Ухвала суду № 76879158, 02.10.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/1345/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.10.2018 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Кобецької С.М., судді Неверовської Л.М., судді Малєєвої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Гаражного кооперативу "Соколи" Вх.№14981/18 від 02.10.2018 про відвід головуючого судді Кобецької С.М., судді Малєєвої О.В. у справі:

за позовом: Першого заступника прокурора Івано-Франківської області,

вул.Грюнвальдська, 11, м.Івано-Франківськ, 76018;

до відповідачів: Вовчинецької сільської ради,

вул.Вовчинецька, 39, с.Вовчинець, Івано-Франківської міської ради, 76491;

Акціонерного товариства відкритого типу " Родон",

вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ,76006;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Івано-Франківська міська рада,

вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76004;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Гаражний кооператив "Соколи",

вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ, 76006;

адреса для листування: вул. Бандери, 77, к. 210, м.Івано-Франківськ, 76014;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс",

вул. Вовчинецька, 225, с.Вовчинець, Івано-Франківська область;

про: скасування рішень Вовчинецької сільської ради від 07.02.2008, від 29.02.2008, визнання недійсними договору оренди землі від 13.02.2008, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2008, державного акту на право власності на земельну ділянку від 04.06.2008,

за участю:

від позивача: Верешко М.І. - прокурор прокуратури Івано-Франківської області, (посвідчення № 047968 від 20.09.2017);

від відповідача - Вовчинецької сільської ради: Стецюк С.С. - представник, (посвідчення адвоката №274 від 30.07.1998, довіреність б/н від 28.03.2017);

від відповідача - Акціонерного товариства відкритого типу Родон: Сохан В.Є. - представник, (довіреність №18/07-18 від 18.07.2018);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Івано-Франківської міської ради: Буджак В.М. - представник, (посвідчення №685; довіреність №10/01-20/14в від 02.01.2018);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Гаражного кооперативу "Соколи": Симовоник Я.В.- представник, (посвідчення адвоката №525 від 20.09.2005, довіреність № 31/04-01 від 21.05.2018); Жирун Р.М. - представник, (посвідчення адвоката №620 від 16.11.2007; довіреність №74/04-01 від 03.04.2018);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс": Петраш Ю.Л. - представник, (посвідчення адвоката №557 від 18.04.2006; довіреність №250 від 18.07.2018).

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа №909/1345/14 за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області до відповідачів Вовчинецької сільської ради, Акціонерного товариства відкритого типу " Родон", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Івано-Франківської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Гаражний кооператив "Соколи", Товариство з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" про скасування рішення Вовчинецької сільської ради від 07.02.2008 про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки площею 6,3201 га по вул.Вовчинецькій,225, с.Вовчинець Івано-Франківської міської ради в оренду АТВТ "Родон"; скасування рішення Вовчинецької сільської ради від 29.02.2008, яким погоджено звіт про експертну оцінку земельної ділянки площею 6,3201 га по вул.Вовчинецькій,225, с.Вовчинець Івано-Франківської міської ради; визнання недійсним договору оренди землі від 13.02.2008, укладеного між Вовчинецькою сільською радою та АТВТ "Родон"; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2008, укладеного між Вовчинецькою сільською радою та АТВТ "Родон"; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2610190501090030118, виданий АТВТ "Родон" 04.06.2008.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.2018 задоволено заяву вих.№201/01-04 від 28.08.2018 (вх.№ 12970/18 від 28.08.2018) Гаражного кооперативу "Соколи" про відвід головуючого судді Матуляка П.Я. у справі №909/1345/14.

У відповідності до проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2018 справу №909/1345/14 розподілено головуючому судді Кобецькій С.М.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.09.2018 підготовче засідання призначено на 02.10.2018 о 11:00год.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Гаражного кооперативу "Соколи" подав суду заяву Вх.№14981/18 від 02.10.2018 про відвід головуючого судді Кобецької С.М., судді Малєєвої О.В. у справі №909/1345/14. Заява мотивована тим, що суддею Фрич М.М. розглядається справа №909/908/13 за позовом Вовчинецької сільської ради до відповідачів Івано-Франківської міської ради, Гаражного кооперативу "Соколи" про визнання недійсним Договору оренди землі від 16.03.2006 року. В свою чергу однією з підстав позову у справі №909/1345/14 є той самий Договір оренди землі від 16.03.2006 на який посилається Гаражний кооператив "Соколи" заперечуючи проти позову, а предметом даного спору є визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 07.03.2008 тієї ж самої земельної ділянки. Суддя Фрич М.М. та суддя Кобецька С.М. є родичами.

Крім того зі змісту заяви Вх.№14981/18 від 02.10.2018 вбачається, що Гаражному кооперативу "Соколи" з інтернет ресурсу www/sud/if/ua стало відомо, про те що суддя Малєєва О.В. з грудня 2006 по липень 2007 працювала на посаді начальника юридичного відділу Івано-Франківського міськвиконкому. Одним з учасників справи №909/1345/14 є Івано-Франківська міська рада, інтереси якої представляють представники юридичного департаменту Івано-Франківського міськвиконкому, що були у безпосередньому підпорядкуванні судді Малєєвої О.В. Також суддя Малєєва О.В. будучи керівником юридичного відділу Івано-Франківського міськвиконкому за своїми посадовими обов"язками брала безпосередню участь в опрацюванні та підготовці документів щодо пролонгації договору оренди земельної ділянки по вул.Вовчинецька, 225в м.Івано-Франківську, тобто була свідком цих подій.

Дані обставини викликають у Гаражного кооперативу "Соколи" сумніви в об"єктивності та неупередженості головуючого судді Кобецької С.М. та судді Малєєва О.В. у вирішенні даної справи, тому підлягають відводу.

Статтями 35, 38, 39 Господарського процесуального кодексу України задекларовано підстави, порядок заявлення та порядок вирішення відводу судді.

В силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Згідно з частиною 2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, з підстав зазначених, зокрема, у статті 35 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання (частина 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України). Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід (частини 1, 2, 7 статті 39 Господарського процесуального кодексу України ).

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та в конкретній справі.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 N 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже неупередженість складу суду, гарантована національним процесуальним законом, як складова права на справедливий судовий розгляд, у розумінні Європейської конвенції, включає і право на незалежний і безсторонній суд.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (заява N7577/02) від 3 травня 2007 року суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В рішенні у справі "Олександр Волков проти України" від 9 січня 2013 року зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24 лютого 1993 року, пункти 28, 30 та "Веттштайн проти Швейцарії", заява №33958/96, пункт 42). Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" від 15 грудня 2005 року, пункт 119). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", пункт 32). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява №65411/01, пункт 62).

У рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" сказано: "стосовно суб"єктивного критерію, особиста безсторонність презюмується, поки не надано доказів протилежного ".

Згідно з пунктом 11. Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів CM/Rec (2010) 12 від 17.11.2010 зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

Крім того, Консультативна рада європейських судів у пункті 12 Висновку №1 (2001) наголошує: "Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв"язків, прихильностей, упередженості, він також повинен вважатися вільним від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади буде підірвано".

Європейський суд з прав людини застерігає, що навіть самі лише сумніви "спостерігача" в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд ("Ферантелі та Сантаджело проти Італії", "Хаусчілдт проти Данії, "Веттстейн проти Швейцарії").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо оцінки суб"єктивного критерію неупередженості суду необхідно враховувати, що зв"язок між з"ясованими додатковими проблемами на різних стадіях провадження настільки тісний, що ставить під сумнів неупередженість судді, який брав участь у винесенні рішень на цих етапах. Проблема може виникнути, якщо суддя приймає участь у двох провадженнях, що стосуються одних фактів ("Індра проти Словакії" ), оскільки на думку Європейського суду, у цьому разі може мати місце ситуація, за якої може виникнути питання щодо недостатньої судової неупередженості.

Наведені заявником у заяві Вх.№14981/18 від 02.10.2018 аргументи відводу суддів Кобецької С.М., Малєєвої О.В. не обґрунтовують наявність "небезсторонності" суддів стосовно суб"єктивного критерію. Разом з тим, зважаючи на пріорітетність норм Європейської конвенції та принципове значення рішень Європейського суду з прав людини для національного правозастосування та сприяння посиленню системи правосуддя в Україні та те, що нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено вичерпного переліку обставин відводу судді, виходячи із загальних принципів судочинства, важливим аспектом яких є право на справедливий суд, задля забезпечення суспільної гармонії, захисту репутації та підтримання авторитету органів правосуддя, зважаючи на конституційну гарантію права на судовий захист, з метою уникнення будь-яких, навіть щонайменших, сумнівів у безсторонності, неупередженості суддів чи будь-яких інших сумнівів в об'єктивному вирішенні спору, суд прийшов до висновку про задоволення заяви Гаражного кооперативу "Соколи" Вх.№14981/18 від 02.10.2018 про відвід головуючого судді Кобецької С.М., судді Малєєвої О.В. у справі №909/1345/14.

Керуючись статтями 34-40, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

заяву Гаражного кооперативу "Соколи" Вх.№14981/18 від 02.10.2018 про відвід головуючого судді Кобецької С.М., судді Малєєвої О.В. у справі №909/1345/14 - задовольнити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Головуючий суддя Кобецька С.М.

Суддя Неверовська Л.М.

Суддя Малєєва О.В.