Рішення № 76875057, 27.09.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року справа № 1140/2396/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Петренко О.С.

за участі секретаря судового засідання – Толстової О.І.

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Управління соціального захисту населення Новомиргородської РДА Кіровоградської області

про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Новомиргородської РДА Кіровоградської області у призначені допомоги при народженні дитини;

- зобов’язати Управління соціального захисту населення Новомиргородської РДА Кіровоградської області призначити ОСОБА_1 виплату при народжені дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 13.07.2018 року звернулась до відповідача з заявою про призначення допомоги при народжені дитини. Однак, відповідач, повідомленням від 20 липня 2018 року повідомив позивача про відсутність підстав для призначення зазначеної допомоги, в зв’язку з пропущенням строків для звернення з зазначеною заявою.

Відповідач позов не визнав, подавши до суду письмовий відзив (а.с.25-26). Так, відповідачем зазначено, що з моменту народження дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 до липня 2017 року позивач не зверталась до державних органів на території України для встановлення факту народження її дитини та видачі свідоцтва про народження. Факт народження встановлено в судовому порядку – рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 12 липня 2017 року. При цьому, відповідно до п.12 постанови КМУ від 21.12.2001 р. №1751 допомога при народжені дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж, через 12 календарних місяців, після народження дитини. З огляду на пропущення заявницею зазначеного строку, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову повністю за безпідставністю вимог.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, пославшись на обставини, які викладені у відзив на позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.09.2015 р. в смт. Первомайське, Первомайського району, Автономна Республіка Крим, Україна народився ОСОБА_3(а.с.13).

Так, в зв’язку з погіршення сімейних відносин та умов проживання на тимчасово окупованій території – АР Крим, позивач разом з дитиною повернулась до м. Новомиргород, на постійне місце проживання.

В зв’язку з неможливістю отримати медичну документацію, яка підтверджує факт народження дитини - ОСОБА_3, позивач звернулась до суду з заявою про встановлення відповідного факту.

Рішенням Новомиргородського районного суду від 12 липня 2017 року по справі №395/743/17 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено, встановлено факт народження дитини – ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14-15).

Вказане рішення набрало законної сили 24 липня 2017 року.

14 липня 2017 року Новомиргородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, на виконання вищевказаного судового рішення зареєстровано факт народження сина - ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2 та видано 14 липня 2017 року свідоцтво про народження сина, ОСОБА_3, серії 1-ОЛ №210053 (а.с.13).

13 липня 2018р. позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення допомоги при народжені дитини.

20 липня 2018р. відповідач прийняв повідомлення про відмову в надані соціальної допомоги за №27-572 (а.с.12). Підставою для відмови зазначено: п. 12 постанови КМУ від 27.12.2001р. №1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми "- пропущення строку для звернення з вказаною заявою.

Позивач вважає вказану відмову неправомірною, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частинами 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначено, що громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом ОСОБА_4 України

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону одним з видів державної допомоги сім'ям з дітьми є, зокрема, допомога при народженні дитини.

Згідно зі ст. 10 вказаного Закону допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Частиною 1 ст.12 вказаного Закону визначено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_4 України.

Відповідно до ч.7 ст.11 вказаного Закону допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Аналогічні положення містить п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 27 грудня 2001 року №1751, згідно з яким допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини відповідач виходив з того, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Разом з тим, приймаючи таке рішення відповідачем не враховано наступне.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч.7 ст.7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної ОСОБА_4 України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Тобто, в спірних правовідносинах неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, яка є громадянкою України, і перед якою держава Україна має певні зобов'язання, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги), виходячи з принципу верховенства права та завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскарженого рішення, яке створює правові наслідки для позивача.

Вирішуючи спір судом враховані правові висновки, що викладені у рішенні Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справах №591/610/16 (провадження №К/9901/12622/18), № 242/5735/16-а (провадження № К/9901/33839/18), які відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов’язання Управління соціального захисту населення Новомиргородської РДА Кіровоградської області призначити ОСОБА_1 виплату при народжені дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначено, що громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом ОСОБА_4 України.

При цьому, п.11 постанови КМУ від 21.12.2001р. №1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми", для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорту або іншого документу, що посвідчує особу, подається:

1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

2) копія свідоцтва про народження дитини ( з пред’явленням оригіналу).

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

В даній справі позивач просить зобов’язати відповідача призначити їй виплату допомоги при народженні дитини.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 2 частини 4 якої у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Рисовський проти України" (Заява N 29979/04 пп.70,71) суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п.70 рішення). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість …Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (п.71 рішення).

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Конвенційний принцип "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги, щодо зобов'язання призначити ОСОБА_1 виплату допомоги при народжені дитини, слід відмовити.

Разом з тим, суд вважає за необхідне, зобов’язати відповідача належним чином розглянути заяву позивача від 13.07.2018 року, з огляду на наступне.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб’єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки є неналежно розглянута заява позивача від 13.07.2018 року про призначення допомоги при народженні дитини, а тому відповідач зобов’язаний належним чином розглянути подану заяву.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним захистом порушеного права позивача є зобов’язання відповідача належним чином розглянути заяву від 13.07.2018 року, оскільки саме по собі судове рішення про скасування відмови у призначені допомоги при народжені дитини не відновлює порушеного права позивача.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Управління соціального захисту населення Новомиргородської РДА Кіровоградської області, оформлене листом від 20.07.2018 року №27-572.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Новомиргородської РДА Кіровоградської області, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.07.2018 року із врахуванням висновків суду.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2018 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_5