Рішення № 76874185, 26.09.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/1954/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі головуючого: судді Кармазиної Т.М.,

за участю секретаря – Сириці І.О., Глущенко Т.М.,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним рішення Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну за №1/5-195 від 04 червня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12.08.2015 р. вона уклала шлюб з громадянином України ОСОБА_4 Ваєль. При наданні дозволу на імміграцію в Україні, відповідач досліджував правові підстави залишення на постійне проживання на території України та перевіряв наявні документи, керуючись пунктом п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію". Також, зазначає, що для отримання дозволу на імміграцію нею були надані усі необхідні документи відповідно до ст.9 Закону України «Про імміграцію». Будь-яких зауважень до наданих документів на момент отримання дозволу у УДМС України в Кіровоградській області не виникло та надані документи на момент отримання дозволу були чинні. Підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, визначених ст.10 Закону України "Про імміграцію", на думку позивача, не було. Крім того, зазначає, що на даний час вона проживає на території України разом із своїм чоловіком за адресою: вулиця Ветеранська, будинок 1, село Підгайці, Кіровоградський район, Кіровоградська область, дотримуючись чинного законодавства України. 22.06.2018 р. вона отримала лист Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області за №1/5-196 від 08.06.2018 р. та копію рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну за №1/5-195 від 04.06.2018 р. без будь-яких пояснень та підтверджуючих документів, які б доводили законність та обґрунтованість рішення Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області. Позивач вважає дану відмову незаконною, необґрунтованою, безпідставною та такою, що порушує її права, гарантовані Конституцією України, чинним міжнародним законодавством та законодавством України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.100-103), в якому заперечив проти задоволення позову в повному обсязі, зазначивши, що під час перевірки матеріалів особової справи №5138 на особу без громадянства ОСОБА_5М.А. Управлінням ДМС України в Кіровоградській області встановлено, що у свідоцтві про шлюб №0245587, виданого 12.08.2015 р. Палестинською Національною Адміністрацією в графі «Посвідчення особи/документ №» документом, який посвідчує особу ОСОБА_4 Ваєля зазначене палестинське посвідчення особи №901016485 та паспорт громадянина України серії ЕВ №109933, та зазначено, що вказаний документ є закордонним паспортом. При цьому вказує, що діючим паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_4 є документ серії FЕ 602323 строком дії до 13.06.2026, що не відповідає зазначеному номеру (109933) у графі «Посвідчення особи/документ №». У зв'язку з цим, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію» та п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 «Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень» 04.06.2018 Управлінням ДМС України в Кіровоградській області прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну особі без громадянства ОСОБА_3 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову та просила суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до даних свідоцтва про шлюб, встановлено, що 12.08.2015 р. між позивачкою - громадянкою ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Ваєль - громадянином України укладено шлюб (а.с.20-24).

Судом встановлено, що особа без громадянства ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, 09.08.2016 року отримала посвідку на тимчасове проживання на території України, термін дії якого продовжено Управлінням Державної міграційної служби у Кіровоградській області до 09.08.2018 року (а.с.13-15).

Позивач зареєстрована та проживає в Україні за адресою: вул. Ветеранська, 1, с. Підгайці, Кіровоградського району, Кіровоградської області (а.с.61-62).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що ОСОБА_4 Ваєль має у власності житловий будинок за адресою: вул. Ветеранська, 1, с. Підгайці, Кіровоградського району, Кіровоградської області (а.с.63-64).

Листом №1/5-196 від 08.06.2018 року управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області повідомило позивачку про відмову у наданні дозволу на імміграцію та надано копію Рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну №1/5-195 від 04.06.2018 року (а.с.11-12).

Не погодившись з таким рішенням позивачка звернулася до суду.

Відповідно до ст.26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Згідно ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) іноземець це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Приписами ч.16 ст.4 Закону №3773-VI встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які в’їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України №2491-ІІІ від 07 червня 2001 року «Про імміграцію" (далі - Закон №2491-ІІІ).

Відповідно до ст.1 Закону №2491-ІІІ, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства

на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону №2491-ІІІ, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції: організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2491-ІІІ, дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Згідно з п.6 ч.2 ст.4 Закону №2491-ІІІ, квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається, зокрема одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України (п.1 ч.3 ст.4 Закону №2491-ІІІ).

Стаття 9 Закону №2491-ІІІ встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання про надання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Крім зазначених документів подаються для осіб, зазначених у пункті 6 частини другої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

З аналізу вищенаведених норм Закону вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ж ненадання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та дозвіл на імміграцію не видається.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. №1983 (далі по тексту Порядок №1983).

Відповідно до п.12 Порядку №1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:

- формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;

- надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;

- здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

Територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби.

МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.

Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць (п.14 Порядку №1983).

Відповідно до п.16 Порядку №1983 у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Згідно з п.17 Порядку №1983 встановлено, що ДМС перевіряє у місячний термін правильність оформлення документів, що надійшли від зазначених у пунктах 13 і 15 цього Порядку органів, вивчає відповідність наведених підстав, визначених статтею 4 Закону України "Про імміграцію", з'ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію" у разі потреби, надсилає запит до МВС, органів Національної поліції, СБУ та Робочого апарату Укрбюро Інтерполу. Запит до Держприкордонслужби надсилається тільки стосовно тих осіб, клопотання яких надійшли через МЗС.

Органи, які прийняли рішення про надання дозволу на імміграцію або про відмову у наданні такого дозволу, надсилають його копію протягом двох тижнів безпосередньо заявнику або через МЗС відповідній закордонній дипломатичній установі України (п.20 Порядку №1983).

З аналізу вищевикладеного слідує, що прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

У свою чергу, підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію визначені статтею 10 Закону №2491-ІІІ, а саме, дозвіл на імміграцію не надається: 1)особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Судом встановлено, що 03.10.2017 року позивач звернулася до Кіровоградського РС УДМС України в Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на імміграцію, у зв’язку з перебуванням у шлюбі з громадянином України, понад два роки. До заяви додавши документи, визначені Законом України «Про імміграцію» (а.с.33-67).

02.11.2017 за №3501.5-13388/35.1-17 надіслано запит до міжнародного поліцейського співробітництва ГУНПУ в Кіровоградській області про перевірку осіб за обліками Інтерполу (а.с.72). Відповідь з ГУНПУ в Кіровоградській області надійшла 16.11.2017 вх.867/1/3501-17ЕД, якою повідомлено, що перевіркою по базі даних Інтерполу вказані у запиті – ОСОБА_3 не значиться (а.с.73).

Також, 02.11.2017 до Державної прикордонної служби України надіслано запит за №3501.5-13387/35.1-17 (а.с.74). Відповідь надійшла 23.11.2017 вх.№10155/1/3501-17, де зазначено, що інформація щодо заборони в'їзду зазначеної особи, відсутня (а.с.75).

03 листопада 2017 за №3501.5-13472/35.1-17 надіслано запит до ГУНПУ в Кіровоградській області (а.с.76-77). 29 листопада 2017 надійшла відповідь, де зазначено, що ОСОБА_3 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалась (а.с.78).

03 листопада 2017 направлено запит начальнику Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Кіровоградській області щодо громадянки ОСОБА_5М.А. та вимогу на особу без громадянства, яка порушила клопотання про надання дозволу на імміграцію (а.с.79-80). У довідці №17317374883685918718 (відповідь на запит) зазначено, що відомості щодо ОСОБА_5М.А. у ОСК ГУНПУ України в Кіровоградській області та ОСК МВС України, відсутні (а.с.81).

Судом встановлено, що 03.11.2017 надіслано запит №1/5-265 до заступника начальника УСБУ в Кіровоградській області з проханням повідомити думку про можливість задоволення заяви ОСОБА_5М.А. про надання дозволу на імміграцію в Україну (а.с.69). У відповіді на запит УСБУ (лист №61/кр/2714/нт від 02.05.2018) зазначено, що на підставі абзацу другого п. 9 Постанови КМУ від 26.12.2002 №1983 та п.4 ст.10 Закону України «Про імміграцію» вважають за доцільне відмовити особі без громадянства ОСОБА_5М.А. у наданні дозволу на імміграцію в Україну (а.с.70).

У висновку про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну особі без громадянства (ОСОБА_6) ОСОБА_3 ОСОБА_3 зазначено, що під час перевірки особової справи ОСОБА_5М.А. встановлено, що у свідоцтві про шлюб №0245587, виданого 12.08.2015 р. Палестинською Національною Адміністрацією в графі «Посвідчення особи/документ №» документом, який посвідчує особу ОСОБА_4 Ваєля зазначене палестинське посвідчення особи №901016485 та український закордонний НОМЕР_1. Також встановлено, що ОСОБА_4 Ваєль, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ОСОБА_6, Указом Президента України від 28.05.2005 року № 886/2005 прийнятий до громадянства України; 04.10.2005 Кіровським ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області вказаний громадянин документований паспортом громадянина України серії ЕВ №109933 та 13.06.2016 УДМС України в Кіровоградській області документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон FЕ 602323, строком дії до 13.06.2026. Тож, у свідоцтві про шлюб номер паспорта громадянина України для виїзду за кордон (109933) ОСОБА_4 не відповідає номеру діючого паспорта (FЕ 502323) (а.с.82-83).

04 червня 2018 року заступником начальника Управління ДМС України в Кіровоградській області прийнято рішення №1/5-195 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну щодо особи без громадянства ОСОБА_5М.А. на підставі п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію» (а.с.84).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.10 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи.

В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на імміграцію було саме зазначення неправдивих відомостей у свідоцтві про шлюб.

Суд звертає увагу, що статтею 10 Закону України «Про імміграцію» встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого вбачається, що підставами для відмови у наданні дозволу на імміграцію можуть бути лише доведені та обґрунтовані докази.

Так, внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації до офіційного документа, яка повністю або частково не відповідає дійсності. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам. Так як в свідоцтві про шлюб №0245587, копія якого додана до матеріалів справи, в графі «Посвідчення особи/документ №» зазначено саме реквізити паспорта громадянина України ОСОБА_4 Ваеля №109933, який для ОСОБА_6 і є українським закордонним паспортом.

Суд зазначає, що відповідачем не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його вини у виниклих обставинах. Відмова у наданні дозволу, без врахування обставин, які існують, суттєво порушує права позивача, оскільки вона мала передбачені Законом підстави на отримання дозволу на імміграцію.

Отже, рішення УДМС України в Кіровоградській області про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну порушує права ОСОБА_3 на постійне проживання в Україні, її права і законні інтереси, як іноземця та дружини громадянина України, оскільки в подальшому змусить її виїхати з України та покинути свою родину і проживати окремо.

Крім того, згідно положень статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

З огляду на встановлені у справі обставини, відновляючи права позивача, суд дійшов висновку про необхідність визнання рішення відповідача протиправним, прийнятим не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, без урахування принципу пропорційності.

У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача здійснені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. (а.с.2) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (27613, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Підгайці, вул.Ветеранська,1) до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (25015, м. Кропивницький, вул. Єгорова, 25а, код ЄДРПОУ 37795939) про визнання протиправним рішення – задовольнити.

Визнати протиправним рішення Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну за №1/5-195 від 04 червня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (27613, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Підгайці, вул.Ветеранська,1) здійснені нею судові витрати на оплату судового збору у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 37795939).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення у повному обсязі складено 01.10.2018.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_7