Рішення № 76878006, 26.09.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/10109/18

Провадження № 2/234/2922/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м.Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Бакуменко А.В.,

при секретарі – Кісточці І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_1 до Краматорської міської ради Донецької області про визнання права власності у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

До Краматорського міського суду Донецької області 09 липня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Краматорської міської ради Донецької області про визнання права приватної власності у порядку спадкування за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на:

1) домоволодіння за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Михайла Горяйнова (кол. Калініна), 85, яке складається з: А-1) жилого будинку з 3 жилими кімнатами, з корисною площею 39,20 кв.м., у т.ч. з 30,0 кв.м. житлової площі та 9,20 кв.м. службової площі; а) сіней; а`) тамбуру; б) літньої кухні; в) погребу; г) сараю; д) вбиральні; № 1.2) парканів; І) замощення; ІІ) тротуару шлакового з цементною стяжкою;

2) домоволодіння за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Михайла Горяйнова (кол. Калініна), 87, яке складається з: А) жилого будинку з 3 жилими кімнатами, з корисною площею 50,80 кв.м., у т.ч. 31,20 кв.м. житлової площі та 19,60 кв.м. службової площі; Б) літньої кухні; В, Г) сараю; п/д) підвалу; Д) вбиральні; № 1-3) загородження; І-ІІ) замощення;

3) земельну ділянку площею 0,0958 га, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Калініна, 85-87, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 07 березня 1997 року серії ІІІ-ДН № 105718, зареєстрованого за номером 1-№ 0065.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_2, який помер 16 травня 2014 року. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді зазначеного майна, яке не охоплене заповітом та має спадкуватися за законом. Інші спадкоємці за законом цю спадщину не прийняли, у зв’язку з чим позивачка є єдиною спадкоємицею, яка бажає отримати спадщину та просить визнати за нею право власності на це майно у порядку спадкування.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилась, про час та місце розгляду справи її повідомлено належним чином. Просила суд розглянути позов за її відсутності, заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 31 липня 2018 року подала відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позову на підставі п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування». Також зазначила, що є ще один спадкоємець – онука, яка могла б спадкувати у порядку ч. 1 ст. 1266 ЦК України за правом представлення, а позивачка не зверталась до нотаріуса.

У судове засідання представник відповідача не з’явилась, про час та місце розгляду справи її повідомлено належним чином. Просила суд розглянути справу за її відсутності у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 16 травня 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 17 травня 2014 року серії І-НО № 787491.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої ввійшли належні йому на праві приватної власності:

1) домоволодіння за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Михайла Горяйнова (кол. Калініна), 85, яке складається з: А-1) жилого будинку з 3 жилими кімнатами, з корисною площею 39,20 кв.м., у т.ч. з 30,0 кв.м. житлової площі та 9,20 кв.м. службової площі; а) сіней; а`) тамбуру; б) літньої кухні; в) погребу; г) сараю; д) вбиральні; № 1.2) парканів; І) замощення; ІІ) тротуару шлакового з цементною стяжкою.

Право власності спадкодавця на це майно підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 01 червня 1982 року № 1202, технічним паспортом на жилий будинок (домоволодіння) та домовою книгою за цією адресою.

2) домоволодіння за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Михайла Горяйнова (кол. Калініна), 87, яке складається з: А) жилого будинку з 3 жилими кімнатами, з корисною площею 50,80 кв.м., у т.ч. 31,20 кв.м. житлової площі та 19,60 кв.м. службової площі; Б) літньої кухні; В, Г) сараю; п/д) підвалу; Д) вбиральні; № 1-3) загородження; І-ІІ) замощення.

Право власності спадкодавця на це майно підтверджується технічним паспортом на жилий будинок (домоволодіння) та домовою книгою за цією адресою, приватизаційним платіжним дорученням № 1241517 від 16 січня 1994 року.

3) земельна ділянка площею 0,0958 га, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Калініна, 85-87.

Право власності спадкодавця на це майно підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 07 березня 1997 року серії ІІІ-ДН № 105718, зареєстрованим за номером 1-№ 0065.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З огляду на це, зазначене майно входить до складу спадщини та підлягає спадкуванню іншими особами (спадкоємцями).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Спірне майно не охоплено заповітом. Так, за життя ОСОБА_2 двічі складав заповіт:

1) 14 грудня 2009 року, за яким усе належне йому майно заповідав онуці ОСОБА_3;

2) 21 грудня 2009 року, за яким онуці ОСОБА_3 він заповідає лише грошовий вклад «Срочный пенсионный» у ПАТ «КБ «Приватбанк» згідно з договором SAMDN25000700144411від 12 вересня 2009 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 1254 ЦК України кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Таким чином, на час смерті ОСОБА_2 та відкриття за ним спадщини чинним був лише заповіт від 21 грудня 2009 року.

Спірне майно (два домоволодіння та земельна ділянка) не охоплено заповітом від 21 грудня 2009 року, відтак, його спадкування має здійснюватися за законом.

На час відкриття спадщини спадкоємцями ОСОБА_2 за законом виступали:

- першої черги: дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5;

- другої черги: племінниця-позивачка ОСОБА_1, яка за правом представлення (ч. 3 ст. 1266 ЦК України) спадкує майно, яке б належало її померлій матері – сестрі спадкодавця ОСОБА_6 (факт смерті матері позивачки підтверджено свідоцтвом про смерть від 05 серпня 1996 року серії І-НО № 104934);

- п’ятої черги: онука ОСОБА_3, яка вважалася іншим родичем до шостого ступеня споріднення та не могла спадкувати за правом представленням (ч. 1 ст. 1266 ЦК України), оскільки її мати – донька спадкодавця ОСОБА_5 була жива.

Факт спорідненості вказаних осіб підтверджується свідоцтвом про народження позивачки ОСОБА_1 від 12 листопада 1956 року серії ЯЕ № 892031, свідоцтвом про укладення шлюбу між позивачкою та її чоловіком від 11 жовтня 1985 року серії IV-НО № 435198; свідоцтвом про одруження батьків позивачки від 31 грудня 1955 року серії І-ЯР № 091502, свідоцтвом про смерть матері позивачки - сестри ОСОБА_2 ОСОБА_6 від 05 серпня 1996 року серії І-НО № 104934; власноруч написаною таблицею споріднення ОСОБА_2; власноруч написаною автобіографією ОСОБА_2, свідоцтвом про народження дочки ОСОБА_2 ОСОБА_5 серії VII-УР № 0309420, свідоцтвом про розірвання шлюбу дочкою ОСОБА_2 ОСОБА_5 від 10 квітня 1991 року серії IV-НО № 297844, свідоцтвом про народження онуки ОСОБА_2 ОСОБА_3 від 10 вересня 1986 року № VI-НО № 468041.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Протягом встановленого законом шестимісячного строку ані дружина ОСОБА_4, ані донька ОСОБА_5 не подали заяв про прийняття спадщини та не оформили її на себе, що підтверджується інформацією Першої краматорської державної нотаріальної контори від 16 серпня 2018 року № 3292/02-14, інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 52985669 від 16 серпня 2018 року про відсутність спадкових справ та невидачу свідоцтв про право на спадщину, відомостями Єдиного державного реєстру нерухомого майна (для прийняття спадщини у вигляді нерухомого майна вони мали б здійснити державну реєстрацію права власності на нього у порядку ч. 1 ст. 182 ЦК України, чого не зроблено) та наявністю у позивачки оригіналів правовстановлюючих документів на майно (якщо б майнові права переоформлювалися, то правовстановлюючі документи залишилися б у нотаріуса).

Дружина ОСОБА_4 померла 05 лютого 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 06 лютого 2015 року серії І-НО № 893055.

Донька ОСОБА_3А померла 02 лютого 2018 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 03 лютого 2018 року серії ІІ-НО № 021454.

Відповідно до ч. 2 ст. 1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Ураховуючи, що останнього спадкоємця першої черги не стало 02 лютого 2018 року (коли померла донька ОСОБА_3А.), з цього часу у позивачки виникло право на спадкування як спадкоємця другої черги.

За ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Оскільки шестимісячний строк з дня відкриття спадщини (16 травня 2014 року) на теперішній час збіг, то реалізувати своє право на спадкування у нотаріальному порядку позивачка вже не може.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Ураховуючи, що право позички не може бути захищено в інший, аніж судовий спосіб, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання за нею у порядку спадкування права власності на спірне майно.

Суд не приймає посилання представника відповідача на наявність ще одного спадкоємця – онуки ОСОБА_3 з урахуванням наступного.

Онука спадкодавця ОСОБА_3 не має право на отримання спірної спадщини, оскільки вона є спадкоємцем п’ятої черги та існують спадкоємці попередніх черг (зокрема, спадкоємець другої черги позивачка ОСОБА_1М.), які спадкують перед нею на підставі ч. 2 ст. 1258 ЦК України.

Вона також не має права на отримання спадщини у порядку ч. 1 ст. 1266 ЦК України за правом представлення її матері, оскільки для цього на момент відкриття спадщини (16 травня 2014 року, коли помер ОСОБА_2Д.) її мати мала б не бути живою. Оскільки на момент відкриття спадщини мати ОСОБА_3 була жива та померла лише через три з половиною роки (03 лютого 2018 року), ОСОБА_3 не має права на спадкування у порядку представлення.

Більш того, ОСОБА_3 не претендує на спірне майно, оскільки з заявами про прийняття спадщини не зверталась, вимог на неї не пред’являла, про що свідчить інформація Першої краматорської державної нотаріальної контори від 16 серпня 2018 року № 3292/02-14, інформаційна довідка зі Спадкового реєстру № 52985669 від 16 серпня 2018 року.

Натомість, 11 грудня 2014 року близько 08 години вона пішла з дому та до теперішнього часу її місце знаходження невідоме, що підтверджується витягом з Реєстру зниклих громадян ОСОБА_7 поліції, публікаціями у пресі щодо розшуку ОСОБА_3, актом комітету мікрорайону № 5 Краматорської міської ради від 02 липня 2018 року № 497 про непроживання ОСОБА_3

Суд також не приймає посилання представника відповідача на п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (далі – постанова Пленуму).

За абз. 1 цього пункту постанови Пленуму, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв’язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Однак, позивачка не стверджувала, що вона має право на спадщину внаслідок спільного проживання зі спадкодавцем. Це не є підставою позову, відтак суд не може виходити за межі заявлених вимог з огляду на вимоги ч. 1 ст. 13 ЦПК України.

За абз. абз. 2, 3 постанови Пленуму, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Проте, як зазначено вище, для прийняття спадщини у нотаріальній конторі встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України). Оскільки ОСОБА_2 помер 16 травня 2014 року, шестимісячний строк для оформлення спадщини у нотаріальному порядку збіг 16 листопада 2014 року. Таким чином, умови для одержання свідоцтва про право на спадщину у позивачки відсутні.

За абз. 4 постанови Пленуму, набуття (надання) повної цивільної дієздатності неповнолітньою особою не є підставою для того, щоб вважати її повнолітньою. У зв’язку із цим вона має вважатися такою, що прийняла спадщину відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України.

Однак, на момент відкриття спадщини усі спадкоємці були повнолітніми, у тому числі онука ОСОБА_3, якій було 27 років.

Суд також відхиляє доводи представника відповідача щодо незвернення позивачки до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину.

По-перше, з письмових пояснень позивачки вбачається, що вона зверталася до нотаріуса з приводу оформлення спадщини, однак, їй роз’яснено, що у зв’язку з пропуском строку прийняття спадщини та наявністю спору про право їй необхідно звертатися до суду. Рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину не приймалось, оскільки для цього необхідно подати відповідну заяву, а строк для її подачі збіг. Такі пояснення згідно зі ст. 92 ЦПК України є доказом, відповідачем їх не спростовано, протилежних доказів не надано.

По-друге, як зазначено вище, умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину відсутні, оскільки збіг шестимісячний строк прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з п. п. 113-115 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» стаття 13 Конвенції гарантує доступність на національному рівні засобів захисту з метою посилення суті прав та свобод в будь-якій формі, за якої вони можуть бути захищені в національному правовому порядку. Дія статті 13 полягає в тому, щоб національний засіб захисту відповідав суті «небезпідставної скарги» за Конвенцією та гарантував належну допомогу. Межа зобов’язань коливається в залежності від природи скарги заявника. В будь-якому випадку засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законодавством. Наприклад, він міг попередити порушення права (виникнення чи продовження).

У даному випадку суд не може вимагати від позивачки обов’язкового звернення до нотаріуса, оскільки такій засіб юридичного захисту є завідомо неефективним з огляду на присічний шестимісячний строк для оформлення спадщини у нотаріальному порядку. Ураховуючи, що позивачці відомо про такий строк та наслідком такого звернення була б однозначна відмова, вона вправі обрати безпосередньо судовий спосіб захисту своїх прав.

По-третє, позивачка не може бути позбавлена можливості на захист її прав судом.

Відповідно ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

У силу п. 1 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

У даному випадку існує спір про право щодо складу спадкоємців та порядку його спадкування. Цей спір не може бути вирішений у нотаріальному порядку та на підставі ч. 1 ст. 19 ЦПК України підлягає розгляду судом у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, доводи представника відповідача про неможливість звернення позивача до суду не ґрунтуються на положеннях законодавства.

Інших доводів представником відповідача у заяві по суті справи (відзиві) не наведено, відтак вони не є спірними.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 259, 263-265, 273 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (84311, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Красноярська, б. 72, РНОКПП НОМЕР_2) до Краматорської міської ради Донецької області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, пл. Миру, б. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 24812116) про визнання права власності у порядку спадкування – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, право особистої приватної власності у порядку спадкування за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на:

1) домоволодіння за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Михайла Горяйнова (кол. Калініна), 85, яке складається з: А-1) жилого будинку з 3 жилими кімнатами, з корисною площею 39,20 кв.м., у т.ч. з 30,0 кв.м. житлової площі та 9,20 кв.м. службової площі; а) сіней; а`) тамбуру; б) літньої кухні; в) погребу; г) сараю; д) вбиральні; № 1.2) парканів; І) замощення; ІІ) тротуару шлакового з цементною стяжкою;

2) домоволодіння за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Михайла Горяйнова (кол. Калініна), 87, яке складається з: А) жилого будинку з 3 жилими кімнатами, з корисною площею 50,80 кв.м., у т.ч. 31,20 кв.м. житлової площі та 19,60 кв.м. службової площі; Б) літньої кухні; В, Г) сараю; п/д) підвалу; Д) вбиральні; № 1-3) загородження; І-ІІ) замощення;

3) земельну ділянку площею 0,0958 га, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Калініна, 85-87, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 07 березня 1997 року серії ІІІ-ДН № 105718, зареєстрованого за номером 1-№ 0065.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області шляхом подання апеляційної скарги через Краматорський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Краматорського міського суду ОСОБА_8