Рішення № 76877041, 30.08.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1626/18

2/0203/816/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 серпня 2018 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого – судді Казака С.Ю.,

при секретарі – Булеці А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної в м. Дніпрі ради до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщенім особам, –

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2018 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що позивачем відповідачу за її зверненням з 09 лютого 2016 року було призначено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання. При цьому відповідач була ознайомлена зі змістом п.6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, згідно якого така грошова допомога не призначається у разі, якщо будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Оскільки такі вимоги відповідачем були порушені, що було виявлено в ході планової ревізії Східного офісу Держаудитслужби, відповідач незаконно отримала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на суму 6610,21 гривень за період з 09 лютого 2016 року по 08 серпня 2016 року. Частину цієї суми, а саме 5000 гривень, відповідач повернула добровільно, а решта – 1610,21 гривень досі залишається неповернутою не зважаючи на письмові вимоги позивача. З викладених підстав позивач і звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 1610,21 гривень надміру виплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

В судове засідання сторони не з’явились, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Разом з тим, стороною позивача суду подана заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій також вказується на підтримання позовних вимог в повному обсязі та відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи. За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.223, 280 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 07 липня 2016 року позивачем своїм рішенням відповідачу за її заявою від 09 лютого 2016 року було призначено з 09 лютого 2016 року щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. (а.с.7-10)

За період з лютого 2016 року по серпень 2016 року позивачем відповідачу було виплачено вищевказану щомісячну адресну допомогу на загальну суму 6610,21 гривень. (а.с.6)

Разом з тим, під час проведеної Східним офісом Держаудитслужби планової ревізії законності призначення, нарахування та виплати усіх видів соціальної допомоги, пільг, субсидій та інших виплат, що здійснювались за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за 2014-2016 роки в УПСЗН Центральної районної в м. Дніпрі ради за період з 01 січня 2014 рік по завершальний місяць 2016 року було виявлено наявність у відповідача на момент звернення до позивача із заявою про призначення допомоги депозиту в ПАТ КБ «ПриватБанк» з 01 вересня 2015 року по 24 лютого 2016 року, розмір якого перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. (а.с.11, 12)

Викладена вище обставин, в свою чергу, потягла здійснення позивачем перерахунку виплаченої відповідачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, і розмір такої переплати визначено в розмірі 6610,21 гривень, з яких відповідач погасила добровільно 5000 гривень. Решта боргу в розмірі 1610,21 гривень дотепер залишається неповернутою, не зважаючи на направлення позивачем відповідачу письмової вимог про необхідність погашення боргу. (а.с.6, 13, 14)

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505, в редакції станом на час звернення відповідача задля призначення їй відповідної допомоги (далі – Порядок).

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п.1, 2 Порядку щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі – уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 6 Порядку визначено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Положеннями п.10 Порядку встановлено, що уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Нормою п.11 Порядку визначено, що суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім’ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Нормою ст.16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, враховуючи, що в ході розгляду даної цивільної справи достеменно підтверджено призначення позивачем відповідачу за її заявою щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за наявності обставини (депозиту в розмірі, що перевищує визначений Порядком граничний розмір), яка виключає можливість призначення такої допомоги, неповідомлення відповідачем позивача в порушення встановленого законодавством обов’язку про наявність вказаної обставини, що, в свою чергу, призвело до безпідставного отримання відповідачем вказаної допомоги в загальному розмірі 6610,21 гривень, а також виникнення у відповідача у зв’язку із цим обов’язку повернути позивачу кошти вказаної допомоги. Оскільки ж відповідач вказаний обов’язок із повернення безпідставно набутих коштів виконала лише частково, і на теперішній час розмір грошового боргу у відповідача перед позивачем становить 1610,21 гривень, який відповідач не повернула дотепер не заважаючи на письмову вимогу, суд приходить до висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог, а отже і про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, а також розмір фактично сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору з урахуванням на розмір судового збору, який мав бути сплачений, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1600 гривень, а також стягнути з відповідача на користь держави 162 гривні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.15, 16, 1212, 1215 ЦК України, п.п.6, 10-12, Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної в м. Дніпрі ради до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщенім особам – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, мешкає за адресою: 49000, вул. Володимира Антоновича, 17/7) на користь Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної в м. Дніпрі ради (49000, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 30/32, ЄДРПОУ 03192460) безпідставно отриману щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в розмірі 1610,21 гривень.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, мешкає за адресою: 49000, вул. Володимира Антоновича, 17/7) на користь Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної в м. Дніпрі ради (49000, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 30/32, ЄДРПОУ 03192460) судовий збір в розмірі 1600 гривень.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, мешкає за адресою: 49000, вул. Володимира Антоновича, 17/7) на користь держави судовий збір в розмірі 162 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне заочне рішення суду складено 04 вересня 2018 року.

Суддя С.Ю. Казак