Рішення № 76874231, 26.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 р. Справа№805/4641/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення: 15 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Широбокової М.О., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,-

за участю представників сторін:

від позивача - не з’явився

від відповідача – не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд:

- визнати протиправним рішення відповідача від 18 січня 2018 року № б/н про відмову в переводі ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком та скасувати його;

- зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 82 від 09 січня 2018 року про перевід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зарахувавши до спеціального (пільгового підземного) страхового стажу наступні періоди:

- період проходження строкової військової служби в лавах ОСОБА_2 з 20.11.1987 по 09.12.1989;

- період роботи з 03.04.2000 по 11.08.2000 на підприємстві ТОВ «Вуглесервіс» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті;

- період роботи з 30.08.2000 по 10.07.2001 на підприємстві Димитрівське «Шахтобудівельне управління № 2» ДВАТ «Вуглебуд» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті;

- періоди роботи з 17.07.2001 по 23.03.2002 та з 04.07.2003 по 31.12.2004 на підприємстві ТОВ «Доншахтобуд» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті;

- період роботи з 01.04.2002 по 25.01.2003 на підприємстві Шахтобудівельне управління - 7 ДВАТ «Трест Донецькшахтобуд» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті;

- період роботи з 01.01.2005 по 17.07.2008 на підприємстві ТОВ «Донецьке шахтобудівельне підприємство» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті.

- вирішити питання щодо відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.01.2018 року він звернувся до відповідача з заявою № 82 про перевід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням № б/н від 18.01.2018 року відповідач відмовив в переводі з пенсії по інвалідності на пенсію за віком через відсутність десяти років пільгового стажу в підземних умовах.

Позивач не погоджується з даним рішенням, та вважає бездіяльність відповідача щодо не зарахування спірних періодів протиправною та такою, що порушує його Конституційне право на своєчасне та повне пенсійне забезпечення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2018 року відкрито провадження у справі № 805/4641/18-а та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та призначено судовий розгляд справи на 04 липня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії призначено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 липня 2018 року.

У судовому засіданні 11 липня 2018 року розгляд справи № 805/4641/18-а відкладено на 04 вересня 2018 року.

У строк, встановлений судом відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в обгрунтування якого зазначено, що до пільгового стажу не зараховано періоди з 03.04.2000 року по 11.08.2000 року на підприємстві ТОВ «Вуглесервіс», з 30.08.2000 року по 10.07.2001 року на підприємстві «Шахтобудівельне управління №2», з 17.07.2001 року по 23.03.2002 року, 04.07.2003 року по 31.12.2004 року на підприємстві ТОВ «Доншахтобуд», з 01.04.2002 року по 25.01.2003 року на підприємстві Шахтобудівельне управління -7 ДВАТ «Доншахтобуд», оскільки не надані довідки, які підтверджують зайнятість повний робочий день по видобутку вугілля або на будівництві шахт та довідки про підземні спуски в шахту, накази про атестацію робочих місць, з 01.01.2005 року по 17.07.2008 року на підприємстві «Донецьке шахтобудівельне підприємство», тому що підприємства не здійснювали реєстраційні дії щодо зміни свого місцезнаходження на території, підконтрольній українській владі, перевірити достовірність довідки не має можливості, період проходження строкової військової служби з 20.11.1987 року по 09.12.1989 року не включено до розрахунку пільгового стажу, оскільки на час призову на військову службу заявник не працював за професією, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Зазначено, що страховий стаж заявника складає 23 роки 09 місяців 19 днів, пільговий стаж роботи складає 7 років 04 місяці 10 днів.

На підставі зазначеного, просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26 вересня 2018 року.

У судове засідання, призначене на 26 вересня 2018 року позивач та повноважний представник відповідача не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1) є громадянином України, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки та отримує пенсію по інвалідності у Селидівському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області - орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач звернувся до відповідача з заявою від 09.01.2018 року про перехід на інший вид пенсії, за віком. До заяви було додано: копія паспорту і ІНН; копія трудової книжки серії БТ-ІІ № 1992907 від 18.06.1986 року; копія диплома серії ЛТ № 996926 від 20.06.1987 року; копія військового квітка серія НУ № 9199747 від 20.11.1987 року.

Рішенням Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18 січня 2018 року, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку за нормами п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 р. XV Закону України «Про загальнообов’язкове держа пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю пільгового стажу 10 років підземних умовах.

В обґрунтування свого рішення, відповідач зазначив наступне.

До пільгового стажу не зараховано періоди з 03.04.2000 року по 11.08.2000 року на підприємстві TOB «Вуглесервіс», з 30.08.2000 року по 10.07.2001 року на підприємстві «Шахтобудівельне управління №2», з 17.07.2001 року по 23.03.2002 року, 04.07.2003 року по 31.12.2004 року на підприємстві ТОВ «Доншахтобуд», з 01.04.2002 року по 25.01.2003 року на підприємстві Шахтобудівельне управління -7 ДВАТ «Доншахтобуд», оскількі не надані довідки, які підтверджутють зайнятість повний робочий день на видобутку вугілля або на будівництві шахт та довідки про підземні спуски в шахту, наказі про атестацію робочих місць, з 01.01.2005 року по 17.07.2008 року на підприємстві «Донецьке шахто будівельне підприємство», тому що підприємства не здійснювали реєстраційні дії щодо зміни свого місце знаходження території, підконтрольній українській владі, перевірити достовірність довідки не має можливості.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Пунктом 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі- Закон № 1058).

Відповідно до статті 26 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно п. «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом ОСОБА_3 України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За правилами частини 1 статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційне наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

У зв’язку з чим, суд розглядає позовну заяву ОСОБА_1 в межах заявлених позовних вимог, а саме:

- періоду проходження строкової військової служби в лавах ОСОБА_2 з 20.11.1987 по 09.12.1989;

- періоду роботи з 03.04.2000 по 11.08.2000 на підприємстві ТОВ «Вуглесервіс» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті;

- періоду роботи з 30.08.2000 по 10.07.2001 на підприємстві Димитрівське «Шахтобудівельне управління № 2» ДВАТ «Вуглебуд» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті;

- періоду роботи з 17.07.2001 по 23.03.2002 та з 04.07.2003 по 31.12.2004 на підприємстві ТОВ «Доншахтобуд» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті;

- період роботи з 01.04.2002 по 25.01.2003 на підприємстві Шахтобудівельне управління - 7 ДВАТ «Трест Донецькшахтобуд» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті;

- періоду роботи з 01.01.2005 по 17.07.2008 на підприємстві ТОВ «Донецьке шахтобудівельне підприємство» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України № 3108-IV від 17.11.2005 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Кабінетом ОСОБА_3 України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ

Постановою КМУ від 12.06.1993 р. № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в п. 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Як вбачається з трудової книжки серії БТ-II № 1992907 ОСОБА_1 вбачається наступне:

- з 03.04.2000 року був прийнятий до ТОВ «Вуглесервіс» прохідником з повним робочим днем в шахті 5 розряду (наказ від 07.04.2000 року № 5к) – 11.08.2000 року звільнений за власним бажанням (наказ від 16.08.2000 року № 20 к). Листом від 30.05.2012 року № 01-06/0389 Донецької обласної державної адміністрації Головного управління праці та соціального захисту населення підтверджено проведення атестації на підприємстві ТОВ «Вуглесервіс»;

- з 30.08.2000 року прийнятий до Димитровського «Шахтобудівельного управління №2 ДВАТ «Вуглебуд» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті 5 розряду (наказ від 12.09.2000 року № 56-к) – 10.07.2001 року звільнений за власним бажанням (наказ від 10.07.2000 року № 47 к), даний період роботи позивача підтверджується інформацією з довідки ОК -5;

- з 17.07.2001 року прийнятий прохідником підземним до ТОВ «Доншахтобуд» з повним робочим днем в шахті 5 розряду (наказ від 17.07.2001 року № 173-к) – 23.03.2002 року звільнений за власним бажанням (наказ від 23.03.2002 року № 42 к). Крім того, даний період роботи позивача підтверджується архівною довідкою № Р-34/0593 від 13.10.2008 року та довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній № 121 від 20.07.2016 року, виданих ТОВ «Регіональний міжгалузевий архів» м. Донецька та інформацією з довідки ОК -5;

- з 01.04.2002 року прийнятий прохідником підземним до Шахтобудівельного управління №7 ДВАТ «Донецькшахтобуд»(наказ від 01.04.2002 року № 79к) – 25.01.2003 року звільнений за власним бажанням (наказ від 25.01.2002 року № 20 к), пільговий стаж за цей період підтверджується інформацією з довідки ОК -5;

- з 04.07.2003 року прийнятий прохідником підземним до ТОВ «Доншахтобуд» з повним робочим днем в шахті 5 розряду (наказ від 04.07.2003 року № 54к)- 31.12.2004 року звільнений по переводу до Донецького шахто будівельного підприємства (наказ від 31.12.2004 року № 79 к), даний період роботи позивача підтверджується архівною довідкою № Р-34/0594 від 13.10.2008 року, інформацією з довідки ОК -5;

- з 01.01.2005 року прийнятий прохідником підземним з повним робочим днем по переводу з ТОВ «Доншахтобуд» (наказ від 01.01.2005 року № 1к)- 18.07.2008 року переведений гірником на поверхні (наказ від 18.07.2008 року № 196к). Факт роботи позивача підтверджується також довідкою про підтвердження наявного трудового стажу призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній. Окрім того пільговий стаж за цей період підтверджується інформацією з довідки ОК -5, в якій зазначено код підстави ЗП 30114А1.

Як встановлено судом, записи про спірні періоди роботи позивача в трудовій книжці засвідчені відповідною печаткою підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Разом з цим, суд зазначає, що з наданого Селидівським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області розрахунку стажу роботи ОСОБА_1 вбачається, що вищезазначені спірні періоди включені до розрахунку стажу лише до страхового стажу.

У зв’язку з чим, суд знаходить обґрунтованими доводи позивача про те, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу за Списком № 1 періоди його роботи з з 03.04.2000 по 11.08.2000 на підприємстві TOB «Вуглесервіс», з 30.08.2000 по 10.07.2001 на підприємстві «Шахтобудівельне управління №2», з 17.07.2001 по 23.03.2002 та з 04.07.2003 по 31.12.2004 на підприємстві ТОВ «Доншахтобуд», з 01.04.2002 по 25.01.2003 на підприємстві Шахтобудівельне управління -7 ДВАТ «Доншахтобуд» та з 01.01.2005 по 17.07.2008 на підприємстві ТОВ «Донецьке шахтобудівельне підприємство».

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що підприємства не здійснювали реєстраційні дії щодо зміни свого місця знаходження на території, підконтрольній українській владі, та перевірити достовірність довідкі не має можливості та зазначає наступне.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через не здійснення реєстраційних дій підприємствами щодо зміни свого місця знаходження.

Крім того, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про період роботи позивача на підприємствах, окрім того інформацією з довідки ОК –5 підтверджується право позивача на зарахування спірного стажу до пільгового стажу.

Щодо відмови відповідача зарахувати періоду проходження строкової військової служби в лавах ОСОБА_2 з 20.11.1987 по 09.12.1989 ОСОБА_1 до пільгового, суд зазначає наступне.

Як вбачається з п.п. «к» п. 109 розділу VIII постанови ОСОБА_3 міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при ОСОБА_3 СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції, перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку.

Частиною 3 п. 109 розділу VIII постанови ОСОБА_3 міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "до" і "л", прирівнюються за вибору яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Відповідно до запису № 9 трудової книжки серія БТ-II № 1992907 ОСОБА_1 з 20.11.1987 року по 09.12.1989 року перебував у лавах Збройних сил СРСР, а з 21.02.1990 року був прийняти учнем гірника підземного, направлений на ділянку підготовчих робіт № 1 до ВП «шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля».

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Окрім цього, суд зазначає, що в період військової служби позивача діяла постанова ОСОБА_3 міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року, яка надавала право особи на зарахування періоду військової служби у лавах Збройних сил СРСР до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Слід також зауважити, що рішенням ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків осіб, національні органи зобов’язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

У зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що період служби позивача в лавах збройних сил СРСР з 20.11.1987 року по 09.12.1989 року підлягає зарахуванню в роботу, яка слідувала за закінченням цього періоду, а саме до пільгового стажу по професії гірничий робітник підземний.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі. Latvia(п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані КонституцієюУкраїнита Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача – суб’єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого спірного рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, яке полягає у визнанні протиправним та скасуванні рішення про відмову в переводі з пенсії по інвалідності на пенсію за віком та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача № 82 від 09 січня 2018 року про перевід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зарахувавши до спеціального (пільгового) страхового стажу наступні періоди:

- період проходження строкової військової служби в лавах ОСОБА_2 з 20.11.1987 по 09.12.1989;

- період роботи з 03.04.2000 по 11.08.2000 на підприємстві ТОВ «Вуглесервіс» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті;

- період роботи з 30.08.2000 по 10.07.2001 на підприємстві Димитрівське «Шахтобудівельне управління № 2» ДВАТ «Вуглебуд» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті;

- періоди роботи з 17.07.2001 по 23.03.2002 та з 04.07.2003 по 31.12.2004 на підприємстві ТОВ «Доншахтобуд» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті;

- період роботи з 01.04.2002 по 25.01.2003 на підприємстві Шахтобудівельне управління - 7 ДВАТ «Трест Донецькшахтобуд» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті;

- період роботи з 01.01.2005 по 17.07.2008 на підприємстві ТОВ «Донецьке шахтобудівельне підприємство» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. квитанцією Приватбанк № 0.0.1048537402.1 від 30.05.2018 року за подання до суду адміністративного позову до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 122, 132, 139, 143, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18 січня 2018 року № б/н про відмову в переводі ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Зобов'язати Селидівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача № 82 від 09 січня 2018 року про перевід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зарахувавши до спеціального (пільгового) страхового стажу наступні періоди:

- період проходження строкової військової служби в лавах ОСОБА_2 з 20.11.1987 по 09.12.1989;

- період роботи з 03.04.2000 по 11.08.2000 на підприємстві ТОВ «Вуглесервіс» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті;

- період роботи з 30.08.2000 по 10.07.2001 на підприємстві Димитрівське «Шахтобудівельне управління № 2» ДВАТ «Вуглебуд» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті;

- періоди роботи з 17.07.2001 по 23.03.2002 та з 04.07.2003 по 31.12.2004 на підприємстві ТОВ «Доншахтобуд» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті;

- період роботи з 01.04.2002 по 25.01.2003 на підприємстві Шахтобудівельне управління - 7 ДВАТ «Трест Донецькшахтобуд» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті;

- період роботи з 01.01.2005 по 17.07.2008 на підприємстві ТОВ «Донецьке шахтобудівельне підприємство» у якості прохідника з повним робочим днем в шахті.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 00 коп.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті 26 вересня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 жовтня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кочанова П.В.