Рішення № 76874131, 25.09.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року справа № 811/1651/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Толстової О.І.

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача1,2 – ОСОБА_3

представника третьої особи –ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача - 1: Міської ради м. Кропивницького

відповідача-2 : Відділу реєстрації місця проживання особи міської ради міста Кропивницького

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5

про визнання рішення неправомірним, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

1) визнати неправомірним і скасувати висновок т.в.о. відділу реєстрації місця проживання особи міської ради м. Кропивницького ОСОБА_6 про результати розгляду матеріалів одночасного зняття та реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та її малолітньої дитини ОСОБА_7;

2) зобов’язати міську раду м. Кропивницького відновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, 13.12.1984р.н. та малолітнього сина – ОСОБА_7, 15.06.2009р.н., за адресою – м. Кропивницький, вул. Пацаєва,8корп.4,кв.26.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що даний висновок вважає незаконним з тих підстав, що відповідач не дотримався процедури його прийняття.

Представник відповідача1,2 позов не визнав, подавши до суду письмові відзиви (а.с.61-66), в судовому засіданні пояснив, що оскаржуваний висновок прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України, а тому підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову повністю за безпідставністю вимог.

В судовому засіданні представник позивача, позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, пославшись на обставини, які викладені у відзив на позов.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що в період з 14.11.2008 року по 21.04.2017 року позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_8, від шлюбу з яким має сина – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

Після одруження, ОСОБА_1, разом з чоловіком та сином проживала за адресою - АДРЕСА_1.

В період з 12.10.2017 р. по 08.05.2018р. ОСОБА_8 знаходився під вартою, в зв’язку з обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч. 4 ст.191 КК України.

05.12.2017 року позивач придбала квартиру за адресою – АДРЕСА_2, куди переїхала на постійне місце проживання разом з малолітнім сином.

11.12.2017 року позивач зареєструвалась у зазначеній вище квартирі.

Так, позивач зазначила, що 15.05.2018 року т.в.о. начальника відділу реєстрації місця проживання особи міської ради м. Кропивницького повідомила її про те, що від ОСОБА_9 надійшла скарга про те, що її неправомірно знято з реєстрації та зареєстровано за новою адресою.

Крім того, позивач зазначила, що 24.05.2018 року вона дізналась, що т.в.о. начальника відділу реєстрації проживання особи міської ради Кропивницького складено висновок, яким скасовано одночасне зняття з реєстрації ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої дитини – ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1 з адреси – АДРЕСА_3, та реєстрацію за адресою – АДРЕСА_4 (а.с.14-15).

Підставою для складення вказаного висновку стало відсутність погодження з ОСОБА_8 – колишнім чоловіком та колишнім власником квартири.

Позивач вважає такий висновок незаконним та таким, що порушує її права, оскільки її та її малолітнього сина знято з реєстрації та зареєстровано в квартирі, яка належить сторонній особі.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Так, нормативно-правовим актом, який регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження, є Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

У статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" визначені терміни, у тому числі:

місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради;

реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом ОСОБА_10 України порядку.

Відповідно до ст.7 вказаного Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав: для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства, підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.

Відповідно до ст.9 вищезазначеного Закону, орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Статтею ст.10 цього ж Закону передбачено, що Правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом ОСОБА_10 України.

Статтею 11 зазначеного Закону передбачено, що реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

Згідно з абз.9 п.26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених ПКМУ від 02.02.2016 року №207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, у тому числі на підставі документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів). Зняття з реєстрації місця проживання на підставах, визначених в абзацах восьмому та дев'ятому цього пункту, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або за заявою власника/наймача житла або їх представників.

Статтею 14 цього ж Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що 11.12.2017 року до відділу реєстрації проживання особи звернулась ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про зняття з реєстрації за адресою – АДРЕСА_3 (а.с.67), в зв’язку з вибуттям за адресою – АДРЕСА_5.

Одночасно позивачем подано заяву про зняття з реєстрації місця проживання її малолітнього сина – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.68).

Згідно з положеннями п.18 Правил №207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Крім відповідних заяв, позивачем надано: паспорт громадянина України, свідоцтво про народження дитини, квитанцію про оплату послуги, рішення суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_1; договір купівлі – продажу від 05.12.2017 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.67-79).

Так, в судовому засіданні представник відповідачів зазначив, що зняття з реєстрації та одночасна реєстрація ОСОБА_1 та її малолітнього сина – ОСОБА_7 здійснена інспектором безпідставно, з грубим порушенням правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ від 02.03.2016 року №207 (далі – Правила №207), а саме – не надано згоду законного представника малолітньої дитини батька – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, на зняття та реєстрацію місця проживання його дитини.

З огляду на допущені порушення, посадовою особою відповідача прийнято оскаржуваний висновок.

При цьому, в судовому засіданні представник відповідачів зазначив, що підставою для перевірки та, як наслідок, складення оскаржуваного висновку, стало звернення колишнього чоловіка ОСОБА_1.

Однак, жодного доказу наявності зазначеного звернення суду надано не було.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1, разом з малолітнім сином мешкала в квартирі, яка належала її колишньому чоловіку – ОСОБА_8, за адресою – АДРЕСА_6.

10.05.2018 року ОСОБА_5 набув право власності на квартиру АДРЕСА_7, відповідно до договору купівлі – продажу (а.с.145).

Вказана квартира реалізована Фортечним ВДВС м. Кропивницький в межах виконавчого провадження.

Отже, відповідач, приймаючи оскаржуваний висновок, фактично поновив реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та її малолітнього сина – ОСОБА_7 у квартирі, яка належить іншій особі - ОСОБА_5 – на праві власності.

Відповідно до вимог п. 28 Правил №207, реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства.

У разі виявлення такого порушення керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи.

Про прийняте рішення особі надсилається письмове повідомлення за формою згідно з додатком 17, в якому зазначаються підстави його прийняття. Особу запрошують на прийом до органу реєстрації для внесення відповідних відомостей до документа, до якого вносяться відомості про місце проживання/перебування.

В даному випадку, посадова особа відповідача не лише прийняла рішення про скасування реєстрації місця проживання особи, а одночасно прийнято рішення про реєстрацію позивача та її малолітнього сина за іншою адресою, що є порушенням Правил №207.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов’язання міської ради м. Кропивницького відновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, 13.12.1984р.н. та малолітнього сина – ОСОБА_7, 15.06.2009р.н., за адресою – м. Кропивницький, вул. Пацаєва,8корп.4,кв.26, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами п. 10 Правил №207, у разі внесення під час реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування помилкових відомостей про особу орган реєстрації зобов’язаний на підставі поданих особою або її представником достовірних відомостей у день звернення внести необхідні зміни до документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування, реєстру відповідної територіальної громади та надіслати інформацію до Реєстру відповідно до Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Порядок).

Крім того, п. 28 Правил №207 визначено, що працівник органу реєстрації:

формує і вносить дані про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи до реєстру територіальної громади;

формує інформацію про скасування реєстрації/ зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи для її передачі до Реєстру.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_10 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_10 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

В даній справі відповідач має поновити реєстрацію місця проживання гр. ОСОБА_1 та її малолітнього сина – ОСОБА_7, 15.06.2009р.н., проте дана стаття дає йому можливість обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 2 частини 4 якої у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Рисовський проти України" (Заява N 29979/04 пп.70,71) суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п.70 рішення). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (п.71 рішення).

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Конвенційний принцип "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Водночас, слід зазначити, що предметом розгляду даної справи не було встановлення судом правомірності зняття з реєстрації ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, без відповідної згоди його батька – ОСОБА_8.

Також суд зазначає, що працівник органу реєстрації формує і вносить дані/інформацію/ про реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, скасування реєстрації місця проживання/перебування особи, щодо вимоги про відновлення реєстрації місця проживання Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання", Правила реєстрації місця проживання не надають таких повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги, щодо зобов'язання відновити реєстрацію проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та її малолітнього сина – ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою – АДРЕСА_8, слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання професійної правничої допомоги від 28.02.2018 року, розрахунок витрат на правову допомогу та акт до договору (а.с.162-163).

При цьому, відповідно до розрахунку суми гонорару, адвокатом було надано послуги на загальну суму 7100,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, враховуючи співмірність стягнення витрат на професійну правничу допомогу до вимог позивача, належних доказів в підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які були сплачені ним з метою належного захисту своїх інтересів в Кіровоградському окружному адміністративному суді, суд доходить до висновку, що вимоги про стягнення понесених витрат в розмірі 3500,00 грн. на правничу допомогу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок т.в.о. відділу реєстрації місця проживання особи міської ради м. Кропивницького ОСОБА_6 про результати розгляду матеріалів одночасного зняття та реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та її малолітньої дитини ОСОБА_7.

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (ін. код НОМЕР_1) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міської ради м. Кропивницького

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано - 01.10.2018 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_11