у даному випадку було невірно зазначено масу вантажу у залізничній накладній, що є підставою для нарахування відповідачу штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу згідно ст. 122 Статуту залізниць України у розмірі п’ятикратної плати за всю відстань перевезення, що дорівнює 51130,00 грн. (10226 грн. х5), розмір якого заявлено до стягнення.

Між тим відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 23 Статут залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Положеннями п.п. 1.1, 1.3 „Правил оформлення перевізних документів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084 (далі - Правила), визначено, що на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів”. Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до п.п.2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то „Маса вантажу визначена відправником” – заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також „Спосіб визначення маси”. При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 „Правила оформлення перевізних документів”, своїм підписом підтверджує представник відправника.

У додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів встановлено, що у графа "маса вантажу, визначена відправником" заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/ відправником); у графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається: відправником або залізницею; у графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

За ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником.

Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Як вбачається із електронної накладної № 41594177 правильність внесених відомостей підтверджена відправником (технік з обліку – ОСОБА_6В.), про що свідчить ЕЦП від 10.02.2018р. у відповідній графі накладної, маса вантажу визначена відправником у вагоні № 60459468 та становить 69350 кг, тара вагона – 22200 кг. Спосіб визначення маси на вагах ВВ7419-100-2НС. Завантаження вантажу у вагон здійснено вантажовідправником.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту за пред’явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ст.129 Статут залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Аналогічні положення передбачені і п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Таким чином, пункт 10 Правил складання актів чітко передбачає посади трьох осіб, які мають право підписувати комерційні акти. Залучення інших осіб для підписання комерційного акту не є обов’язком, проте не може замінити наявність обов’язкових підписів.

Як вбачається із комерційного акту №482004/54/38 від 16.02.2018 р. його підписано в.о. ДС ОСОБА_3, робітниками станції – ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Проте, в порушення вимог п.10 Правил складання актів, вказані комерційні акти не містять підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи).

Позивач в якості обґрунтування своїх позовних вимог послався на довідку № 185 від 03.07.2018 р. (а.с. 25), згідно якої по штатному розкладу на ст. Покровськ відсутні такі посади, як начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи). Також позивач посилається на довідку № 844 від 29.08.2018 р., за якою у штатному розкладі на ст. Покровськ такі посади як завідуючий вантажним двором (районом) та особа, яка прирівнюється до нього, станом на 01.01.2018 р. відсутні. Однак, вказані довідки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачем на підтвердження своєї позиції не подано до суду Штатного розпису структурного підрозділу "Станція Покровськ" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". При цьому із вказаних довідок вбачається, що станом на 01.01.2018 р. та 03.07.2018 р. відсутня така посада як начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), хоча комерційний акт складений та підписаний 16.02.2018р. Більш того, позивачем не надано доказів того, що обов'язки начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, сортувальної платформи) покладено на інших осіб чи на робітників станції – ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Доводи позивача, що комерційний акт повинні підписати 3 працівники залізниці, перелік посад яких не є вичерпним, суд вважає безпідставними, оскільки п. 10 Правил складання актів чітко передбачено посади трьох осіб, які мають право підписувати комерційні акти, а також зазначено, що у разі необхідності до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. В даному випадку лише в.о. ДС ОСОБА_3 є особою, яка уповноважена складати комерційний акт. Інші особи, а саме робітники станції – ОСОБА_5 та ОСОБА_4, могли бути залучені до перевірки вантажу і підписання акта лише у разі необхідності поряд з трьома підписантами, що обов’язково повинні засвідчити акт, але не замість цих осіб.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 01.06.2018 р. у справі № 910/3930/17 та в постанові від 18.06.2018 р. № 910/11397/17 в подібних правовідносинах, що підлягають застосування судами нижчих інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що комерційний акт в порушення вимог п. 10 Правил складання актів не містить підпису начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), у зв’язку з чим не може бути належним та допустимим доказом щодо фактів, наявність яких підтверджується комерційним актом, складеним відповідно до встановлених вимог.

Крім того, позивач у позовній заяві посилається на те, що результат комісійного переважування вагону № 60459468 на проміжній станції Покровськ, а саме невідповідності маси вантажу зафіксовано та підтверджується Книгою обліку контрольних зауважень та перевірки кількості вантажу у вагонах (ГУ-78). Однак, вказані посилання позивача на те, що обставини невідповідності маси вантажу засвідчені також у виписці з Книги контрольних зважувань, господарський суд до уваги не приймає, оскільки ведення Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах передбачене Інструкцією з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 р. №147-Ц, який не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку. Враховуючи вказане, суд вважає, що застосування вказаного наказу зводиться до внутрішнього використання підрозділами залізниці та не створює юридичних наслідків для інших учасників правовідносин, у даному випадку відповідача.

Також згідно п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. №644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Так, відповідно до накладної № 41594177 зважування на станції відправлення проводилось на вагонних електромеханічних вагах, тип/модель ВВ7419-100-2Д, виробництва ВАТ „Точмаш”, які пройшли повірку в установленому порядку, що про що свідчить наявна в матеріалах справи копія технічного паспорту. Натомість з наявних в матеріалах справи документів, зокрема, наданої позивачем копії технічного паспорту ЗВВТ № 82, вбачається, що зважування на станції Покровськ проводилося на вагонних тензометричних вагах, що відрізняються інженерно-технічними особливостями.

З огляду на те, що фактично зважування на станціях відбувалось на вагах різного типу та різними способами, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на виявлення різниці маси вантажу саме внаслідок неправильного зазначення маси вантажу.

Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Донецька залізниця” ПАТ „Українська залізниця” є необґрунтованими, не доведені належними та допустимими докази, які б підтверджували наявність підстав для покладення на відповідача матеріальної відповідальності у вигляді нарахованого штрафу.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Донецька залізниця” ПАТ „Українська залізниця” про стягнення з Державного підприємства „Морський торгівельний порт „Чорноморськ” 51130 грн. штрафу, нарахованого у п’ятикратному розмірі провізної плати за неправильно вказану в накладній масу вантажу.

У зв’язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Донецька залізниця” ПАТ „Українська залізниця” до Державного підприємства „Морський торгівельний порт „Чорноморськ” про стягнення 51130 грн. штрафу відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2018 р.

Суддя В.С. Петров