Рішення № 76877116, 26.09.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/732/18

2/0203/610/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Ркоян Ю.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 13.10.2008 року між банком та відповідачкою було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Свої зобов’язання за кредитним договором відповідачка належним чином не виконувала, в зв’язку з чим, станом на 31.12.2017 року має заборгованість в сумі 117000 грн., що складається з заборгованості по кредиту в сумі 4804 грн. 22 коп., заборгованості по відсотках в сумі 109034 грн. 77 коп., заборгованості за пенею та комісією в сумі 3161 грн. 01 коп. В зв’язку з цим, позивач просив стягнути з відповідачки вказану заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Представник позивача за викликами до суду не з’явився. В позовній заяві та наданому до неї клопотанні просив розглядати справу без його участі.

Відповідачка під час участі в судових засіданнях та згідно наданого відзиву, позов не визнала, посилаючись на те, що не була ознайомлена з Умовами та правилами банківських послуг, тарифами банку, не погоджувала останні. Також зазначила, що строк дії кредитного договору скінчився та банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості поза межами трирічного строку позовної давності. В зв’язку з цим, відповідачкою також було подано заяву про застосування строків позовної давності.

В подальшому, в судові засідання по справі, що призначались на 25.07.2018 року, 28.08.2018 року та 26.09.2018 року, відповідачка не з’явилась. В поданих клопотаннях просила перенести розгляд справи, в зв’язку з необхідністю скористатись правовою допомогою, перебуванням адвоката у відпустці. Поряд з цим, суд враховує, що відповідачка не надала доказів щодо укладення договору з адвокатом на представництво в суді, а тому не може вважати поважною причиною для перенесення слухання справи, перебування адвоката у відпустці, доказів чого суду також не представлено. Також, суд враховує, що справа перебуває в провадженні суду з квітня 2018 року та відповідачка мала достатньо часу для того, щоб скористатись своїм правом на отримання правової допомоги та забезпечити представництво своїх інтересів в суді.

За вказаних обставин, не надання відповідачкою доказів щодо поважності причин своєї неявки, а також враховуючи подання останньою раніше відзиву на позов, а також клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, суд з урахуванням положень ст.ст.211,223,247 ЦПК України, визнає за можливе провести подальший розгляд справи по суті за відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів цивільної справи та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи сторін, викладені останніми в поданому позові та заявах по суті справи, дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.3,6,11,525,627 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов’язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054,1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Частиною 3 ст.642 ЦК України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 13.10.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір, оформлений відповідною анкетою-заявою, яка містить підпис відповідачки про ознайомлення її з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку та які разом становлять договір про надання банківських послуг (кредитний договір).

Відповідно до умов вказаного договору відповідачці було видано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом..

Посилаючись на те, що свої зобов’язання за кредитним договором відповідачка належним чином не виконувала, позивач просив стягнути з останньої заборгованість, яка згідно наданого до позовної заяви розрахунку станом на 31.12.2017 року становить 117000 грн. та складається з заборгованості по кредиту в сумі 4804 грн. 22 коп., заборгованості по відсотках в сумі 109034 грн. 77 коп., заборгованості за пенею та комісією в сумі 3161 грн. 01 коп.

Пунктом 3.1 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що для надання послуг банк відкриває клієнту карткові рахунки, видає клієнту карти, їх вид та строк дії визначені в заяві та в пам’ятці клієнта, підписанням якого клієнт та банк укладають договір про надання банківських послуг.

Відповідно до пунктів 3.1.1,5.4 розділу ІІ Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік) та вона є дійсною до останнього календарного дня зазначеного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі – не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в полі MONTH).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Нормою ч.3 ст.267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч.5 ст.261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Як вбачається, з матеріалів справи, зокрема з анкети-заяви, на виконання умов договору відповідачці було видано карту №4149437316367240 та відкрито відповідний рахунок 13.10.2018 року.

З наданої банком довідки вбачається, що строк дії вказаної картки становив з 13.10.2008 року по серпень 2009 року.

З огляду на вищенаведене, право банку на звернення до суду з вимогою про повернення прострочених щомісячних платежів виникло з наступного місяця за тим, у якому не погашено відповідний щомісячний платіж, а право вимоги усього кредиту банк набув саме з серпня 2009 року.

Проте, з позовом про стягнення заборгованості за кредитом та процентами, а також нарахованої пені та комісії, банк звернувся до суду лише в лютому 2018 року.

З наданої позивачем виписки по основній карті №4149437316367240 вбачається, що остання складена за період з 01.01.1999 року по 02.05.2018 року. В той час, як договір між сторонами було укладено та карту №4149437316367240 було видано 13.10.2008 року, строком дії до серпня 2009 року.

Крім того, зі змісту вказаної виписки вбачається, що остання фактично містить відомості по картковим рахункам №41494373221925727, №7777030400010875, №4149437404538199.

З довідки позивача також вбачається, що карта №41494373221925727 видавалась 20.05.2009 року зі строком дії до січня 2010 року, карта №7777030400010875 – 27.03.2009 року зі строком дії до лютого 2011 року, карта №4149437404538199 – 11.01.2010 року зі строком дії до червня 2013 року.

Тобто перші дві карти видавались в період дії кредитного договору та виданої на його підстави карти №4149437316367240, а карта №4149437404538199 була видана через п’ять місяців після закінчення строку дії карти №4149437316367240.

Таким чином зазначені вище виписка та довідка не визнається судом належними доказами того, що карта №4149437316367240 перевипускалась та кредитні правовідносини між сторонами були продовжені після серпня 2009 року.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем було пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду з заявленими вимогами. В зв’язку з цим, відповідно до положень ч.3 ст.267 ЦК України та поданої відповідачкою заяви про пропуск позивачем строків позовної давності і застосування наслідків їх пропуску, в задоволенні позову з цих підстав слід відмовити в повному обсязі.

В зв’язку з відмовою в задоволенні позову, понесені повивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору слід покласти на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,6,11,253,256,257,261,266,267,525,549,612,616,627,629,638,642, 1054 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10,11,12,19,76-80,141,211,223,247,258,259,263-268,274-279 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01 жовтня 2018 року.

Суддя С.Ю.Казак