Рішення № 76877705, 24.09.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4813/17

Провадження № 2/0182/458/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24.09.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Скоробогатова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

06.09.2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог посилається на наступні обставини.

ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 11.07.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 8 000,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, вона ознайомилась і поставила свій підпис. З “Довідки про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” чітко вбачається, що відповідачці встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (30 % на рік), вказано розміри комісій тощо. Тарифи зазначені в Пам"ятці Клієнта, яка існує в єдиному примірнику, і її отримала Відповідач разом із кредитною картою в спеціальному конверті. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також ОСОБА_2 банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях ОСОБА_2 та на офіційному сайті ОСОБА_2. Приймаючи до уваги те, що за ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису Відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є недопустимими доказами. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Підписавши заяву, фізична особа приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між ОСОБА_2 та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК України, шляхом приєднання клієнта до запропонованого ОСОБА_2 договору умов кредитування. Ними надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що Відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, а, отже, й отримав кредитну картку Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача, баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Пунктом 21 Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” роз'яснено, що Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії. Статтею 11 ЦК України встановлено, що права сторін виникають на підставі договорів та інших правочинів. Згідно зі ст.3, 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст.204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний, відповідно до закону, судом недійсним. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин. Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду. На підставі ч.2 ст.640 ЦК України, у разі, якщо, відповідно до акта цивільного законодавства, для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення інщої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Згідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи, можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають і належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті. Крім того, згідно п.1.1.3.2.4 Договору, встановлено, що ОСОБА_3 має право проводити зміни ОСОБА_2, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. Отже, Відповідач мав можливість самостійно знайомитися з балансом свого карткового рахунку шляхом отримання інформації через Інтернет. Згідно п.1.1.2.1.5 Правил надання банківських послуг, отримання виписок карткового рахунку є обов'язком Клієнта. Не отримання виписки або несвоєчасне отримання не звільняє Держателя від виконання своїх зобов'язань за договором. П.1.1.2.4 Договору встановлено, що при незгоді зі змінами Правил та/або ОСОБА_2 Клієнт зобов’язаний надати ОСОБА_2 письмову заяву про розірвання цього договору і погасити заборгованість, що виникла перед ОСОБА_2, у тому числі і заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Держателю і його Довіреною особам. Тобто, умови про порядок внесення змін до ОСОБА_2 та Умов і Правил надання банківських послуг були закладені з самого початку. Відповідач перед підписанням кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами (умовами кредитного договору) і, в разі незгоди з запропонованими умовами, відмовитися від укладення такої угоди під час підписання договору. Однак, Відповідача влаштовували умови вищевказаного Договору, про що свідчить його підпис, а тому заперечення в цій частині являються необґрунтованими. У відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У відповідності з ч.2. ст.639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання регламентується ч.2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами ОСОБА_2. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між ОСОБА_2 і клієнтом договору приєднання (ст.634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому, наряду з листами та телеграмами, можуть використовуватися і інші засоби зв’язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг. Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг ОСОБА_2 (п.п.1.1.1.69, 1.1.1.70 Умов). Відповідачем було підписано заяву про приєднення до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що, підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розтащованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Підписавши заяву, ОСОБА_3 та клієнт приєднуються і зобов’язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, ОСОБА_2 банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті ОСОБА_2 складають Договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та ОСОБА_2. Укладення кредитного договору таким чином, за змістом ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та ОСОБА_2, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розтащовані на офіційному сайті ОСОБА_2, складають Договір про надання банківських послуг Відповідачу було відкрито картковий рахунок № 5577212709875432 (п.п.1.1.1.107, 2.1.1.11 Умов) - ключем до карткового рахунку є пластикова Картка (п.1.1.1.76 Умов), яку отримав Відповідач та мобільний телефон, який вказав Відповідач (п.1.1.1.17 та п. 1.1.1.18 Умов) в Заяві. Картковий рахунок - рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта (п.п.1.1.1.90 Умов) та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів. За Допомогою встановлених ключів до карткового рахунку Відповідачу надано можливість здійснювати Дистанційне обслуговування (п.1.1.1.28 Умов - комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта). Таким чином, ОСОБА_3 забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема, за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль. Тарифи - розмір винагороди за послуги ОСОБА_2 - є невід'ємною частиною Договору. Перелік може змінюватись і доповнюватись, про що Власник картки повідомляється, відповідно до Умов та Правил. Виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 7 років, Позичальник в ОСОБА_3 не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. Відповідач отримав кредитні карти № 5577212709875432, № 5211537320761880, № 5168755630056501, остання з яких має термін дії до останнього дня місяця 01.2020 року. Протягом дії договору до програмних комплексів банку внесено ряд змін, наслідком чого стало оновлення форми розрахунку заборгованості, саме тому розрахунок, який додається до позовної заяви, складається з двох частин. Перша частина розрахунку - є більш стислою та відображає рух коштів до моменту оновлення форми розрахунку, а саме до 31.05.2015 року. Друга частина розрахунку формується з моменту оновлення форми розрахунку та має ряд переваг: поділ складової заборгованості в залежності від відсоткової ставки, яка діяла на момент використання коштів; більш детальне відображення порядку нарахування відсотків; розмір мінімальної щомісячної суми внеску для погашення заборгованості та інше. Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.12 року № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Згідно Умов та Правил надання банківських послуг та ОСОБА_2, для погашення заборгованості по кредитним картам для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умови погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості. Пільговий період кредитування - це установлений банком період з моменту виникнення заборгованості по кредиту, протягом якого нарахування процентів за користування кредитом проводиться за процентною ставкою 0.01% річних. У разі не погашення заборгованості на протязі пільгового періоду за користування Кредитом і ОСОБА_3 нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами ОСОБА_2, з розрахунку 360/365 календарних днів на рік. Тарифи - розмір винагороди за послуги банку, є невід'ємною частиною договору. Перелік може змінюватися та доповнюватися, про що клієнт повідомляється у відповідності з цими умовами. Строк та порядок погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів. Розмір та строки внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів зазначені в ОСОБА_2. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором. У разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн. Клієнт сплачує банку пеню, згідно Умов та Правил надання банківських послуг (п.2.1.1.12.6.1) та ОСОБА_2. До 04.2014 року діяла наступна формула нарахування процентів. Нарахування процентів на поточну заборгованість:

N *М /365 *?=2 N - поточне тіло кредиту;

М - процентна ставка;

360/365 - кількість днів у році;

У- кількість днів за які здійснюється нарахування;

2 - сума нарахованих процентів.

Нарахування процентів на прострочену заборгованість:

N *М /365 *?=2 N - прострочене тіло кредиту;

М - процентна ставка;

360/365 - кількість днів у році;

У- кількість днів за які здійснюється нарахування;

2 - сума нарахованих процентів.

У- кількість днів за які здійснюється нарахування;

2 - сума нарахованих процентів.

Формула нарахування процентів на прострочену заборгованість:

N *М /365*2 *?=2

N - заборгованість за кредитом (прострочене тіло кредиту, виставлені до сплати та не погашені проценти та санкції станом на перше число попереднього місяця;

М - процентна ставка 360/365 — кількість днів у році

2 - коефіцієнт підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості

V- кількість днів за які здійснюється нарахування;

1- сума нарахованих процентів.

Діючі з 04.2014 року формули нарахування процентів:

Нарахування процентів на поточну заборгованість:

N *М /365*(2 або 1) *?=2

N - заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці);

М - процентна ставка;

360/365 - кількість днів у році;

2або 1 - коефіцієнт процентної ставки (1- застосовується у разі належного

виконання зобов'язань, 2 - підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості);

У разі зміни процентної ставки розрахунок процентів на заборгованість, що виникла до зміни, нараховується за діючою процентною ставкою на момент використання цих коштів, якщо частина боргу використана уже після зміни процентної ставки, розрахунок процентів на цю частину заборгованості здійснюється за новою процентною ставкою. Дана умова не діє при нарахуванні процентів на прострочену заборгованість. При розрахунку процентів цифри, починаючи з третього знака після коми, відкидаються. Сума після коми ручного розрахунку може відрізнятися від розрахунку, який доданий до позову у зв'язку з автоматичним округленням. Пунктом 1.1.3.1.6. Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що Клієнт доручає ОСОБА_2 списувати кошти з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті ОСОБА_2 за Договором, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з картрахунка у разі настання термінів платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах платіжного ліміту картрахунка. Тобто, при нарахуванні ОСОБА_2 процентів, комісій, пені і не внесення коштів Клієнтом на погашення цієї заборгованості, ОСОБА_3 має право здійснити списання даної заборгованості за рахунок кредитного ліміту. Так, ОСОБА_2 неодноразово було змінено кредитний ліміт, про що надано Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти. Пунктом 1.1.3.2.4 Договору для ПАТ КБ «ПриватБанк» передбачена можливість зміни ОСОБА_2 та інших невід'ємних частин Договору. На підставі п.1.1.5.2 Договору, неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов'язань за даним Договором. Згідно п.п.1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору, зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв'язку, серед яких: офіційний сайт банку, СМС - повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування. У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати ОСОБА_2 заяву про розірвання Договору, виконавши умови п. 2.1.1.5.4 Договору. Відповідач по сьогоднішній день не звертався до ОСОБА_2 з повідомленням про незгоду, про внесення змін та не ініціював розірвання договору. Згідно ст.526, 527, 530, 629 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Договір обов'язковий до виконання сторонами. Згідно ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. В п.2.1.1.12.2.2 Договору передбачено, що в разі виникнення прострочених зобов'язань із терміном прострочення понад 90 днів, клієнт сплачує ОСОБА_2 пеню в розмірах, зазначених в ОСОБА_2, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. При цьому, відсотки за користування Кредитом Клієнт не сплачує. В п.2.1.1.12.6.1 Договору передбачено, що в разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн., Клієнт сплачує ОСОБА_2 пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту. Формула нарахування пені складається з двох частин: пеня = складова 1 (нараховується з 91 дня прострочення) + складова 2 (нараховується у разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн.). Сторони за договором передбачили, що в разі порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів, ОСОБА_2 нараховується штраф за формулою: "500" грн. + "5" % від заборгованості за кредитом. Штраф розраховується на окремому рахунку та підлягає сплаті першочергово, що передбачено п.2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг. Цей штраф за жодними обставинами не виражається у твердій грошовій сумі, оскільки хоча в розрахунку він і складається з двох частин (фіксована складова + процентна складова), але юридично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільне (цілісна) сума в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань. Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст.259 ЦК України). Відповідно до п.2.1.1.2.11 Правил користування платіжною карткою, граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постанові від 19 березня 2014 року по справі № 6-14цс14 та постанові від 18 червня 2014 року по справі №6-61 цс 14. За висновками Верховного Суду України про застосування ст.257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у вищезазначених постановах, які, відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковими для всіх судів України, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Згідно з довідкою про видачу кредитних карт, виданих за договором б/н від 11.07.2011 року, картка № 5168755630056501 була надана Відповідачу зі строком дії до останнього дня 01.2020 року. Заходи досудового врегулювання спору не проводились, оскільки законом не встановлена їх обов’язковість для спірних правовідносин. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення Відповідача з умовами кредитування є положення ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів). Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Крім того, ЗУ “Про захист прав споживачів” не поширюється на спірні правовідносини. Так, вищевказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме: споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грощові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Крім того, в Анкеті-Заяві зазначено: "Я ознайомився (-лась) і згоден (-на) з Умовами та правилами. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку." Таким чином, підписавши Анкету-Заяву, Відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту, Відповідач прийняв умови договору та погодився з ними. Одним з фундаментальних принципів правових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Цивільного Кодексу України, згідно з яким одним із загальних принципів цивільного законодавства є свобода договору. Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності зі ст.627 Цивільного Кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, при укладенні кредитного договору між банком і клієнтом - позичальником дотримується принцип свободи договору. А саме: позичальник є вільним у заключенні даного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Підписуючи кредитний договір, він погоджується з усіма умовами, передбаченими кредитним договором. Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій. Інакше, наприклад, не могли б бути одночасно застосовані штраф та стягнення збитків при залученні до цивільної відповідальності, а також позбавлення волі та конфіскація майна при притягненні до кримінальної відповідальності тощо, адже, вони також пояснювалися б «як відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення». Таким чином, згідно зі ст.61 Конституції, не обмежується розмір санкцій або їх набір при залученні до одного виду юридичної відповідальності. Тлумачення неможливості одночасного застосування штрафу та пені прямо суперечить установленому законодавцем правилу, який в законах України прямо передбачає можливість одночасного застосування пені та штрафу. Можливість одночасного застосування штрафу та пені закріплюється також у ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 року № 51/97-ВР в ред. від 30.07.2010 року. Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін, дозволяє здійснити відповідне врегулювання в договорі. Штраф і пеня мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах. Штраф - разове покарання, а пеня - покарання, яке має на меті домогтися якнайшвидшого виконання зобов'язання. Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст.550 Цивільного Кодексу України). Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Постановою ВСУ № 6-2003цс15 визначено, що у відповідності до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грощових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Основним положенням даної постанови являється саме накладання санкцій за одне правопорушення, а тому не може прийматися до уваги в даному випадку, адже одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки, відповідно до статті 549 ЦК України, пеня і штраф є формами неустойки, а, згідно зі статтею 230 ГК України, видами штрафних санкцій. Тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов'язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штраф і пеня не є взаємовиключними видами неустойки. Крім того, Цивільний кодекс України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за договором до винної сторони таких штрафних санкцій як штраф і пеня. ОСОБА_2 встановлює в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором неустойку як самостійний вид юридичної відповідальності, тобто загальний розмір фінансової санкції за невиконання умов договору. Юридичною відповідальністю є реалізація санкції норми, відносно правопорушника, покладання на нього офіційного боргу зазнати позбавлення матеріального, фізичного або духовного порядку. Враховуючи викладене, принцип свободи договору надає право ОСОБА_2 передбачати в кредитних договорах відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язання - у вигляді штрафу, і за несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання - у вигляді пені. Застосування банком в кредитному договорі штрафу та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випадку різний. Тому звернулись до суду і просять стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 25 715, 88 грн. та судові витрати у розмірі 1 600 грн.

23 лютого 2018 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (а.с.48-49), в якому відповідачка вважає, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, оскільки копія заяви - анкети позичальника не підтверджує існування боргу, а є пропозицією укласти договір. Крім того, саме по собі складання анкети-заяви не свідчить про те, що вона ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Більш того, в тексті анкети-заяви відсутні будь-які умови щодо відсотків, нарахування пені та штрафів, а сума грошових коштів, яка зазначена в анкеті, відрізняється від тієї, що зазначено в позові (в анкеті - 500 грн., а згідно позовної заяви – 8 000 грн.). За заявою - анкетою відсутні умови повернення коштів та строки повернення коштів, відсутні також відомості про отримання мною кредитної картки та карткового рахунку. Сам по собі розрахунок заборгованості не свідчить про наявність боргу, оскільки не зазначено інформацію про те, по якій саме картці і по якому саме рахунку виникла заборгованість, незрозуміло, чому розмір основного боргу зазначено 8 000.00 грн., хоча в анкеті-заяві - 500 грн.. Відповідно необґрунтованим є розрахунок відсотків, комісії, штрафів і пені, оскільки зазначені умови сторонами не узгоджувались. Таким чином, оскільки позивачем не доведено факт укладання кредитного договору на суму 8 000 грн. в письмовій формі, не узгоджено в письмовій формі всі істотні умови та правила користування кредитною карткою, розрахунок не містить належних доказів на наявність боргу, то вимоги позивача є недоведеними і в позові слід відмовити. Разом з тим, згідно із ч.1-2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах: листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У даній же справі Умови та правила надання банківських послуг не містять її підпису. При цьому, позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови вона розуміла, підписуючи Договір. А також те, що Умови містили такі умови, які заявлено позивачем, в момент підписання Договору Позичальником, або в подальшому Умови не змінювались. У зв"язку із цим, такі Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами Договору від 11.07.2011 року. Зокрема, до таких висновків прийшов й Верховний суд України у своїй постанові від березня 2015 року по справі № 6-16цс15. Таким чином, вважає що, тарифи та Умови, на які посилається позивач, не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, оскільки нею вони не підписувались. Про наявність певної суми заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за тілом кредиту та за відсотками вона дізналася, отримавши копію позовної заяви з викликом до суду. Звертає увагу суду на те, що до позовної заяви додано два розрахунки суми заборгованості: станом на 11.07.2015 року та станом на 14.08.2017 року. Проте, надані розрахунки банку станом на 11.07.2015 та 14.08.2017 року, не є належним та допустимим доказом, оскільки не містять інформацію щодо розрахунку заборгованості, яка утворилася по тілу кредиту та розрахунку відсотків. В ньому не зазначено дати та розміру погашення кредиту та відсотків по кредиту з посиланням на відповідні платіжні документи, зазначені періоди, за які нараховані відсотки, а також не зазначено, в якому розмірі кредитного ліміту вона отримала кошти за платіжною карткою: в повному обсязі 8 000 грн. чи меншому розмірі. Вказана невідповідність позивачем ніяк не обґрунтована, а, відповідно до ч.6 ст.81 ЦК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Розрахунок не містить відомостей, що б дозволили перевірити вірність нарахування відсотків позивачем, строки виникнення заборгованості за кожним платежем - для застосування строків позовної давності. Початок перебігу строку позовної давності, відповідно до ст.261 ЦК України, співпала з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячних платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок заборгованості за кредитом здійснено за період, починаючи з 03.09.2012 рокує. В той же час, з розрахунку не вбачається, що вона отримала саме 8 000 грн., з яких здійснено розрахунок, за які порушення нараховано штрафи, пеню та підстави таких нарахувань, строки виникнення права позивача на застосування відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, за які порушення зобов’язання відповідальність настала і яку суму та в які строки нею не повернуто. Таким чином, у відсутності належного розрахунку заборгованості, відсутності доказів отримання нею саме 8 000 грн. кредитних коштів неможливо встановити точну суму заборгованості. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлений робітниками банку - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоведеного розміру всієї суми. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути, виключно, документи первинної бухгалтерської документації, оформлені, згідно нормам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції , є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Проте, позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку, є правильними. Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором є обов'язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір. Також позивачем не надано доказів направлення досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості і вона заперечує проти отримання таких вимог. Досудові вимоги про необхідність сплати простроченої заборгованості, не надають права банку для звернення до суду за достроковим стягненням всієї суми заборгованості за кредитом, оскільки такі дії не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно п.10 ч.2, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», який діяв під час укладання кредитного договору, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. Таким чином, банк не мав права на звернення до суду із зазначеною заявою до закінчення тридцяти календарних днів з дня одержання нею повідомлення про вимогу дострокового повернення кредиту від кредитодавця. Крім того, позивач у своїй заяві просить суд стягнути заборгованість у розмірі 25 715, 88 грн. (яка складається з: 3 711, 59 грн. - тіло кредиту; 11 467,12 грн. - відсотки за користування кредитом; 8 836,41 грн. - пеня; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1 200 грн. - штраф (процентна складова). Однак, вона не згодна з цією сумою, оскільки ОСОБА_3 не має права стягувати одночасно пеню, штраф за порушення позичальником грошових зобов'язань. Стаття 61 Конституції України передбачає однозначний принцип «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення», і це стосується не тільки кримінальної чи адміністративної відповідальності, а й цивільної. Поступово конституційний принцип як норма прямої дії став застосуватись судами на вищому рівні спорах між позичальниками та кредиторами. Зокрема, 21 жовтня 2015 року у справі 2003цс 15 Верховний Суд України підкреслив неможливість притягнення позичальник порушення грошового зобов'язання до подвійної цивільної відповідальність стягнення пені і штрафу одночасно. Згідно ст.60 ЦК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та інші особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання представник позивача не прибув, надав заяву про розгляд справи у свою відсутність, позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з"явилась, надала заяву про розгляд справи у свою відсутність, просила суд розглянути справу з урахуванням наданого нею відзиву на позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.

Як встановлено в судовому засіданні, 11 червня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 8 000 грн. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам складає між нею та банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві (а.с.10). При укладенні кредитного договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до п.2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Згідно п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку відповідач повинна виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту ОСОБА_3). Відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному із грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісії (а.с.11-26). Отже, акцептуючи пропозицію банку, відповідач підписом у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг разом із Тарифами визнала та погодилася на запропоновані ОСОБА_2 умови користування послугами банку.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов"язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору, належними сторонами.

Як встановлено в судовому засіданні, свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач взяті на себе зобов"язання за договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором б/н від 11 липня 2011 року (яка обраховується станом на 14 серпня 2017 року) в розмірі 25 715 грн. 88 коп., та складається з: З 711 грн. 59 коп. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 11 467 грн. 12 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 8 8З6 грн. 41 коп. - заборгованість за пенею; а також штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина); 1 200 грн. 76 коп. - штраф (процентна складова) (а.с.5-9).

Таким чином, суд вважає, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної сплати кредиту позивачем доведено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Оцінюючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості по відсоткам, суд виходить з наступного.

Під час укладення кредитного договору сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, кінцевий термін повернення кредиту, який відповідає строку дії картки. З розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів по картковому рахунку вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами та частково вносила кошти на погашення заборгованості (а.с.5-9).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. Отже, у разі відсутності погодження сторонами кредитного договору у письмовій формі умов договору щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, позикодавець має право на отримання від позичальника відсотків за користування кредитом у розмірі на рівні облікової ставки НБУ.

Частина 2 статті 207 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір вважається укладеним, якщо сторонами, у передбачених законом порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов відповідно до норм чинного законодавства.

Аналіз приведених норм матеріального права вказує, що правочин по укладенню кредитного договору вчиняється сторонами в письмовій формі, яким узгоджуються розмір кредиту, процентів за користування кредитом, у забезпечення виконання кредитного зобов"язання узгоджуються питання застосування до позичальника, в разі невиконання ним своїх зобов"язань, застосування неустойки (пені, штрафу) у розмірі визначеному кредитним договором, підписаному сторонами.

Проте, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже, відсотки нараховуються в межах дії договору (карти), який в даному випадку спливає із закінченням дії карти.

Указана правова позиція викладена у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.

Крім цього, позивач також просив стягнути з відповідача 500 грн. 00 коп. штрафу (фіксована частина) та 1 200 грн. 76 коп. штрафу (процентна складова). При цьому, в обґрунтування своїх вимог посилається на п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов"язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов"язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. 00 коп. по кредитним картам, відкритим у валюті USD) + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій. Штраф враховується на окремому рахунку і підлягає сплаті в першу чергу.

Однак, відповідно до чинного законодавства, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. (Правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15).

ПАТ КБ «ПриватБанк» надано суду докази про порушення відповідачем умов кредитного договору, яке полягає у несплаті щомісячних платежів на погашення кредиту та процентів.Однак, за це порушення банком вже нараховано і пеню Тому нарахування ще й штрафу є, відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду України, є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне і те саме порушення.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість по пені в розмірі 8 8З6 грн. 41 коп.

Однак, вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення штрафу (фіксованого та процентного) задоволенню не підлягають, виходячи з наведених вище підстав.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача заборгованості на загальну суму у розмірі 24 015 грн. 12 коп. та з відмовою у іншій частині заявлених позовних вимог.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями ст.141 ЦПК України, та вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем при подачі позову до суду та підтверджені документально в розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН – З149414З82, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 11 липня 2011 року в розмірі 24 015 грн. 12 коп. (яка складається з: З 711 грн. 59 коп. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 11 467 грн. 12 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 8 8З6 грн. 41 коп. - заборгованість за пенею).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН – З149414З82, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області (м.Кривий Ріг) до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_4