Рішення № 76877097, 25.09.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/2860/18

РІШЕННЯ

іменем України

25 вересня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В.

за участі:секретаря судового засідання Вересняк А.А. представника позивача: ОСОБА_1 ОСОБА_2 представника відповідача: ОСОБА_3 розглянувши адміністративну справу за позовом Давидковецької сільської ради до Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Давидковецька сільська рада звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу ВП 56465961 від 04 липня 2018 року та ВП 56465961 від 25 липня 2018 року Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанови начальника Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки при прийнятті постанов про накладення штрафу, не враховано, що Давидковецька сільська рада не мала фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому до моменту отримання висновку експерта щодо суми середнього заробітку за вимушений прогул та закладення в бюджеті Давидковецької сільської ради коштів на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 03.09.2018 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Судове засідання призначено на 10.09.2018.

Протокольною ухвалою від 25.09.2018 суд поновив строк для звернення до суду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, вважає оскаржувані постанови правомірними та прийнятими з урахуванням норм ЗУ "Про виконавче провадження".

Заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджуючи докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до наступних висновків.

Суд встановив, що постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду, постановлену 13 липня 2016 року, позов задоволено частково. Розпорядження Давидковецького сільського голови Хмельницького району ОСОБА_4 №77-р від 7 жовтня 2015 року про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника Давидковецького сільського голови Хмельницького району з питань діяльності виконавчого органу ради на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України скасовано, поновивши його на займаній посаді; зобов'язано Давидковецьку сільську раду Хмельницького району нарахувати та виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнуто з Давидковецької сільської ради Хмельницького району на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

23.03.2018 Хмельницьким міськрайонний суд Хмельницької області видано виконавчий лист по справі №686/22410/15.

25.05.2018 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №56465961.

Постановою Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 04.07.2018 за невиконання рішення суду стягнуто з боржника штраф в сумі 5100 грн.

25.07.2018 постановою Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області за невиконання рішення суду стягнуто з боржника штраф в подвійному розмірі в сумі 10200 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404).

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 ст.18 Закону №1404).

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Прийняття спірної постанови про накладення штрафу державний виконавець обґрунтовував тим, що боржник повторно без поважних причин не виконав рішення суду, в зв'язку з чим на боржника повторно накладений штраф у подвійному розмірі за невиконання рішення суду і направлено повідомлення до органів досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення за умисне невиконання рішення суду.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На час розгляду справи вимоги виконавчого листа № 686/22410/15 від 23.03.2018 не виконано.

Суд не бере до уваги посилання представників позивача про призначення експертизи відповідно до ухвали Хмельницького міськрайонного суду 30 жовтня 2017 року по справі №686/17603/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Давидковецької сільської ради Хмельницького району та ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, оскільки Давидковецькій сільській раді було достименно відомо про відкриття ВП №56465961, однак жодної інформацію про причини її не виконання відповідачу надано не було.

Крім того, в матеріалах справи не міститься доказів звернення позивача до Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області або суду із заявою про відстрочення чи розстрочення виконання рішення виконавчого листа № 686/22410/15 від 23.03.2018.

Отже, позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, не довів неправомірність дій державного виконавця.

Натомість, наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про правомірність дій відповідача.

Таким чином, суд вважає, що оскаржувані постанови про накладення штрафу ВП 56465961 від 04 липня 2018 року та ВП 56465961 від 25 липня 2018 року прийняті відповідачем згідно вимог чинного законодавства України, підстави для їх скасування відсутні, а тому позовні вимоги Давидковецької сільської ради необхідно залишити без задоволення.

В силу вимог ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Давидковецької сільської ради до Хмельницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу ВП 56465961 від 04 липня 2018 року та ВП 56465961 від 25 липня 2018 року, - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_6