Рішення № 76881455, 24.09.2018, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1227/18

Номер провадження 2/289/710/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2018 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Сіренко Н.С.,

за участю секретаря судового засідання - Галькевич Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся із вимогою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 13.07.2007 між сторонами був укладений кредитний договір № ZRRWAЕ00000180, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти у розмірі 29078,84 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Позивач зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у передбаченому договором розмірі, однак, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, тобто свої зобов'язання за вказаним договором не виконав, в зв'язку з чим станом на 24.05.2018 має заборгованість, тому позивач просить суду стягнути з відповідача частину заборгованості в розмірі 4500,46 доларів США, що за курсом 26,08 грн. від 24.05.2018 складає 117372,00 грн., яка складається з 3500,46 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 1000,00 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Частиною 5 статті 279 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 04.07.2018 по даній справі відкрито спрощене позовне провадження та відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України роз'яснено учасникам справи про її розгляд без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також було надано сторонам строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

Ухвалами від 17.07.2018 та 19.07.2018 задоволено клопотання відповідача про витребування у позивача доказів.

Від відповідача 24.07.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 заперечує наявність у неї заборгованості перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», вважає заявлені вимоги безпідставними та не підтвердженими належними доказами, зазначає, що кредитні кошти у розмірі 29 078,84 доларів США не отримувала. Крім того вважає, що сплив строк позовної давності, а тому просить залишити позовні вимоги без задоволення (а.с.58-61).

Позивач у визначений строк відповідь на відзив не надав.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд прийшов до наступного.

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості за кредитом та відсотками після спливу передбаченого договором строку кредитування.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 13.07.2007 між сторонами був укладений кредитний договір № ZRRWAЕ00000180, відповідно до п.7.1 умов якого Банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 13.07.2007 по 12.07.2012 включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 29078,84 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно пункту 6.2. даного договору. Періодом сплати вважати період з 10 по 15 число кожного місяця (а.с.10-12).

Судом встановлено, що спір між сторонами щодо укладеного кредитного договору існує тривалий час, судовими установами неодноразово вирішувалися цивільні справи про визнання кредитного договору № ZRRWAЕ00000180 від 13.07.2007 недійсним, при цьому судами було встановлено факт укладення між сторонами вказаного кредитного договору саме на суму 29 078,84 доларів США (а.с.113-175).

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказане підтверджує виникнення договірних правовідносин між сторонами з приводу отримання кредиту у розмірі 29 078,84 доларів США на визначених в договорі умовах.

Згідно до ч. 4 ст. 77 ЦПК України, суд не бере до розгляду наданий позивачем меморіальний ордер (виписка за 29.05.2008) без підписів касиру банку, ОСОБА_1, печатки банку, так як вказаний документ виданий по іншому кредитному договору від 29.05.2008 і вказаний доказ визнає неналежним (а.с.89).

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З поданого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» розрахунку заборгованості станом на 24.05.2018 вбачається загальний залишок заборгованості за наданим кредитом складає 3500,46 USD, що складає еквівалент 91292,00 UAN, загальний залишок заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом 1187,35 USD, що складає еквівалент 30966,09 UAN, заборгованість за простроченою комісією 215,67 USD, що складає еквівалент 5624,67 UAN, загальна сума нарахованої пені 10007,71 USD, що складає еквівалент 261001,08 UAN, всього заборгованість за кредитом складає 14911,19 USD, що складає еквівалент 388883,84 UAN. При цьому зазначена заборгованість до стягнення 3500,46 USD, що складає еквівалент 91292,00 UAN, та загальний залишок заборгованості за процентами 1000,00 USD, що складає еквівалент 26080,00 UAN, разом до стягнення 4500,46 USD, що складає еквівалент 117372,00 UAN (а.с.4-8).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, не тільки заявник повинен довести свої вимоги, а і боржник, у разі заперечення викладених у заяві обставин, зобов'язаний надати докази у їх підтвердження.

Відповідач надала суду кредитну виписку Приват 24 з 16.07.2007 по 17.01.2012 реєстр платежів за договором № ZRRWAЕ00000180 від 13.07.2007 ОСОБА_1, з якої вбачається сплата нею платежів по кредиту щомісячно з 16.07.2007 по 13.01.2012 на загальну суму 30108,57 доларів США, що також підтверджується випискою по рахунку з 01.06.2007 по 14.03.2017 (а.с.76,65-69).

Також ОСОБА_1 в якості доказу надано суду розрахунок заборгованості за договором № ZRRWAЕ00000180 від 13.07.2007, з якого вбачається заборгованість за кредитом станом на 03.01.2014 в розмірі 3547,38 (а.с.63-64).

Подані відповідачем ОСОБА_1 розрахунки кредиту (а.с.72-73,74-75) суд відхиляє, так як в них зазначені суми виплат, розмір щомісячного платежу, початок та кінець виплат, які не відповідають умовам укладеного між сторонами кредитного договору, а тому вказані розрахунки не відповідають вимогам належності та достовірності доказів.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що в порушення зазначених вище Умов Кредитного договору, з лютого 2012 року ОСОБА_1 почала порушувати свої зобов'язання за Кредитним договором щодо сплати щомісячних платежів, не сплативши щомісячні платежі за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2012 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 виконала свої зобов'язання, відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Таким чином, основне зобов'язання ОСОБА_1 залишається не виконаним, а тому Банком правомірно пред'явлено вимогу про стягнення з божника заборгованості за тілом кредиту в сумі 3500,46 доларів США.

Відповідачем у встановленому процесуальному порядку не спростовано належними та допустимими доказами, що сума заборгованості за тілом кредиту перед кредитором є іншою, ніж та, що зазначена у розрахунку позивача.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 1000,00 доларів США як заборгованості по відсоткам за користування кредитором суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий по 12.07.2012 включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 12.07.2012 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами з 10 по 15 число кожного місяця. Починаючи з 13.07.2012, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на наведене відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

13.07.2018 відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову (а.с.54,55).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19.03.2014 у справі № 6-20цс14, від 12.11.2014 у справі № 6-167цс14, від 03.06.2015 у справі № 6-31цс15, від 30.09.2015 у справі № 6-154цс15, від 29.06.2016 у справі № 6-272цс16, від 23.11.2016 у справі № 6-2104цс16 і від 14.12.2016 у справі № 6-2462цс16.

Висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 по справі № 6-2469цс16, роз'яснено, що для відновлення строку позовної давності позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Позивач звернувся до суду з позовом 20.06.2018 та вважає, що ним строки позовної давності не порушено, так як відповідач ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду із позовами до відповідача з приводу визнання недійсним спірного кредитного договору.

Щодо посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 з 2014 року подавалися численні позовні заяви до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», які розглядалися судами, як на підтвердження дотримання позивачем строків позовної давності, суд вважає не обґрунтованими, так як вказані позови ОСОБА_1 ніяким чином не заважали позивачеві звернутися за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності. Позивач звернувся до суду з позовом 20.06.2018, тобто після спливу позовної давності щодо останнього щомісячного платежу і навіть після його звернення до суду в 2014 році.

Відповідно до п. 11Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не задоволено, що є самостійною підставою для цього.

Заява відповідача у справі про застосування наслідків спливу строку позовної давності є обґрунтованою враховуючи, що строк загальної позовної давності сплив, а, оскільки позов є частково доведеним, тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором належить відмовити в зв'язку з пропуском банком строку звернення до суду за захистом порушених прав, тобто строку позовної давності.

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 07.07.2018 № Е.65.0.0.0/3-365676, з 21.05.2018 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Акціонерні товариства», зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов'язаних зі зміною назви, у зв'язку з чим у зазначеній цивільній справі назва позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає заміні на АТ КБ "ПриватБанк".

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 11-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволені позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.10.2018.

Суддя /підпис/ Н. С. Сіренко

Згідно з оригіналом

Суддя Н. С. Сіренко

"___" _____ 20 __

(дата засвідчення копії)