Рішення № 76875130, 02.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4227/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участі секретаря Сердюк І.С.

сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні по суті в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Державної казначейської служби України в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління державної казначейської служби України в Миколаївській області та Державної казначейської служби України щодо невиконання наказу господарського суду Миколаївської області 32/19/09 від 16.12.2-13 року про стягнення коштів в сумі 7 984,96 грн. з Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на користь арбітражного керуючого ОСОБА_4, який видано на підставі ухвали господарського суду Миколаївської області від 04.10.2013 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року по справі №2/19/09;

зобов’язати Головне управління державної казначейської служби України в Миколаївської області та Державну казначейську службу України виплатити ОСОБА_4 відповідно 7 984,96 грн. оплати послуг арбітражного керуючого згідно наказу від 16.12.2013 року по справі №2/19/09 та 948,23 грн. компенсації затримки перерахування коштів за рішенням суду про стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Як зазначено в позовній заяві, підставою для звернення з даним адміністративним позовом стало порушення вимог чинного законодавства щодо нарахування та виплати відповідних сум згідно наказу по справі № 2/19/09 виданого 16.12.2013 року.

Згідно доданих до позовної заяви документів, ухвали господарського суду Миколаївської області від 04.10.2013 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року по справі № 2/19/09, на підставі яких був виданий наказ про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва на користь арбітражного керуючого ОСОБА_4 кошти в сумі 7 984,96 грн. залишається не виконаним більше 47 місяців, що в 16 разів перевищує нормативний.

Позивачу не надано з боку відповідачів доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявної невідповідності комплексу дій, здійснених відповідачами, із передбаченим Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Порядком №845, як то:

відомостей направлення Мінфіну Казначейством протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів (коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень) пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України (Пункт 49 Порядку №845);

відомостей, надсилання органами Казначейства боржнику - Управлінню Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва вимоги щодо необхідності вжиття боржником - заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення (в випадку відсутні і відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення - пункт 31 Порядку №845;

відомостей щодо заборони з боку органів Казначейства боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

Таким чином, позивач приходить до висновку, що відповідачами - Головним управлінням державної казначейської служби України в Миколаївської області та Державною казначейською службою України була допущена бездіяльність щодо своєчасного виконання судового рішення, оскільки сплинули строки перерахунку коштів, визначені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 22.08.2018 року в порядку спрощеного позовного провадження та надано відповідачу строк для надання відзиву по справі.

11.09.2018 року за вхід. №26583/18 канцелярією суду зареєстрований відзив на позов Головного управління державної казначейської служби України в Миколаївської області, який подано у строк, встановлений судом (ухвала отримана 03.09.2018 року).

Відзив обґрунтовано наступним.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, шо передбачені Конституцією та законами України.

У частині 2 статті 76 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку.

Нормами чинного законодавства не надано повноважень органам Казначейства здійснювати стягнення з рахунків боржників, що відкриті в банках.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон), який набрав чинність із 01.01.2013, визначено що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Бюджетні призначення на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік (пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Органи Казначейства при виконанні судових рішень керуються Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок 845).

Стягувані, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, що передбачено пунктом 24 Порядку 845.

Разом з тим, у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Державної казначейської служби України документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку, а саме: для виконання за бюджетною програмою 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» (пункт 33 Порядку 845).

ГУДКСУ у Миколаївській області, відповідно до п.33 Порядку 845, направлено до Казначейства супровідним листом від 30.09.2014 за № 15-10/10789 наказ Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2013 по справі № 2/19/09 по стягненню з Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_4 7984,96грн., який знаходиться на виконанні на сьогоднішній час в Казначействі в порядку черговості.

Відзив на позов представником Державної казначейської служби України не подано, але подано письмові докази на підтвердження відсутності бездіяльності в їх діях. Представником Державної казначейської служби України, в порядку ч.2 ст. 209 КАСУ, у вступному слові висловлено заперечення щодо позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

16.12.2013 року на виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2013 року та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 року по справі №2/19/09 видано наказ про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на користь позивача кошти у сумі 7984,96 грн.

22.09.2014 року до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області направлено заяву про виконання судового рішення.

ГУДКСУ у Миколаївській області направлено до Державної казначейської служби України супровідним листом від 30.09.2014 за № 15-10/10789 наказ Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2013 по справі № 2/19/09 по стягненню з Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_4 7984,96грн.

06.04.2015 року та 17.10.2016 року ГУДКСУ у Миколаївській області повідомлено позивача про те, що документи знаходяться на виконанні у Державній казначейській службі України.

24.05.2015 року Державна казначейська служба України листом № 5-13/454-11179 повідомила про розгляд скарги позивача від 30.03.2015 року щодо виконання рішення суду і про неможливість його виконання.

04.09.2015 року за заявою арбітражного керуючого про злочин від 20.08.2015р. слідчим відділом Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015100060005068 про притягнення посадових осіб казначейства та інших посадових осіб до кримінальної відповідальності по ч. 3 ст. 382 КК України за умисне невиконання судового рішення, вчинене службовою особою, що займає особливо відповідальне становище та діями якої заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам юридичної особи. Відповідні відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

09.09.2015 року Державною казначейською службою України листом № 5-13/2403-22826 арбітражний керуючий був проінформований про неможливість виконання рішення суду по справі №2/19/09.

10.02.2016 року Державною казначейською службою України листом № 5-13/689-2278 арбітражний керуючий був проінформований про неможливість виконання рішення суду по справі №2/19/09.

19.02.2016 року Державною казначейською службою України листом № 5-13/861-2890 арбітражний керуючий був проінформований про неможливість виконання рішення суду по справі №2/19/09.

30.05.2016 року Державною казначейською службою України листом № 5-13/2766-9340 арбітражний керуючий був проінформований про неможливість виконання рішення суду по справі № 2/19/09.

12.10.2016 року Державною казначейською службою України листом № 5-13/11581-17112 арбітражний керуючий був проінформований про неможливість виконання рішення суду по справі № 2/19/09.

19.04.2017 року Державною казначейською службою України листом №5-08/2450-6414 арбітражний керуючий був проінформований про неможливість виконання рішення суду по справі № 2/19/09, а також про те, що ДКСУ звернулася до Пенсійного фонду України, щоб він, у межах компетенції винайшов можливість та організував виплату ОСОБА_4 заборгованості УПФ у Заводськім районі м. Миколаєва за вчинення арбітражних дій.

27.04.2017 року. (вих. № 02-19) арбітражний керуючий ОСОБА_4, на підставі інформації ДКСУ( про її звернення до Пенсійного фонду України), звернувся до Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області та Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області з проханням виконання рішення суду по справі № 2/19/09. У відповідях на це звернення від 10.05.2017р № 5470 та від 12.05.2017р № 426-Д-17, ці органи відповіли відмовою з посиланням на те, що, згідно діючого порядку, стягнення виконуються виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

20.06.2018 року Державною казначейською службою України листом № 5-13/3639-10084 арбітражний керуючий був проінформований у відповіді на його звернення на «Урядову гарячу лінію» про неможливість виконання рішення суду по справі №2/19/09.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ВИСНОВКИ СУДУ

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

У відповідності до пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначений у Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок №845).

Відповідно до пункту 3 Порядку №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 4 Порядку №845 на органи Казначейства покладено обов'язок, зокрема, вживати заходи до виконання виконавчих документів протягом установленого строку та розглядати письмові звернення (вимоги) осіб, які беруть участь у справі, щодо виконання виконавчих документів, а також звернення (вимоги) прокурорів.

Відповідно до пунктів 24 та 25 Порядку № 845, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Пунктом 6 цього ж Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів, стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно пункту 28 Порядку № 845, орган Казначейства протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводиться безспірне списання коштів.

Відповідно до пункту 11 Порядку №845 відкладення безспірного списання коштів здійснюється у разі:

1) звернення до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення про стягнення коштів чи зміни порядку і способу його виконання;

2) необхідності отримання від стягувача додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

3) звернення до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, щодо підтвердження їх зарахування до бюджету або встановлення залишку сум платежів, що підлягають безспірному списанню, чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо;

4) у випадках, передбачених пунктами 31 і 49 цього Порядку.

Казначейство, відповідно до наданих повноважень, здійснює виконання рішень судів, дотримуючись пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку виконання рішень, якими передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040, що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувачів на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду.

Як вбачається із матеріалів справи, Державна казначейська служба України повідомляла позивача, що виконавчий лист по справі № 2/19/09 прийнято на облік для виконання за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Також судом встановлено, що Державна казначейська служба України протягом 2014-2018 років зверталась до Міністерства фінансів України, Прем’єр Міністра України з листами щодо збільшення асигнувань бюджетної програми КПКВК 3504040 «забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» (листи від 25.02.2014р., 25.05.2015р., 22.09.2015р., 02.09.2015р., 13.01.2016р., 22.01.2016р., 21.03.2016р., 20.05.2016р., 10.06.2016р., 24.06.2016р., 01.07.2016р., 13.09.2016р., 25.11.2016р., 13.12.2016р., 12.01.2017р., 08.02.2017р., 01.03.2017р., 05.04.2017р., 28.04.2017р., 24.05.2017р., 23.06.2017р., 18.07.2017р., 02.08.2017р., 23.08.2017р., 12.09.2017р., 19.10.2017р., 27.10.2017р., 07.11.2017р., 24.11.2017р., 28.12.2017р., 18.01.2018р., 05.02.2018р., 22.02.2018р., 03.03.2018р., 23.03.2018р., 04.04.2018р., 26.04.2018р., 16.05.2018р., 01.06.2018р., 15.06.2018р., 04.07.2018р., 18.07.2018р., 30.07.2018р., 13.08.2018р., 23.08.2018р.).

Суд зазначає, законодавством передбачено виконання судових рішень за рахунок коштів державного бюджету за черговістю надходження таких рішень, в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

При цьому, Державною казначейською службою України направлялися відповідні запити на збільшення бюджетних асигнувань за програмою з виконання судових рішень.

Існування черговості щодо виконання рішень суду також передбачене Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", також передбачено, що заборгованість погашається за наявності бюджетних асигнувань.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Аналізуючи вказану норму Закону, суд звертає увагу на те, що компенсація виплачується за умови несвоєчасного виконання судового рішення та може бути здійснена при виплаті коштів, згідно судового рішення.

З огляду на це, відсутні підстави вважати, що відповідачем допускалася протиправна бездіяльність щодо невиконання рішення суду, а навпаки, ним вживалися активні дії з вирішення цього питання, у зв'язку з чим в задоволенні адміністративного позову в частині визнання незаконною бездіяльність, слід відмовити.

Вказана правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду по справі №804/3242/17 (Постанова від 14.06.2018р.)

Відповідно до ч.5 ст.242 КАСУ, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято до виконання виконавчий лист позивача і вживаються всі передбачені законодавством заходи щодо його виконання із дотриманням принципу черговості, тобто на виконанні у Казначействі знаходились рішення судів, що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа позивача, а списання коштів на користь позивача відкладено в зв'язку з недостатністю коштів для здійснення безспірного списання.

Перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державної бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

Суд зазначає, що Казначейство не відмовляло позивачу у перерахуванні коштів, а лише зазначило про наявність черговості виконання рішень суду, таким чином, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо невиконання наказу суду - не підлягає задоволенню.

Водночас, зважаючи на викладене вище обґрунтування повноти та законності дій Казначейства щодо виконання рішень суду за бюджетною програмою КПКВК 3504040, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав та законних можливостей для зобов'язання Казначейства вчинити дії, визначені законом, які й без того вчинюються у повному обсязі.

Окрім того, як зазначалось вище, головним розпорядником коштів за бюджетною програмою КПКВК 3504040 є Міністерство фінансів України, яке: відповідає за складання проекту Закону про Державний бюджет України; забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Кабінет Міністрів України, є вищим органом виконавчої влади та, зокрема, розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Разом з цим, суд вважає посилання представника позивача на порушення відповідачами пункту 49 Порядку №845 через відсутність відомостей направлення Мінфіну Казначейством протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів (коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень) пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України окремо по виконанню наказу суду щодо позивача формальним.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, терміну «спір» (французькою мовою «contestation») необхідно надавати основного, а не формального значення (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium (ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 проти Бельгії), § 45). Важливо також не звертати уваги на форму та мовні засоби, що використовуються, а спиратися на реальні події відповідно до обставин кожної справи (Gorou v. Greece (no. 2) [GC] (Гору проти Греції №2).

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Процесуальні гарантії статті 6 § 1 застосовуються до усіх сторін процесу, а не лише до тих осіб, які не виграли справи у національних судах (Philis v. Greece (Філіпс проти Греції) (No. 2), § 45).

Керуючись ст. ст.2, 6, 7, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_8

З оригіналом згідно:

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.