Рішення № 76877558, 03.10.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 р. м. Чернівці справа № 826/11143/18

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_1 до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві в особі Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3 про скасування постанови.

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2018 р. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_1 (далі - позивач, Уповноважена особа) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить скасувати постанову, винесену 05.06.2018 р. державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ОСОБА_4, якою відкрито виконавче провадження №56519827 за виконавчим листом №824/822/16-а від 16.05.2018 р., виданого Чернівецьким окружним адміністративним судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі №825/11143/18.

ОСОБА_3 подано до Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2018 р. про відкриття провадження у справі №825/11143/18.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 р. у справі №826/11143/18 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2018 р. у справі за адміністративним позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_1 до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у м. Києві в особі Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3, про скасування постанови - задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2018 р. - скасовано в частині підсудності. Справу передано на розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями Чернівецького окружного адміністративного суду справу передано для розгляду головуючому судді Левицькому В.К.

В обґрунтування адміністративного позову позивач вказував, що державним виконавцем Шевченківського районного відділу виконавчої служби м. Києва ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56519827, однак виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа, який не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження". Так, позивач зазначає, що в порушення вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, у виконавчому листі зазначено реквізити з яких неможливо встановити фізична чи юридична особа є боржником, а якщо юридична то, яка саме, оскільки юридична особа з назвою "Уповноважена особа Фону гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня, що підтверджується роздруківкою з реєстру. Зазначений код ЄДРПОУ 21708016 присвоєно юридичній особі - державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того позивач вказував, що за адресою 04050 у місті Київ по вулиці Січових Стрільців (Артема), 60 знаходиться АТ "Банк "Фінанси та Кредит" з іншим кодом ЄДРПОУ - 09807856.

Позивач також зазначав, що враховуючи положення п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" та те, що постановою НБУ від 17.12.2015 р. №898 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит", державний виконавець Шевченківського районного відділу ДВС у м. Києві ОСОБА_4 повинен був повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.

У позові позивач стверджував, що рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/822/16-а про стягнення на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 16000,00 грн фактично виконано шляхом включення цієї суми до 8 черги акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.09.08 р. справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Вказаною ухвалою також витребувано з Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві матеріали виконавчого провадження ВП №56519827.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.10.2018 р. клопотання представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду відмовлено у зв`язку з порушенням позивачем строку, визначеного в ч. 2 ст. 195 КАС України.

Позивач в судове засідання призначене на 03.10.2018 р. не з`явилося, явку свого представника не забезпечив, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Головне територіальне управління юстиції у м. Києві в особі Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва (далі - відповідач) в судове засідання призначене на 03.10.2018 р. не з`явилося, явку свого представника не забезпечило, про причини неприбуття суд не повідомило, хоча належним чином було повідомлене про дату час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Правом передбаченим ст. ст. 159 та 162 КАС України відповідач не скористався, відзив на позов не надав. Витребувані докази в строк передбачений ухвалою від 24.09.2018 р. відповідач до суду не надав.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 80 та ч. 6 ст. 162 та КАС України, суд вважає, що неподання відповідачем без поважних причин відзиву та витребуваних доказів не є перешкодою для вирішення справи за наявними матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 подав до суду письмові пояснення, в яких заперечував проти позову за безпідставністю.

Крім того, ОСОБА_3 вказував, що відсутній предмет спору, оскільки постановою від 24.07.2018 р. повернуто виконавчий документ стягувачу. Розгляд справи просив провести за його відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання призначене на 03.10.2018 р. не з`явився, явку свого представника не забезпечив, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча належним чином було повідомлене про дату час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Правом передбаченим ст. ст. 159 та 164 КАС України третя особа не скористалася, пояснення щодо позову не надала.

Частиною 3 ст. 194 КАС України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Враховуючи приписи ст. ст. 194 та 205 КАС України, суд вважає, що неприбуття без поважних причин учасників справи, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, а також подання третьою особою ОСОБА_3 клопотання про розгляд справи за його відсутності, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи по суті в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.01.2017 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 р., у справі №824/822/16-а адміністративний позов ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Зобов'язано відповідача суб'єкта владних повноважень - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", подати у 20 денний строк з дня отримання рішення суду звіту про виконання судового рішення (п. 5 резолютивної частини постанови).

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.11.2017 р. у справі №824/822/17-а, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2018 р., заяву ОСОБА_3 про встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу задоволено. Встановлено уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" новий строк, а саме 10 днів з дня отримання рішення суду по даному клопотанню, для подання звіту про виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.01.2017 р. Накладено на уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, а саме 32000,00 грн, за неподання звіту про виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.01.2017 р. в адміністративній справі №824/822/16-а. Половину штрафу у розмірі 16000,00 грн стягнуто на користь ОСОБА_3, іншу половину у розмірі 16000,00 грн - на користь Державного бюджету України. Попереджено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", що відповідно до ч. 8 ст. 267 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати постанову суду і подати звіт про її виконання, а повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Судом встановлено, що з метою виконання ухвали від 13.11.2017 р. у справі №824/822/16-а, Чернівецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №824/822/16-а від 18.05.2018 р.

На підставі вказаного виконавчого листа, 06.06.2018 р. державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_4, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56519827 про стягнення з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" боргу у сумі 16000,00 грн на користь ОСОБА_3

Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в силу ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Закон № 1404-VIII у п. 1 ч. 1 ст. 4 серед документів, які підлягають примусовому виконанню визначає виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Статтею 4 Закону № 1404-VIII встановлені вимоги до виконавчого документа. Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред’явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов’язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов’язаний мати таку печатку.

Частиною 4 ст. 4 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що виконавчий листа, який не відповідає вимогам ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення.

З матеріалів справи видно, що 06.06.2018 р. на підставі виконавчого листа №824/822/16-а від 18.05.2018 р. державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_4, відкрито виконавче провадження ВП №56519827 про стягнення з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" боргу у сумі 16000,00 грн на користь ОСОБА_3

Дослідженням інформації про виконавче провадження №56519827 судом встановлено, що 24.07.2018 р. постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_4, при примусовому виконанні виконавчого листа №824/822/16-а від 18.05.2018 р. виконавчий документ повернуто стягувачу.

Із змісту постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №56519827 від 24.07.2018 р. видно, що у зв'язку із вжитими державним виконавцем заходами розшукати майно та грошові кошти боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявлено, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII, державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_4 повернуто стягувачу (ОСОБА_3І.) виконавчий документ - виконавчий лист №824/822/16-а від 18.05.2018 р. виданий Чернівецьким окружним адміністративним судом про стягнення боргу у сумі 16000,00 грн з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Надаючи оцінку наведеним обставинами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

За змістом ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 ст. 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються.

Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які виникли при цьому.

Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факт їх порушень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Частиною 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов’язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв'язку умови порушення її прав.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів (в даному випадку прав та інтересів). Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, інтерес, і це право чи інтерес порушені відповідачем.

Як видно із змісту адміністративного позову, позивач не обґрунтував та не надав жодного доказу, що свідчив б про наявність порушень його прав або інтересів оскаржуваною постановою. Таких порушень не встановлено і судом під час судового розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 5 ст. 37 Закону №1404-VIII).

Наслідки повернення виконавчого документа встановлено ст. 40 Закону №1404-VIII, згідно ч. 1 якої у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону №1404-VIII, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у даній справі відсутній предмет спору, оскільки згідно постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП №56519827 від 24.07.2018 р. виконавчий документ повернуто стягувачу, відтак виконавче провадження закінчено. Доказів відновлення виконавчого провадження ВП №56519827 учасники справи до суду не надали.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, відтак позов задоволенню не підлягає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72 - 77, 90, 139, 241, 250, 263, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_1 до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві в особі Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_3, про скасування постанови - відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.К. Левицький