Рішення № 76875743, 26.09.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 р. № 1440/1824/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., за участю секретаря судового засідання Бондарь В.О.,

представників: від позивача: ОСОБА_1, свідоцтво МК №001022, від 15.11.16;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність, від 07.05.18, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_3, вул. Лугова, 25, смт. Криве Озеро, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55100

до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

про:визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу для відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області та зобов’язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Ухвалою суду від 07.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що наведена відповідачем підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачена ст. 118 Земельного кодексу України, а тому позов необхідно задовольнити та зобов’язати відповідача повторно розглянути клопотання щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні, оскільки земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності, на яку позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, належить до сільськогосподарських угідь (багаторічні насадження, сади), а тому необхідно надати документи, що підтверджують факт відсутності багаторічних насаджень та документи, що підтверджують правовий статус багаторічних насаджень. Крім того, позивач вважаючи відмову відповідача немотивованою, мав право у місячний термін замовити розроблення документації із землеустрою без надання дозволу останнього.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених у відзиві.

Суд заслухав думку представників сторін, дослідив наявні в справі докази, надав доказам правову оцінку та встановив наступне.

У квітні 2018 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

08.05.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області листом № Ж-966/1-2522/0/20-18-С відмовило позивачу, обґрунтувавши тим, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності – багаторічні насадження. Вирішення питання по суті буде можливим за наявності документів які підтверджують факт відсутності багаторічних насаджень та документів, які підтверджують правовий статус багаторічних насаджень. У разі встановлення факту наявності багаторічних насаджень, вирішення питання по суті буде можливим за наявності документу який визначатиме їх правовий статус.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного Кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Позивач при зверненні до відповідача надав всі вищезазначені документи.

У листі від 08.05.2018 року № Ж-966/1-2522/0/20-18-С, надісланому позивачу, відповідач, з посиланням на ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, відмовив у наданні дозволу, проте не зазначив законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Із змісту відповіді вбачається, що бажані земельні ділянки відносяться до земель сільгосппризначення державної власності, на якій знаходяться багаторічні насадження. Запропоновано надати заявнику документи, які підтверджують факт відсутності багаторічних насаджень.

Згідно норм ч.2 ст.22 ЗК України багаторічні насадження-це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільгосподарського призначення.

Посилання відповідача на відсутність документів зазначених у відповіді позивачу №Ж-966/1-2522/0/20-18-С від 08.05.2018 року або Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, затвердженої постановою КМУ від 07.06.2017 року № 413 не приймається судом до уваги, оскільки Земельним кодексом України, який має вищу юридичну силу, ніж Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, затвердженої постановою КМУ від 07.06.2017 року № 413, передбачено, що єдиною підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації).

Стосовно дискреційності повноважень та виключної компетенції відповідача щодо надання дозволу, Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 року по справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Судовий про збір в сумі 1409 грн. 60 коп. розподіляється відповідно до ст. 139 КАС України і підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_3 (вул. Лугова, 25, смт. Криве Озеро, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55100 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 ідентифікаційний код 39825404) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо відмови у наданні ОСОБА_3 дозволу для відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

3. Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 ідентифікаційний код 39825404) на користь ОСОБА_3 (вул. Лугова, 25, смт. Криве Озеро, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55100 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 1409 грн. 60 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник

повний текст рішення складено 02.10.2018