Рішення № 76874455, 03.10.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року м. Житомир справа № 0640/3882/18

категорія 10.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання призначити щомісячні страхові виплати,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірною відмову відповідача щодо призначення їй щомісячних страхових виплат як непрацездатній особі, яка перебувала на утриманні ОСОБА_2, який помер 23.08.2017 та мала на день його смерті право на одержання від нього утримання, неправомірною та зобов'язати призначити щомісячні страхові виплати як непрацездатній особі, яка перебувала на утриманні померлого та мала на день його смерті право на одержання від нього утримання згідно статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з дня звернення за страховими виплатами.

В обґрунтування позову зазначено, що чоловік позивача помер 23.08.2017. За життя отримав професійне захворювання, отримав другу групу інвалідності та отримував щомісячні страхові виплати. Вказує, що зверталась до відповідача з заявою про отримання страхових виплат у зв'язку з втратою годувальника. Постановою від 02.02.2018 відповідач відмовив у наданні соціальних виплат та наданні соціальних послуг. Стверджує що має право на отримання щомісячних страхових виплат як непрацездатна особа.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач звернувся до суду з позовом до Коростенського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області.

Ухвалою суду від 29.08.2018 замінено неналежного відповідача у справі - Коростенське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області на належного - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядиуу ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, зі змісту свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 був чоловіком ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_2 21.09.1963 помер 23 серпня 2017 року (а.с.12).

Як встановлено судом і не заперечується сторонами ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про отримання страхових виплат.

Постановою Коростенське відділення УВДФССУ у Житомирській області від 02.02.2018 відмовило позивачу у наданні страхових послуг та у призначенні страхових виплат у зв'язку з тим, що вона не підпадає під дію пп.2 п.2 ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в редакції від 28.12.2014 №77-8 (а.с.15).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами ч.3 ст.46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.8 ст.42 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у разі, якщо смерть потерпілого, який одержував щомісячні страхові виплати, настала внаслідок ушкодження здоров'я від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, розмір щомісячної страхової виплати особам, які мають на це право, встановлюється з розміру щомісячної страхової виплати на день смерті потерпілого. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів. Одноразова допомога сієї та особам, які перебували на утриманні, у цьому випадку не виплачується.

У разі, якщо право на страхові виплати мають одночасно непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, і непрацездатні особи, які не перебували на його утриманні, спочатку визначається сума страхових виплат особам, які не перебували на утриманні померлого.

Установлена зазначеним особам сума страхових виплат виключається із заробітку годувальника, а потім визначається сума страхових виплат особам, які перебували на утриманні померлого, у порядку, передбаченому абзацами першим та другим цього пункту.

Страхові виплати особам, які втратили годувальника, з урахуванням призначеної їм пенсії у разі втрати годувальника та інших доходів, не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш, як десятимісячного строку після його смерті.

З долучених доказів встановлено, що зв'язок захворювання ОСОБА_2 з роботою на ВАТ "Коростенський щебзавод" підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 08.04.2013 (а.с16-18).

Факт отримання ОСОБА_2 щомісячних страхових виплат підтверджується листом відділення виконавчої дирекції фонду у м.Коростені Житомирської області від 03.07.2017 №657 (а.с.20).

Як встановлено зі змісту постанови, відповідач обґрунтовує відмову з посиланням на пп.2 п.2 ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в редакції від 28.12.2014 №77-8.

Суд наголошує, що у статті 41 вказаного Закону в редакції на 2014 рік відсутні підпункти, вказана норма має назву : "страхові виплати у разі перебування особи, яка їх одержує, в особливих умовах", що не має жодного відношення до обставин справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що у позивача на момент смерті чоловіка був відсутній стаж для отримання пенсії за віком.

Так, згідно п.2 ч.2 ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до таких непрацездатних осіб відноситься особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють.

Зі змісту долучених доказів встановлено, що позивач з 2011 року отримує пенсію за вислугу років (а.с.9).

ОСОБА_3 В-П №373781 підтверджується особливий статус ОСОБА_1, як громадянки, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (а.с.10) та має право на зменшення пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, ОСОБА_1 мала право з 2016 року перейти на пенсію зі зменшенням пенсійного віку, однак вказує, що така пенсія була значно меншою.

ОСОБА_3 від 07.02.2018 підтверджується факт переходу позивача на пенсію за віком (а.с.8).

З огляду на наведене, суд встановив, що позивач відповідає вимогам, визначеним п.2 ч.2ст.41 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", є пенсіонером, не працює, до дня смерті чоловіка проживала разом з ним, що підтверджене дослідженими доказами.

Суд відхиляє посилання відповідача на рішення по справі 279/996/18 з приводу залишення позову без розгляду у зв'язку з наявністю спору про право. У вказаних справах різні предмети спору.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено підстави відмови у призначенні позивачу страхових виплат у розмірі, визначеному ч.1 ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про незаконність відмови відповідача у призначенні страхових виплат ОСОБА_1 з дня смерті ОСОБА_2, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн про, що свідчить квитанція №0.0.1093988870.1 від 26.07.2018 (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову ОСОБА_1, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (майдан Корольова,2, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ 41313540) щодо призначення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 11500, інд. код НОМЕР_1) страхових виплат у зв'язку із смертю ОСОБА_2, померлого 23.08.2017 року.

Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області призначити ОСОБА_1, як непрацездатній особі щомісячні страхові виплати у зв'язку зі смертю ОСОБА_2.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів п.п.15.5 п.15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Панкеєва