Рішення № 76875005, 01.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3321/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Соколенко О.М.;

при секретарі судового засідання – Любімовій О.Є.

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника Управління Державної охорони при ГУМВС України в Одеській області – ОСОБА_2 (за довіреністю),-

представника Управління поліції охорони в Одеській області - ОСОБА_3 (за довіреністю),-

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особі особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Управління Державної охорони при ГУМВС України в Одеській області, Управління поліції охорони в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особі особи – Управління Державної охорони при ГУМВС України в Одеській області, Управління поліції охорони в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення (оформленого листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 18.05.2018 № 15/2-1773) матеріалів про призначення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності III групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, без прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення по суті зазначеного питання згідно з пунктом 9 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.10.2015 № 850;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності III групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме, 264300 грн. 00 коп.;

- зобов’язати Міністерство внутрішніх справ України не пізніше двох місяців з дня прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення про призначення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності III групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, виділити в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України, та перерахувати на рахунок Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області грошові кошти у сумі 264300 грн. 00 коп., необхідні для виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він був звільнений з органів внутрішніх справ 07.08.2015 року та на момент свого звільнення з ОВС мав спеціальне звання - підполковник міліції і займав посаду начальника відділу організаційно-аналітичного та юридичного забезпечення Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області. Як вказує позивач, 27.07.2015 року Військово-лікарською комісією ГУМВС України в Одеській області за розпорядженням начальника ВКЗ УДСО здійснено медичний огляд, результати якого відображено у свідоцтві про хворобу № 526/2 від 27.07.2015 року, у пункті 12 якого зазначені діагноз та причинний зв'язок захворювання, а саме, що захворювання, пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що за результатами огляду позивача медико-соціальною експертною комісією (МСЕК), що відбувся 13.03.2018 року, йому встановлено третю групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ та встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 40 відсотків.

Як вказує позивач, він звернувся до суду з даним адміністративним позовом в зв’язку з тим, що Міністерство внутрішніх справ України порушує право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку з інвалідністю.

З посиланням на положення Закону України від 13.02.2015 № 208-VIII, яким внесені зміни до статті 23 Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію», п.15 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", п.2 розд. II «Прикінцеві положення» Закону України від 13.02.2015 № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію», п.2, п.7 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.10.2015 № 850, ОСОБА_1 вказує, що 23.04.2018 року він звернувся на адресу ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області із заявою (рапортом) від 23.04.2018 року щодо проведення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з тим, що позивачу встановлена III група інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мале місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Як вказує позивач, разом з вказаною заявою ним були надані до ліквідаційної комісії всі необхідні документи, передбачені Порядком №850.

У позовній заяві позивач зазначає, що Ліквідаційна комісія УДСО при ГУМВС України в Одеській області розглянула його заяву від 23.04.2018 року разом з наданими до неї документами, та голова ліквідаційної комісії УДСО при ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5 04.05.2018 року затвердив висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (із змінами). Згідно з вказаним висновком від 04.05.2018 року сума одноразової грошової допомоги, що належить до виплати позивачу, становить 264300 грн. 00 коп. Як стверджує позивач зазначений висновок від 04.05.2018 разом з усіма наданими позивачем для призначення допомоги документами були направлені ліквідаційною комісією УДСО при ГУМВС України в Одеській області до МВС України, оскільки, відповідно до пункту 9 Порядку № 850, саме МВС України (тобто відповідач) в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Однак, як зазначає ОСОБА_1, 11.06.2018 року він отримав лист ліквідаційної комісії УДСО при ГУМВС України в Одеській області від 07.06.2018 № 15/1-10л.к. «Щодо одноразової грошової допомоги», в якому його повідомлено, що Міністерство внутрішніх справ України (Департамент фінансово-облікової політики) листом від 18.05.2018 №15/2-1773 повернуло до ліквідаційної комісії УДСО матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги по інвалідності без прийняття рішення у порядку, передбаченому пунктом 9 Порядку № 850.

Як вказує позивач у позові, перелік підстав для відмови МВС України у призначенні одноразової грошової допомоги, який містить пункт 14 Порядку № 850, є вичерпним. Однак, всупереч нормам Порядку № 850, відповідач повернув документи без прийняття рішення по суті питання (або про призначення допомоги, або про відмову в призначенні грошової допомоги). В той же час, як вказує позивач, посилання у листі відповідача від 18.05.2018 № 15/2-1773 на пункт 27 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 10.08.1993 № 615, є безпідставним у зв’язку з тими змінами, що відбулися у законодавстві, що регламентує відносини, пов’язані з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги працівникам міліції.

З огляду на викладене, та посилаючись по правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 14.07.2018 року по справі №818/419/17, позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо повернення (оформленого листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 18.05.2018 № 15/2-1773) матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності III групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, без прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення по суті зазначеного питання згідно з пунктом 9 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.10.2015 № 850.

В прохальній частині позовної заяви позивач також просив суд залучити до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Державної охорони при ГУМВС України в Одеській області та Управління поліції охорони в Одеській області та наводить відповідне клопотання у позовній заяві.

Окрім цього, в прохальній частині позовної заяви позивач просив суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи у судове засідання.

Ухвалою суду від 11.07.2018 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали (в тому числі, якщо її копію отримано нарочно, засобами електронної пошти та факсимільного зв’язку) для усунення недоліків позовної.

26 липня 2018 року за вх. №21607/18 через канцелярію суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали від 11.07.2018 року разом із доданими до неї документами згідно переліку.

Ухвалою суду від 31.07.2017 судом:

- прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1;

- залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача - Управління Державної охорони при ГУМВС України в Одеській області, Управління поліції охорони в Одеській області;

- відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особі особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Управління Державної охорони при ГУМВС України в Одеській області, Управління поліції охорони в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії;

- вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін;

- призначено перше судове засідання на 20.08.2018 року о 16:45 год.;

- встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

20 серпня 2018 року за вх. №24253/18 (у визначений судом строк) засобами поштового зв’язку від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.62-66) з доказами направлення його копій іншим учасникам справи, в якому Міністерство внутрішніх справ України вказує, що заперечує щодо задоволення позовних вимог. Щодо позовних вимог позивача в частині зобов’язання прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, відповідач вважає, що вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження Міністерства внутрішніх справ України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Також у відзиві, з посиланням на положення п.3 постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 13.10.2015 року №834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» в редакції постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 25.12.2015 року №1139 «Про внесення зміни до постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 13.10.2015 року №834», п. 1, 27 Положення про Державну службу охорони при МВС України, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 10.08.1993 № 615 (у редакції постанови Кабінету міністрів України від 15.08.2001 № 1053), п.10 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.10.2015 року №850, відповідач зазначає, що оскільки видатки на забезпечення діяльності Державної служби охорони у Державному бюджеті України для МВС не передбачені, врахування в бюджеті МВС витрат на виплату зазначеної вище допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони призведе до порушення бюджетного законодавства, а отже, покриття витрат на виплату одноразової грошової допомоги позивачу має здійснюватися поліцією охорони за рахунок власних джерел надходжень, а також через ПАТ «УОСК». Оскільки, як вказує відповідач, згідно з постановою Кабінету ОСОБА_4 України органи поліції охорони є правонаступниками Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України та відповідних державних установ ДСО при МВС, що ліквідуються, вирішення питання призначення та виплати зазначеної одноразової грошової допомоги колишнім працівникам ДСО, у тому числі позивачу, належить до компетенції поліції охорони.

Окрім цього, з посиланням на лист Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, яким надіслано до голови ЛК ДДСО при УМВС України матеріали з одночасним повідомленням, що дане питання відноситься до компетенції Національної поліції України, на думку відповідача, вирішення питання щодо призначення позивачу зазначеної одноразової грошової допомоги належить до компетенції Національної поліції України.

Зважаючи на вищевикладене та посилаючись на положення п.п.10,19 ч.1 ст.29, ст.51 Бюджетного кодексу України, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем надано до суду в копії доповідну записку заступника голови – начальника Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України генерала поліції третього ранку ОСОБА_6 «Про організацію виплат одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції ДСО МВС» від 09.11.2017 року №38208.

15 серпня 2018 року за вх. №23839/18 через канцелярію суду від представника Управління поліції охорони в Одеській області надійшли пояснення на позовну заяву (а.с.72-81) з доказами направлення та доказами вручення їх копій іншим учасникам справи, в яких зазначено, що відносини, пов’язані з призначенням та виплатою позивачу одноразової грошової дороги по інвалідності регулюються: ч.6 ст. 23 Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію» в редакції Закону України від 13.02.2015 № 208-УІІІ та нормами Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджені постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.10.2015 № 850. В той же час, як вказує третя особа, дія пункту 27 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 10.08.1993 року № 615 (із подальшими змінами та доповненнями), на спірні відносини не поширюється.

Зважаючи на вищевикладене, у поясненнях Управління поліції охорони в Одеській області зазначено, що на теперішній час третя особа не має заперечень щодо наведених позивачем у позові обставин та правових підстав позову.

У судовому засіданні 20.08.2018 року судом долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву з доданими до нього документами та пояснення третьої особи, про що постановлено відповідну ухвалу на місці, яку занесено до протоколу судового засідання.

Разом з цим, зважаючи на те, що станом на дату судового засідання в учасників справи не сплинули строки для подання інших заяв по суті справи, ухвалою суду від 20.08.2018 року, яку постановлено на місці та занесено до протоколу судового засідання, оголошено перерву у розгляді справи до 26.09.2018 року о 10:00 год.

22 серпня 2018 року за вх. 324600/18 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив з доказами направлення її копій на адреси інших учасників справи (а.с.100-110).

Так, у відповіді на відзив позивач зазначає, що у пункті 1 свого відзиву відповідач помилково зазначив, що лист ДФОП МВС України з матеріалами щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги було скеровано за належністю до Департаменту поліції охорони. Однак, до вказаного Департаменту цей лист від 18.05.2018 № 15/2-1773 з матеріалами не направлявся, а вказані документи було повернуто до ліквідаційної комісії УДСО при ГУМВС України в Одеській області та отримані ліквідаційною комісією 24.05.2018 за вхід. № 15/1-6.

Як вказує позивач, у пункті 2 відзиву відповідач зазначив, що він вважає безпідставною вимогу позивача щодо прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, оскільки це є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Однак, на думку позивача, обраний ним спосіб судового захисту порушеного відповідачем його права на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності є найбільш ефективним, і цей спосіб захисту не суперечить закону.

Також у відповіді на відзив ОСОБА_1 вказує, що твердження відповідача про те, що МВС України не є належним відповідачем по справі є необґрунтованими, оскільки саме вказаний орган є належним відповідачем по даній справі. Окрім цього, на думку позивача, викладене у пункті 3 відзиву твердження відповідача стосовно того, що з боку МВС України відсутні протиправні дії, та, що вирішення питання стосовно призначення позивачу одноразової грошової допомоги належить до компетенції Національної поліції України, не відповідає дійсності.

У судовому засіданні 26.09.2018 року судом долучено до матеріалів справи відповідь на відзив, про що постановлено відповідну ухвалу на місці, яку занесено до протоколу судового засідання.

Також у судовому засіданні 26.09.2018 року судом з’ясовано, що інших заяв по суті справи (заперечень, пояснення третіх осіб) у визначений строк до суду не надходило та що строк для їх подачі станом на дату судового засідання – сплинув.

У судовому засіданні 26.09.2018 року позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в заявах по суті справи та з підстав, викладених у вступному слові.

Представники третіх осіб у судовому засіданні 26.09.2018 року не заперечували проти задоволення позовних вимог та зазначили про необґрунтованість доводів Міністерства внутрішніх справ України, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши вступне слово позивача та представників третіх осіб, ознайомившись із заявами сторін по суті справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються заяви по суті справи, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Підполковник міліції ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника відділу організаційно-аналітичного та юридичного забезпечення Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області (а.с.35).

Як вказує позивач та не заперечується іншими учасниками справи, 27.07.2015 року Військово-лікарською комісією ГУМВС України в Одеській області за розпорядженням начальника ВКЗ УДСО здійснено медичний огляд ОСОБА_1, результати якого відображено у свідоцтві про хворобу № 526/2 від 27.07.2015 року.

З наданої до суду копії свідоцтві про хворобу № 526/2 від 27.07.2015 року (а.с.15) судом встановлено, що ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час. У пункті 12 цього свідоцтва зазначені діагноз та причинний зв'язок захворювання та зроблено висновок, що захворювання пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

На підставі рапорту ОСОБА_1 від 30.07.2015 року, подання УДСО при ГУМСВ України в Одеській області від 30.07.2015року та свідоцтва про хворобу №562/2, виданого ВЛК ГУМВС України в Одеській області 27.07.2015 року, наказом Департаменту державної служби охорони від 07.08.2015 року №210 о/с «По особовому складу» відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1 (М-041941) начальника відділу організаційно-аналітичного та юридичного забезпечення Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п.64 «б» (через хворобу) (а.с.35).

Згідно довідки Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 «До акта огляду медико-соціальною експертної комісією» серії 12 ААА №895566, яка видана 19.03.2018 року, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності строком до 01.04.2019 року із зазначенням в графі «Причини інвалідності» - «захворювання пов’язане з проходженням служби в ОВС» (а.с.17).

Згідно довідки Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 «Про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках» серії 10 ААА №127798, яка видана 19.03.2018 року, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 складає 40% (а.с.18).

23 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Голови ліквідаційної комісії УДСО при ГУМСВ України в Одеській області із заявою (рапортом), в якому просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з тим, що йому встановлена ІІІ група інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.14).

Згідно вказаної заяви (рапорту), до нього було додано: довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 10ААА №127798; завірену копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА №895586; завірену копію свідоцтва про хворобу №26/2 від 27.07.2015 року; завірену копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 КК№524279; завірену копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду ОСОБА_1

Вищевказана заява від 23.04.2018 року зареєстрована в Управлінні ДСО при ГУМСВ України в Одеській області 23.04.2018 року за вх. №4.

04 травня 2018 року посадовими особами ліквідаційної комісії УДСО при ГУМСВ України в Одеській області складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію (зі змінами), який затверджено головою ліквідаційної комісії УДСО при ГУМСВ України в Одеській області ОСОБА_5 (а.с.22).

Згідно вказаного висновку від 04.05.2018 року Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області подає матеріали для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, звільненому з ОВС 07.08.2015, який момент звільнення мав спеціальне звання: підполковник міліції та займав посаду начальника відділу організаційно-аналітичного та юридичного забезпечення УДСО при ГУМВС України в Одеській області та який відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21 жовтня 2015 року №850, має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку з подією, що сталася, а саме: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мале місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

У висновку від 04.05.2018 року вказано, що призначена одноразова грошова допомога складає 264300 грн. 00 коп., раніше виплачена сума (страхової виплати, одноразової допомоги) 0,00 грн., сума одноразової грошової допомоги до виплати складає 264300 грн.00 коп.

18 травня 2018 року Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України на адресу ліквідаційної комісії УДСО при ГУМСВ України в Одеській області направив лист №15/2-1773 про повернення матеріалів щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги, зокрема, ОСОБА_1 у зв’язку з наступним.

Як вказано у листі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 18.05.2018 року №15/2-1773, ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області. З посиланням на положення п.1, п.27 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 10.08.1993 № 615 (зі змінами), у листі вказано, що з 01.01.2007 Державна служба охорони при МВС України здійснювала виплату передбаченої Законом України «Про міліцію» одноразової грошової допомоги колишнім працівникам підрозділів ДСО через засновану нею Українську охоронно-страхову компанію (АТ «УОСК») та за рахунок коштів, що надходили від виконання договорів. У листі також зазначено, що пунктом 3 постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 13.10.2015 №834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» визначено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку. Також у листі вказано, що відповідно до інформації, наданої Національною поліцією України, рішенням Голови Національної поліції ОСОБА_7 (№ 38208 від 09.11.2017) Департаменту поліції охорони Національної поліції України, як правонаступнику ДСО при МВС України, доручено провести роз’яснювальну роботу з керівниками територіальних органів поліції охорони щодо необхідності здійснення виплат одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони з дотриманням вимог пункту 27 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 19.08.1993 № 615.

З наданих до суду доказів, судом з’ясовано, що документом, на який міститься посилання в листі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 18.05.2018 року №15/2-1773 як на «рішення Голови Національної поліції № 38208 від 09.11.2017» – є доповідна записка № 38208 від 09.11.2017, яка складена заступником голови – начальником Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України, яка адресована Голові Національної поліції України (а.с.68-70).

Згідно вказаної записки, з посиланням на положення ст.8 Закону України «Про Національну поліцію», п.5 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 28.10.2015 N 877, п.15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення», п.27 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 19.08.1993 № 615, особа, яка її склала просила доручити Департаменту поліції охорони Національної поліції України провести роз’яснювальну роботу з керівниками територіальних органів поліції охорони щодо:

1) виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті втрати працездатності поліцейського, що здійснюється виключно на користь поліцейських за рахунок коштів Державного бюджету, передбачених для Національної поліції з дотриманням Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС від 04.01.2016 № 4 (у редакції наказу МВС дід 24.09.2017 № 788);

2) виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) каліцтва працівника міліції, що здійснюється на користь колишнім працівників Державної служби охорони МВС України з дотриманням вимог Положення про державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 19.08.1993 № 61.

Листом від 07.06.2018 року №15/1-10лк Управління Державної служби охорони ГУМВС України в Одеській області на адресу позивача направлено копію листа Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 18.05.2018 року №15/2-1773 та, зокрема, зазначено, що всупереч приписам норм Порядку № 850, МВС України повернуло документи без прийняття рішення (позитивного або негативного) по суті питання (а.с.23,111-112).

У вказаному листі Управління Державної служби охорони ГУМВС України в Одеській області також зазначено, що відповідно до пункту 10 Порядку №850 безпосередня виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС. Таким чином, як вказано у листі, джерело фінансування виплати одноразової грошової допомоги чітко визначено чинним законодавством - це кошти державного бюджету на утриманця МВС, а не кошти УДСО або інших органів. Як вказано у листі Управління Державної служби охорони ГУМВС України в Одеській області посилання у листі МВС України від 18.05.2018 № 15/2-1773 на пункт 27 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 10.08.1993 №615, є безпідставним в зв'язку з тими змінами, що відбулися у законодавстві, що регламентує відносини, пов'язані з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги працівникам міліції.

Не погодившись з діями Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення (оформленого листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 18.05.2018 № 15/2-1773) матеріалів про призначення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності III групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, без прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення по суті зазначеного питання згідно з пунктом 9 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.10.2015 № 850, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані, зокрема, Законом України «Про міліцію», Порядком та умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.10.2015 № 850, а також іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема встановлення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням служби.

Розділом 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Статтею 23 Закону України «Про міліцію» передбачено, що по причині інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, виплачується одноразова грошова допомога в порядку та на умовах, визначених Кабінетом ОСОБА_4 України.

Постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 10.08.1993 р. N 615 затверджено Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ.

Відповідно до п. 27 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 10.08.1993 р. N 615 (у редакції постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 15 серпня 2001 р. N 1053) встановлено, що Державна служба охорони за рахунок коштів, що надходять від виконання договорів, здійснює в установленому законодавством порядку виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або настання інвалідності працівника міліції охорони, страхування належного їй майна, цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією службових транспортних засобів, з віднесенням сум на валові витрати, а також може здійснювати особисте страхування спеціалістів, управлінського та обслуговуючого персоналу від нещасних випадків, пов'язаних з виконанням службових обов'язків, та своєї цивільної відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за укладеними цивільно-правовими договорами.

Суд зазначає, що до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком та умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності працівника міліції, затвердженими Кабінетом ОСОБА_4 України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850).

Згідно з ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом ОСОБА_4 України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання приписів ст. 23 Закону України «Про міліцію» Кабінет ОСОБА_4 України постановою № 850 від 21.10.2015 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який згідно п.1 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно з пп.2 п.3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Відповідно до п.2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п.7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пунктом 8 Порядку №850 визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сімї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно з п.9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до п.10 Порядку №850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Згідно з п.14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:

- учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

- учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння;

- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров’ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);

- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

В свою чергу, пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність.

Згідно з пунктом 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які на день набрання чинності цим Законом мали календарну вислугу не менше 5 років та продовжили службу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями (а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах), після досягнення вислуги років, що дають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Тобто, зі змісту пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону, суд робить висновок, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Отже, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Таким чином, зазначеним Порядком №850 у сукупності із іншими наведеними судом законодавчими актами чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги позивачу має приймати саме Міністерство внутрішніх справ України, і відповідно, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ.

Відтак, з огляду на викладене, твердження МВС України про те, що прийняття зазначеного рішення відноситься до компетенції Національної поліції України, суд вважає безпідставними.

Водночас, доводи Міністерства внутрішніх справ про те, що покриття витрат на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони має здійснюватись поліцією за рахунок власних джерел надходжень, не ґрунтуються на положеннях нормативно-правових актів, і відповідно є безпідставними та необґрунтованими.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постановах від 30 січня 2018 року по справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року по справі № 808/1866/16, від 13 лютого 2018 року по справі № 806/845/16, від 17 квітня 2018 року по справі №818/419/17.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідач - МВС України в порушення п.9 Порядку №850, за результатами розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності III групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідного рішення не приймав.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не прийнято рішення по суті розгляду матеріалів щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) згідно з пунктом 9 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.10.2015 № 850, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення (оформленого листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 18.05.2018 № 15/2-1773) матеріалів про призначення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності III групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, без прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення по суті зазначеного питання згідно з пунктом 9 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.10.2015 № 850 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 18.05.2018 № 15/2-1773 матеріалів щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) без прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення по суті зазначеного питання згідно з пунктом 9 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.10.2015 № 850.

В свою чергу, вирішуючи позовні вимоги позивача про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності III групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме, 264300 грн. 00 коп., суд виходить з наступного.

Як вже встановлено судом, згідно з п.9 Порядку №850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Однак, відповідач – Міністерство внутрішніх справ України порушення п. 9 зазначеного Порядку №850, відповідного рішення за результатами розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності III групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ не приймав, а лише повернув документи на адресу Управління Державної охорони при ГУМВС України в Одеській області. Тобто, відповідач по суті не розглядав матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності III групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Тобто, відповідачем не було прийнято рішення по суті згідно з п.9 Порядку №850.

Вказана обставина також не заперечується позивачем у позовній заяві та третіми особами по справі.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що Міністерством внутрішніх справ України в порушення п. 9 Порядку №850 відповідного рішення по суті за результатами розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності III групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ прийнято не було, а лише було складено Департаментом фінансово-облікової політики МВС України Міністерства внутрішніх справ України лист від 18.05.2018 № 15/2-1773 щодо повернення документів на адресу Управління Державної охорони при ГУМВС України в Одеській області, суд вважає, що похідна вимога позивача про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності III групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме, 264300 грн. 00 коп., за відсутності прийнятого відповідачем рішення згідно п.9 Порядку №850, - є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що задоволення позовних вимог в цій частині не є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, оскільки у постанові від 17.04.2018 року №818/419/17 Верховний суд не зробив жодного застереження щодо невідповідності закону такого способу судового захисту порушеного права на призначення одноразової грошової допомоги - як зобов’язати МВС України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, оскільки у вказаній справі №818/419/17, на відміну від даної адміністративної справи, що розглядається, відповідачем було прийнято рішення по суті згідно Порядку №850 про відмову у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не прийнято рішення по суті розгляду матеріалів щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) згідно з пунктом 9 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.10.2015 № 850, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача на підставі ч.2 ст.9 КАС України та:

- зобов’язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути питання щодо призначення і виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності III групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ та прийняти рішення за результатами поданого ліквідаційною комісією УДСО при ГУМВС України в Одеській області висновку від 04.05.2018 року «Про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію» (зі змінами)» щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) відповідно до п.9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21 жовтня 2015 р. № 850.

Разом з цим, стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання Міністерства внутрішніх справ України не пізніше двох місяців з дня прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності III групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, виділити в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України, та перерахувати на рахунок Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області грошові кошти у сумі 264300 грн. 00 коп., необхідні для виплати ОСОБА_1 (одноразової грошової допомоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.10 Порядку №850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Оскільки суд зобов’язав відповідача повторно розглянути питання щодо призначення і виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги відповідно до п.9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21 жовтня 2015 р. № 850, суд вважає, що вказана позовна вимога, яка є похідною він інших позовних вимог позивача, не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною.

Решта доводів позивача та відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_4 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з викладеного, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень в порушення п. 9 Порядку №850 відповідного рішення за результатами розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності III групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ прийнято не було, а отже відповідач діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, суд дійшов висновку, що позовна заява позивача про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню шляхом:

- визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 18.05.2018 № 15/2-1773 матеріалів щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) без прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення по суті зазначеного питання згідно з пунктом 9 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.10.2015 № 850;

- зобов’язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути питання щодо призначення і виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності III групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ та прийняти рішення за результатами поданого ліквідаційною комісією УДСО при ГУМВС України в Одеській області висновку від 04.05.2018 року «Про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію» (зі змінами)» щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) відповідно до п.9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21 жовтня 2015 р. № 850, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки судом задоволено лише одну позовну вимогу позивача про визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України, тому на користь позивача підлягає стягненню з Міністерства внутрішніх справ України судовий збір відповідно до задоволених вимог у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 76-78, 120, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особі особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Управління Державної охорони при ГУМВС України в Одеській області, Управління поліції охорони в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 18.05.2018 № 15/2-1773 матеріалів щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) без прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення по суті зазначеного питання згідно з пунктом 9 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21.10.2015 № 850.

Зобов’язати Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, адреса: вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601) повторно розглянути питання щодо призначення і виплати ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, 67570) одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності III групи внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ та прийняти рішення за результатами поданого ліквідаційною комісією УДСО при ГУМВС України в Одеській області висновку від 04.05.2018 року «Про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію» (зі змінами)» щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) відповідно до п.9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 21 жовтня 2015 р. № 850.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, адреса: вул.Богомольця, 10, м.Київ, 01601) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 ОСОБА_8 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2, 67570) судовий збір відповідно до задоволених вимог у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 01.10.2018 року.

Суддя О.М. Соколенко

.