Рішення № 76876541, 01.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2018 р. № 2040/8171/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника заявника - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 2040/8171/18 за заявою Головного управління ДФС у Харківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просить суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків та зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу - підприємця ОСОБА_3.

В обґрунтування вимог заяви зазначено, що у зв'язку з недопуском перевіряючих до проведення перевірки господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, рішенням начальника Головного управління ДФС у Харківській області № 9670/ФОП/20-40-13-05-14 від 27.09.2018 застосовано умовний адміністративний арешт майна відповідача, за підтвердженням обґрунтованості якого заявник звернувся до суду з даною заявою.

Представник заявника в судове засідання прибув, просив задовольнити вимоги, викладені в заяві.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти задоволення заяви заперечував.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

20.08.2018 на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області № 6076 від 17.08.2018 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3", направлень на перевірку № 2065 від 20.08.2018, № 2066 від 20.08.2018, № 2067 від 20.08.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області здійснено вихід за місцем розташування господарського об'єкту: вул. Маршала Бажанова, буд. 3, м. Харків.

Уповноваженою особою відповідача, касиром ОСОБА_4 отримано копію наказу та їй пред'явлено направлення на проведення перевірки, про що зроблено відповідні відмітки.

Проте, ОСОБА_4 відмовлено у проведенні перевірки та не допущено перевіряючих, про що складено акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової/позапланової перевірки, фактичної перевірки № 6454/20-40-13-14-08/29420169 від 20.08.2018.

Також, ОСОБА_4 надано письмові заперечення з посиланнями на незаконність наказу про проведення перевірки.

У зв'язку з вказаними обставинами, начальником Головного управління ДФС у Харківській області винесено рішення № 9670/ФОП/20-40-13-05-14 від 27.09.2018, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна ФОП ОСОБА_3, яке направлялось на адресу платника засобами поштового зв'язку.

З електронної системи "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що наказ Головного управління ДФС у Харківській області № 6076 від 17.08.2018 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3" в судовому порядку не оскаржено.

Надаючи правову оцінку обставинам, які зумовили звернення заявника до суду у порядку ст.283 КАС України, суд керується наступними приписами норм чинного процесуального та податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Статтею 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При цьому єдиною підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки законодавець визначив непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням встановлених вимог.

Приписами п.п.16.1.9 п.16.1 ст.16 ПК України встановлено обов'язок платників податків не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Згідно з положеннями пп.16.1.13 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов’язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом є адміністративний арешт майна платника податків.

Згідно з п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Підпунктом 94.5 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків визначено Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №632 (далі - Порядок).

Пунктами 1-2 розділу IV Порядку передбачено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин. У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Суд зазначає, що посилання представника відповідача на наявність спору про право, що на його думку є підставою для неможливості підтвердження судом обґрунтованості адміністративного арешту є безпідставними, оскільки, під час розгляду даної заяви суд не встановлює законність підстав для проведення перевірки та виходить з того, що заявник довів факт недопуску до перевірки, а наказ на проведення перевірки є чинним і не скасованим у визначеному законом порядку.

Письмові заперечення касира на формальні недоліки наказу не є підставою для ствердження існування спору про право та не доводять відсутність законних підстав на проведення перевірки.

Суд звертає увагу на те, що відповідач своєю можливістю оскарження наказу на проведення перевірки в установленому законодавством порядком не скористався.

З огляду на наявність у контролюючого органу підстав для застосування адміністративного арешту, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України, та дотримання порядку його застосування, передбаченого положеннями ст.94 ПК України, суд зазначає, що рішення про застосування арешту майна ФОП ОСОБА_3 у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є обґрунтованим.

Відповідно до пп. 20.1.31 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов’язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

Враховуючи факт недопуску до перевірки, суд приходить до висновку про задоволення вимоги в частині зупинення видаткових операцій платника податків

Частиною 8 ст.283 КАС України передбачено, що рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтовані, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Заяву Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (місцезнаходження - вул. Астрономічна, буд. 35, корп. Д, кв. 92, м. Харків, 61085, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна - задовольнити.

Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

Зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу - підприємця ОСОБА_3.

Апеляційна скарга на судове рішення у може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на рішення суду не перешкоджає його виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Мороко