Рішення № 76879526, 27.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2018Справа № 910/9576/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Орендного підприємства "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО- НАЛАГОДЖУВАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ № 7"

до Державного підприємства "УКРЖИТЛОСЕРВІС"

про стягнення 132 998,31 грн.

за участю представників:

від позивача: Грет Я.Г.

від відповідача: Токарев Д.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Орендне підприємство "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-НАЛАГОДЖУВАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ № 7" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "УКРЖИТЛОСЕРВІС" (відповідач) про стягнення 132 998,31 грн. заборгованості, яка складається з: 103 051,01 грн. - основний борг, 2 992,00 грн. - 3 % річних, 14 537,08 грн. - пеня, 12 418,22 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 4/18-пр від 01.03.2018 (попередній договір №116/8-пр від 26.10.2007).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

07.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 25.07.2018 з усунутими недоліками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9576/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 06.09.2018.

В судовому засіданні 06.09.2018 відкладено розгляд справи на 27.09.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик в судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2018 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.09.2018 заявив клопотання про відкладення розгляду справи, письмового відзиву не надав.

Так, за змістом ст. 42 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом учасників справи. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують учасників справи добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Разом з тим, присутній в судовому засіданні представник відповідача не навів обґрунтувань щодо неможливості розгляду справи у даному судовому засіданні. Відомостей щодо можливості надання додаткових доказів по справі не вказав. При цьому, судом враховано, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїми процесуальними правами подання відзиву на позову не скористався.

З урахуванням наведеного суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі згідно із якими зазначив про визнання позову в частині основної заборгованості, в іншій частині - просив суд відмовити.

В судовому засіданні 27.09.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.10.2007 між Орендним підприємством "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-НАЛАГОДЖУВАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ № 7" (виконавець, позивач) та Державним підприємством "УКРЖИТЛОСЕРВІС" (замовник, відповідач) укладений договір №116/8-пр, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе проведення робіт з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики і димовидалення (далі - ТО ППА і ДВ) на об'єктах замовника, відповідно до узгоджених графіків та технічного обслуговування побутових електричних плит (далі - ТО електроплит) на об'єктах замовника, відповідно до узгоджених графіків, невід'ємних частин договору (п. 1.1.).

Відповідно до п. 4.3. договору №116/8-пр від 26.10.2007, оплата за проведені виконавцем роботи, передбачені п. 1.1. договору, здійснюється замовником кожного місяця протягом 5-ти днів з дня підписання актів прийомки виконаних робіт.

В подальшому, 01.03.2018 між Орендним підприємством "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-НАЛАГОДЖУВАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ № 7" (виконавець, позивач) та Державним підприємством "УКРЖИТЛОСЕРВІС" (замовник, відповідач) було укладено договір № 4/18-пр, у відповідності до якого позивач з 01 січня 2018 року приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики і димовидалення (далі - ТО ППА і ДВ) у житловій частині будинків, що знаходяться в експлуатаційній відповідальності замовника.

Згідно із пунктом 2.3. договору № 4/18-пр від 01.03.2018 оплата за надані виконавцем послуги, передбачені пунктом 1.1. договору, здійснюється замовником згідно акту виконаних робіт до 10 числа місяця, що слідує за місяцем в якому надані послуги.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 4/18-пр від 01.03.2018 та договором №116/8-пр від 26.10.2007 в частині своєчасної сплати наданих позивачем послуг, у відповідача перед позивачем за період з листопада 2015 року по червень 2018 року виникла заборгованість у розмірі 103051,01 грн.

У зв'язку із простроченням виконання зобов'язання позивачем нараховані за загальний період з 10.12.2015 по 10.08.2018 інфляційні втрати у розмірі 12418,22 грн. та 3% річних у розмірі 2 992,00 грн., а також пеня (за загальний період з 10.01.2018 по 10.08.2018) у розмірі 14 537,08 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, у період з листопада 2015 року по червень 2018 року позивач на виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 4/18-пр від 01.03.2018 та договором №116/8-пр від 26.10.2007 виконав роботи з обслуговування систем протипожежної автоматики і димовидалення на суму 103631,39 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних робіт.

Вищевказані акти надання послуг підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Відповідач частково оплатив надані позивачем послуги, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача становить 103051,01 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

В пункті 4.3. договору №116/8-пр від 26.10.2007, сторони погодили, що оплата здійснюється відповідачем кожного місяця протягом 5-ти днів з дня підписання актів прийомки виконаних робіт.

Також у пункті 2.3. договору № 4/18-пр від 01.03.2018 сторонами погоджено, що відповідач здійснює оплату згідно акту виконаних робіт до 10 числа місяця, що слідує за місяцем в якому надані послуги.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки невиконане зобов'язання щодо оплати робіт з обслуговування систем протипожежної автоматики і димовидалення підтверджується матеріалами справи у 103051,01 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 103051,01 грн.

Позивачем також заявлені до стягнення інфляційні втрати у розмірі 12418,22 грн. та 3 % річних у розмірі 2 992,00 грн. (нараховані за загальний період з 10.12.2015 по 10.08.2018), а також пеня у розмірі 14 537,08 грн., нарахована за загальний період з 10.01.2018 по 10.08.2018.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що договором № 4/18-пр від 01.03.2018 відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання (оплати виконаних позивачем робіт) у вигляді пені, не передбачена.

При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за роботи не передбачена певними законодавчими актами.

Оскільки, сторони укладаючи договір № 4/18-пр від 01.03.2018 не погодили відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання у вигляді пені, то нарахування пені на суму боргу за договором № 4/18-пр від 01.03.2018 є необґрунтованими.

За змістом договору №116/8-пр від 26.10.2007 в пункті 5.4. сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті замовником виконаних робіт, передбачених даним договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі, що обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, обґрунтованим є нарахування пені на заборгованість лише за договором №116/8-пр від 26.10.2007 без наростаючого підсумку (борг за кожен місяць окремо) та з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України (тобто нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).

З урахуванням наведеного, нарахуванням пені має здійснюватись з 10.01.2018 по 10.02.2018 на суму 4859,90 грн., з 10.01.2018 по 10.03.2018 на суму 4859,90 грн., з 10.01.2018 по 10.04.2018 на суму 8556,56 грн., з 10.01.2018 по 10.05.2018 на суму 4859,90 грн., з 10.01.2018 по 10.06.2018 на суму 4859,90 грн., з 10.01.2018 по 10.07.2018 на суму 7618,45 грн.

Здійснивши перерахунок пені судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 3527,97 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до ч. 5 ст. 264 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши розрахунки 3% річних, з урахуванням ч. 5 ст. 264 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 2992,00 грн., а тому позовні вимоги суд задовольняє частково.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, з урахуванням ч. 5 ст. 264 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 11113,28 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині суд задовольняє частково.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем обставин встановлених судом вище не спростовано, доказів оплати заборгованості у повному обсязі не надано.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд задовольняє частково позовні вимоги Орендного підприємства "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-НАЛАГОДЖУВАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ № 7" до Державного підприємства "УКРЖИТЛОСЕРВІС" про стягнення 132998,31 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд даної справи покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "УКРЖИТЛОСЕРВІС" (01133, м. Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 24-А; ідентифікаційний код 32207896) на користь Орендного підприємства "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-НАЛАГОДЖУВАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ №7" (03179, м. Київ, ПРОСП. ПАЛЛАДІНА , будинок 9; ідентифікаційний код 33306062) основний борг у розмірі 103051,01 грн., пеню у розмірі 3527,97 грн., 3% річних у розмірі 2992,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 11113,28 грн. та судовий збір у розмірі 1810,26 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.10.2018.

Суддя О.В. Гулевець